Чи доцільно підвищувати податки у воєнний час: ризики, альтернативи та політичні наслідки

Богдан Данилишин

Економіст, доктор економічних наук, професор, академік НАН України

Останнім часом стурбованість громадськості викликають ініціативи щодо підвищення окремих ставок податків і зборів. Тому часто задаються питання, чи доцільно це робити в час, коли бізнес і так зазнає значних втрат і для його відновлення потрібно значні ресурси і час.

Станом на вересень 2026 року українська податкова система виконує функцію суттєво ширшу за звичайне фінансування державних послуг - внутрішні податкові надходження фактично є основою фінансування оборони, тоді як значна частина невійськових видатків і дефіциту покривається зовнішньою допомогою та запозиченнями.

За січень-серпень 2026 року до загального фонду державного бюджету надійшло майже 2,3 трлн грн, а найбільшими податковими джерелами були імпортний ПДВ - 433,8 млрд грн, податок на прибуток - 265,7 млрд грн, ПДФО разом із військовим збором - 245,9 млрд грн, внутрішній ПДВ за мінусом відшкодування - 218,3 млрд грн та акциз - 207,1 млрд грн. Одночасно гранти становили 569,6 млрд грн, а державні запозичення - 644,7 млрд грн.

Як бачимо - у нинішній фазі війни проблема України полягає не лише у рівні ставок податків, а в надзвичайно вузькому просторі між необхідністю мобілізувати додаткові доходи та ризиком послабити податкову базу через зниження інвестицій, зайнятості й формалізації бізнесу. Цей ризик особливо високий, оскільки економіка зростає повільно: реальний ВВП збільшився на 1,8% у 2025 році, у першому кварталі 2026 року скоротився на 0,6% р/р, а урядове очікування на весь 2026 рік становить близько 1,6%.

Водночас бюджетні потреби різко зростають. Проект бюджету-2027 передбачає приблизно 7,3 трлн грн видатків, з яких на безпеку й оборону - 4,9 трлн грн, або 43,8% прогнозного ВВП. Потреба у міжнародній підтримці оцінена у $52,6 млрд. Проектний дефіцит становить близько 15% ВВП, а граничний державний борг наприкінці 2027 року - 110,4% прогнозного ВВП. Це означає, що проста заміна податків новим боргом має очевидні межі.

Для бізнесу небезпечним є не тільки підвищення окремих податків, скільки комбінація багатьох факторів, зокрема -   підвищення податків, інфляції та дорогого кредиту; воєнних втрат і перебоїв енергетики; складного податкового адміністрування та непередбачуваності правил. Опитування Європейської Бізнес Асоціації, оприлюднене у вересні 2026 року, вже демонструє погіршення очікувань на 2027 рік: 39% компаній очікують негативної динаміки бізнесу, 34% - відсутності змін і лише 27% - позитивної; нові великі інвестиційні проекти планують лише 3% опитаних компаній.

Найбільш актуальний потенційний структурний ризик для МСП - запланована реформа спрощеної системи. Слід зауважити, що Мінфін запропонував із 2027 року зобов’язати платників третьої групи, які перевищують 1 млн грн обороту, реєструватися платниками ПДВ; у такому разі ставка єдиного податку має зменшуватися з 5% до 3%. Це ще не слід трактувати як незмінну чинну норму на 2027 рік: параметри проходили обговорення і можуть бути змінені законодавцем.

З точки зору бюджетної політики, перш ніж іти шляхом нового широкого підвищення ставок, економічно доцільніше максимально використати наявні резерви, зокрема - боротьбу з тіньовими схемами та штучним дробленням та ефективніше адміністрування ПДВ. CASE Україна оцінює втрати бюджету від зарплат «у конвертах» у 200-265 млрд грн на рік, а від контрабанди й сірого імпорту - у 105-120 млрд грн; це модельні експертні оцінки, а не офіційна статистика, але і вони створюють підґрунтя для серйозних роздумів. 

