Про День Незалежності

АНАЛІТИКА 25.07.2023 Коментарі 0

Центральна Європа історично перебуває у сфері інтересів сусідніх народів та країн. Такі країни як Білорусь, Україна, Польща, Латвія, Литва, Естонія та Фінляндія пережили періоди різноманітних загарбницьких воєн на своїй території, періоди окупації і придушення національної самоідентифікації. У багатьох країнах Західної Європи поняття «день незалежності» відсутнє, оскільки ці країни, здебільшого, ніколи не перебували під такою окупацією, яка ставила би під сумнів існування на цій території титульної нації.

Три дати Дня незалежності

На жаль, Білорусь історично настільки постраждала від різних потрясінь, що у країні все ще відбувається формування національної ідеї, у зв'язку з чим питання про важливі для народу події знаходять різні відповіді в залежності від поглядів людини, яка намагається на це питання відповісти.

Наприклад, щоби відповісти на питання «який день вважати днем незалежності Білорусі?», необхідно визначити, від кого вона цю незалежність отримала.

Зараз Білорусь має 1 офіційний і 2 неофіційних дні незалежності: 25 березня, 3 липня і 27 липня. Кожен із цих днів вибирається з абсолютно різних причин. Найпростіше пояснити дату 27 липня: її обрано у зв'язку з тим, що 27 липня 1990 року прийняли Декларацію про державний суверенітет Білоруської радянської соціалістичної республіки. 25 серпня 1991 року цій даті надали статус конституційного закону, тобто на законодавчому рівні цю дату визнали державним святом.

Проте вже 24 листопада 1996 року на республіканський референдум винесли питання про перенесення Дня Незалежності із 27 липня на 3 липня. Це питання підняв Олександр Лукашенко, на той момент уже президент Республіки Білорусь.

Перенести День Незалежності на 3 липня лукашенка мотивував той факт, що 3 липня 1944 року місто Мінськ радянські війська звільнили від окупації нацистської Німеччини. Вибір цієї дати був корисним для лукашенка та не корисним для громадян Республіки Білорусь через низку причин:

– Лукашенко зіграв на відчуттях громадян, що часи СРСР були не такими важкими, як перші роки незалежної Білорусі, тому в риториці лукашенка розпад СРСР був не зовсім «визволенням», а радше трагедією, тому було доцільно скасувати святкування початку незалежності Білорусі від СРСР, тому що тепер це офіційно «трагічна» подія.

– Прив’язка Дня Незалежності до Другої світової війни дуже добре зараз підтримує політику Лукашенка, тому що таким чином він підтримує пропаганду офіційної Москви, яка вважає СРСР головним переможцем у Другій світовій війні, а саму теперішню Росію – правонаступницею цієї перемоги. Тобто, День незалежності 3 липня ще більше пов’язує Білорусь із Росією, створюючи історичний контекст для побудови теорії про спільність і єдність історії, культури та національності двох країн.

– Також важливо зазначити, що під час Другої світової війни 3 липня 1944 року було звільнено лише місто Мінськ, а не всю територію БРСР, тобто. Простіше кажучи, якщо основна мета Дня Незалежності – нагадати про те, що був день, коли народ відстояв своє право на самовизначення, то 3 липня – не найкраща дата для цього, адже фактично 3 липня 1994 року половина території сучасної Білорусі все ще була під окупацією. Виявляється, 3 липня – свято часткової незалежності.

– Окрім політичних питань, пов’язаних із датами та символікою, перенесенням Дня Незалежності на 3 липня Лукашенко вирішив питання власних амбіцій. Уже тоді в його риториці простежувалися наміри увійти в історію «творцем нації», людиною, яка дала цій нації Конституцію, свята і традиції.

Також тут варто нагадати про його ностальгію за Радянським Союзом. Це підтверджується тим, що він ініціював референдум про заміну національного прапора (біло-червоно-білого) та герба («Пагоня») на «нові», фактично радянські з невеликими відмінностями.

Підсумовуючи вищенаведене, можна сказати, що перенесення Дня Незалежності із 27 липня на 3 липня насправді не пов’язане зі справжнім прагненням народу до самоідентифікації, а цілком служить потребам і поглядам однієї конкретної людини. Таким чином замість посилення самобутності народу, завдає шкоди цим відмінностям і узагальнює риси самого народу. Це контекст, у якому російська пропаганда має більше підстав для просування міфу про «братній» народ.

25 березня – проголошення БНР

Залишається зрозуміти, чому існує ще й третя дата Дня Незалежності – 25 березня. Насправді ця дата має найбільш історичний контекст, щоб її називати Днем Незалежності. Насправді звільнення від окупації фашистської Німеччини та відокремлення від Радянського Союзу ніколи не сприймалося білоруським народом як здобуття незалежності. В обох випадках можна сказати, що обидві ці події були радше розширенням уже існуючої незалежності, тому що і в 1944, і в 1990 році Білорусь мала офіційну державність і просто пережила періоди, коли вона перебувала під впливом інших держав, але в обох випадках вона фактично не припинила існування як незалежна держава.

