Лешек Міллер – речник кремля у польських медіях?

У світі, де слова стали зброєю війни, а інформація – боєприпасами, немає місця для випадковості. Кожен публічний виступ, кожен політичний коментар можуть посилити або послабити опір держави ворожій пропаганді. Однак колишній прем'єр-міністр Польщі Лешек Міллер, здається, забув цю очевидну істину. Протягом місяців, з майже маніакальною послідовністю, він повторює наративи в польській публічній сфері, які ідеально узгоджуються з меседжем кремля. Про це пише портал Jagiellonia.org.

Це не поодинокі помилки. Це систематична, небезпечна діяльність, що формує громадську думку, підриває довіру поляків до власних інституцій, послаблює польсько-українські зв'язки та легітимізує російську пропаганду.

Антиукраїнська одержимість експрем'єра

Лешек Міллер давно відомий як один із найголосніших антиукраїнських колишніх польських прем'єр-міністрів. Його заяви повторюють ті ж теми: «Україна невдячна», «українці експлуатують поляків», «війна – це російсько-американський конфлікт» та «Польщу втягнули в чужу війну».

Ці слова звучать знайомо кожному, хто стежить за російськими пропагандистськими каналами. Ці теми «втоми від війни», «відсутності вдячності з боку Києва» та «загрози, яку становлять українські біженці» складають основу психологічних операцій Кремля. Мета полягає в тому, щоб відбити бажання поляків допомагати Україні та посіяти підозру щодо їхнього східного союзника.

Вражає, що колишній прем'єр-міністр Республіки Польща, людина з величезним політичним досвідом, повторює цю брехню з такою впевненістю, ніби сам вірить меседжу кремля.

Викривлення фактів: атака росіянських дронів і наратив про «український слід»

Одним із найнебезпечніших прикладів такої риторики була поведінка Міллера після підтвердженого удару російського безпілотника по Польщі. Замість того, щоб прийняти факти, опубліковані польськими розвідувальними службами та Міністерством оборони, Міллер спробував припустити, що за інцидентом можуть стояти українці.

Це не лише абсурдно – це відверто підриває довіру до польської держави. Поки польська армія та НАТО аналізували подію, Міллер підживлював публічні обговорення сумнівами, які були водою на млин російської дезінформації.

Найзухвалішою та найпідлішою маніпуляцією Лешека Міллера стала звинувачення самих українців у жертвах першого етапу російської агресії на Донбасі, переважна більшість з яких були українськими солдатами, вбитими росією. Він заявив, що «бандерівці вбили 14 000 українців». Це верх підлості та цинізму!

Такі заяви повністю відповідають методам інформаційної війни кремля: спочатку посіяти тінь сумніву, потім розділити громадську думку, і врешті перекласти провину на жертву.

Диверсії та підпали: Міллер vs польські служби

Міллер пішов ще далі у випадку серії підпалів та диверсій у Польщі. Поки Агентство внутрішньої безпеки (ABW) викривало, що за цими діями стояла організована агентурна мережа, контрольована з росії, Міллер публічно припустив, що за цими нападами можуть стояти… українці.

Замість того, щоб підтримувати зусилля спецслужб та проявляти стриманість, колишній прем'єр-міністр волів зображати себе як «альтернативного аналітика», який без жодних доказів підриває висновки державних установ. Такі заяви вражають у саме серце інформаційної безпеки Польщі. Коли політик, який колись обіймав посаду прем'єр-міністра, говорить щось, що суперечить фактам, багато громадян йому вірять. А саме такого ефекту і прагне москва.

Відлуння кремля

Той, хто стежить за російськими ЗМІ, не має ілюзій: наративи Лешека Міллера часто є дзеркальним відображенням повідомлень RT чи Sputnik News.

• росія воює не проти України, а проти НАТО.
• Захід провокує москву, постачаючи зброю.
• Україна сама спричинила війну.
• Польща є жертвою власної русофобії.

Саме ці тези Міллер повторює, часто майже слово в слово, у польських ЗМІ, представляючи себе як коментатора «дистанційованого та з досвідом». Однак ця дистанція, яку він демонструє, – це не об’єктивність, а холодна байдужість до інтересів Польщі та солідарності з її союзниками.

Суперечить польській державній меті

Нинішня державна мета Польщі зрозуміла: збереження єдності Заходу, підтримка України та посилення опору російській дезінформації. Кожен, хто свідомо чи несвідомо підриває ці основи, працює на користь супротивника.

Заяви Лешека Міллера не лише суперечать цій державній меті – вони її саботують. Це не нейтральні коментарі. Це меседжі, які послаблюють суспільний моральний дух, розмивають відповідальність росії та підсилюють наратив про те, що Польща повинна «дистанціюватися» від України. А саме цього і прагне кремль.

Це просто наївність чи щось більше?

Дехто пояснює дії Міллера політичним обуренням або спробою привернути увагу. Інші ж вважають його ставлення відображенням глибоко вкоріненого менталітету комуністичної епохи – недовіри до Заходу та дивного сентименту до росії. Але незалежно від мотивації, наслідки однакові: дезінформація, розкол та ослаблення держави.

У 21 столітті вірність своїй країні вже не вимірюється виключно політичними рішеннями, а й відповідальністю за свої слова. Замість того, щоб будувати опір поляків ворожій пропаганді, Міллер сам стає її провідником.

Польща потрібує державних діячів, а не пропагандистів

Зіткнувшись із війною за нашим східним кордоном, на тлі найбільшої загрози європейській безпеці за останні десятиліття, поляки потребують єдності, ясності та правди. У цьому контексті слова Міллера вже не є просто політичною думкою – вони стають частиною більшої гри, в якій ставкою є безпека нації.

Колишній прем'єр-міністр, який мав би відстоювати факти, чесність та вірність своїй батьківщині, став голосом хаосу. Голосом, який говорить не в інтересах Польщі, а в інтересах тих, хто прагне її послабити.

Підсумуємо: Лешек Міллер – прем'єр-міністр Польщі у 2001 - 2004 роках – сьогодні функціонує як однин із найгучніших носіїв проросійських наративів у країні. Ставлячи під сумнів факти, підриваючи дані розвідки, релятивізуючи російську агресію та звинувачуючи Україну, він діє всупереч польським національним інтересам.

Історія пам’ятатиме тих, хто відстоював правду у часи випробувань, і тих, хто обрав зручний релятивізм. Міллер, на жаль, став на бік останнього.

Володимир Іщук, Головний редактор порталу Jagiellonia.org та журналу «Głos Polonii»