Що перешкоджає зближенню офіційного Києва та демократичних сил Білорусі?

Після року повномасштабної війни українська влада фактично но зробила жодного публічного кроку в напрямку налагодження контактів з демократичними силами Білорусі. Причини такого ігнорування з’ясовували 28 лютого під час вебінару представники обох країн.

Онлайн-зустріч, як повідомляє Belsat, організували Дослідницький центр Офісу Світлани Тихановської та Оксфордська обсерваторія у справах Білорусі. Нижче подаємо основні думки учасників вебінару.

Народний депутат України Олексій Гончаренко (керівник депутатської групи у Верховній Раді «За демократичну Білорусь») вважає, що відносини обох країн є дуже важливими для безпеки всього регіону. А Україні вигідно мати своїм сусідом саме демократичну Білорусь.

Проте після того, як лукашенко захопив у 2020 році владу та фізично придушив протести, Україна продовжила співпрацю з диктатором в економічній сфері попри потенційну «загрозу з півночі». Економічна співпраця припинилося лише рік тому – коли режим лукашенка підтримав російську агресію і з території Білорусі пішли «вбивати українців».

Олексій Гончаренко вважає за потрібне відокремлювати владу Білорусі та її народ. Хоча багатьом українцям через «травму від агресії» важко це сприйняти.

Нардеп констатував, що в українській зовнішній політиці Білорусь залишаються «білою плямою», але офіційний Київ залишив своє дипломатичне представництво у Мінську й ігнорує білоруську демократичну опозицію.

На думку Олексія Гончаренка, Україні потрібно припинити відносини з Лукашенком, сприймати його як злочинця і налагоджувати співпрацю з демократичними силами Білорусі. Припущення, що буцім лукашенко через відносини з Києвом «грає у гру» з росією, він відкидає і вимагає жорсткішої позиції до режиму диктатора.

Доповідач також звернув увагу на немонолітність білоруських демсил. Але, попри це, необхідно більше співпрацювати з її представниками. Зокрема, з Об'єднаним перехідним кабінетом та «особою, яка має легітимність» (Світланою Тихановською, - ЗІФ), а також із білоруськими добровольцями.

Останніх народний депутат назвав справжніми представниками білоруського народу, «які зараз борються за Україну, а потім боротимуться за Білорусь».

Політолог Євген Магда (директор Інституту світової політики) вкотре повторив свої тези про «без демократичної Білорусі немає безпечної Європи» та відстань між білорусами й українцями, які не чують і не знають один одного, а «останні події та різкі заяви збільшили цю відстань».

Політолог вважає, що присутність українського посла в Білорусі має сенс, оскільки через Білорусь відбувається обмін військовополоненими та повертаються люди, яких росіяни вивезли з окупованих територій.

Євген Магда також виступає за ставку з боку влади України й експертів на білоруську діаспору та білоруські демократичні сили за кордоном, чия країна «дедалі більше нагадує велику в'язницю в центрі Європи».

За словами експерта, владі України та білоруським демократичним силам потрібно провести ревізію взаємних претензій і після їх аналізу рухатися вперед та спільно формувати Балто-Чорноморський наратив на противагу «русскому міру».

Представник Перехідного об’єднаного кабінету (ОПК) з міжнародних питань Валерій Ковалевський, підкреслив, що не зважаючи на всі обставини, білоруські демсили підтримуватимуть Україну. Після російської агресії Україна і так була голосом демократії, свободи та європейськості для регіону, а тепер набула екзистенційного значення для Білорусі. Бо саме від перемоги України залежить незалежність Білорусі та перемога її народу над диктатурою.

«Важливо, щоб Україна розуміла, що Лукашенко обрав дуже чітку антиукраїнську позицію. Навіть до війни зробив антиукраїнський вибір. Українська модель – загроза Лукашенкові. Хоча зараз він намагається показати себе миротворцем. Але це обман і цьому не можна довіряти», - сказав Валерій Ковалевський.

Він нагадав про факти боротьби білоруських рейкових партизанів, атаку на російський літак у Мачулищах, роботу інфоресурсу «Беларускі Гаюн», який є джерелом розвідувальної інформації для України про переміщення російських військ по Білорусі. Також, за його словами, щонайменше 500 білоруських добровольців воюють в Україні проти російських окупантів, а білоруські волонтери, хакери й учасники мітингів на підтримку України у всьому світі продовжують допомагати боротися з ворогом.

Діалог між офіційним Києвом і білоруськими демсилами пан Ковалевський назвав «незадовільним». Хоча ОПК має зв'язки з Верховною Радою, українськими дипломатами і профільними міністерствами, як і співпрацю на рівні міжнародних організацій. Він також нагадав, що минулого року ОПК відкрив своє представництво в Києві.

Представник ОПК висловився за прозорі політичні відносини між демсилами Білорусі та офіційним Києвом. Це, на його думку, підштовхнуло би білорусів активніше підтримувати Україну. Бо теперішній стан відносин демотивує та загалом не сприяє пришвидшенню миру в Україні без демократичної Білорусі.

Валерій Ковалевський також переконаний, що білоруси усвідомили необхідність застосування сили для звільнення своєї країни.

«Білоруси усвідомили, що потрібно робити геополітичний вибір. Стало очевидним, що Росія – агресор, ворожа країна. Потрібно дистанціюватися від Росії та наближатися до партнерів у Європі, у тому числі до України», - цитує пана Ковалевського Belsat.

Директор Інституту політичних досліджень «Політична сфера» (Білорусь) Андрій Казакевич звернув увагу учасників онлайн-зустрічі на інформаційний вакуум – білоруському суспільству не пояснили позицію української влади. Нерозуміння ситуації доповнили і випадки дезінформації з боку українських ЗМІ і влади на тлі чуток про пошуки угоди між лукашенком та Україною і можливу економічну співпрацю. Не поліпшують двосторонні відносини і не зменшують недовіру також звинувачення і приниження білоруських демсил від деяких українських політиків. Хоча, визнає учасник вебінару, є українські експерти та політики, які підтримують білоруські демократичні сили.

Андрій Казакевич основною проблемою у взаєминах двох сторін називає недовіру. Радить сприяти більшій прозорості, відмовитися від дезінформації і зменшувати недовіру між народами. А наразі влада України обрала щодо Білорусі політику «стратегічної невизначеності».

Фото ТГ-канал «Позірк»