Реальний сенс заяв білоруського диктатора – думки експертів

Лукашенко останніми днями активно відпрацьовує ротом 30 російських рубликів і заявляє про ядерні удари, ескалацію на кордонах і замах на Президента України. Цитувати його заяви – витрачати намарно час. Проте, що за ними стоїть чи може стояти – варто іноді аналізувати. Нижче пропонуємо аналіз від фахівців, які спеціалізуються, так би мовити, на темі білоруського диктатора.

Представник Об’єднаного перехідного кабінету демократичних сил Білорусі, голова Народного антикризового управління, один із лідерів коаліції «Команда Латушка і Руху «За Свабоду», що бере участь у виборах до Координаційної Ради, а також дипломат, прессекретар МЗС РБ і міністр культури Павло Латушко вважає, що білоруський диктатор у черговий раз опинився у шпагаті та «не знає, куди метатися, які тези вимовляти».

На його думку, висловлену в етері 24 каналу, дуже часто заяви лукашенка нагадують словесний пронос. Разом із тим, така його поведінка ще раз підкреслює, що ні у кремлі, ні тим паче у Мінську не здатні застосувати ядерну зброю.

«Він (лукашенко, - ред.) ніби відразу наперед закладає цей варіант:  ми не застосуємо ядерну зброю. Але якби ми застосували ядерну зброю, ну тоді вже точно всім би кінець і нас би всі зненавиділи б остаточно. Це справді посил до того, що треба їм дуже сісти за стіл переговорів і розпочати намагатися домовитись у цій ситуації, критичній для росії і тим паче критичній для лукашенка», - каже Павло Латушко.

За словами представника білоруських демсил, диктатор чудово розуміє, що поразка росії призведе до втрати трону, що той узурпував незаконно в Білорусі.

Диктатор передовсім у своїх заявах звертається до білоруського суспільства. І за останній рік-два йому вдалося сформувати серед великої частини білорусів оманливий образ миротворця.

Разом із тим, на думку Павла Латушка, білоруський диктатор перебуває під тиском Китаю і Франції. У Пекіні та Парижі «поставили йому жорсткі умови щодо деескалації ситуації на кордоні з Україною». Наслідком стало відведення військ з білорусько-українського кордону.

На такий крок, звісно, негативно відреагували у кремлі через засоби масової пропаганди. І хоча путін особисто промовчав, але «вкотре галочку поставив… і він це не вибачить лукашенкові ніколи».

«У цій ситуації він (лукашенко, - ред.) намагається словесно знову підіграти росії, лизати, вибачте, все, що можливо та неможливо, для того, щоби спробувати випросити у нього (путіна, - ред.) вибачення за свої неадекватні з погляду інтересів його господаря – росії – дії. Тобто він словесами, словесно намагається виправдатися у цій усій історії з відведенням збройних сил з надалі чіткими наступальними діями ЗСУ в Курській області. І коли фактично він відмовився прийти на допомогу путіну, як ми бачимо зараз, ну, принаймні масштабно відмовився, а з іншого боку, фактично підставив путіна. Вважаю, що безслідно йому це не минеться. Скільки би він зараз тут не намагався загрожувати ядерною зброєю фейково – він же узагалі не контролює ядерну зброю. І взагалі, чи вона є на території Білорусі? Так, остання інформація, що нібито її планують до розміщення у Столбцовському районі, під Мінськом. Там будують інфраструктуру, десь приблизно на батальйон, що має охороняти цей об'єкт. Можливо, це стара база радянського ядерного арсеналу. Але ж він не контролює ядерну зброю. Він тут намагається від імені путіна щось балакати, ніби наголошуючи, що ми удвох прийматимемо рішення. Навіть якщо ми припустимо, що ядерна російська тактична зброя є на території Білорусі, ніхто його запитувати не буде: застосовувати його чи не застосовувати. Але ще раз: його слова показують, що нічого він не збирається застосовувати. Усі червоні лінії вони намалювали собі в голові, зовні, інформаційно, і не більше», - розповідає голова НАУ.