Для державної політики найбільш суспільно зрозумілою є не теза «ще більше податків», а пакет фіскальної справедливості: однакові правила для економічно однакової діяльності; боротьба з контрабандою і великими схемами; захист сумлінного малого бізнесу від надмірного адміністрування; прозоре пояснення використання податків на оборону; страхування воєнних ризиків; підтримка інвестицій і робочих місць. Сам Мінфін уже використовує публічну рамку «Податки захищають», пов’язуючи сплату податків із фінансуванням оборони та базових державних функцій.

Як влаштована податкова система у 2026 році

Українська модель залишається комбінацією непрямих податків, оподаткування прибутку й доходів, соціального внеску, місцевих податків та спеціальних режимів. Основним податком на споживання є ПДВ. Податковий кодекс передбачає базову ставку 20%, а також 7%, 14% і 0% для визначених законом операцій; експорт товарів за дотримання встановлених умов оподатковується за нульовою ставкою.

Податок на прибуток підприємств у загальному випадку становить 18%. Для фінансових установ, крім страховиків, базова ставка становить 25%. Особливо важлива зміна 2026 року: для банків за звітні періоди 2026 року встановлена ставка 50%. Резиденти Дія City, які обрали спеціальний режим, застосовують 9% до визначеної законом бази операцій замість класичного оподаткування прибутку.

Базова ставка ПДФО для заробітних доходів - 18%, а загальна ставка військового збору після воєнних змін - 5%. ЄСВ для більшості роботодавців становить 22% бази нарахування. У 2026 році мінімальна зарплата дорівнює 8 647 грн, тому мінімальний страховий внесок ФОП становить 1 902,34 грн на місяць; максимальна база ЄСВ - 172 940 грн.

Порівняльна таблиця ставок і ключових режимів

Суттєвою особливістю воєнної системи є співіснування податків із тимчасовими пільгами та обмеженнями контролю для територій бойових дій, окупації або високого ризику. Повного мораторію на податкові перевірки немає: перевірочна робота відновлена, хоча для платників на відповідних територіях діють окремі обмеження та винятки.

Законодавчі зміни та макроекономічне поле

За період приблизно 24 вересня 2025 - 24 вересня 2026 року змінився не лише рівень окремих податків, а насамперед характер адміністрування. З 27 вересня 2025 року були пом’якшені окремі критерії СМКОР: місячний поріг операцій для низки ознак збільшено до 3 млн грн, ліміт на одного контрагента - до 500 тис. грн, а також розширено можливості автоматичної реєстрації після виключення платника з ризикових та врахування таблиці даних. Це зменшує частину адміністративного навантаження, хоча проблема блокування податкових накладних для реального сектору не зникла.

У 2026 році запроваджено 50-відсотковий податок на прибуток банків за звітні періоди року. Це показовий прецедент воєнної податкової політики: держава віддає перевагу секторним підвищенням, де бачить підвищену спроможність сплачувати податок, замість негайного однакового підвищення ставки податку на прибуток для всієї економіки.

У червні 2026 року парламент ухвалив законодавство щодо автоматичного обміну інформацією про доходи, отримані через цифрові платформи та їх оподаткування. Одночасно продовжується впровадження стандартів CRS, посилюється міжнародний обмін податковими даними, а великі платники вже фактично стикаються із застосуванням SAF-T UA / е-аудиту під час документальних перевірок.

На горизонті - ще суттєвіші зміни. Мінфін у 2026 році оприлюднював проекти щодо подальшого вдосконалення трансфертного ціноутворення та імплементації європейської Anti-Tax Avoidance Directive, включно з правилами обмеження віднесення процентних витрат. Тобто для міжнародних груп ризик полягає не стільки у простому підвищенні номінальної ставки, скільки у звуженні можливостей податкового планування. Найбільш чутливою для малого бізнесу є запропонована ПДВ-реформа спрощеної системи з 2027 року. У первинній конструкції платник III групи після досягнення 1 млн грн обороту мав ставати платником ПДВ, а єдиний податок - знижуватися з 5% до 3%. Мінфін прямо пояснює реформу боротьбою зі штучним дробленням, сірим імпортом і використанням ФОП великим бізнесом, водночас заявляючи про необхідність захисту сумлінного малого підприємництва.  

