У ситуації непевності треба не кусатися, а об'єднуватися – Франак Вячорка

У Вільнюсі відбулася ІІІ Конференція «Нова Білорусь» за участі білоруських демократичних сил, активістів, громадських і культурних ініціатив. У рамках співпраці з «Центром політичних наративів демократії» власний кореспондент Західного інформаційного фронту поспілкувався з учасниками заходу. Пропонуємо інтерв’ю із Франаком Вячоркою – головним радником Світлани Тихановської та керівником відділу міжнародних зв’язків Офісу Тихановської. Зауважимо, що співрозмовник ЗІФу відповідав українською.

ЗМІНИ У ДЕМСИЛАХ БІЛОРУСІ – ДО КРАЩОГО

- Відбулися нові зміни в Об’єднаному перехідному кабінеті (ОПК), які не узгодили з Координаційною радою (КР). Чому саме цих людей замінили? Адже заява колишнього уповноваженого з питань національної безпеки Об’єднаного перехідного кабінету Білорусі Валерія Сахащика викликає певні запитання.

- На мою думку, відбудеться посилювання кабінету – це була головна мета. Зміни – це нормально, час минає, нові люди приходять, хтось виходить. Сподіваюсь, що всі ці кандидатури будуть погоджені Координаційною радою. Зараз це номінанти, кандидати офіційно, формально. Але протягом двох тижнів Координаційна рада повинна їх затвердити: заслухати та дати свої рекомендації. Тому фінальне затвердження відбудеться трішки пізніше. Але я майже впевнений, що це гідні кандидати, які будуть служити інтересам Білорусі. Щодо Сахащика. Він провів велику працю у складі Об’єднаного перехідного кабінету (ОПК). Вважаю, що він продовжить роботу у демократичному русі. Наші стосунки з ним залишаються, те, що він робив у Білорусі з нашими добровольцями – це також залишається. Найголовніше, щоби всі не втрачали надію, і коли буде важливий момент Х, я впевнений, всі, хто відходить від справ, вони повернуться зі своїми можливостями, знаннями та досвідом. Я дуже радий, що відбувається зараз на Конференції – це найбільш позитивна конференція, яка в нас була. Не має таких сильних поділів чи розламів. Є, звісно, дискусії на болючі теми - як звільняти політичних в'язнів, як звільняти Білорусь., є різне бачення, як діяти у 2025 році на лукашенківських «виборах». Але це вже тактичні речі. Стратегічно всі дивляться в одну сторону, і це найважливіше.

ЯК ЗВІЛЬНЯТИ БІЛОРУСЬ – ВІДПОВІДІ НЕ МАЄ НІХТО

- Ви сказали, стратегічні бачення і тактичні. Ягорав публічно сказав, ймовірно, речі, про які багато хто здогадується  та говорить – про кризу, яка триває вже не перший рік. Чи усвідомлюєте ви, пані Тихановська, Кабінет, що вона наявна? Уже є більш радикальні ініціативи (Ультиматум), що мають певний успіх і можливо навіть координується з урядом Туска у блокуванні кордону. Чи слід очікувати радикалізації, можливо старі методи себе вичерпали, чи є усвідомлення реальності кризи, про яку сказав Ягорав?

- Слухайте, ми живемо в ситуації перманентної кризи, від 20-го року і навіть до 20-го року, до початку революції. Тому що людей саджають, на людей тиснуть, ресурсів на підтримання в'язнів немає, ситуація погіршується, країну втягують у війну. Це ситуація, коли ніколи у нас не було такого виклику, як зараз. Ну, а що – складно? Та ясно, що складно. Ми не живемо в мирний час. А що, в Україні немає кризи? Кризи є, тому що треба відповідати на російську агресію. А в Європейському Союзі немає кризи? Є, тому що треба якось відповідати на агресію і на заходи росії з впливу. Зараз дуже складний час для всього світу. Це тест для держав, інституцій і, в тому числі, для демократичних сил. А у нас, імовірно, найскладніша ситуація, у нас не має своєї держави, державу у нас забрали, лукашенківський і путінський режими. Ми працюємо у вигнанні, працюємо з різних країн, працюємо без ресурсів, у нас там немає державного бюджету. Все будується на самопожертвуванні самих людей, працює все горизонтально, не має вертикалі якоїсь влади. Тихановська не може наказати щось робити чи видати якийсь наказ. Кожен приєднується до цього, де бачить свою користь, а хтось вважає, що робиться недостатньо, хтось показує своїм прикладом, що робиться багато. Я не згодний категорично, що зараз ситуація набагато гірша всередині, у структурах демократичних сил. У нас є ясність, є розуміння, як працювати далі, але в загальній ситуації – що робити з Білоруссю, як звільняти, я думаю, що ні в кого не має відповіді. Як і не має відповіді на питання, коли переможе Україна, також. Ми не знаємо, але треба все робити, щоб і ми перемогли, і Україна перемогла. І в такій ситуації непевності треба не шукати, не кусатися, а треба об'єднуватися. Тому немає жодної стратегічної проблеми, яку не можна вирішити.

РОСІЯ ДОПОМОГЛА ЛУКАШЕНКОВІ ПОМ’ЯКШИТИ НАСЛІДКИ САНКЦІЙ

- Тоді два запитання. Перше пов'язане із внутрішньою ситуацією у Білорусі. В економічній панелі  Конференції показали, що ситуація всередині країни не така вже і складна. Друге, про що свідчать зміни в МЗС та адміністрації лукашенка? Що авторитарний лідер хоче зробити або сказати? Більшість із присутніх не відвідувала Білорусь декілька років. Вони відчувають білоруські реалії? Бо, можливо, ці призначення лукашенка є свідченням того, що він краще розуміє, чим живуть самі білоруси та як зберегти свою владу перед викликами.

- По-перше,  тут (на Конференції, - ред.) багато людей, які нещодавно, ще пару тижнів тому, були у в'язницях, чи пару місяців тому, багато людей, які нещодавно втекли або евакуювалися з Білорусі. Відчуття, що відбувається є, ми маємо постійний контакт з білорусами майже кожного дня. І багато хто приїжджає завдяки тому, що відкриті кордони. Є можливість поки що виїхати з Білорусі та повернутися тихо, безпечно. Часом це небезпечно. Цей контакт є. Коли про кризу казати, то росія допомогла лукашенкові обійти ефект удару від санкцій. Вони зараз допомагають один одному з експортом та імпортом підсанкційних товарів. Відповідно треба закривати всі ці лазівки, якими користуються режими. Риженков (новопризначений міністр закордонних справ Білорусі, - ред.) і взагалі нові призначення – це цікавий хід лукашенка. Він дістав найбільших лоялістів з шухляди. Петкевич (Наталя Петкевич – заступниця глави адміністрації лукашенка, - ред.) у великому ступені сформувала цей режим, цю вертикаль влади, яку маємо тепер, і є однією з найбільш лояльних, як і Риженков, людиною в оточенні лукашенка. Це значить, що він або не довіряв своєму теперішньому оточенню, або хоче більш активною міжнародною політикою з відбілювання своєї діяльності. Він не хоче змінитися, у нього немає мети повернутися на Захід чи до демократії. У нього є мета вижити, а для цього йому треба гроші, підтримка путіна, лояльність силовиків. Він розуміє, що шлях, яким він веде країну, він тупиковий. Він зараз просто метається, шукає нових варіантів, щоби протриматися. Але стратегічно це нічого не змінює. Він є помічником путіна, міжнародним злочинцем. І давайте не будемо мати ілюзію, що його можна якось відірвати від путіна, що він там такий незалежний. Ні, він як собака на поводку. І його свобода та суверенність залежить від довжини цього повідка. Але він все рівно буде йому служити путіну, бо це питання збереження влади для нього.

КИТАЙ ПОТРІБНО ВИКОРИСТАТИ У БІЛОРУСЬКОМУ ПИТАННІ

- Щодо впливу Китаю: наскільки він реальний , наскільки він удаваний з боку Мінська чи, можливо, це пошук нового сюзерена?

- Найбільший вплив має росія і тільки росія. Всі інші можуть відігравати додаткову роль. Китай може відіграти цю роль, тому що транзит китайських товарів іде через Білорусь. Небагато, пару відсотків цього імпорту з ЄС.

- Три відсотки.

-Так, тому це не критично для Китаю, але це критично для лукашенка зберегти цю роль. Він також багато з цього заробляє. Для лукашенка це також можливість показати, що він не тільки васал путіна, а що він має самостійність і інших союзників. Китай може вплинути на лукашенка потенційно. І ми це бачили, є інформація щодо зменшення мігрантів на кордоні з Польщею. Це також може бути результатом візиту президента Дуди до Пекіна. Лукашенко не хотів би і, дуже боїться зіпсувати відноси з Китаєм. Це очевидно. І ми бачимо, як лукашенківські медіа постійно хвалять Китай. Тому потенційно є вплив, але він поки що недовикористаний. На мою думку, нам і міжнародній спільноті варто подумати, як залучити Китай до політики щодо Білорусі, до впливу та тиску на лукашенка.

Спілкувався Євгеній Білоножко, власний кореспондент ІА «Західний інформаційний фронт» у Польщі і країнах ЄС

Фото – зі сторінки Франака Вячорки у FB