Ведуча 24 телеканалу Ірина Узлова навела слова спікера Державної прикордонної служби України Андрія Демченка, який у коментарі виданню «Українська правда» розвінчав твердження лукашенка про передислокацію до кордонів України третини білоруської армії. Тобто риторика лукашенка не змінюється: постійно нагнітає ситуацію з регулярною періодичністю на догоду країни-терористки росії.

На це гість студії відповів:

- Лукашенко водить за ніс путіна. Це видно. Він просто його обманює, він грає з ним, як із дурником. Питання – коли путін на це відреагує. Можливо, ця гра буде в середньстрокову, не в оперативну, - коли завтра путін дасть йому по щоках чи чолі. Але я думаю, що мова може йти про виборчу кампанію, під час якої лукашенко намагатиметься знову перепризначитися. І ось тут, у колоді карт у Кремлі, може з'явитися карта, на якій буде написано не обов'язково Олександр Лукашенко, а може бути написане зовсім інше ім'я. І таких карт, мічених, уже дуже багато у Кремля. І лукашенко теж це має усвідомлювати. Тому він і намагається – з одного боку, він вигадав ці НЛО, невпізнані літальні об'єкти, які він нібито збив, героїчно захищаючи Ярославль над Могильовською областю. Він навіть сьогодні не згадав, скільки він збив: спочатку називав дев'ять, потім тринадцять. Але сьогодні уже каже декілька. Показали один – уламки, розкидані лісом, які саме ж КДБ і розкидало, бо на них трава навіть зелена, не підгоріла, лежала. Але це будь-кому, навіть не фахівцю у військовій сфері, зрозуміло, що це просто картинка, намальована для одного із пропагандистських телеканалів.

Павло Латушко фейковість повідомлень лукашенка про «збиті» безпілотники аргументував і мовчанням росіян на цю тему:

- Усе це такі фейкові історії, якими він намагається задурити путіна. Але, знову ж таки, навіть якщо путін не стежить уважно за його заявою, там вистачає тих, хто стежить. І ось, аналізуючи всі ці заяви лукашенка, видно, що він грає з вогнем. І це йому може повернутися. Нехай не завтра, але воно повернеться у 2025 році, коли він робитиме спробу «переобрання».

На запитання про те, чи узгоджує лукашенко свої заяви із кремлем, Павло Латушко вважає:

- Якби лукашенко був зацікавлений у мирі, то чітка позиція: просто відводь усі війська від кордону з Україною, перестань допомагати у виробництві зброї, постачання озброєнь російській федерації – ось показуєш свою миролюбну політику. Але ж він не хоче це робити, він це не здійснює.

Тому тут, звичайно, у них збіги є, тому що вони взаємозалежні від результатів цієї війни, яку розв'язали разом, удвох: один у лідируючій функції, інший – у функції співагресора, який підтримав цю агресію. Тому путін це вимовити вголос не може сьогодні – як він може вимовити вголос, коли частина Курської області перебуває під контролем ЗСУ? Це неможливо. Тобто, як це продати суспільству? Давайте зробити перемир'я, давайте сядемо домовимося. Це неможливо.

Але Лукашенко це робить. Робить, мабуть, і від імені кремля. Тому що методички вони отримують регулярно. У них налагоджено через секретаріати рад безпеки – це ще раніше була інформація - постійна перманентна комунікація, коли інформаційні ідеологічні вкидання, тези, наративи надходять у Мінськ, лягають на стіл лукашенко, і той потім їх просто промовляє як пугало таке, як блазень біля палацу свого господаря – він повинен стрибати і бігати та це все вимовляти.

Щодо погоджень позицій із Пекіном, то, на думку Павла Латушка, лукашенко «просто дивиться, що робить Китай і намагається підігравати цьому».

