ЄС хочуть переформатувати під агресивним впливом путіна

Саміт, який відбудеться в середу у Копенгагені – це крок до перетворення ЄС на військовий блок. Але цей блок не є єдиним, і це несе великі ризики, пише видання POLITICO.

Провокації владіміра путіна та напіввідстороненість Дональда Трампа змушують Європейський Союз радикально трансформуватися. Середовий саміт лідерів ЄС запропонує найпереконливіші докази цього, проте блоку, яким він був колись, більше немає.

Військові загрози, що оточують зібрання в Копенгагені, навряд чи могли б бути більш зловісними. Російські винищувачі не лише влетіли в повітряний простір НАТО, що спонукало Трампа та керівників ЄС публічно підтримати ідею їх збиття, але й той самий аеропорт у столиці Данії, куди прилетять десятки лідерів та чиновників, минулого тижня зазнав серйозних збоїв через таємничі дрони, які Данія назвала «гібридною атакою».

Президент Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн – колишня міністр оборони Німеччини – наполягала на безпрецедентному обговоренні на саміті військового потенціалу ЄС, яке виходить далеко за межі традиційної зосередженості блоку на торгівлі, антимонопольному законодавстві та економіці. Серед варіантів, що обговорюються, – створення «стіни з дронів» – системи, яка виявлятиме, відстежуватиме та збиватиме дрони, а також проєкти, що забезпечують швидку протидію літакам, які вторгаються в європейське небо.

«Підняття винищувачів у повітря – це завдання НАТО. Завдання ЄС – бути готовим зайняти потрібну нам позицію, коли нам доведеться реагувати – підвищити нашу готовність і мати інструменти, аби реагувати на загрози коли це необхідно, посилюючи спільні засоби та можливості перед обличчям спільної небезпеки», – сказав високопосадовець ЄС.

Ця зустріч є першою з червня, коли 27 лідерів ЄС зібралися в Брюсселі. Три місяці, що минули після зустрічі Трампа та путіна на Алясці, дали короткий проблиск оптимізму, але незабаром знову почалися суперечки та ще більш загрозлива поведінка. Зі запланованим на кінець жовтня у Брюсселі другим самітом блок хоче реальних рішень щодо посилення обороноздатності Європи та надання фінансової допомоги Україні.

Визнати ризик, який створює Москва, – це найлегше, а те, як реагувати в ЄС, де є конкуруючі пріоритети, – зовсім інша справа. Принаймні, вони можуть домовитися про одне: не робити нічого такого, що підвищує ймовірність повномасштабної війни.

«Завдання європейських лідерів у Копенгагені полягає в тому, щоб знайти баланс стримування з російським керівництвом, яке дедалі більше прагне ризику, що дозволить ефективно керувати такими інцидентами, аби вони не переросли в кризу або потенційно в конфлікт», – сказав Рафаель Лосс, науковий співробітник з питань оборонної політики аналітичного центру Європейської ради з міжнародних відносин.

«Це дуже складно, коли президент США, найбільший союзник в альянсі НАТО, каже: «Не соромтеся збивати [російські літаки], але чи підтримаю я вас, я не знаю»», - додає Лосс.

І все ж цей небезпечний етап європейської політики всіяний потенційними катастрофами. Урядовці приватно висловлювали стурбованість щодо перспективи «моменту Франца Фердинанда», коли раптова ескалація загрожує втягнути континент у конфлікт, подібний до вбивства ерцгерцога 1914 року, яке спровокувало Першу світову війну.

У неділю Польща підняла в повітря винищувачі та тимчасово закрила частину польського повітряного простору після російської атаки на Україну, яка, за словами президента країни Володимира Зеленського, тривала понад 12 годин. Закликаючи Європу посилити свою оборону, Зеленський попередив , що кремль націлився навіть на країни за межами України.

«путін не чекатиме завершення своєї війни в Україні – він відкриє якийсь інший напрямок, – сказав Зеленський – І ніхто не знає, яким він буде».

Готовий витратити

Навіть якщо щодо основ оборони існує загальний консенсус — питання фінансування наступних кроків розколює європейських лідерів. Перетворення ЄС на дієву глобальну силу потребує грошей, і далеко не всі столиці згодні ні щодо обсягів витрат, ні щодо їхнього призначення.

Військові лідери наполягають, що Європа вже має справу з війною низької інтенсивності з росією. Історично, кажуть вони, війни вигравалися лише за рахунок державного боргу, і сигнал про те, що ЄС готовий витрачати кошти, може стати частиною стримування.  

Але надання ЄС більшого бюджету для витрат на що завгодно рідко було популярним, а тим більше зараз, коли багато національних лідерів пройшли до влади на антиєвропейській риториці.

Втім, навіть дружні до кремля країни – такі як Угорщина та Словаччина – вітають додаткові кошти на зброю, навчання та обладнання як стимул для своєї економіки. Інші, як-от Іспанія, применшують ризик війни, намагаючись захистити свої й без того перевантажені бюджети. Нідерланди, Швеція та Німеччина постійно стурбовані додатковими запозиченнями для оплати військового переозброєння та допомоги Україні.

Але ніщо так не зосереджує увагу, як загроза вторгнення. Дипломати сказали, що сподіваються, що зростаючі загрози допоможуть їм прийняти рішення, які раніше вони б неохоче приймали.

«Це складний баланс, бо ви не хочете лякати людей, але хочете, щоб лідери достатньо усвідомлювали ризики, щоб сприймати їх серйозно», – сказав дипломат, який брав участь у європейських переговорах.

Ізоляція Орбана

Час не на боці ЄС. Україна зіткнеться з дефіцитом бюджету у розмірі близько 23 мільярдів доларів наступного року, що дасть урядам лише кілька місяців, щоб надати значний обсяг коштів, який зможе підтримати воєнні зусилля Києва. Фон дер Ляєн вважає, що знайшла відповідь у вигляді «репараційного кредиту» у розмірі 140 мільярдів євро, який фінансується за рахунок санкційних російських коштів . Гроші надійдуть з російських активів, заморожених ЄС з початку конфлікту в Україні у 2022 році.

Прем'єр-міністр Угорщини Віктор Орбан перешкоджає плану ЄС щодо конфіскації активів, але Комісія вважає, що знайшла юридичний обхідний шлях, щоб виключити Угорщину з процесу ухвалення рішень. Лідери обговорять план у середу, а потім сподіваються досягти офіційного рішення на другому саміті наприкінці жовтня.

«Мета [у Копенгагені] – заручитися достатньою підтримкою з боку інших країн, щоб ізолювати Орбана, – сказав дипломат ЄС. – Ми перебуваємо в сірій зоні».

Копенгагенський саміт – це ще один крок у новому розділі життя ЄС. Але незмінним залишається те, як блок все ще намагається вийти на передові позиції, і як мало хто має можливості для цього.

«Я не думаю, що є якийсь інтерес у бажанні протистояти владіміру путіну, вступати у будь-яку війну з перестрілками на захист «соціалістичних європейців»», – сказав Макс Бергманн, директор програми «Європа, Росія та Євразія» вашингтонського аналітичного центру «Центр стратегічних та міжнародних досліджень». На його думку, Європа вже запровадила серйозні санкції і більше не має жодного очевидного «заспокійливого засобу».

POLITICO