Сільське господарство та історія: у Польщі назвали чутливі питання на шляху України до ЄС

Польща була і залишається одним із найважливіших партнерів України в Європі, але як змінилися двосторонні відносини після  політичних зрушень у Варшаві? Де проходять межі підтримки України з боку Польщі в умовах війни? Який вплив внутрішньої польської політики на зовнішні пріоритети? Які європейські перспективи Києва з польського погляду? Про це в ексклюзивному інтерв’ю для ІА "Західний інформаційний фронт" Шимона Шинковського вель  Сенка, колишнього міністра закордонних справ Польщі, міністра у справах Європейського Союзу та чинного депутата Сейму від партії «Право і Справедливість» (PiS).

- Пане міністре, порівнюючи ваші висловлювання часів роботи в уряді Матеуша Моравецького щодо вступу України до ЄС, можна помітити певну зміну акцентів. Раніше ви наголошували на можливості швидкого вступу, а зараз і ви, і ваша партія «Право і Справедливість» (ПіС) говорите про певні умови та регулювання. Як виглядає механізм прискореного вступу з практичної точки зору, адже ви досконало знаєте реальні процедури в ЄС? Яка актуальна позиція партії: чи може ЄС реалізувати прискорений вступ з огляду на брак згоди серед усіх країн-членів?

- Я був і залишаюся прихильником вступу України до Європейського Союзу. Нагадаю, що президент Анджей Дуда був першим європейським лідером, який вже через два дні після початку російської агресії у 2022році  заявив, що Україна має увійти до структур ЄС.

Ми щиро вболівали за відкриття процедури надання Україні статусу кандидата. Водночас ми завжди підкреслювали, що цей процес має відбуватися з урахуванням встановлених критеріїв та з дотриманням польських національних інтересів. На мою думку, Україна в деяких сферах могла б виявити більшу чутливість у двосторонніх переговорах з Польщею. Це стосується, наприклад, сільського господарства та історичних питань.

На жаль, деякі українські політики не сприяють цьому процесу, не розуміючи вразливості та важливості цих тем. Я говорю про це відверто, однак це не змінює позиції — моєї та партії: Україна повинна належати до європейських структур. Проте Київ має усвідомлювати всі вимоги та процедури, пов’язані з членством.

- Уточніть, будь ласка. Македонія змінила назву держави, щоб приєднатися до НАТО та наблизитися до ЄС. Що, на вашу думку, має зробити Україна щодо історичних питань та сільського господарства? Які конкретні кроки дозволять розблокувати вступ?

- Щодо історичних питань: має відбутися якісний прогрес у питанні згоди на ексгумації та дослідницькі роботи. Вже є дозволи на роботи у кількох місцях — це добрий крок, але поки що дуже скромний. Ми очікуємо дій у значно ширшому масштабі, а не лише точкових рішень.

Якщо питання пам'яті між Польщею та Україною не буде вирішене в дусі взаємного розуміння та довіри, це серйозно ускладнить процес вступу.

У питаннях сільського господарства ЄС має враховувати, що аграрний сектор займає величезну частку в економіці України. Польща мала подібний досвід: вступаючи до ЄС, ми також були переважно аграрною країною і мусили виконати низку жорстких вимог. Якщо до ЄС доєднується держава з таким потужним аграрним компонентом, діючі члени Союзу прагнуть уникнути турбулентності на внутрішньому ринку. Польські фермери побоюються конкуренції, і ми дбаємо про їхні інтереси. Це не створення перешкод, а необхідні процедури узгодження.

- Польська конституція стверджує, що основою аграрного устрою є сімейне господарство. Чи є конкретні напрацювання щодо інтеграції українського агросектору? І друге: щодо «вдячності», про яку згадував, наприклад, президент Кароль Навроцький. Що саме мають зробити українці, щоб Польща відчула цю вдячність?

- Пане редакторе, це прості речі: покаяння за геноцид на Волині, визнання того факту, що це був геноцид, а також масштабні ексгумаційні роботи. Оце і все.

- Чи може Єврокомісія знайти «креативний» спосіб — наприклад, частковий або умовний вступ України? Чи Польща заблокує таку форму інтеграції? Чи можна бути в ЄС «однією ногою»?

- Ні, я прихильник повноцінного членства. Проте існують перехідні рішення, як це було у випадку Польщі. Свого часу ми отримували лише частину прямих виплат, а дотації в рамках спільної сільськогосподарської політики розраховувалися так, щоб не порушити європейський ринок.

Також на Польщу накладалися обмеження на ринку праці — був семирічний перехідний період, коли наші громадяни не могли вільно працювати в Німеччині чи Франції. Це було болісно, багато хто протестував, але ми прийняли ці умови. Країна, яка хоче вступити до ЄС сьогодні, має бути готовою до аналогічних перехідних етапів.

- Як би ви підсумували стан співпраці, зокрема в рамках ініціативи «Тримор’я»? Україна вже долучилася до цього формату, який там потенціал?

- Україна має бути нашим природним партнером як повноправний член «Тримор’я», але цей формат об’єднує саме країни ЄС. Сумніваюся, що для України зроблять виняток до її вступу в Союз — на це не погодилися б інші члени, незалежно від думки Польщі. Але статус асоційованої країни — це вже дуже позитивний сигнал.

Я завжди кажу українським колегам: допомога, яку Польща надала після 2022 року, має величезний етичний та соціальний вимір. Влада в Україні повинна це усвідомлювати. Політична вдячність і позитивні сигнали допоможуть самій Україні, адже ми обидва зацікавлені у добрих відносинах.

- Перейдемо до внутрішньої політики. Соціологічні опитування (щодо програми SAFE) показують, що 51% поляків вважають позики від ЄС посиленням залежності. Звідки такий євроскептицизм щодо організації, яка забезпечила Польщі безпрецедентний розвиток?

- Відповідь проста. Перші 20 років членства базувалися на двох вигодах: доступі до спільного ринку (що принесло близько трильйона євро - за оцінками Польського економічного інституту) та фондах (ще близько 20% від загального прибутку). Це були кошти, які нам надавали безповоротно.

Приблизно до 20 річних державних бюджетів Європейський Союз додав один додатковий річний бюджет. Це не такі вже й великі гроші, але це, безперечно, гроші, які також допомогли розвиватися польській економіці

Ситуація змінилася з Національним планом відновлення (Krajowym Planem Odbudowy). ЄС запровадив механізм позик, які можуть бути заблоковані з політичних причин. Поляки раціонально оцінюють: ми перейшли від системи фондів до системи жорстко регульованих позик (витрати до 2030 року, 65% закупівель — у межах ЄС, можливість призупинення виплат через суб’єктивні оцінки Єврокомісії). Цей скептицизм — «заслуга» самих європейських інституцій, чиї дії часто шкодять ідеї Союзу.

- Як ви оцінюєте радикалізацію в польській політиці? Як зрозуміти дії таких політиків, як Гжегож Браун, Конфедерації чи висловлювання професора Чарнека?

- Я не хочу бути «перекладачем» чи захисником пана Брауна. Його дії — зокрема антисемітські витівки — я оцінюю вкрай критично, вони є ганебними. Можна критикувати політику Ізраїлю, не збурюючи демонів антисемітизму. Браун просто цинічно будує на цьому політичний капітал.

Я можу пояснити або прокоментувати свої висловлювання, якщо є питання щодо конкретних заяв, я готовий пояснити їх, щодо слів моїх партійних колег пропоную питати їх про це.

- «Право і Справедливість» — це монолітна чи плюралістична партія? Яка фракція зараз сильніша: ягеллонська (спрямована на співпрацю в регіоні) чи піастовська (більш націоналістична)? Наприклад, спадщина Леха Качинського як президента була трохи іншою, ніж нинішні заяви окремих політиків ПіС.

- Партія Право і Справедливість залишається плюралістичною, і я цим дуже задоволений, я вже понад 20 років у цій партії. Хтось нам закидає, що політики говорять лише те що дозволить партія, під час нашої розмови, я шпаргалками чи телефоном не користуюсь, щоб звіритись з амплітудою партійних коливань. Я висловлю власну позицію, а вона вписується у рамки широкого намету нашої формації, у нас є партійні діячі, що мають інші погляди, які відрізняються від моїх поглядів у певних аспектах. Ми дискутуємо всередині формації, іноді ці дискусії навіть виходять за межі партії, що є не позитивним явищем. Я проти зовнішніх дискусій про розбіжності всередині партії, але в широкій партії, яка свого часу користувалась підтримкою понад 40% (ми хочемо повернути ці часи). 

На сьогодні "Право і справедливість" має підтримку на рівні 25%, це мало, ми хочемо її збільшити, і якщо ми хочемо повернутися до ширшої підтримки, то ми повинні мати широкий спектр поглядів, бо коли ми матимемо вузький спектр поглядів, то матимемо 25%, а може, ще менше

Знову ж таки, якщо ми матимемо широку палітру поглядів, то матимемо шанс достукатися до виборців з різними уподобаннями, і це цілком природно. Я почувався б погано у формації, в якій не було б плюралізму. Проте у стратегічних питаннях партія має однозначні судження.

Однозначність у фундаментальних та стратегічних справа надзвичайно важлива, якщо б її не було, то не мало б значення, чи я в «Громадянській платформі», чи в «Право і справедливість», а це ж має значення. Я ідентифікую себе з політикою «Права і справедливості», навіть якщо не погоджуюся з нею на 100%, а я погоджуюся, думаю, на 80% з партією, і цього відсотка достатньо, щоб я почувався в цій партії добре вже 20 років.

- Останні питання, стосуються відносин між Сполученими Штатами Америки, Європейським Союзом та Польщею. Чи не стоїмо ми, як Польща, перед радикальним і новим вибором, у якому напрямку рухатися?

- Сполучені Штати залишаються нашим найважливішим і надійним союзником, незалежно від змін в адміністрації Сполучених Штатів. Адміністрація республіканців з політичних причин нам ближча, ніж адміністрація демократів, але ж ми чудово співпрацювали з адміністрацією демократів за часів президента Байдена, коли при владі був уряд «Права і справедливості». Ця співпраця була дуже доброю, тому ми не пов’язуємо співпрацю зі Сполученими Штатами з поточною політичною приналежністю адміністрації, яка там править, і я також хочу чітко сказати, що ми не ставимо на ваги, як альтернативу співпрацю зі Сполученими Штатами чи з нашими європейськими партнерами.

Співпраця зі Сполученими Штатами є для нас пріоритетом, але вона не виключає нашої доброї співпраці тут, у Європі, хоча я згоден, що пріоритетом залишається міцний трансатлантичний міст, адже саме там сьогодні знаходяться джерела військової сили, яка також визначає безпеку Польщі.

- Дякуємо за інтерв`ю!

Розмову вів Євгеній Білоножко, спеціальний кореспондент ІА «ЗІФ» у Польщі

Фото - Шимон Шинковський вель Сенк, ексміністр закордонних справ Польщі, міністр у справах Європейського Союзу та чинний депутат Сейму від партії «Право і Справедливість».