Велика білоруська гра: між Києвом та Москвою

Євген Магда

Директор Інституту світової політики, український політолог, кандидат політичних наук, історик (закінчив з відзнакою Історичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка), журналіст.

Візит Світлани Тихановської до України (робочий, а не офіційний) став непересічною подією у сфері європейської безпеки. Хоча керівниця Об’єднаного перехідного кабінету білоруських демократичних сил не має важелів реальної влади, її політична вага має можливість вирости.

Світлану Тихановську в Києві чекали достатньо довго, українська влада та білоруські демократичні сили пройшли непростий та тривалий шлях у пошуках платформи для порозуміння. У вересні 2022 року вояж тодішнього радника керівника ОП Олексія Арестовича до Вільнюса та його зустріч з Світланою Тихановською викликав хвилю піднесення у біло-червоно-білому таборі, проте до приїзду до Києва залишалося довгих 3,5 року. Можна багато говорити про причини непорозумінь, однак контакти, зокрема, українських спецслужб та експертного середовища, з демократично налаштованими білорусами тривали протягом цього часу.

Візит проходить у політично непростій ситуації на білоруському напрямі. Володимир Зеленський, який роками не помічав Білорусь, тепер приділяє ситуації в сусідній країні підвищену увагу, публічно застерігаючи тамтешнього диктатора Олександра Лукашенка від повторної дієвої співучасті у агресії Росії. Справедливості заради відзначимо, що значних за кількістю підрозділів окупаційної армії РФ на території Білорусі не фіксується, однак там днями пройшли показові навчання білоруських та російських військових з використання ядерної зброї. Це не означає, що ядерні боєзаряди для «Іскандерів» реально були переміщені до Білорусі, проте фактор психологічного тиску з Білорусі необхідно враховувати.

Цього року Україна запровадила персональні санкції проти Олександра Лукашенка та його старшого та середнього синів Віктора та Дмитра, продемонструвавши, що не бачить можливості участі Білорусі у процесі майбутнього відновлення України.

Санкції запроваджені і проти кількох білоруських підприємств, важливих для російської оборонки. На жаль, сотні білоруських підприємств обслуговують інтереси агресора, а територія республіки використовується для навігації російських дронів. Будемо говорити відверто: на території Білорусі для українських військових достатньо законних цілей, і у Мінську це добре розуміють.

Тихановська, команда якої у серпні 2024 року створила на конференції «Нова Білорусь» «координаційну монархію», де від керівниці Об’єднаного перехідного кабінету залежить практично все, переживає непрості часи. Вибори до Координаційної Ради білоруських демократичних сил четвертого скликання показали суттєве падіння інтересу до протопарламенту, створеного опонентами Лукашенка. Вірогідно, складеться ситуація, коли за межами Координаційної Ради буде більше авторитетних білорусів в екзилі, ніж в її складі. Команда Тихановської, на жаль, виявилася неспроможною до розбудови демократичної моделі. Негативним моментом виглядає і анонсоване скорочення фінансування білоруських демократичних сил з боку ЄС.

В Україні Світлана Тихановська отримає не лише досвід перебування у воюючій країні, але і шанс збільшити власну зовнішньополітичну суб’єктність. Питання не лише в обміні реверансами з представниками керівництва України, а в тому, з яким багажем лідерка БДС прибула в Україну. Рівень суб’єктності Лукашенка є очевидно низьким, які б гучні заяви не звучали з Мінська. І це дає Тихановській шанс. Відтак перебування в Україні їй варто розглядати у контексті можливостей посилення своїх позицій.

Наостанок наголошу, що якщо у Москві сприймають Білорусь як «військово-політичний балкон», з якого зручно тиснути на сусідів Білорусі, прикриваючись нею, то у Києві мають чітко розуміти: без демократичної Білорусі нема безпечної Європи. І тому діалог з білоруськими демократичними силами, трансляція українського досвіду, відмова від поєднання росіян та білорусів у нормативних документах воєнного часу є необхідними.

Фото від МЗС України