Україна працює на економіку Китаю і Польщі

З української торгової моделі користають Китай і Польща, стверджує у своєму дописі на Facebook економіст Олексій Кущ. На підтвердження своєї тези він наводить статистичні дані та аналізує експортно-імпортні потоки.

Почнемо із цифр. Китай – торговий партнер України номер один, як був, так і залишається. Загальний товарообіг України та Китаю у 2025 році становив: $21,04 млрд.

При цьому імпорт з Китаю в Україну збільшився до $19,2 млрд. А експорт з України до Китаю впав до $1,82 млрд.

Сальдо негативне для України на $17,41 млрд.

Загалом 2025 року Україна імпортувала товарів на 84 млрд дол, а експортувала на 40 млрд дол. Таким чином, понад 20% імпорту в Україну йде із Китаю.

Торговий баланс України з цією країною відрізняється не лише величезним перекосом на користь Китаю за розміром сальдо, а й за структурою товарних потоків.

Ми поставляємо до Китаю сировинні товари (пшеницю, насіння соняшнику, ріпак, сою, кукурудзу, метал), а Китай нам – товари з високим рівнем додаткової вартості (машини, обладнання, електротехніку, транспорт тощо).

На другому місці – Польща. Її товарообіг з Україною минулого року становив 20 млрд дол.

Експорт з України до Польщі – 5,1 млрд дол (тут дані митниць двох країн співпали). А імпорт в Україну з Польщі – 15,2 млрд. дол. за даними Eurostat і 8 млрд. дол. - за даними української митниці.

Звідки така розбіжність?

Є версія, що поляки у своїй статистиці врахували реекспорт, тобто постачання товарів до України з інших європейських країн зі складів у Польщі.

Але я думаю, що в цій розбіжності дзеркальних даних митних статистик двох країн, окрім іншого, «зашитий» та «контрабас», який на нашій митниці просто «не врахували».

Я використовуватиму статистику Eurostat. Виходить, що імпорт із Польщі – це теж понад 20% від загального обсягу товарних потоків до України.

Структура торгового обороту і тут не на нашу користь – ми поставляємо сировину і, максимум, напівфабрикат (олію соняшникову), а поляки – обладнання та споживчі товари з високим рівнем додаткової вартості.

Сумарно, на Китай та Польщу припадає майже 50% імпорту в Україну або 40 млрд дол. за підсумками минулого року.

Розмір зовнішнього кредитування України, без урахування військового пакету, теж становить 40 млрд дол. на рік (у середньому).

Виходить, що 40 млрд доларів зовнішніх кредитів, які отримує Україна, Китай і Польща ділять навпіл.

Тобто, ми поставляємо до ЄС та Китаю сировину, беремо у ЄС кредити на 40 млрд дол. на рік і роздаємо їх польським та китайським компаніям, стимулюючи тамтешнє виробництво, паралельно збільшуючи свій держборг.

До речі, тепер стає трохи зрозумілішим деяке геополітичне зближення Варшави та Пекіна та офіційні контакти між двома країнами – їх об'єднує український ринок збуту під європейський кредит.

До речі, економічну непропорційність щодо України та Польщі видно вже неозброєним оком.

Боятися «китайського економічного поглинання» нам не варто, його не допустить Вашингтон за допомогою політичних важелів управління у Києві.

А ось такий рух з боку Польщі США навпаки, можуть стимулювати.

Питання лише в тому, чи це точно у наших національних інтересах?

Олексій Кущ, економіст, сторінка у FB