Пішли перші вісті з фронту – можна говорити про контрнаступ ЗСУ загалом

У п'ятницю, 9 червня, російські окупанти спробували сходити в контратаку та нав'язати бій за Велику Новосілку на Донеччині, але там у рашистів «щось пішло не так».

І тепер, 11 червня 2023 року, ми маємо офіційну звістку про те, що ЗСУ на цьому напрямку просунулись та звільнили Благодатне – перший населений пункт із початку активних дій наших військ на фронті, орієнтовно із 7 червня 2023 року.

Справді, будь-які новини з фронту надходять звідти з лагом у декілька днів. Але зараз варто говорити про дещо інше.

Контрнаступ почався без «офіційного оголошення», бо зараз відбувається скоріше «підготовчий етап», що полягає в «розхитуванні» та виявленні «слабких місць» в обороні противника.

Окупанти набудували укріплень на нашій території довжино в 1 000 км і декілька рядів, і це безпрецедентно багато.

Бо, наприклад, славетна «лінія Маннергейма» мала в довжину десь до 150 км, «лінія Мажино» - до 400 км, і навіть у таких відносно «компактних» укріплених лініях були свої «слабкі місця», що в інженерному плані, що в плані організації оборони.

Міцність російських фортифікацій зараз полягає не стільки в надійності побудови «царь-протитанкових ровів» чи «пірамідок Вагнера», а в мотивації особового складу ворожих укріпрайонів, щільності мінних полів і «розвідувально-ударних контурів» з використанням артилерії та БПЛА.

За обчисленнями рашистських військових станом до лютого 2022 року, мінне поле зі щільністю до 1 000 мін на 1 квадратний кілометр дає ймовірність ураження до 70% і збільшує втрати противника мінімум на 8 %.

Де раніше для коригування артилерії орки використовували один «Орлан-10», то тепер може літати мінімум два такі БПЛА, а щільність застосування різнотипних дронів може сягати до 25 одиниць лише з однієї сторони.

І це уже не кажучи про те, що частішають повідомлення про застосування ворогом оптико-електронної системи «Муром» для моніторингу місцевості на дальність огляду до 10 км.

Ось ці всі речі якби й пояснюють, чому з нашого боку досі тримається переважно «режим тиші», у той час як рашистські «воєнкори» спамлять контентом різної сумнівності. Ну бо чим зараз цей режим порушувати – повідомленнями про штурми того чи іншого укріпленого пункту противника?

Врешті, навіть «офіційне повідомлення» про початок контрнаступу на Херсонському напрямку було лише після того, як наші війська прорвали оборону противника на одному з відтинків. І після тижнів і місяців кривавих боїв за ту ж Снігурівку та Давидів Брід. Виходячи з цієї паралелі, коли на фронті буде відчутний прорив оборони орків, лише тоді варто чекати на щось типу «офіційного оголошення» про початок контрнаступу.

Врешті, не сіпати наших військових зайвий раз на предмет новин був мотив і залишається мотив, який можна описати терміном «бойова травма» (у психологічному плані), вперше який вжили британці, коли говорили про Фолклендську війну в 1982 році.

Суть терміну «бойова травма» доволі проста – якщо бій був дуже тяжким, військовим може здаватися, що вони відпрацювали по ворогу значно гірше, ніж воно було насправді, тому людям треба якийсь час просто прийти до тями. А уже потім щось коментувати.

Врешті, якщо «інформаційний вакуум» відчувається аж настільки гостро, його можна заповнити самостійно і змістовно, читаючи навіть наприклад «сухі» зведення від Генштабу.

Наприклад, уже другий день підряд ГШ ЗСУ звітував про приблизно 1 000 окупантів та про майже два десятки виконаних авіаударів по живій силі та техніці ворога. Навіть із такого «сухого» моменту можна цілком вивести редукцію, що наша армійська авіація працює як ніколи активно, що можливо по росіянах летять навіть «чудотворні» JDAM-ER, і що схоже передача «всього» лише МіГ-29 від Польщі і Словаччини все одно допомогла хоч якось зміцнити нашу авіацію напередодні контрнаступу ЗСУ.

А можна просто запастися терпінням та прийняти до уваги ту річ, що якщо наші війська уже декілька днів працюють по ворожій обороні за принципом «тактики тисячі порізів», то ще за декілька днів чи тижнів рашисти бодай на одному з відтинків почнуть таки стікати кров’ю, причому в усіх смислах.

Якщо ж терпіння не вистачає, і рука так і тягнеться згрішити та почитати рашистських «воєнкорів», то тут потрібно мати на увазі наступне.

Схоже, що командування армії РФ оцінює свої перспективи вкрай кепськими, явно сумнівається у спроможності утримати за собою всю поточну лінію оборони. Через що, наприклад, і пішло на злочин з підривом Каховської ГЕС, щоби так «скоротити фронт», і вивільнити усі більш-менш боєздатні війська на Херсонському напрямку, щоби перекинути на Запорізький.

Будь-які повідомлення про «перемоги», навіть вигадані, служать росіянам у першу чергу справі стабілізації управління військами на всіх рівнях.

Тому в рашистських пропагандистів і виник буквально оргазм та екстаз від одного (офіційного не підтвердженого) епізоду із бронегрупою на західній бронетехніці. Одного десь на 800 км лінії фронту активних боїв.

При оцінці будь-яких кадрів за участі західної бронетехніки потрібно виходити ось із чого – така техніка передовсім вирізняється саме високим рівнем живучості, буквально ЖИВУЧОСТІ, порівняно з радянськими «аналогами». Вогневі характеристики завжди важливі, але їх завжди доводиться заново розглядати в нових контекстах.

На відміну від того ж Т-72, на Leopard 2A4 через раціональну укладку БК ніколи буквально не зірве башту, тому в танкістів високі шанси вижити навіть після прямого влучання.

Завдяки високому рівню захищеності БМП Bradley таки «бойова машина піхоти», а не «братська могила піхоти», тому і тут у наших бійців дуже високі шанси вижити і вціліти.

Якщо в будь-якій ситуації, навіть тяжкій, удалося зберегти життя наших воїнів, це уже є позитивною ситуацією. А рашистські пропагандисти хай оргазмують на іншу аудиторію.

Навіть якщо настрій усе одно тяжкий, не потрібно живитись ілюзіями, наче станом на лютий 2022 року армія РФ узагалі не вміла воювати, і з технологічною базою в неї було все по нулях, а от не те що зараз.

Бо реальність виглядає дзеркально протилежною – це ЗСУ якраз порівняно з лютим 2022 року зробили прогрес на декілька порядків що у плані оперативного мистецтва, що у плані застосування технологій на полі бою.

Бо навряд чи, наприклад, та сама «Кропива» виросла без врахування помилок російської системи автоматизованого управління військами під індексом «ЕСУ ТЗ», машини з доступом до якої окупанти часто кидали в перші тижні війни. Або ж – уже на лютий 2022 року в рашистів були свої хоч і недосконалі дрони-камікадзе «Zala-Куб», у той час як нам американські Switchblade виглядали ледь чи не як «Святий Грааль».

Наші воїни чинять подвиг не просто в тому, що щоденно знищують ворога. Наші воїни чинять подвиг і в тому, що повсякчас удосконалюють вміння вести роботу зі знищення ворога. І хоча би з огляду на це варто запастися терпінням і повагою.

Розпочинаються ті дні та тижні, коли треба буде однаково ділити тягар і хороших, і поганих новин одночасно.

Іван Киричевський, сторінка у FB