Питання ексгумації у 2025 році — це прорив у відносинах Польщі та України, - Павел Коваль

Один із найбільш проукраїнських політиків Польщі, голова Комітету у закордонних справах Сейму Польщі та колишній віцеміністр закордонних справ Павел Коваль добре розуміє, коли чекати на реальну допомогу Україні та яким може бути майбутнє післявоєнної відбудови. В інтерв’ю він говорить про візит президента Володимира Зеленського до Польщі, очікування українських біженців і можливі політичні зміни в польській політиці.

— Як ви оцінюєте візит президента Володимира Зеленського до Польщі? Відбулася зустріч із президентом країни, однак не було контактів з опозицією. Крім того, президент Зеленський отримав у подарунок книгу про Волинь. Як ви поясните сукупність цих подій, які водночас формують позитивне, але подекуди й суперечливе сприйняття візиту?

— У цьому питанні є багато складових. Загалом я оцінюю візит позитивно. З погляду польської політики, для кожного президента надзвичайно важливо підтримувати контакт із президентом України — це має значення і для міжнародного впливу, і для політичного іміджу. Для мене очевидно, що президенти повинні мати регулярні та добрі робочі стосунки, і я радий, що така зустріч відбулася.

Президенту Зеленському не обов’язково зустрічатися з опозицією в Польщі, адже після переговорів із президентом і прем’єр-міністром він уже добре розуміє баланс сил у політикумі. Будьмо відверті: це міждержавний візит, а українсько-польські контакти на всіх рівнях давно стали нормою.

— А як щодо відсутності виступів у Сеймі, Сенаті чи парламенті загалом?

— Думаю, це питання наступного разу. Не все одразу, особливо з огляду на те, що міжпарламентські відносини між Польщею та Україною залишаються стабільними й інтенсивними. Цей візит був значущим насамперед тому, що став першою розширеною зустріччю між президентами Навроцьким і Зеленським. Усе інше мало радше робочий, стандартний характер.

— Соціологічні дослідження в Польщі свідчать, що понад 60% суспільства вважають: у 2025 році відносини з Україною погіршилися. Які, на вашу думку, основні причини цього? Чи можна пояснити ситуацію лише російською пропагандою або діями окремих політиків?

— По-перше, маємо історичний контекст. За часів комунізму польсько-український конфлікт постійно використовувався в освітніх програмах у Польщі. В радянській Україні, своєю чергою, системно виховували недовіру до поляків. По-друге, до Польщі раптово прибула величезна кількість біженців — не один і не два мільйони людей, які перетнули територію країни транзитом або залишилися тут.

Польща після Другої світової війни фактично стала моноетнічним і майже монорелігійним суспільством. Такий різкий наплив людей не міг не викликати напруження. До цього додається російська пропаганда, а також реальні соціальні проблеми, які неминуче виникають у великій спільноті. Я б сказав, що ми маємо справу з періодом емоційного перелому у двосторонніх відносинах. Це природний процес, і я не надто ним стурбований.

— Окрім питання ексгумації, чи є, на вашу думку, інші теми, на яких варто зосередитися обом сторонам?

— Питання ексгумації у 2025 році можна назвати справжнім проривом. Відбувається нормальний, конструктивний діалог. Протягом року ми зустрічалися з українською стороною п’ять разів, а загалом — шість разів за 13 місяців. Було погоджено принципи гідного вшанування пам’яті померлих, проведено перші ексгумаційні роботи та поховання. На наступний рік заплановано низку подальших заходів. У темі, яка була найбільш емоційною й болісною, ми досягли реального поступу.

— У березні очікуються законодавчі зміни, що передбачають скорочення фінансової підтримки українських біженців. До чого варто готуватися?

— Перехідний період після 2022 року завершився. Сьогодні понад 850 тисяч українців легально працюють у Польщі та є частиною нашої економіки. У багатьох секторах без них просто не обійтися. Ми входимо у фазу нормальних відносин, де кілька відсотків населення країни — це українці, які тут живуть і працюють постійно. Якщо ж виникне нова надзвичайна ситуація, тоді шукатимемо надзвичайні рішення.

— Україна є кандидатом на членство в ЄС. Чи існують реальні дебати щодо її вступу всередині польської правлячої коаліції?

— Україна вже де-факто інтегрована в НАТО у військовому сенсі. У цивільному вимірі вона значною мірою є частиною Європейського Союзу завдяки Угоді про асоціацію. Ми говоримо не про початок процесу, а про його продовження. Було б надзвичайно небезпечно для безпеки Польщі й Європи, якби Україна після війни залишилася на узбіччі. Двері до ЄС і НАТО мають залишатися відкритими.

—Як ви оцінюєте внутрішньополітичну ситуацію в Польщі напередодні наступних виборів?

— Сьогодні коаліція Дональда Туска демонструє здатність керувати країною у складний і нестабільний час. Польща перебуває у відносно хорошому економічному становищі, але міжнародна ситуація залишається непередбачуваною. У такі періоди найважливіше — спокій, зваженість і відповідальність.

— Дякуємо за розмову!

Євгеній Білоножко, власний кореспондент ІА «Західний інформаційний фронт» у Польщі і країнах ЄС 

Фото автор