Війна, погроми та спецслужби
Наприкінці червня українське суспільство сколихнула страшна подія: у лісовому масиві на вулиці Трускавецькій у Львові, невідомі в масках розгромили наметовий табір, у якому проживали близько 14 громадян України ромської національності, з них четверо дітей. Понад 15 ножових поранень (з них 2 в голову) нападники завдали 24-річному мешканцеві Закарпаття, внаслідок чого він помер.
Поліцейські затримали сімох молодиків віком 16-17 років, серед учасників був курсант військового ліцею ім. Героїв Крут. Згідно розслідування газети «Ратуша» організатором нападу виступав 20-річний Андрій, який зібрав учасників групи перед нападом, в усіх забрав мобільні телефони і роздав ножі.
Удари ромам завдавали ВСІ! Жоден із нападників не був ні під впливом наркотиків, ні під дією алкоголю…
У поліції заявили, що нападники належать до незареєстрованого угруповання «Твереза і зла молодь».
Screenshot із групи «Твереза і зла молодь» у Вконтакте, оригінал на hromadske.ua
Зовнішня обгортка даної події дуже проста і лаконічна, школярі вчинили жахливий злочин – епохи упередження та примітивного шовінізму – погром.
Кривавим подіям у Львові передували «екологічні акції» на Лисій горі у Києві представників С14.
21 квітня, очистка території від табору ромів на Лисій горі, Київ, Фото з сторінки humanrights.org.ua
Тоді Уповноважена Верховної Ради України з прав людини Людмила Денісова закликала ретельно розслідувати цей інцидент. В подальшому, 18 липня Голосіївський районний суд Києва ухвалив запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту для Сергія Мазура, якого в поліції називають «одним із учасників хуліганських дій на Лисій горі».
Проведене львівським журналістом Назарієм Тузяком розслідування щодо доволі дивної організації (яка вважається «ініціатором та реалізатором» львівського нападу на табір ромів), що було опубліковано на порталі ZAXID.NET, свідчить про те, що «канал «Тверезої і злої молоді» у Telegram створений 20 квітня 2018 року і відтоді на нього підписалася 51 особа. Тут більше 70 дописів, в основному це мотивуючі фрази в нацистському дусі або картинки, багато з них – російською мовою. Навіть перша версія назви цієї організації була російською – «Трезвая и злая молодежь».
Погодьтесь доволі дивно, що львівські радикальні угрупування обирають собі назву російською мовою та поширюють в мережі російськомовні провокативні зображення із нацистськими мотивувальними гаслами.
Крім цього ZAXID.NET повідомляє, що у «Тверезої і злої молоді» був свій канал на YouTube, який до 24 червня називався Lemberg Jugend (нім. – Львівська Молодь, ймовірно, парафраз з Hitler-Jugend, молодіжної нацистської організації у гітлерівській Німеччині). Після затримання учасників і організатора нападу на ромський табір цей ютуб-канал перейменували в «Оаьта Втвтв ті» – очевидно, щоб прибрати будь-які згадки про себе. Створений цей канал лише 21 червня 2018 року і там було лише два відео та 24 підписники. На відео з назвою «Меленький відео доклад з сафарі на циган»(стилістика збережена) зафіксовано, як кілька підлітків переслідують ромів. На відео «Твереза і зла молодь на варті свого міста. Вживаєш наркотики? Чекай нас ми прийдемо в гості» знятий раптовий напад групи підлітків на кількох хлопців.
Одним із висновків розслідування подається, що «Ситуація з «Тверезою і злою молоддю» є доволі дивною. По факту, маємо групу підлітків, які лише за кілька тижнів після того, як почали перепощувати нацистські гасла і картинки, взяли ножі і напали на ромський табір»
В свою чергу, 25 червня 2018 року Голова Служби безпеки України Василь Грицак в ході брифінгу припустив, що за фінансуванням організації, яка розігнала ромів у Львові, може стояти Російська Федерація.
При цьому Грицак зазначив, що росіяни постійно намагаються грати на міжнаціональних питаннях. І з власного досвіду зазначимо: із цим твердженням неможливо не погодитись!
Але контекст даних подій вимусив нас звернутися до історії.
Насамперед, термін «погром» – одне з декількох дореволюційних слів російської мови, що стали відомі всьому світу без перекладу. Пізніше, після кривавого перевороту, більш відомого під назвою «Октябрськая революция» Західний світ дізнався й про інші слова, що не потребуватимуть перекладу, як то «Голодомор» чи «ГУЛАГ», якими позначатимуть криваві злочини проти людства «більшовиків».
Так, насправді, мудрий російський народ подарував світові не тільки Достоєвського та Чехова, але й унікальний антицивілізаційний феномен – «погром» – який вчиняється однією частиною суспільства стосовно іншої, як правило, стосовно національної, соціальної або релігійної меншостей, що супроводжується вбивствами та грабежами, і викликаний релігійною або національною нетерпимістю.
