Останній «непочутий» польський аргумент в ЄС: українські заробітчани

Польща разом з Угорщиною займає кардинальну позицію - не приймати на своїй території жодного біженця, а ні в рамках квотних домовленостей ЄС, ні по програмі переселення із Близького Сходу. Такого роду позиція є ідеологічно мотивованою та, на фоні проблем Польщі з ЄС у дотриманням верховенства права, ще більше загострює  проблему розуміння позиції Польщі в ЄС, аж до погроз ініціювати штрафні санкції та обмежити бюджетні асигнування для Польщі у новій  фінансовій перспективі ЄС на 2020 –2027 роки.  

Усе б нічого, однак наш західний сусід послідовно та наполегливо, у поясненні своєї позиції у високих владних кабінетах ЄС, використовує, а більш точніше сказати  маніпулює  «українським питанням». Аргумент про «мільйон українців», активно використовувався у діалозі з ЄС колишнім польським урядом. Маніпуляції поняттям «біженець – трудовий мігрант», звучали з високих трибун із вуст колишніх високопосадовців польського уряду - прем’єра Беати Шидло, міністра закордонних справ Польщі Вітольда Ващиковського,  міністра внутрішніх справ Маріуша Блащака та ще тодішнього віце-прем'єра Матеуша Моравецького.

Тому, будучи послідовним політиком, він, у перший же день затвердження на посаді прем’єр-міністра Польщі зазначив, що рішення по прийому, чи не прийому біженців є власною прерогативою Польщі, додавши, що Польща прийняла дуже багато біженців з України, де триває війна.

Звісно ми не оспорюємо «суверенне право Польщі» у питанні прийому біженців з африканських країн та Близького Сходу, однак… 

Попередній польський уряд, не зважаючи на статистику, яка вперто показувала абсурдність використання «українського аргументу», вперто та свідомо вводив в оману європейське співтовариство, показуючи Україну як проблемного європейського сусіда. Такого роду своєрідна «адвокатура», при стараннях України отримати омріяний «безвіз», сприймалася неоднозначно на фоні російської пропаганди щодо безперспективності таких українських прагнень та збільшенні числа скептиків у середині країни. Наші сподівання про те, що  після  надання 11 червня минулого року Україні безвізового статусу, українське питання перестане бути основним аргументом Польщі у поясненні своєї «мігрантофобії» в ЄС не справдились.

Українські «біженці»  і надалі рятують Польщу у гострих дискусіях з ЄС, завдаючи натомість цим самим репутаційних втрат Україні на міжнародній арені. Саме про українських «біженців» знову дискутував новий очільник уряду Польщі у ході свого першого закордонного візиту у Будапешт, але однак уже в іншій змістовній інтерпретації – «Польща прийняла у себе 1,5 млн. українців, при цьому значна частина з них це люди, які втекли з територій Донбасу, охоплених збройним конфліктом»

9 січня у польського прем’єра відбулась важка розмова з головою Єврокомісії Жан-Клодом Юнкером (більш детально дане питання висвітлено у нашому попередньому матеріалі – «Польща 2018: Polexit чи дружба з ЄС?»). Окрім представлення польської позиції щодо проведення реформи правосуддя, після запущених в дію процедур статті 7 Договору про ЄС, розмова стосувалася також проблем міграції. За результатами переговорів М. Моравецький зазначив, що підтримує позицію минулого уряду, при цьому акцентував - «ми представили наші аргументи в дещо іншому контексті. Дійсно наші правила надання статусу біженця є надзвичайно жорсткими, тому на пальцях однієї руки, буквально або в переносному значенні, можна  порахувати, скільки отримало таких дозволів притулку. Але в цілому ми показали тисячі заяв про надання притулку, які складаються у Польщі»

«Я також говорив про проблеми російсько-української війни, яка стала приводом що маємо  більш ніж 1 мільйон людей з України, які у своїй більшості  є трудовими мігрантами, але навіть найбільш ретельно підходячи до статистичних даних, принаймні кільканадцять, декілька тисяч (...) - це люди з території охопленої війною, без даху над головою, типові утікачі з районів Східної України», - стверджував М. Моравецький. Додав, про прийняття у минулому  біженців з Чечні, які  були змушені тікати від двох агресій Росії.

Такого роду риторика мала на меті показати пошук Польщею площини порозуміння з Брюсселем у питанні унійних зобов’язань щодо прийому біженців, подати керівництву Єврокомісії дане питання в іншому контексті. Тобто, контексті сусіда нестабільної України з її війною, гуманітарними проблемами, зокрема масовою міграцією в Польщу осіб з територій охоплених війною. 