Найвизначнішою подією для становлення білоруської державності та самосвідомості вважається 25 березня 1918 року – день прийняття Третьої Уставної Грамоти Білоруської Народної Республіки (БНР). У ній БНР проголошено вільною і незалежною республікою. Пізніше цей день перейменують на День Волі, як символ остаточно здобутої свободи.

Текст про проголошення Білоруської Народної Республіки (джерело – Вікіпедія)

Різниця між 25 березня та іншими датами Дня Незалежності полягає в тому, що воно пов’язане з подією, яка більше за інші схожа на момент здобуття незалежності, оскільки цього дня фактично вперше в історії використано назву Білорусь як термін, що визначає незалежну державу в Центральній Європі. Навіть із урахуванням того, що територія Білорусі на той час перебувала під впливом Польщі, Німеччини та Російської імперії, яка вступила в Першу світову війну. Тобто, незважаючи на несприятливий історичний клімат, важливість самовизначення була настільки актуальною для білорусів, що вони вирішили проголосити свою незалежність.

Важливо зазначити, що незалежність БНР утвердилася не лише на папері. Незважаючи на глобальну перебудову кордонів і сфер впливу в Європі в 1918 році, уряду БНР вдалося організувати дипломатичні представництва в низці європейських держав. За короткий період свого існування не в еміграції (25 березня — 3 грудня 1918 р.) уряд БНР організував дипломатичні представництва в таких містах, як Каунас, Рига, Константинополь, Київ, Одеса, Прага, Берлін, Гданськ, Копенгаген, деякі з яких існували навіть після реформування БНР.

Проте не можна сказати, що незалежність БНР була широко визнана світовою спільнотою. Визнання БНР могло обіцяти територіальні втрати державам, особливо найближчим сусідам новоутвореної держави. Так, уряд УНР декілька разів організовував неофіційні дипломатичні зустрічі представників БНР і представників УНР, однак УНР не поспішала визнавати незалежність БНР через претензії останньої на Білоруське Полісся. Ті ж територіальні питання завадили офіційному визнанню Білоруської Народної Республіки Литвою і Латвією, незважаючи на тісні дипломатичні відносини й офіційно висловлену позицію цих країн про те, що вони «поважають прагнення білоруського народу до самовизначення і готові сприяти розбудові державності».

Насправді БНР отримала офіційне визнання лише від Естонії та Фінляндії, але й це сталося вже в 1919 році, коли Уряд БНР перебував в екзилі.

У сучасній Білорусі 25 березня визнано альтернативним Дню незалежності 3 липня, хоча офіційно 25 березня відзначають як «День Волі». Однак і за радянських часів, і за часів суверенної Республіки Білорусь 25 березня є доволі популярним святом серед людей, які працюють над розвитком білоруської національної ідеї. Святкування 25 березня завжди супроводжувалося затриманнями громадських активістів і підвищеною увагою до події з боку силовиків Білорусі, однак це ніколи не заважало людям святкувати цей день щороку та навіть отримати офіційний дозвіл на широке святкування сторіччя Білоруської Народної Республіки в Мінську, що важко було уявити навіть у той час, ще до подій 2020 року.

Зміна режиму лукашенка змінить і офіційну дату святкування

Після 2020 року багато громадських активістів засудили, інші були змушені покинути Білорусь, тому зараз 25 березня в самій Білорусі відзначають лише окремі люди як сімейне свято. Проте, незважаючи на всі труднощі, багато діаспор білорусів за кордоном самостійно організовують святкування Дня Волі.

День Волі у Мінську. 2007 рік (фото Вікіпедія)

У підсумку в Білорусі є три дати святкування Дня Незалежності. 27 липня було офіційним святковим днем не настільки довго, щоби створити стійку традицію, від якої білорусам було би важко відійти, тому багато молодих білорусів навіть не знають, що в цей день щось святкували раніше. Сучасний політичний діалог працює насамперед у контексті диктатури, тому немає великого акценту на тому, що часи СРСР були для нас часом реальної несвободи, перемога над якою дала нам можливість побудувати свою незалежну державу.

3 липня – дата, чітко запропонована Лукашенком для досягнення власних цілей, бажання підігріти ностальгію за радянськими часами, бажання бути ближчими до Росії в історичному плані, отримати широку підтримку російської влади і прагнення увійти в історію як «творець нації», що є навіть «його» днем незалежності.

25 березня з усіх перерахованих вище дат має більшу історичну вагу, враховуючи, що традиція відзначати цей день налічує понад 100 років, а також це єдина дата, яка має добровільну та щиру підтримку білоруського народу, який святкує цей день, незважаючи на всі труднощі, з якими йому довелося зіткнутися як у Білорусі, так і за її межами.

Враховуючи таку різну історію цих дат, можна припустити, що після зміни політичного режиму Білорусі на демократичний офіційний День незалежності перенесуть на 25 березня, оскільки цей день містить найбільше символів прагнення білоруського народу до самовизначення.

Олесь Міхалевич (Алесь Міхалевіч, - біл.), білоруський громадський і політичний діяч, кандидат у президенти 2010 року

Фото europeanbelarus.org

Support the project here:

DONATE

Відгуки

Немає відгуків.

Залишити коментар

Оцінити
Відправити

Copyright © 2017-2024 by ZahidFront. Powered by BDS-studio.com

Підпишіться на ЗІФ у Facebook: