ПВК «Вагнер». Аналіз

Проаналізуємо трохи ситуацію, хоча би субʼєктивно. А то більшість українців не зрозуміли взагалі, що це було та як це нам допомагає (чи не допомагає).

Я дуже здивувався, коли побачив те протистояння на те що «вагнери» пройдуть декілька сотень кілометрів з мінімальним спротивом, зібʼють декілька бортів ВКС та виставлять Пітуна нікчемним – то був і так бонус. Незрозуміло, чому наші співгромадяни вирішили, що «вагнери» забиратимуть владу – вони і є частиною системи. Тому воювати проти себе вони не будуть. Єдине, що стояло на повістці в той день, - це підписання «вагнерами» контракту з МО РФ. І, судячи зі всього, ФСБ було не дуже в захваті від цього.

Але давайте за порядком. Спочатку зрозуміємо, що таке ПВК «Вагнер».

В Україні «вагнери» сформували образ підрозділів зі зеками. Але це неправильно їх відображає. Бо ще недавно зекам потрапити у «вагнер» не було можливості. ПВК «Вагнер» - це підрозділ, що підпорядкований ФСБ. Його задача – неформальний вплив там, де офіційні підрозділи РФ не повинні бути. І туди набирали кращих військових, з багатим досвідом. Через поліграф і «секретку» ФСБ. І військові ЗС РФ ішли у «вагнери», бо, по-перше, там набагато зрозуміліша ситуація для профі з координацію та відповідальністю. По-друге, - це свобода і гроші. І грошей там багато. Крім того військові задачі «вагнерів» періодично включали в себе віджим майна й отримання за це легких грошей. Полон під викуп. Перевезення зброї та незаконних вантажів. Підроблені документи, замовленні вбивства, словом – спектр їхніх завдань доволі широкий. І в основному – незаконний.

ПВК «Вагнер» себе показав у Африці та Сирії. Вони віджимали алмазні, золоті та нафтові родовища, підтримували режими, організували ліквідації. Гроші вони через прокладки виводили у банки у Швейцарії та ОАЕ. Ці гроші, а там мільярди, - це чорний кеш військової машини РФ. Це те, чим вони працюють по світу.

До речі, у ФСБ були підрозділи та кадри, які працювали і в пострадянських країнах. Один із нам більш відомих представників цих підрозділів – це «унилий гусар» Гіркін. Його «поматросили» та кинули, пішовши до Пригожина у скрутний час. Тому у вусатого нациста так бомбить від Пригожина, хоча по суті вони є продуктом одного відомства. Просто «Вагнер» зміг стати конкурентним, а Гіркін не зміг зробити самостійну військову машину зі сепарів, тому туди підключилось МО РФ, почало підтримувати сепарів уже напряму, і Гіркін пішов нах*р. Звісно, що Кужугетича він теж, мʼяко кажучи, не любить. Треба тільки не забувати одне – всі вони хоча і різнорідні, але все ж таки шматки лайна. Але ми відволіклися, продовжимо.

Коли сталася війна в Україні, військова машина ЗС РФ продемонструвала слабкість у компоненті штурмових підрозділів у складі БТГр. Батальйонно-тактична група – це дуже ефективна військова одиниця на полі бою. Це, фактично, батальйон, якому придані РЕБ, ППО й інші підрозділи, що дають йому можливість виконувати широкий спектр завдань. Але роти в цих БТГр були на початок війни укомплектовані на 40-60% - за штатом мирного часу. За задумом Герасімова, ракетні, авіаційні, а потім артилерійські удари повинні були знищити весь можливий спротив, і БТГри повинні були заходити максимально далеко, бо перед ними і спротиву то не повинно було бути. По стратегічних та оперативних цілях відпрацювали ракетами, потім авіація все зачистила, а якщо є там хтось і ще стріляє – ну підняли «Орлан» у повітря, знайшли, хто там живий, і розрівняли все артою. Яка різниця – багато в тебе в ротах людей чи ні, якщо їхнє завдання – встромити прапор на руїнах?

Реальність була дещо іншою. Ракети не завжди влучали, хоча звіти нагору подавали про знищення всієї ППО і штабів, авіація почала трошки падати з перших днів, та могла виконувати задачі без застосування бомбардувальників (а росіяни планували бомбардувати міста запасами «чугунія», як було в Сирії), або з дуже обмеженим використанням. А на землі підрозділам чинили спротив. І некомплектні роти штурмовиків швидко «замортизувалися» об спротив. І ось у тебе є БТГр, з технікою та можливостями, але кого ти в окопи відправиш? Звʼязківців? Артилеристів? «Ппошників»? Дуже терміново була потрібна штурмова піхота. І для виконання цієї задачі підключили ПВК «Вагнер».

Самі «вагнери» мали у своїй структурі багато інструкторів, досвідчених бійців та джерела надходження неофіційних грошей, які були потрібні для набору та підготовки тієї самої штурмової піхоти. Один шлях вербування – це були «вагнер-центри». Інший – в’язниці.

У тюрмах набирали зеків, їх навчали, координували, привозили. Якщо вони тікали [з поля бою], то «вагнери» виконували функції загороджувальних загонів. Але той найдосвідченіший і навчений кістяк «вагнерів» у «мʼясних» штурмах участі не брав. Координація, артилерія, аеророзвідка, авіація (так, авіація у них теж є), логістика.