За оцінками польських експертів аргументи М. Моравецького суперечать логіці.

Твердження про те, що польське профільне відомство - Управління з питань іноземців відхиляє тисячі внесків про надання статусу біженця, аж ніяк не може свідчити про зміну іміджу Польщі в очах чиновників ЄС. Для Польщі характерним є затягування термінів розгляду звернень щодо отримання притулку, які практично тривають більше року, при гарантованих  законодавством 6 місяцях. При цьому, за такої складної процедурі тільки близько 3 відсотків іноземців отримують одну з форм міжнародного захисту. 

Відносно громадян чеченської національності - також не так все гладко, як декларується. З липня 2016 року уряд ПІС систематично порушує польське та міжнародне право, унеможливлюючи допуск іноземців на територію Польщі для  складання заяв про отримання статусу біженця. У своїй більшості це характерно для польсько-білоруського пункту пропуску Тересполь-Брест. Такого роду рішення прикордонне відомство Польщі аргументує відсутністю в’їзних віз, які ж звісно не потрібні людині, що клопоче про статус біженця. Дане питання було і є предметом критики зі сторони міжнародних правозахисних організацій, які  вказують на особисту заангажованість у цих протиправних діях  високопосадовців польського  МВСіА. 

Але повернемось до «мільйону українських біженців». Слід зазначити, що у Польщі іноземець може отримати дві форми міжнародного захисту: статус біженця та додатковий захист. Практикуються також три форми національного захисту: притулок, згода на гуманітарне перебування та толерантне перебування. Зважаючи на це, навіть у експертному середовищі, йде оперування різними цифрами та статданими, які однак далекі та неспіврозмірні з оцінкою проблеми вищим керівництвом Польщі.

Згідно даних польського профільного Управління з питань іноземців, яке у оприлюднило рапорт щодо громадян України (станом на 12.11.2017 р.), міжнародним захистом у 2017 році було охоплено більше українців ніж у 2016 році.

Так, у 2017 р. статус біженця отримало - 56 громадян України (у 2016 р.- 32), додатковий захист - 175 (у 2016 році лише  - 64 людини). Звичайно, це не «мільйон українських біженців» про яких так люблять говорити польські політики, навмисно змішуючи поняття біженців та мігрантів.

І це ще не усі цифри, які показують суть проблеми, тобто її відсутність.  Загалом у 2003-2017 рр. українські громадяни подали до Управління із питань іноземців 7217 заяв про міжнародний захист (із 134843 поданих заяв загалом). Пікова активність припадає на період 2014-2017 рр. коли було подано 6554 звернень. У 2017 році до профільного відомства про міжнародний захист звернулося 625 українців, а це на 70 відсотків менше у порівнянні з піковими 2014-2015 рр. Середній відсоток надання міжнародної охорони громадянам України не перевищував у 2014-2016 роках 4%.

Цікавими є також факти, що з точки зору кількості поданих заяв про надання міжнародної охорони у 2017 році Україна перебуває на другому місці після Росії. У 2014 році кількість громадян України, які подають заявку на отримання статусу біженця складала 34% від загальної кількості заявників, у 2015 році - 19%,  у 2016 році - 11%,  а у 2017 році становила 14% від загальної кількості заявників. Географія заявників є наступною - Донецька область (близько 33%), Луганська (близько 21%),  Крим (близько 10%) та інші регіони України не охоплені військовими діями.

Цифри говорять самі за себе, однак про "гуманітарну місію Польщі на сході" польський прем’єр продовжував говорити і у Давосі, під час Всесвітнього економічного форуму.

Пояснюючи позиції країни щодо біженців та змін у судовій системі, М. Моравецький дав ряд інтерв’ю європейським медіа та американському телеканалу CNN. Тепер вже до американських платників податків доводилась інформація про те, що Польща сприяє пом'якшенню напруженості на східному фланзі Європейського Союзу. І знову звісно не обійшлось без українців. Прем'єр підкреслив, що «деякі люди, схоже, забувають, що існує війна на сході України, і що величезна кількість людей прибуває з регіону Донбасу до Польщі»… «це бездомні люди, яких ми трактуємо, так як біженців». Тобто трактуємо так, як відповідає польським національним інтересам, забуваючи по чіткі правові міжнародні дефініції та елементарну логіку.