Історія «погромів» завжди пов’язана із війною, умисною провокацією, слабкістю репресивного апарату влади, або ж прямою чи побічною підтримкою спеціальних служб.
У 1903 – 1905 та 1917 – 1920 територією сучасної України прокотилися хвиля насилля проти євреїв. Варто нагадати, що в Російській імперії діяла смуга осілості – тобто територія компактного проживання євреїв у Російській імперії, визначена імперським урядом з метою запобігання проникнення їх у великоруські губернії і «захисту російського підприємництва від єврейської конкуренції.
Наголосимо, що смуга осілості стала одним із ряду порушень російським режимом базових прав людини, в даному випадку: на вільний вибір місця проживання.
Наступним ж кроком російського імперіалізму стало створення чорносотенних боївок царською «охранкою».
Програмно чорносотенці відстоювали самодержавство, всеросійську національну концепцію (невизнання українців і білорусів як окремих народів) і неподільність Російської імперії. Активно поборювали демократичні і соціальні реформи, конституціоналізм, впливи неросійських груп, зокрема євреїв у суспільному житті (антисемітизм). Чорносотенці влаштовували масові виступи, так звані «патріотичні» маніфестації, протести проти ліберально-поступових рухів, включно до вбивства опозиційних діячів.
В Україні організації чорносотенців були досить сильні, і спиралися на місцевих росіян-переселенців, зросійщені українські кола, на несвідомі елементи міста і села, а також (особливо на Волині) на проросійське духовенство.
Важливим аспектом погромів у Російській імперії є те що, вони майже завжди відбувались під пильним оком царської «охранки».
Натомість, в сучасному контексті неможливо не побачити прямої аналогії організацій чорносотенців із безліччю радикальних воєнізовано-спортивних організації, що десятками створювались російськими спецслужбами на території Криму та Сходу України за роки незалежності. І самі ці новітні чорносотенці, з новими назвами на кшталт «Оплот» чи «Русское Вече», та проросійські «казакі» всіх мастей стали одним, з базисів підготовки та вчинення російської агресії на території України. Висновок: у ФСБ вміють та люблять читати історичні документи, та не «вигадуючи велосипед» часто-густо діють за напрацьованими царською охранкою алгоритмами.
Звернемо увагу читачів у питанні проведенні дезінформаційних заходів ФСБ багато чого перейняло від спецслужби Російської Імперії. Адже саме російська царська охранка стала спецслужбою, яка увійшла в історію винайденням першого масштабного Fakenews, так званих «Протоколів сіонських мудреців», який живе і до сьогодні.
Коротко нагадаємо, що цей масштабний фейк, було організовано російською таємною поліцією на зламі ХІХ-ХХ століть. А вдихнув життя у цей філігранно створений французькою мовою фейк, депутат III и IV Державної думи Російської Імперії від Курської губернії, монархіст, і знову ж таки один з лідерів руху чорносотенців та радикальний антисеміт – Микола Євгенійович Марков, більш відомий під псевдо «Марков Второй». Сам він повідомив пресі, що буцімто: «В 1895 году мой сосед по имению Тульской губернии отставной майор Алексей Николаевич Сухотин передал мне рукописный экземпляр «Протоколов Сионских Мудрецов». Он мне сказал, что одна его знакомая дама (не назвал мне её), проживавшая в Париже, нашла их у своего приятеля (кажется из евреев) и, перед тем, чтобы покинуть Париж, тайно от него перевела их и привезла этот перевод, в одном экземпляре, в Россию и передала этот экземпляр ему — Сухотину».
Фальшивість документу, про яку була заявлену одразу ж після публікації, та в подальшому доведено неодноразово і у сучасній науці, не є перешкодою для радикально налаштованих осіб, які переконані у існуванні планів євреїв по встановленню світового домінування та знищенню християнського світу.
Більше того, дослідники вказують, що цей витвір царської «охранки» та духовні витоки антисемітизму, якими в подальшому надихався Адольф Гітлер походять саме з царської Росії. А ще конкретніше - з ідей, створених охранкою чорносотенців, яким за вказівкою російської влади (крім євреїв) були також ненависні і українці, і білоруси.
Голокосту, про який українські школярі знають значно мало і фрагментарно, передували погроми, які підтримувались або інспірувалися німцями. В 1941 у Львові стався погром єврейського населення міста, здійснені нацистськими окупантами та місцевими мешканцями за сприянням, введених в оману нацистськими окупантами, окремих представників українських націоналістичних організацій. Погром відбувся в період з 30 червня по 2 липня 1941 року, коли німецькі підрозділи увійшли в місто.