Вся неофіційна військова машина РФ включилася в цю війну.

Далі ви знаєте. Снарядний голод, конфлікти з дегенератизмом МО РФ (що підігрівали ті військові, які пішли у «вагнери» з МО РФ, і тут раз – і знову улюблений дегенерат Шойгу біля керма). Конфлікти, взаємні обвинувачення, «Шойгу, Герасімов, де снаряди?».

І, в підсумку, Шойгу узгоджує у Пітуна підпорядкування ПВК «Вагнер» контрактом із МО РФ. І тут уже багато хто вперся рогом від такої перспективи. Бо не для того ФСБ свою квіточку ростило, щоби МО РФ це все віджало собі.

Бо одне діло – бути псом війни десь у Африці, відкладати собі на безбідну старість грошенят на рахунки в еміратських банках, відчуваючи себе «полушпійоном-полурембо», а зовсім інше – сидіти в Україні, очікуючи «Хаймарс» у базу. Чи дивитися, як усе, що багато років вибивалось, зароблялось, координувалось – віддати тувинському недоробку.

Далі ви в курсі. Похід Пригожина, абсолютна імпотенція росгвардії, «заблукалі» ослой*би, декілька збитих бортів і небажання підрозділів ВС РФ протистояти «вагнерам». Там теж зрозуміла мотивація. Ти зараз когось там вальнеш, і за тебе якби закон, але там люди взагалі поза законом. Переходити дорогу їм – собі дорожче. Потім знайдуть, і тебе ніхто не захистить.

У підсумку, Пригожин усе ж домігся свого: ПВК «Вагнер» не підписуватиме контракти з МО РФ. Матимуть базу в Білорусі. Скоріш за все, доступу до зброї та кадрів з російсько-української війни вони не отримають. Але і байдуже – Пригожин сам заявляв, що їм більш цікаво займатись тим, чим і раніше, а не рубатися на війні, де в них вибивають цінних кадрів ракетними ударами, без особливих лівих джерел доходу. ПВК «Вагнер» хоче знову бути солдатами удачі, а не підпорядковуватися МО РФ і воювати в Україні.

Сам Лукашенко привів у свою країну з одного боку бомбу, що колись рвоне, але з іншого – він забетонував свою владу у країні. Тепер там ніяких протестів точно не буде проти Луки. «Вагнери» танками пройдуться по будь-кому.

А що МО РФ? А вони якби у крайній межі здивування. Є думки, що багато хто підтримав «вагнерів». І зараз тих, хто підтримував цей заколот, відсувають від важелів впливу. У найважчі часи для ЗС РФ вони отримали удар у спину, втратили велику кількість досвідчених командирів і механізмів, які підтримували цю війну. І замінити їх кадирівцями чи якоюсь іншою ПВК уже не вийде. Що би там не казали, я вважаю, що ПВК «Вагнер» це протистояння виграв, залишившись незалежною військовою одиницею. А також продемонстрував Пітуну, які перспективи незалежні військові формування у випадках незгоди з офіційною лінією командування матимуть своє місце у майбутньому. А це означає, що РФ зараз повинна витратити багато ресурсів для підсилення росгвардії, яка буде на іншому боці барикад.

І це в час контрнаступу.

Ну що сказати. Мені все подобається поки що. Пригожин зробив набагато більше, ніж просто збив декілька бортів та зробив «хорошими» декількох «рускіх». Він розбалансував наявну військову машину і створив внутрішню конфронтацію під час активної військової операції. А які це матиме наслідки – побачимо пізніше. Але я вважаю, що вони нам сподобаються.

Окремо цікава історична паралель. Пітун – це продукт КГБ. ПВК «Вагнер» - це продукт ФСБ, а ФСБ – це правонаступник КГБ. А Пітун колись був керівником ФСБ. Той випадок, коли КГБ став тим самим уроборосом, який і пожирає сам себе.

Ну і останнє – чому я вважаю причетним до ПВК «Вагнер» саме ФСБ, а не ГРУ. Хоча ПВК «Вагнер» імплементований і у ФСБ, і у ГРУ, і в Росгвардію, і в МО РФ – просто по-різному і з різним ступенем впливу. Зброю, боєкомплект і паливо, наприклад, «вагнери» отримували через ГРУ МО РФ. Але навіть «фсбешник» Гіркін отримував для сепарів зброю теж через МО РФ. Тому вони взаємоповʼязані – це факт.

Але за словами того ж Лукашенка, домовленості із Пригожиним були досягнуті за посередництва голови ФСБ Бортнікова та заступника міністра оборони РФ Євкурова. Саме ФСБ заявило про закриття кримінальної справи щодо Пригожина. Ну і саме ФСБ було спікером Пригожинського заколоту.

Ну а Гіркін сам зізнався якось, що він – співробітник ФСБ і ловили його з «лівим» ФСБешним паспортом. І чомусь ГРУ в цих подіях як не було.

UPD. З урахуванням того, що до мене прийшло багато людей, які знають, що Уткін – колишній «грушник», а це автоматично означає, що ПВК «Вагнер» підпорядкований ГРУ – та хай буде ГРУ.

Ось тільки долю «грушного» «Вагнера» чомусь вирішували люди з ФСБ. Ну і тай таке. А ФСБ набирає своїх кадрів з бойових підрозділів МО, бо бойових бригад ФСБ не існує.

Олександр Карпюк (Serg Marko), сторінка у FB