Отож,  мільйон українців, про яких говорить прем'єр-міністр Моравецький є економічними мігрантами, а не біженцями. 

Різниця між цими поняттями є фундаментальною. Економічні мігранти з України не отримують жодної підтримки від Польщі, Польща не несе жодних витрат за їх перебування на території країни. Навпаки, українці розвивають польську економіку та збільшують ВВП. Згідно з нещодавно опублікованими даними протягом трьох кварталів 2017 року 307 800 українських громадян сплатили внески до Фонду соціального страхування в Польщі - це втричі більше, ніж у попередньому році. Це найвищий показник, який виріс на 78 % порівняно з 2016 роком.  Навіть припускаючи, що українці, які працюють у Польщі, є вихідцями з районів охопленими військовими діями, тут Польщі немає чим хвалитися, так як їм не надано відповідного міжнародного захисту та підтримки, що цим статусом передбачена.

Постановка знаку рівності між біженцями та економічними мігрантами,  побудова на цьому непорозумінні усіх  аргументів мігрантофобської поведінки Польщі в ЄС є щонайменше маніпуляцією, а загалом не личить з моральної точки зору, не вкладається  у площину стратегічного партнерства.

Тоді для чого робляться абсурдні заяви? Можливо розрахунок йде на некомпетентність європейських функціонерів? 

Та ні,  Євросоюз послідовний у своїх діях. 04.01.2018 Європейський суд оголосив про розгляд справи проти Польщі, Угорщини, Чехії за порушення квотного принципу прийняття біженців у відповідності рішення ЄС 2015 року. Судову скаргу Брюсселя проти країн Вишеградської четвірки, в черговий раз, було названо способом політичного тиску та застосування «подвійних стандартів». При цьому, однак, під великим питанням залишається питання солідарності країн Вишеграду в антимміграційній політиці щодо ЄС.

Залишимо це для інших досліджень, однак в основного партнера Польщі - Угорщини вже розгорівся скандал з цього приводу.  30.01.2018 політичною партією Йоббік ініційовано обговорення на рівні парламенту питання таємного прийняття на територію країни у 2017 році 2,3 тис. осіб біженців, при одночасному витрачанні урядом Віктора Орбана за минулі три роки 22 млрд. форинтів (2.5 млрд грн.) на антиміграційну пропаганду в країні.

Використання українського питання та заяви на кшталт того, що Польща віддасть перевагу фінансовим санкціям, ніж потенційним можливостям привести терористів разом із біженцями до країни, розраховані більше на внутрішнього споживача.

ПІС як форпост боротьби із засиллям чужинців, які вже стоять на кордонах та загрожують моноетнічності польської держави, активно використовує політику страху, що забезпечує непогані виборчі дивіденди, ще з часів виборчої кампанії 2015 року. Успішний політтехнологічний хід ПІС - протидія штучно створеній проблемі, уже дає свої результати. Вдалось переконати польських  громадян, що у їх країні із мізерним відсотком іноземців, ці ж самі «біженці» представляють для них смертельну небезпеку, в якості  злочинців, терористів та носіїв хвороб.

Зважаючи на пропаганду нетерпимості до біженців та іноземців, зокрема українців, як носіїв «необандерівської» ідеології, такого роду тенденції є загрозливими для цього ж «мільйону» українських заробітчан, про які так часто згадує з високих трибун польський прем’єр.  

Сподіватись на відкриту дискусію з польською стороною, фахове сприйняття даної проблеми не доводиться. Не зважаючи на зміну дійових осіб та реконструкцію урядів, у нинішній політиці ПІС ціль продовжує оправдувати засоби.  Стабільність політики польської правлячої партії як на міграційному, так і історичному фронтах дійсно вражає. Зважаючи на досить мляву реакцію відповідних українських органів на факт звинувачення України у перетворенні в «постачальника біженців на європейський континент», ми вже отримали іміджеві втрати нашої держави на міжнародній арені. На тлі потужної заангажованості російської пропаганди у питання європейських міграційних протиріч, довести пересічному іноземному громадянину зворотнє буде досить важко.

Наприкінці зазначимо, що подібного роду заяви польських очільників, на фоні сотень російських фейкових повідомлень, створюють в європейському інформаційному полі спотворене та далеке від реальності розуміння процесів, які відбуваються на Донбасі, участі РФ в цьому конфлікті. І цю створену «ілюзійну картинку» польський уряд вміло використовує в якості аргументу для невиконання зобов’язань в рамках Європейського союзу.

 ілюстративне фото www.tvn24.pl