Польща – Україна: у пошуках спільного знеболювального

Наближається 80-та річниця Волинської трагедії. На фоні парламентської кампанії у Польщі, враховуючи значення питань історичної пам’яті для суспільного дискурсу у наших сусідів, можна припустити інтенсивний потік гучних заяв з цього приводу. Та й офіційно встановлений Сеймом РП у 2016 році День пам’яті жертв Волині у Польщі скасовувати ніхто не стане.

Чим відповідає Україна? 23 червня у Луцьку відбувся організований місцевим відділенням Товариства «Меморіал» імені Василя Стуса, ГО «Спадщина майбутнього» та Волинським краєзнавчим музеєм круглий стіл «Волинь’43 – спільний біль». Захід став продовженням дискусій, розпочатих декілька років тому в межах українсько-польського наукового форуму «Волинська платформа діалогу». Історики та політологи з Луцька, Львова, Києва намагалися знайти спільне знеболювальне для зменшення проблем, що спроможні підірвати двосторонні відносини, які нині перебувають у періоді розквіту.

На жаль, у роботі круглого столу не взяли участі представники Генерального консульства Республіки Польща в Луцьку. Маємо нагадати, що діалог істориків і публічних інтелектуалів Польщі й України також поставлений на паузу вже протягом декількох років. Від цього наявні протиріччя не стають меншими, навіть навпаки.

Проте і без участі представників польської сторони в обговоренні пролунало чимало цікавих ідей. Професорка Волинського національного університету імені Лесі Українки Людмила Стрільчук слушно зауважила про помітну активізацію третьої сторони (Росії) у питаннях, пов’язаних із Волинською трагедією та іншими епізодами польсько-українського протистояння. Вона нагадала про проблему штучного завищення кількості жертв з польської сторони.

В унісон із нею представник Центру політичних студій «Доктрина» Анатолій Курносов звернув увагу на технології роздмухування протиріч між українцями та поляками, які використовує російська пропаганда на поточному етапі. Тему Волинської трагедії, на думку дослідника, активно використовує Кремль для руйнування добросусідських відносин між Польщею та Україною. Відносин, які сьогодні стали одним із наріжних каменів ефективного протистояння України російській навалі.

Добре знаний розвідками з польської культури в Україні журналіст Дмитро Антонюк нагадав про дозвіл на ексгумацію, наданий польській фундації «Воля і демократія» на території Тернопільської області. Він запропонував Волинській обласній військовій адміністрації розглянути перспективи аналогічного кроку.

Не менш важливими є ініціативи із прибирання та впорядкування польських цвинтарів та місць пам’яті на території України, які дозволяють демонструвати повагу до полеглих. Професорка з ВНУ імені Лесі Українки Оксана Каліщук акцентувала увагу на трьох вимірах теми польсько-українського протистояння – академічному, політичному та суспільному. Вона закликала не лише реалістично оцінювати настрої всередині польського суспільства, але і розробляти теми, які можуть стати цікавими для обох сторін. До них пані Оксана віднесла тему взаємного порятунку українців і поляків та тему втручання СРСР і нацистської Німеччини до перебігу подій на Волині. На її думку, формулювання «Прощаємо і просимо пробачення» наразі у польсько-українському діалозі не спрацювало належним чином.

Професор Микола Литвин із львівського Інституту українознавства імені Івана Крип’якевича НАН України слушно акцентував увагу на поведінку польських колоністів-осадників на Волині та наслідки першої радянської окупації 1939-1941 років, що посіяли зерна розбрату між поляками й українцями на Волині. Нагадав він і про неспроможність домовитися представників ОУН-УПА та Армії Крайової попри спроби діалогу між ними у першій половині 40-их років ХХ століття. Ще один фактор, що є важливим на думку професора Литвина, – активна участь асоціального елементу у Волинській трагедії, адже погроми і вбивства, вчинені його представниками, часто отримують оцінки із забарвленням політичної доцільності.

Директор «Інституту світової політики» Євген Магда нагадав про необхідність формування національних інтересів як підґрунтя для дискусій про політику пам’яті в Україні, адже у різних країнах Балто-Чорноморського регіону цей аспект суспільного дискурсу має різну вагу і звучання. Він вважає за потрібне відмовитися від пошуку простих рішень у питанні Волинської трагедії та відзначив, що гасло «Слава Україні! Героям слава!» протягом останніх 16-ти місяців звучить для Польщі дещо інакше, ніж раніше.

На думку професора ВНУ імені Лесі Українки Миколи Кучерепи, Волинську трагедію варто розглядати як компонент польсько-українського протистояння в межах низки факторів, головним серед яких є Друга світова війна. Історик наголосив, що гинули і поляки, і українці, обидві сторони конфлікту і оборонялися, і нападали.

Архітектор Юрій Казмірук розповів про невідомі сторінки історії спорудження пам’ятника у Павлівці у 2003 році, який відкривали президенти Леонід Кучма й Олександр Квасьнєвський.

Голова ГО «Спадщина майбутнього» Юрій Кресак запропонував робити ставку на прагматичні малі кроки, які дозволять зблизити позиції польської та української сторін.

Очевидно, що протягом ближчих тижнів польсько-українські відносини переживатимуть період помітної турбулентності, каталізатором якої стане річниця Волинської трагедії. Мало закликати до стриманості та виваженості, необхідно спільними зусиллями, не припиняючи діалогу з чутливих питань спільної історії, створювати спільне бачення майбутнього. Польща та Україна зараз перебувають у зеніті двосторонніх відносин, і наше спільне завдання – створити передумови для продовження та розвитку діалогу між країнами, альянс яких може стати становим хребтом стабільності Балто-Чорноморського регіону. Як слушно зауважив польський дослідник Пшемислав Пйотр Журавський вель Граєвський, коли поляки й українці діяли проти Москви разом, вони завжди перемагали.  

Євген МАГДА, політолог, директор Інституту світової політики

Фото – Леонід Максимов, Луцьк