Російська православна церква – на службі у диявола!

Релігія у руках тиранів вже неодноразово ставала інструментом терору та виправдання кривавих злочинів, проте суспільство дуже швидко забуває злочинну історію релігійних рухів. А зараз в Україні поборники «православ’я, як ідеологічної основи єдності слов’янських народів», намагаються видати за релігійні репресії спроби української влади обмежити залучення релігії до служби на користь Росії, як держави агресора.  

           Не будемо повертатись до прикладів з часів діяльності інквізиції, а проведемо паралелі із діяльністю в нацистській Німеччині релігійної організації під назвою «Імперську церква» (Reichskirche), що мала місце менше ніж століття назад. Дана «церква» стала наслідком зрощення  нацистських ідей Гітлера та Йозефа Геббельса із амбіціями прихильників націонал-соціалізму серед німецького духовенства Євангелічної церкви Німеччини, лідером яких виступав  Людвіг Мюллер. Саме останнім було у травні 1932 року організовано релігійний рух «Німецькі християни» (Deutsche Christen), який за підтримки лідера нацистів та очільника нацистського міністерства пропаганди рух здобув повну перемогу на церковних виборах 23 липня 1933 року. І вже 27 вересня 1933 року в Віттенберзі на Національному Синоді Людвіг Мюллер був затверджений єпископом Рейху

Прапор Руху «Німецькі християни» часів нацистської Німеччини

     Нацисти активно використовували сформований ідеологічний базис в церкві, при цьому використовуючи релігійний підтекст у викривленому форматі. Священники «Імперської церкви» постійно нагадували прихожанам, що саме євреї розіп'яли Ісуса Христа, чим заохочували антисемітські настрої серед населення. Наслідки цього жахливого зрощення церкви та тиранії Третього рейху відомі всій планеті під страшним словом «Голокост».

Майже сто років потому, ми стали свідками чергового «церковно-диктаторського» симбіозу, метастази якого Росія розкинула по всьому світу. Але ймовірно найбільший вплив цього явища відчула на собі Україна після початку неоголошеної українсько-російської війни  2014 році. Тепер у ролі новітньої «імперської церкви» виступає Російська Православна Церква, яка через своє дітище в Україні – Українську Православну Церкву Московського патріархату, фактично веде війну проти України на боці агресора.

      Цілком очевидним фактом, для будь-якої адекватною людини, є те, що Україна перебуваючи в стані гібридної війни із РФ, повинна захистити себе від впливу союзника агресора, що легально до цього часу діє на території України.

     Абсолютно неспростовним фактом є активна підтримка з боку священиків УПЦ МП терористів на сході України. Ще на початку російської агресії саме священники УПЦ МП не лише розміщували групи бойовиків та забезпечували їх харчування, а й відкрито агітували, «зазомбоване» ними ж, місцеве населення до захисту міфічної «Новоросії» із зброєю в руках. Саме священники УПЦ МП освячували військову техніку бойовиків, а особливо «набожні» попи особисто створювали терористичні угруповання та ставали членами незаконних формувань.

       Тому на крики проросійських політиків та організацій про обмеження свободи вибору конфесії чи віросповідання, які не вщухають після внесення у Верховну Раду України «Проекту Закону про внесення змін до Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" (щодо зміни релігійними громадами підлеглості)» та «Проекту Закону про особливий статус релігійних організацій, керівні центри яких знаходяться в державі, яка визнана Верховною Радою України державою-агресором», більш відомих під назвами «законів 4128 та 4511» ми хочемо відповісти наступники фактами.

Саме священики УПЦ МП виступили одними з активних учасників захоплення міста Слов’янська терористами, що фактично дало поштовх до повноцінної агресії РФ в Україні. Ряд священнослужителів УПЦ МП залучались до вбивства українського населення та військових, що доведено в судовому порядку.

        Показовим прикладом є  кримінальна справа № 757/36528/16-к, по якій прокуратурою міста Києва закінчено спеціальне досудове розслідування та скеровано до суду обвинувальний акт відносно колишнього протоієрея Свято-Іверського жіночого монастиря м. Донецька УПЦ МП, який корегував артилерійський вогонь терористичної організації «ДНР».

         Так от, у січні 2015 року священнослужитель УПЦ МП, перебуваючи у Макіївці (Донецька область), передав представникам терористичної організації «ДНР» координати місцезнаходження підрозділів Збройних сил України біля с. Миколаївка. У той же день позиції наших підрозділів, які перебували у цьому населеному пункті, були тричі обстріляні незаконними збройними формуваннями «ДНР».

          Для повноти злочинності умислів цього «священника» хочемо навести кілька цитат із ухвали Печерського суду м. Київ, який надав дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування відносно підозрюваного у кримінальному провадженні №22015000000000127 від 28.04.2015 р. у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України «Створення терористичної групи чи терористичної організації».

       В даних протоколах підозрюваний священник УПЦ МП проходить під назвою «ОСОБА_3». Отож чим підтверджується пряма участь представника РПЦ у веденні терористичної діяльності проти України:

• протоколом про результати зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 28.02.2015, відповідно до якого 19.01.2015 о 23:19:54 ОСОБА_3 з номеру мобільного телефону НОМЕР_1 телефонує дружині ОСОБА_4 та розповідає їй про те, що він корегує артилерійський вогонь в інтересах, так званої терористичної організації «Донецька народна республіка»;
• протоколом про результати зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 28.02.2015, відповідно до якого 26.01.2015 о 09:33:45 ОСОБА_3 з номеру мобільного телефону НОМЕР_1 телефонує та детально описує місцезнаходження позицій Збройних сил України (артилерійського підрозділу у складі установок «Град») у м. Миколаївка, невстановленій досудовим розслідуванням особі, представнику так званої терористичної організації «Донецька народна республіка»;
• протоколом про результати зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 28.02.2015, відповідно до якого 17.12.2014 о 20:42:27 ОСОБА_3 з номеру мобільного телефону НОМЕР_2 телефонує невстановленій досудовим розслідуванням особі, священнослужителю УПЦ на ім'я ОСОБА_11 та просить його знайти особу, яка постійно може повідомляти про розташування Збройних сил України;
• протоколом про результати зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 28.02.2015, відповідно до якого 18.01.2015 о 18:38:01 ОСОБА_3 з номеру мобільного телефону НОМЕР_1 телефонує невстановленій досудовим розслідуванням особі та розповідає їй, де розташована бойова техніка Збройних сил України в районі м. Мар'їнка;
• протоколом огляду компакт-диску вилученого під час проведення тимчасового доступу до речей та документів в ПрАТ «МТС Україна» від 01.03.2016 відповідно до якого ОСОБА_3 26.01.2015 р. здійснював телефонні дзвінки з мобільного номеру телефону НОМЕР_1 перебуваючи у м. Макіївка, Донецької області;
• протоколом допиту свідка ОСОБА_8 від 27.03.2015, який показав, що громадянин України ОСОБА_3 будучи священиком Української православної церкви Московського патріархату, використовую чи довіру місцевого населення, виявляв місцезнаходження військовослужбовців та військової техніки Збройних сил України та передавав їх координати представникам терористичної організації «Донецька народна республіка» з метою ведення останніми артилерійського вогню по вказаних позиціях. Крім того, 26.01.2015 ОСОБА_3 перебуваючи у м. Макіївка у ході телефонної розмови передав невстановленій досудовим розслідуванням особі, представнику, так званої терористичної організації «Донецька народна республіка» ОСОБА_12 інформацію щодо місця дислокації Збройних сил України;

        За офіційними даними «священник-терорист з РПЦ» ще 29.03.2015 через пункт пропуску «Конотоп» виїхав до м. Москва Російської Федерації. На даний час перебуває на території Московської області РФ, де, зауважте, і  надалі проводить богослужбову діяльність в одному з храмів РПЦ.

Черговими прикладами тісного співробітництва УПЦ МП із терористами можуть слугувати, неодноразові затримання священників УПЦ МП, що причетні до діяльності бойовиків на окупованій території України. Нагадаємо лише окремі із них.

      Отож, за повідомленням прес-служби Держприкордонслужби України  від 12 серпня 2015 року на контрольному пості «Бугас» (Донецька область) прикордонники затримали бойовика терористичного батальйону «Схід», який був священиком Української православної церкви Московського Патріархату.  Цей боголюбивий терорист від УПЦ МП мав при собі посвідчення видане так званим «міністерством державної безпеки ДНР», яке свідчить про його участь у незаконних збройних формувань, а саме у батальйоні «Восток». 

       Натомість, затриманий самими бойовиками 14 вересня 2015 року у Макіївці (Донецька область) на блокпосту так званої «Донецької народної республіки» священик Української православної церкви Московського патріархату Володимир Очеретянин (Петро-Павлівська церква м. Харцизськ Донецької області) пояснив, що виявлений у нього автомат Калашникова АК-74 «автомат йому видали самі ж бойовики ДНР ще навесні 2014 року в Слов'янську, коли він приїжджав у тоді ще окуповане ДНР місто для проведення обрядів серед представників цих незаконних воєнізованих формувань.»

Та існує і інший напрям антиукраїнської діяльності священнослужителів УПЦ МП, яка шкодить українській державі навіть подеколи більше ніж «московськи попи з автоматами».

          Йдеться про відкриту антидержавну пропаганду та агітацію, з боку священнослужителів найвищого рівня УПЦ МП, яка ретранслюється нижчими церковними чинами на нижчому рівні.

        Пряме заперечення більшістю священників УПЦ МП самого факту російської агресії проти України, поширення ними через підконтрольні церковні видання проросійських та відверто антиукраїнських матеріалів, які напряму закликають до  зриву мобілізації до лав ЗСУ, встановлення миру на Донбасі за будь-яку ціну, посилюється тим фактом, що російські священники УПЦ МП очолюють інші сепаратистські рухи в Україні, зокрема русинські.

То про яку свободу віросповідання чи вибору релігії можна говорити із «московськими попами», які прикриваючись ідеями міфічного «славянскаго православія», наводять зброю терористів на українських воїнів, які взиваючи до «мира любой ценой» натискають спускові гачки кулеметів та автоматів в складі терористичних угрупувань, які закликаючи до «єдності славян» очолюють сепаратистські рухи в Україні.

        Сподіваємось, що Верховна Рада України зробить правильний вибір та заборонить церкву, яка називає себе українською, а керується з Москви, яка перетворились у путінсько-гундяєвську маріонетку і сіє розбрат на Україні. А те, що цей крок буде правильним підтверджується панічними заявами російських політичних та церковних чинуш, які в один голос кричать про «недопустимые действия, нарушающие интересы РПЦ в Украине».