Російська пропаганда у Литві і світі

Із початком широкомасштабного вторгнення в Україну з'явилися новини про те, що росіяни ведуть безглузду війну, а також про масовий вихід транснаціональних корпорацій з терористичної країни.

Автовиробники, такі як BMW і Mercedes, виходили з російського ринку. Ресторани швидкого харчування скасовували франшизи. Відомий вихід гіганта порноіндустрії Pornhub, а YouTube заблокував пропагандистські канали та заявив, що росія для них неприйнятна. На зміну YouTube прийшов rutiub. Самі росіяни заблокували Instagram і почали обмежувати Facebook. Російські блогери плакали про крах свого бізнесу.

Це було так давно, коли наївні литовці ще вірили, що «пересічні» росіяни нічого не знають про війну та що оголошення мобілізації призведе до швидкого краху режиму. Дехто навіть створював проєкти з яскравими назвами, сподіваючись закарбуватися в пам'яті пересічного росіянина.

Західні лідери їхали до Києва один за одним, і після візитів до Бучі чи Бородянки роздавали не лише мільйони євро, але й стільки ж обіцянок. Ми - разом до кінця! Ми допоможемо вам відбудувати вашу країну! Ми приймемо ваших біженців від війни! Ви – це ми! Ми вже перемогли!

Навесні 2023-го всі очікували переможного контрнаступу, але росіяни відбили легендарні «Абрамси» та «Леопарди», яких Захід доставив українцям лише декілька десятків. Любов до слабких проявляється в церкві, але не на війні.

Розпочався тиск на українців щодо переговорів. Точніше, схиляння до капітуляції.

Час спливає, а ми забули всі ті обіцянки, які давали на початку війни. Щоправда, постійно нагадували про одну з обіцянок з Каунаса – піти з російського ринку. Обіцянки дотрималися, нехай і через два роки.

Так, цей бізнес мав би піти з росії негайно, але чи не переслідували би його судові позови? Литовське економічне видання Verslo žinios повідомляло про низку таких історій, коли литовські суди досі задовольняють російські позови. А ми наївно віримо, що війна поклала край усім відносинам із терористичною державою, і що залишилося лише виконати необхідні зобов'язання. Вірити добре, але реальність часто буває іншою.

Після двох років війни на вищезгаданому PornHub більшість «зірок» - росіяни, а в Instagram і Facebook російський контент продовжує циркулювати, причому у величезних кількостях.

YouTube так само продовжує поширювати російську пропаганду та русифікацію своєї аудиторії. Якщо дорослі ще можуть протистояти цьому контенту, то діти не можуть, і контролювати їх досить складно, вони не розуміють, що відбувається. Не розуміють не тільки діти, а й більшість дорослих. Це пов'язано з давнім зомбуванням російською пропагандою, яке триває і сьогодні.

Не тільки TikTok, а й Telegram став каналом російської пропаганди. Власник останнього живе в ОАЕ та називає себе жертвою режиму. При цьому забувають, що саме Павло Дуров створив російський варіант Facebook – «Вконтакте», який захопили ставленики Кремля.

Формально Telegram перебуває під загрозою заборони в росії, але він став не лише улюбленим засобом поширення інформації Соловйова чи Сімоньян, але й домівкою для всіх найагресивніших Z-каналів. Уся ця негативна і шкідлива інформація доходить і до нас.

До широкомасштабного вторгнення в Україну мало хто з литовців знав, що таке Telegram, але коли українці самі розпочали масово ним користуватися, багато хто з тих, хто цікавився військовими новинами, встановили його. На високу популярність Telegram також вплинуло власне використання платформи українським урядом.

Telegram став медіа-інструментом, який ніхто не контролював.

Телеграм-канали зростали і зростали по обидва боки фронту, аж поки влада не розпочала цензурувати інформацію.

Росія є диктатурою і тому більш ефективна в цензурі, тоді як Україна є демократією, і обмеження дезінформації та пропаганди, яка поширюється через канали Telegram, стало справжнім викликом. Російська пропаганда працює за старим світовим принципом «розділяй і володарюй».

Тільки форми стали більш витонченими і їх дуже важко побачити неозброєним оком. Потрібен критичний розум, щоб це помітити.

Наративи пропагандистської війни доволі добре вивчило українське громадянське суспільство та добре відомі політикам і вищому військовому керівництву, світу культури і спорту. На нижчих рівнях суспільства все складніше, оскільки пропаганда змішана зі соціально-економічними проблемами, які винесені нагору мережею агентств, що працюють на росію, і корисними ідіотами.

У Литві ситуація ще гірша, оскільки більшість політиків і чиновників не визнають пропаганди.

Люди при владі, здається, розуміють, як працює російська пропаганда, одним з елементів якої є м'яка сила через культуру і спорт, але вони ніколи не знаходили ефективних засобів боротьби з нею. Незрозуміло, що інформаційна війна ведеться і тут.

Після двох років війни в Литві все ще звучить російська музика і процвітають російські школи. Тим часом латиші й естонці справляються з цими проблемами набагато краще, незважаючи на сильний опір російськомовних. Литва ніколи не розвивала глибших культурних зв'язків з Україною, і мало хто з політиків має хоча б елементарне розуміння української мови. Ми досі знаємо більше про росіян і росію, ніж про Україну й українців...

  Валдас Барткевічюс, громадський діяч, підприємець, волонтер