Слабкі місця білоруської опозиції: інституційний розбрат і неадекватна стратегія

Протягом 3-4 серпня у Вільнюсі проходила конференція білоруських демократичних сил «Нова Білорусь», у рамках якої були оприлюднені нові документи та затверджені кадрові зміни. Тож, у цьому матеріалі Ярослав Чорногор і Павло Радь проаналізували результати конференції.

Під час конференції був підписаний Протокол взаємодії між Національною лідеркою Світланою Тихановською, Координаційною радою Білорусі, Об’єднаним перехідним кабінетом та Офісом Світлани Тихановської. У своїх попередніх матеріалах ми зазначали, що після остаточної трансформації Координаційної ради на протопарламент необхідно затвердити «конституцію» демсил, яка би заклала систему стримувань і противаг та розмежувала повноваження кожних з органів. «Конституція» все ж таки була прийнята, однак деякі її положення є доволі суперечливими:

• Світлана Тихановська була проголошена національною лідеркою, яка виконуватиме свою роль до проведення вільних виборів у Білорусі або до власного рішення спинити свою діяльність у ролі національної лідерки.
• Об’єднаний перехідний кабінет надалі формує Світлана Тихановська, а рішення Координаційної ради стосовно кадрових питань мають лише рекомендаційний характер.
• У випадку нездатності сторін вирішити внутрішні суперечки, їх передають на розгляд Світлани Тихановської, яка виносить кінцеве рішення, котре відповідає національним інтересам.
• Крім того, не було створено постійного органу, який би тлумачив положення самого Протоколу, інших прийнятих демократичними силами документів, а також повноважень кожного органу. Запропонований варіант зі створенням Комісії, куди делегують по одному представнику з кожного органу, між якими виникла суперечка, містить серйозні недоліки, адже члени комісії не будуть безсторонніми.

Відтак задана рамка взаємодії викликає багато питань, адже під час розробки документу не дотримано принципу поділу влади, не створено системи стримувань та противаг, а Світлана Тихановська наділена, як мінімум, дуже широкими повноваженнями і фактично необмеженим терміном перебування на посаді, що більше нагадує формат необмеженої монархії. Хоча такий підхід певною мірою можна виправдати тим, що білоруський демократичний рух формувався навколо фігури Тихановської, яку вважають законно обраною президенткою, крен у бік ще більшого посилення ролі національної лідерки грозить не лише внутрішніми розбіжностями, але й репутаційними втратами.

Також у рамках конференції була представлена «Платформа 2025» - план дій демократичних сил на наступний рік. Даний документ не містить серйозних змін у порівнянні з попереднім підходом демсил, і надалі окреслює звичні цілі, як-от недопущення легітимації режиму, продовження політики тиску стосовно режиму Лукашенка та звільнення політичних в’язнів.

Однак обраний демократичними силами підхід за останніх декілька років не приніс ніяких видимих результатів: демократичним політикам не вдалося досягнути звільнення жодного політв’язня, режим Лукашенка зберігає внутрішню стабільність та цілісність, а сам білоруський диктатор посилив свою легітимність в очах населення.

Тож обрана на 2025 рік стратегія не відповідає умовам сьогодення не лише з огляду на все більшу прірву між демсилами і білорусами всередині країни, але й зміною зовнішньополітичних обставин. Демократичні політики не запропонували конкретних ідей стосовно президентських виборів, які пройдуть в Білорусі, не кажучи вже про те, яким чином необхідно буде працювати, якщо в 2025 році відбудуться мирні переговори між Україною та Росією.

Однак у всій цій історії була й ложка меду. Так, представником ОПК з питань оборони став Вадим Кабанчук - колишній заступник командира Полка імені Кастуся Калиновського.

Зважаючи на те, що попередньому «міністру» Валерію Сахащику не вдалося досягнути помітних результатів, у чому він в останньому інтерв’ю частково звинувачував офіційний Київ, силова компонента ОПК та й білоруського демократичного руху закордоном загалом помітно випадала з порядку денного. Цілком зрозуміло, що неможливо прийти до влади, не підготувавшись до потенційних безпекових викликів, особливо враховуючи фактор Росії, тож призначення Кабанчука вселяє надію, що політика демократичних сил у безпековій сфері буде більш ефективною та реалістичною. Новоспечений член ОПК вже анонсував деякі напрямки своєї роботи, зокрема, допомога всім осередкам білоруського добровольчого руху у складі ЗСУ, навчання, соціальний захист колишніх добровольців та матеріально-технічне забезпечення, а, можливо, з часом спектр завдань буде розширеним.

Підсумовуючи, конференція «Нова Білорусь» ще більше оголила слабкі місця білоруських демократичних сил і загалом продемонструвала їхню неготовність оперативно адаптовуватися до нових політичних умов. Ті, проблеми, які існують не перший рік, залишаються невирішеними, і поки немає ознак того, що найближчим часом їх вдасться принаймні частково нівелювати. Однак, попри ряд негативних аспектів, є моменти, які вказують на те, що білоруські демократичні сили вибудовують більш складну інституційну структуру свого функціонування, залишаючись політичним, а не громадським рухом.