Економіка в якій відбувається підвищення податкового навантаження

Споживча інфляція у серпні 2026 року становила 8,1% р/р. У параметрах проекту бюджету уряд виходить приблизно з 9,2% грудень-до-грудня за 2026 рік, тоді як НБУ прогнозував можливе прискорення приблизно до 10% наприкінці року. Отже, потенційне підвищення непрямих податків відбувалося б уже в інфляційному середовищі.  

Реальне зростання залишається слабким: 1,8% у 2025 році та близько 1,6% за поточним урядовим очікуванням на 2026 рік. У першому кварталі 2026 року ВВП був на 0,6% нижчим, ніж роком раніше, а в другому кварталі реальний ВВП зріс лише на 0.4%. Дефіцит залишається надзвичайно великим за мирними стандартами: бюджетний комітет ВРУ наводить 18,3% ВВП за 2025 рік, первісний прогноз близько 18,5% на 2026 рік і уточнене очікування близько 12,1%; проект бюджету-2027 передбачає близько 14,95% ВВП. Ці значення стосуються параметрів державного бюджету та залежать від методології врахування зовнішнього фінансування, тому їх не слід механічно прирівнювати до показника загального державного сектору за методологією міжнародних організацій.

Структура доходів демонструє критичну роль ПДВ. Це важливо для податкової політики: навіть невелике падіння імпорту, споживання або дисципліни ПДВ має великий бюджетний ефект. З іншого боку, різке підвищення непрямих податків здатне додатково прискорити ціни та послабити реальний попит.  

Ризики підвищення податків для бізнесу

Економічний ефект податку визначається не лише тим, хто юридично його сплачує, а тим, хто врешті несе його економічне навантаження. Підприємство може частково перенести додатковий ПДВ, акциз чи податок на прибуток у ціни; частково - скоротити власну маржу; частково - зменшити зарплати, найм або капітальні інвестиції. В умовах слабкого попиту та воєнних ризиків можливість просто підвищити ціни особливо обмежена.

Секторна матриця ризиків

Ймовірність у таблиці - аналітична сценарна оцінка, а не статистичний прогноз.

Для МСП найбільший ризик - не стільки сам ПДВ, скільки перехід від простого податку з обороту до повноцінного ПДВ-обліку: податковий кредит, податкові накладні, розрахунки коригування, критерії ризиковості, строки реєстрації та можливі касові розриви. Для малого B2C-бізнесу, який не може перекласти весь ПДВ на споживача, частина податку фактично перетворюється на зменшення маржі. Пропонований поріг у 1 млн грн також номінально низький для бізнесу в умовах накопиченої інфляції.  

Для експорту пряме підвищення ПДВ менш важливе через нульову ставку експорту, але критичним є швидке відшкодування вхідного ПДВ. При цьому воєнні ризики вже різко підвищують логістичну та капітальну вартість експорту. Вересневе дослідження EBA наводить оцінки значного потенційного скорочення експортних надходжень через блокування портів і руйнування активів, тому додаткове фіскальне навантаження накладатиметься на вже послаблену конкурентоспроможність.  

Для аграріїв проблема подвійна: частина зобов’язань пов’язана із землею, тоді як дохід залежить від урожаю, погоди, безпеки територій та можливості експорту, тому через це податкове навантаження може стати непропорційним у роки фізичних втрат виробництва.

Для IT головний актив - мобільна кваліфікована праця. Тому різка зміна Дія City або оподаткування оплати праці здатна створити сильніший поведінковий ефект, ніж у капіталомістких галузях: релокацію спеціалістів, перереєстрацію контрактів і перенесення нових команд за кордон. Чинний 9-відсотковий спеціальний режим Дія City є важливим елементом передбачуваності для цього сектора.  

Нарешті, існує ризик тінізації. CASE Україна оцінює потенційні щорічні бюджетні втрати від зарплат «у конвертах» у 200–265 млрд грн, а від сірого імпорту та контрабанди - у 105–120 млрд грн. За таких масштабів розриву між сумлінним і тіньовим бізнесом підвищення ставок тільки для тих, хто вже платить, може парадоксально погіршити конкурентне становище формального сектору.  

Юридичні, комплаєнс- та операційні ризики

Податкова політика дедалі більше рухається від перевірки окремої декларації до масового аналізу цифрових даних. CRS, автоматичний обмін інформацією про цифрові платформи, SAF-T UA, КІК, трансфертне ціноутворення та ризик-орієнтований ПДВ-контроль формують середовище, у якому невідповідність між бухгалтерськими, банківськими, митними та податковими даними стає значно помітнішою для держави.  

Для бізнесу це створює чотири практичні ризики. Перший - ліквідність: заблокована податкова накладна або затримка відшкодування ПДВ може бути економічно болючішою, ніж штраф. Другий - доказовість: реальність операції, походження товару, економічна мета та зв’язок витрат із діяльністю повинні бути підтверджені значно краще. Третій - структурний ризик: штучне дроблення компанії між ФОПами, агресивне трансфертне ціноутворення чи фінансування через пов’язані нерезидентні структури стають дедалі вразливішими. Четвертий - вартість комплаєнсу: бухгалтерський, юридичний та IT-супровід дорожчає навіть тоді, коли ставка податку формально не змінюється.  

Ключова небезпека цього контуру - фіскальна петля: якщо додаткова ставка дає державі менше доходу, ніж очікувалося, через уповільнення бази оподаткування і тінізацію, виникає нова потреба підвищувати податки. Саме тому якість адміністрування і рівність правил під час війни можуть бути важливішими за номінальну ставку.

Фіскальні альтернативи та політична реакція

Україна не може просто відмовитися від мобілізації доходів. За січень–серпень 2026 року лише видатки загального фонду становили близько 2,97 трлн грн, а на безпеку й оборону спрямовувалася переважна частка ресурсу; проект бюджету-2027 передбачає вже 4,885 трлн грн на оборону й безпеку.  

Однак «підвищити ставки» - не єдина фіскальна стратегія.

Найперший резерв - податковий розрив (gap). Навіть якщо експертні оцінки CASE щодо сотень мільярдів втрат трактувати консервативно, вони вказують, що зрівнювання фактичного навантаження між легальним і тіньовим секторами може мати більшу довгострокову цінність, ніж чергове підвищення номінальної ставки для сумлінних платників. Особливо це стосується сірого імпорту, акцизів, зарплат у конвертах і штучного дроблення великого ритейлу на ФОП.  

Другий резерв - видатки. Уряд уже застосовує механізм оглядів витрат - у 2026 році Мінфін продовжував підготовку відповідних нормативних рішень. Під час війни економія кількох відсотків неефективних невійськових видатків має подвійний ефект: зменшує потребу в податковому підвищенні й підвищує готовність суспільства приймати неминучі фіскальні рішення.

Третій - зовнішні гранти та пільгове фінансування. Це залишається незамінним: у проекті бюджету-2027 потреба міжнародної підтримки становить $52,6 млрд. Проте борговий ресурс не є безмежним: у тому самому проекті державний борг наприкінці 2027 року може сягнути близько 110,4% ВВП. Тому пріоритет мають гранти, ERA/G7, максимально довгі й дешеві офіційні кредити, а не дороге комерційне запозичення.  

Що є політично найбільш значущим фактором

Найбільш суспільно помітними є заходи, де громадянин може легко побачити зв’язок між правилом і справедливістю його застосування. Саме тому політично менш ризиковим виглядає принцип «спочатку великі схеми й рівність правил - потім розмова про ставки», ніж однакове підвищення податків для легального мікробізнесу, працівника і компаній, що вже мають повний комплаєнс. Мінфін сам формулює реформу спрощеної системи як спробу боротися з дробленням, сірим імпортом і конкурентною нерівністю, одночасно захищаючи чесний малий бізнес.

Суспільно значущими і водночас економічно обґрунтованими є прозорий звіт про використання військового збору та податкового ресурсу; реальні результати боротьби з контрабандою; мінімізація блокування накладних сумлінного бізнесу; доступне страхування воєнних ризиків; програми підтримки виробництва й робочих місць; фінансування відновлення громад. Проект бюджету-2027, наприклад, уже передбачає 96 млрд грн на програми підтримки економіки й бізнесу, включно з кредитуванням, інноваціями та інструментами страхування воєнних ризиків.