- Тут нема такої прямої комунікації, що МЗСи ходять і погоджують спільний наратив, який вони випускатимуть у паблік.

Представник білоруських демократичних сил звернув увагу на ще одну важливу деталь, що стосується підписаної між Мінськом і Москвою військової доктрини в рамках угоди про так звану Союзну державу.

- Лукашенко, звісно, ​​вляпався в історію дуже серйозно, коли 2021 року підписував військову доктрину з путіним так званої Союзної держави Білорусі та росії – це показували тоді на екранах, вони сиділи по інтернет-зв'язку. І тоді лукашенко, звертаючись до путіна, сказав: «Ну то я підписую». Путін кивнув головою, лукашенко у відповідь сказав: «Гаразд, я підписую, але відповідатимемо разом».

І в цій військовій доктрині передбачається спрямування збройних сил однієї зі сторін, у тому випадку, якщо на території іншої країни здійснюється напад. Ну, формально це сталося, так. Збройні Сили України героїчно зайшли – це правильне рішення з погляду стратегії військових дій – перенесли війну на територію ворога.

Але це та ситуація, на підставі якої у рамках військової доктрини путін звернувся до лукашенка. Я навіть припускаю, що це сталося. І можу припустити, що йому почав відповідати лукашенко. Лукашенко тоді, 2021 року, і в страшному сні не міг придумати собі, що йому доведеться приймати рішення про направлення чи не направлення збройних сил Республіки Білорусь на територію російської федерації для захисту. 

Але він постійно думав навпаки – це йому як би гарантія того, що він, узурпувавши владу, твердо сидітиме, і ніхто не зазіхатиме на територію Білорусі. Хоча ніхто і не збирається – ні Польща, ні Литва, ні Україна ніколи цього не збиралися робити. Але ж йому треба продавати цю тезу, якусь додаткову гарантію йому треба мати. І ядерну зброю йому теж необхідно для гарантії його влади. Суто для цього.

А тут усе перекинулося навпаки. І що робить лукашенко у цій ситуації? Ну, він же хитрий жук. Він ухвалив конституцію у 2022 році, ухвалив закон про Всебілоруські народні збори і тепер відправлення збройних сил на територію іноземної держави потрібно пройти через процедуру Всебілоруських народних зборів. Значить він путіну, найімовірніше, сказав: «Слухай, володю, ну мені треба 1 200 людей зібрати. А в мене ж суспільство, 85%, проти участі збройних сил Білорусі у війні в Україні. Відповідно, як я їх зможу переконати?..»  І він прикрився, найімовірніше, цими Всебілоруськими народними зборами. Але щоби знайти вихід та спробувати допомогти путіну – ну, принаймні, така уривкова інформація надходить, 12-го числа він направляє до Ашулука (військовий полігон на росії, ред.) протиповітряну оборону війська. Чи вони чисто там займатимуться репетиціями, коли росія воює, або вони таки закрили якийсь квадрат, якийсь периметр в інтересах протиповітряної оборони російської федерації – ось питання.

Друге. 13 числа він відправляє ракетні артилерійські підрозділи Білорусі. Знову ж таки, на навчання на один із полігонів російської федерації. Разом із тим не повідомляє міністерство оборони лукашенка, хренін, про те, куди вони відправили, на який полігон ракетні артилерійські війська. Але при цьому повідомляє, що буде тренування бойових стрільб...

Я думаю, лукашенко боїться надіслати розрахунки. Він, вірогідно, міг доправити частину озброєнь – артилерійських, ракетних – на користь рф, а своїх військових, як кажуть, прибрати.

Тобто, під цим він прикрився. На навчання йому не потрібна згода Всебілоруських народних зборів – він може надсилати. Тож лукашенко роздягнеться до трусів, вибачте, він труси зніме, але не захоче відправляти білоруських військовослужбовців ні в Курську область, ні в Україну. Але озброєння він віддаватиме. Остання, що є. Ну, щоби хоча якось ще перед путіним зберегти, показати, що я ж тобі лояльний, я лояльний, я твій, я в дошку твій, не треба мене, не прибирай у 2025 році.

