ЄС у вирі торгівельної дилеми: дипломатія чи ескалація? 

У світі, де протекціонізм набирає обертів, Європейський Союз опинився на роздоріжжі: йти на переговори з адміністрацією Трампа чи вдати до безпрецедентних контрзаходів, які можуть перетворити торгові сутички на повноцінну війну. Після оголошення США 20% мита на європейські товари — частини програми «Америка перш за все» — ЄС готує відповідь, що поєднує холодний розрахунок і готовність до ризику. Але чи вистачить Європі єдності та стратегії, щоб уникнути спіралі взаємних ударів?

Стратегія відповіді: від "базуки" до нульових тарифів 

Міністри торгівлі 27 країн-членів, зібравшись у Люксембурзі, схвалили двобічний підхід: двері для діалогу залишаються відкритими, але арсенал контрзаходів уже сформований. Найпотужнішим інструментом у ньому є так званий «інструмент боротьби з примусом» (Anti-Coercion Instrument, ACI), неофіційно відомий як «базука». Цей механізм, схвалений у 2023 році, дозволяє ЄС вживати заходів, що виходять далеко за рамки традиційних тарифів: від обмеження доступу до європейського ринку для американських технологічних гігантів до регулювання їхніх операцій із даними. «Це не погроза, а сигнал: Європа не буде пасивним спостерігачем», — зауважує експерт з торгівлі Bruegel Ніколас Віллон. 

Одночасно ЄС пропонує Вашингтону «нульову угоду»: скасування мит на промислові товари, включно з автомобілями, хімікатами та фармацевтикою, за умови взаємності. Ідея не нова — подібні пропозиції лунали ще за часів ТТІП (Трансатлантичного торговельно-інвестиційного партнерства), але тепер вона набуває терміновості. За даними Єврокомісії, повне скасування тарифів могло б збільшити європейський експорт на 27 млрд євро щорічно. Проте адміністрація Трампа, схоже, не поспішає зближуватись. Радник Білого дому Пітер Наварро відреагував іронічно: «Їхні тарифи — лише верхівка айсбергу. Справжній демон — це європейський ПДВ і регуляторний протекціонізм».

Розколота Європа: солідарність під питанням

На папері ЄС демонструє єдність. На практиці — розбіжності залишаються. Франція та Німеччина, економічні локомотиви блоку, наполягають на «швидкій та асиметричній відповіді». Міністр торгівлі Франції Лоран Сен-Мартен підкреслює: «Ми маємо інструменти, щоб вразити там, де це болить США: цифрові послуги, фінансовий сектор, навіть оборонні контракти». Німецький віце-канцлер Роберт Хабек додає: «Час дипломатії вичерпується. ACI — це не погроза, а необхідність». 

Проте Угорщина та Італія, чиї економіки більш залежні від трансатлантичної торгівлі, виступають за «стратегію паузи». «Не варто поспішати з ударами. США — наш союзник, а не ворог», — заявив угорський міністр економіки Мартон Надь. Подібну позицію підтримують країни Балтії, які побоюються, що ескалація зашкодить їхнім зв’язкам із американськими IT-компаніями. На тлі цих суперечностей Єврокомісія намагається зберігати баланс, створюючи Цільову групу з нагляду за імпортом — структуру, яка аналізуватиме, як тарифи США спотворюють глобальні ланцюги поставок.

Економічні ризики: від рецесії до технологічного розколу 

Наслідки конфлікту вже відчутні. Лише за тиждень після оголошення тарифів індекс S&P 500 втратив 7%, а європейські біржі просіли на 4–5%. Аналітики Morgan Stanley попереджають: подальша ескалація може спровокувати *світову рецесію до кінця 2025 року*, особливо якщо до війни приєднається Китай, який вже запровадив власні мита на американську сільськогосподарську продукцію. 

Окрема загроза — технологічний протекціонізм. ЄС розглядає можливість обмежити роботу Google, Meta та Amazon у відповідь на тарифи, що може призвести до фрагментації цифрового ринку. «Це буде поштовхом до створення “інернету зі шлагбаумами”», — зауважує експерт з кіберполітики Карстен Шульц. Водночас США, ймовірно, відповість обмеженнями на експорт напівпровідників або програмного забезпечення, що вдарить по європейському автопрому, який залежить від американських технологій для електромобілів.

Шлях уперед: чи можливий компроміс?

На тлі загроз залишається простір для маневру. ЄС пропонує США розширений діалог з нетарифних бар’єрів, включно зі стандартами безпеки, екологічними вимогами та податковими питаннями. «Ми готові обговорити все, крім нашого ПДВ. Це червона лінія», — підкреслює Шефчович. Однак Вашингтон наполягає на радикальних змінах, зокрема скасуванні європейських субсидій для “зелених” технологій, які, на думку Трампа, “знищують американські робочі місця”. 

Деякі оптимісти вбачають надію в політиці малих кроків. Іспанія вже запровадила пакет допомоги бізнесу на 14,1 млрд євро, щоб пом’якшити наслідки тарифів. Німеччина пропонує створити трансатлантичний фонд спільних інвестицій у напівпровідники та ВДЕГ. Але поки що Трамп залишається непохитним. Як заявив його радник з економіки: «Європа має зрозуміти — ми б’ємося за справедливість, а не за статус-кво». 

Висновок: випробування на стійкість

Торгова війна між ЄС і США — це не лише економічне зіткнення, а й тест на політичну зрілість обох блоків. Для Європи ключовим залишається питання: чи зможуть 27 країн діяти як єдиний фронт, коли ставки зростають? Історія показує, що розбіжності часто перемагають солідарність — як під час санкцій проти Росії чи кризи міграції. 

Але цього разу ризики надто високі. Якщо ЄС не знайде мови компромісу з Вашингтоном або не запропонує переконливих контрзаходів, наслідки відчує не лише Старий Світ. Глобальна торгівля, яка щойно оговталася від пандемії та енергетичної кризи, опиниться на межі нового колапсу. І тоді фраза Шефчовича — «ми не ведемо війну око за око» — може стати епітафією ери вільного ринку.

Юрій Тиркало, доктор філософії в галузі "Управління та адміністрування", громадський діяч, керівник Всеукраїнського антикорупційного центру.

(Фотоілюстрації створено за допомогою ШІ)