Для політичних сил довгостроково небезпечно обіцяти одночасно відсутність нових доходів, різке зростання соціальних видатків і повне фінансування оборони - бюджетна арифметика цього не дозволяє. Натомість суспільно відповідальна позиція - показувати ціну альтернатив: скільки дає боротьба з ухиленням,   економія витрат,   зовнішнє фінансування і лише який залишок справді потребує додаткових податків. Це відповідає й державній комунікаційній рамці, в якій Мінфін прямо пов’язує податки з обороноздатністю.  

Рекомендації для бізнесу та держави

Для бізнесу на найближчі 6–12 місяців доцільно перейти від одного бюджету до сценарного планування. Мінімум три сценарії мають моделювати: збереження поточних правил; запровадження ПДВ для ширшого кола спрощенців; додаткове секторне або трудове оподаткування. Варто окремо рахувати не лише суму податку, а вплив на cash-flow, оборотний капітал, ціну продукту та EBITDA.

МСП, які наближаються до потенційних порогів ПДВ, доцільно вже тепер готувати номенклатурний облік, електронний документообіг, процедури податкового кредиту та перевірку контрагентів. При цьому штучно «дробити» реальний єдиний бізнес між ФОПами як довгострокову стратегію стає дедалі ризикованіше - саме цей тип структурування є однією   цілей майбутньої реформи.  

Середньому й великому бізнесу варто провести податковий due diligence до перевірки, а не після неї: узгодити податкові декларації, фінансову звітність, банківські потоки, митні дані та первинні документи; перевірити трансфертне ціноутворення, КІК, процентне фінансування та готовність ERP до SAF-T UA. Напрям державної політики однозначний - більше автоматизованого зіставлення даних.  

Експортерам потрібен більший резерв ліквідності під ПДВ і логістику, диверсифікація маршрутів та страхування ключових контрактів. Енергомісткому бізнесу - інвестиції у власну генерацію й резервування. IT-компаніям - моніторинг стабільності Дія City і міжнародної податкової резидентності працівників. Аграріям - окреме моделювання земельних податків/МПЗ, урожайності, логістики та доступності земель.

Для законодавця і уряду означає спочатку закривати великі канали ухилення й забезпечувати однаковість правил; проводити огляди витрат; максимально використовувати гранти; і лише після цього визначати величину фіскального розриву, який необхідно покрити новими податками. Оцінки тіньових втрат демонструють, чому цей порядок має економічний сенс.  

Якщо підвищення податку все ж неминуче, воно має мати чітку дату початку, перехідний період, sunset clause для суто воєнних ставок, оцінку впливу на МСП та інвестиції і заборону ретроактивності. Для нової ПДВ-моделі ФОП особливо важливо не допустити ситуації, коли адміністративні витрати для мікропідприємця стають співмірними з додатковими надходженнями бюджету. Запропонований поріг 1 млн грн доцільно оцінити з урахуванням інфляції та реальних оборотів малого бізнесу, а не лише історичної номінальної величини.  

Паралельно слід закріпити стандарти сервісу податкового адміністрування: строки розгляду розблокування ПН, відповідальність за безпідставне включення до ризикових, передбачуване бюджетне відшкодування ПДВ. Зміни СМКОР від вересня 2025 року - крок у цьому напрямі, але проблема залишається операційно важливою.  

Нарешті, найбільш сильний пакет державної політики з точки зору і економіки, і суспільної легітимності - не «податкова кампанія», а контракт справедливості: держава демонструє, що великий тіньовий бізнес не має переваги перед сумлінним; кожне екстрене підвищення має воєнне обґрунтування і строк дії; бізнес отримує передбачувані правила та захист від воєнних ризиків; громадяни бачать, куди спрямовано додатковий ресурс. Такий підхід здатний одночасно підтримувати доходи бюджету, зменшувати стимули до тінізації та зберігати інвестиційну базу, без якої довгострокове фінансування оборони неможливе.  

Фото ілюстративне