В іншому своєму відеоогляді Павло Латушко прокоментував інтерв’ю лукашенка російському пропагандисту євгєнію попову.

За словами голови НАУ, диктатор вступив у конфлікт із реальністю та заплутався у риториці, намагаючись всидіти на двох стільцях одночасно. Тож його наративи суперечать один одному.

- Інтерв'ю диктатора стало яскравою ілюстрацією того, в якому глухому куті опинилася його політика. Спроби поєднати несумісне, лавірувати між різними полюсами та водночас бути і агресором, і миротворцем – приречені на провал.

Лукашенко перетворився на трагікомічну фігуру, яка балансує на межі абсурду. Цей майстер словесної еквілібристики спробував всидіти на двох стільцях (з обох упав) та ще й висіти на люстрі (і з неї теж впав).

Політолог і директор Інститут світової політики Євген Магда дивні заяви білоруського «президента» для Meta.ua прокоментував у дещо подібному руслі.

- Наступальна операція українських сил у Курській області стала для лукашенка тригером через низку причин. По-перше, його піддали критиці Z-воєнкори, що, мовляв, через те, що лукашенко відвів війська, створив ситуацію, за якою українські сили змогли сконцентруватися і завдати удари в Курській області. Це неправда, але лукашенко помітно нервує.

Його політика так чи інакше протягом останніх років, була побудована на лояльності до росії. За лояльність росія розплачується компенсацією у грошах, у цінах на паливо, в політичній підтримці тощо. Тому лукашенко фактично є заручником відносин з росією. І він, знаєте, намагається показати себе більшим російським патріотом, ніж самі громадяни росії, це дуже кумедно. Тому, коли лукашенко говорить про те, що вони з путіним будуть використовувати чи не використовувати ядерну зброю, це доволі смішно, тому що я маю сумніви з приводу того, що наважиться путін дати хоча би доторкнутися до ядерної валізки.

Друге, коли лукашенко говорить про те, що вони 20 бригад і батальйонно-тактичних груп перекинуть до України – це брехня, тому що їх просто немає у природі на сьогодні. Немає такої чисельності білоруської армії, вона не є чисельною і в ній не так багато бойових підрозділів. Коли лукашенко говорить, що вони будуть всіляко підтримувати росію, ну, це правда, але до певної міри. Я думаю, що лукашенко не піде на безпосереднє втручання білоруських військ у російсько-українську війну, тому що для нього це може мати важкий політичний наслідок. Політичні протести, які були після президентських виборів 2020 року, стали найбільшою політичною кризою в Білорусі. І ці масові протести вивели на вулиці біля мільйона людей. Не всі ці люди виїхали з Білорусі, багато з них дійсно залишились, тому навряд лукашенко наважиться роздати зброю своїм політичним супротивникам.

Я думаю, що лукашенко своїми маневрами випробовує довжину кремлівського повідка. І всіляко демонструє власну лояльність і готовність підтримувати росію у будь-який спосіб, окрім безпосереднього втручання до бойових дій. Також треба розуміти, що він готується до президентських виборів, які мають пройти за деякими даними в лютому 25-го року. І лукашенко на них хоче себе перезавантажити. Тобто він хоче виграти вибори так, щоби цей виграш не викликав масових протестів. І далі діяти у відповідний спосіб. Тобто він хоче всіх переграти. Але проти лукашенка працює його фізичний стан, помітна втома білоруського суспільства. І ще один факт, про який багато хто забуває. Лукашенко та путін – не друзі. Вони попутники. Вони сидять в одному диктаторському купе загальносвітового поїзду, але кожен з них має власну кінцеву станцію.

Головне фото – AP