Йому передував розстріл в червні 1941 року радянськими спецслужбами близько тисячі політв'язнів, серед яких було багато українських націоналістів. Німці вміло скористалися даним випадком для антисемітської агітації, активно поширюючи серед місцевих мешканців чутки про співпрацю євреїв з радянським режимом. Нацистська пропаганда впала на благодатний ґрунт. Цьому сприяв і той чинник, що євреї складали значну частину серед службовців НКВС. Знову, війна та згода влади на насильницькі дії.
Подібна ситуація мала місце в Єдвабному у 1941, німецька окупація та війна, що деморалізувала населення призвела до варварського злочину сусідів над сусідами.
Це масове вбивство євреїв у селі Єдвабне у Білостоцькій області БРСР (тепер Польща) під час Другої світової війни довгий час вважалося результатом «роботи» німецьких карателів. Проте на даний час доведено, що основну масу погромників складали місцеві поляки, на чолі із мером міста, а також мешканцями сусіднього містечка Вонсош, де подібне знищення євреїв вже відбулось кілька днів до цього. Роль ж німців зводилась до підбурювання та невтручання.
Вже після завершення Другої Світової війни, у місті Кєльце відбувся найбільший післявоєнний погром євреїв в Польщі, здійснений польським населенням міста 4 липня 1946 року. Вже доведено причетність до організації погрому польських властей і радянських спецслужб – серед натовпу погромників було багато солдатів і міліціонерів, в тому числі офіцерів міліції і громадської безпеки. Інспіраторами жахливих злочинів стала нова комуністична влада, яка прагнула відвернути увагу від реальних проблем. А за злочин, моральна відповідальність за який лежить на тогочасній комуністичній (читай - радянській) владі ПНР, довелось вибачатись вже владі незалежної Польщі.
Як бачимо, німецько-нацистські, але насамперед російсько-імперіалістичні чи то радянсько-комуністичні «брудні руки» вже не перше століття незмінний атрибут погромів на території сучасної України та Польщі.
Породжена царською «охранкою» ідеологія чорносотенців та широкомасштабний фейк із «Протоколами сіонських мудреців», без сумнівів стали причинами обману мільйонів та використані російськими владними шовіністами елементу міжетнічної, міжнаціональної, міжрасової (тощо) ворожнечі задля реалізації своїх імперіалістичних та великодержавницьких інтересів
Черговий – негативний, але вкрай важливий висновок полягає в тому, що українська молодь шкільного віку та допризовного віку все частіше потрапляє під деструктивний вплив сумнівних організацій. Організацій, що за ідеологічними ознаками та характером діяльності до болі нагадують кривавих чорносотенців Російської Імперії, які нагадаємо саме було продуктом тодішнього КДБ – себто царської охранки.
А методи сучасних кремлівських спецслужб у гібридній війні Росії проти України, як ми вже неодноразово мали можливість переконатись, доволі часто є лишень «старою піснею на новий лад».
Тому припущення очільника СБУ про потенційне (в тому числі можливо й неусвідомлене самими виконавцями погромів) використання українських радикальних організацій Кремлем, видається доволі небезпідставним.
Сподіваємось, що правоохоронні та спеціальні відомства України встановлять всі обставини злочинів, а не намагатимуться піти по шляху найменшого спротиву: «визначити й покарати» лише виконавців, без встановлення потенційних замовників чи підбурювачів.
І наостанок...
В умовах триваючого інформаційного протиборства із російською пропагандистською гідрою, очевидно, що подібного роду «картинки» на руку Росії, але огульне «списування» всіх проблем на Кремль може стати черговим самообманом для українського суспільства.
Саме тому, активним верствам українського суспільства слід докласти якомога більше зусиль, аби критично оцінювати власні дії. Не рвати на собі сорочку, якщо до кінця не розумієш, хто тебе до цього закликає!
А насправді українським (а не лише де-юре) засобам масової інформації усіх форм власності слід якомога активніше включатись у ту незриму боротьбу за розуми української молоді, яка шукає свою ідентичність та призначення під час вкрай складного етапу історії України.
Той інформаційний вакуум для молодого покоління, який традиційно заповнюють церковні, націоналістичні та радикальні ідеологічні постулати, має стати об’єктом значного більшої зацікавленості з боку держави.
Адже саме теперішнє молоде покоління після перемоги над Росією буде формувати нову парадигму української держави. То кого ми хочемо бачити майбутнім України?
Завершуючи цей матеріал, на жаль маємо погодитись із тим, що отримуємо від «вчительки історії» принаймні два мінуси у заліковій книзі:
- правоохоронці затримують дітей після вчинення тяжкого злочину, а не до цього.
- про те, що діти підпадають під вплив сумнівних організацій із кремлівськими «вухами», беруть у руки ножі та йдуть творити «правосуддя», батьки дізнаються лише постфактум.
Відгуки
Немає відгуків.
Залишити коментар