Польща 2018: Polexit чи дружба з ЄС?

З призначенням нового прем’єр-міністра Польщі Матеуша Моравецького польський політикум покладав надії на покращення своїх доволі зіпсованих відносин з Європейським Союзом. Хто ж як не прем’єр, який розмовляє англійською та розуміється на європейських фінансах, може змінити критичну позицію ЄС щодо Польщі, помінявши колишнього «народного» прем’єра Беату Шидло.

Однак перші закордонні вояжі М. Моравецького досить швидко розвіяли дані сподівання. Вони тільки утвердили тезу про те, що міжнародна політика Польщі стала заручником антиєвропейської внутрішньої політики. Не виключено, що усі подальші невдачі польського уряду у відносинах із офіційним Брюсселем будуть компенсуватися пошуком ворогів на внутрішньому фронті.    

Жан-Клод Юнкер та Матеуш Моравецький, 09 січня 2018, Брюссель фото REUTERS/Francois Lenoir Reuters

Всупереч певним очікуванням зміна прем’єра на більш проєвропейського не вплинула на рішення Єврокомісії по застосуванню до Польщі процедур ст. 7 Договору про ЄС. І вже на другому тижні свого прем’єрства М. Моравецький отримав у свій пасив рішення щодо початку таких процедур, які застосовуються вперше в історії ЄС, до країни-члена за порушення норм верховенства права.  

Іншим кроком для покращення європейського візерунку польського ряду стали проведені кадрові зміни в його складі. За оцінкою польських експертів, вони є не так значні у кількісному вимірі, як у якісному. Нові призначення підтвердили величезний вотум довіри М. Моравецькому від керівника партії Я. Качинського. Що в майбутньому очевидно матиме вплив на конфігурацію самої правлячої партії та свідчить про зміну поколінь у ПІС. В той же час, усунення з уряду міністра оборони А. Мацеревича та міністра зовнішньополітичного відомства В. Ващиковського зміцнює позиції  президента Польщі А. Дуди.

Проведення змін в уряді саме 9 січня важко назвати випадковістю.  Реверанс Польщі у сторону Угорщини, який до речі не залишився без уваги західних ЗМІ, та отримані компліменти від В. Орбана звісно ж підігравали амбіціям правлячої верхівки ПІС на шляху до гегемонії у Східній Європі. Однак, попереду у польського прем’єра була важка розмова з  головою Єврокомісії Жан-Клодом Юнкером. Потрібно було аргументувати польську позицію щодо проведення реформи правосуддя після запущених в дію  процедур статті 7 Договору про ЄС. Більш детальніше дане питання було висвітлено в нашому попередньому матеріалі «Чи можуть амбіції ПІС привести Путіна до Варшави».

Звісно, у самому ЄС, розуміючи усі загрози відцентрових течій, не зацікавлені у ескалації конфлікту з Польщею.

Польський Brexit, чи, коректніше кажучи, Polexit в ЄС нікому не потрібний.

В Євросоюзі  розуміють, що розв’язок конфлікту з Польщею буде лежати у більшій мірі не у юридично-правовій площині, а залежатиме від політичних рішень ради ЄС. Польща буде займати вичікуючу позицію, вишукувати можливості компромісу, в цей же час очікуючи появу нових євроскептиків серед країн ЄС, які зможуть стати в нагоді захисту польської позиції. 

 Саме у цьому контексті слід розуміти сенс звільнення з посади найбільш контроверсійного, не лише з точки зору України, а й Брюсселя, міністра закордонних справ РП В. Ващиковського. Це мало стати чітким сигналом на адресу європейських партнерів напередодні переговорів з Жаном-Клодом Юнкером. Саме тому тодішній міністр закордонних справ Польщі В. Ващиковський, який супроводжував польського прем’єра у його першому символічному візиті до Угорщини, до Брюсселю вже не поїхав.

Колишній очільник МЗС Польщі, ще довго буде згадуватись українським читачам, як найбільший українофоб, який вважав історію найкращим інструментом для загострення українсько-польських взаємин. І в певній мірі йому це вдалося! Але на  це є ліки – час та поміркованість політиків. 

Однак, без долі іронії, слід зауважити, що даний політик зробив набагато більше шкоди у погіршенні відносин Польщі саме з ЄС, зокрема з  Німеччиною та Францією. Репутаційні втрати Польщі перекреслюють титанічну роботу багатьох польських урядів, які будували Польщу в ЄС, як взірець та модель успіху трансформації ЄС у Центрально-Східній Європі. В тому числі модель та приклад для наслідування і власне для України…

Чи вдалося новому польську прем’єру пояснити керівництву Єврокомісії, що ПІС займається виключно питаннями зміцнення права у державі, на фоні того, що Єврокомісія вже на протязі двох років апелює про звертання процесів верховенства права у Польщі? Звісно – ні!

Ніхто звісно ж не повірить у те, що уряд ПІС дасть «задню» у реформуванні судової системи та дослухається пропозицій ЄС. Зі слів Дональда Туска в ЄС є розуміння того, що Я. Качинський ніколи не приховував  «захоплення політичною філософією, в якій влада над законом, а не закон над владою». Саме його Д. Туск називає «автором нового підходу до ЄС».

Окрім цього, до проблем Польщі із верховенством права, нашаровується «мігрантофобія» Польщі та її союзника Угорщини, що є предметом окремих звернень Єврокомісії до Європейського суду.

Проте навіть найбільш віддані виборці ПІС не пробачать жодному уряду навіть гіпотетичну можливість втрати коштів із фондів ЄС на інфраструктурні проекти,  дотації  на сільське господарство, на соціальні проекти тощо. Питання актуальне тому, що саме зараз ЄС розпочав планування проекту бюджету на фінансову перспективу 2020-2027 рр.

Не виключено, що саме фінансові механізми будуть використані ЄС в якості компенсаторних за непоступливу позицію Польщі та Угорщини у питаннях дотримання основних базових принципів ЄС та відкрите саботування квотного принципу прийому біженців на своїх територіях.

 В цьому контексті і надалі актуальним та риторичним залишається застереження голови  Європейської Ради Дональда Туска у Twitter -  «Попередження! Гостра суперечка з Україною, ізоляція в Європейському Союзі, відхід від верховенства права та незалежності судів, атака на неурядовий сектор  та вільні медіа – стратегія ПІС чи план Кремля? Занадто схоже, щоб спокійно спати».