Новітнім Гетто та Руському Міру не місце у Словаччині - Міхал Трубан. Словаччина обирає парламент.

Найближчими у часовому просторі вибори парламенту у Словаччині, адже 29 лютого за пропорційною виборчою системою буде обрано депутатів Національної Ради СР . Згідно із даними Центральної виборчої комісії СР, для прийняття участі у виборах офіційно зареєстровано 25 політичних партій, на відміну від виборів 2016 р., під час яких за представництво у парламенті боролись 23 політсили.

Журналісти ІА «Західного інформаційного фронту» вирішили зблизька дослідити феномен надзвичайно високого рейтингу ультраправої, радикально-націоналістичної політичної партії «Наша Словаччина», так званих «котлебовців», за всю історію існування Словаччини.

Адже ця політична сила, щодо якої ще у 2017 році було оприлюднено дані про її фінансування Кремлем, згідно із соцопитуваннями станом на 22.01.20, знаходиться на другому місці.

На фоні популярності «котлебовців» не слід забувати й відверто проросійську позицію теперішнього спікера словацького парламенту Андрея Данко, лідера «Словацької національної партії». Ця політична сила хоч і знаходиться на останньому місці серед прохідних партій, але увійшовши в коаліцію із іншими проросійськими силами  може значно ускладнити життя президенту Зузані Чапутовій.

Словацькі соціологи та політичні експерти прогнозують, що подолати п’ятивідсотковий бар’єр зможуть лише дев’ять політичних сил:

1. Курс – соціальна демократія – 18% (має шанс отримати в майбутньому парламенті 32 мандати)
2. Наша Словаччина – 12,8% (23 мандати);
3. За людей – 10,8% (19 мандатів);
4. Прогресивна Словаччина-Спільно – 9,8% (17 мандатів);
5. Звичайні люди та незалежні особистості – 9% (16 мандатів);
6. Ми сім’я – 7,6% (14 мандатів);
7. Християнсько-демократичний рух – 5,7% (10 мандатів);
8. Свобода і Солідарність – 5,5% (10 мандатів);
9. Словацька національна партія – 5,2% (9 мандатів).

Шеф-редактору ІА «Західний інформаційний фронт» Юрію Кмітю та керівнику юридичної служби інформагенції  Володимиру Клонцаку, завдяки сприянню наших словацьких колег, вдалося познайомитись із одним з учасників парламентських передвиборчих перегонів, очільником партії «Прогресивна Словаччина-Спільно» -  Міхалом Трубаном.

Поспілкувавшись із керівником політичної сили, (засновником якої є Зузана Чапутова, чинний президент Словаччини), та провівши аналіз партійних програм й виборчих рейтингів інших політичних сил, вдалось систематизувати певні тенденції у словацькому передвиборчому соціумі.

Найбільшу кількість прихильників вдалось акумулювати лівоцентристській партії «Курс – соціальна демократія». Це ймовірно зумовлено окремими  пунктами передвиборчої програми партії, що передбачають забезпечення єдності економічного, соціального та екологічного розвитку Словаччини; захист національних інтересів держави; забезпечення її енергетичної безпеки та політичної стабільності в країні. Водночас у передвиборчій програмі партії передбачено підтримку пенсіонерів, працівників медичної сфери та сімей з дітьми, проведення соціальних програм для поліцейських, військових та інших силових структур.

На другому місці рейтингу електоральних вподобань, як і зазначалось вище опинилась  ультраправа, радикально-націоналістична політична партія «Наша Словаччина». Прогноз у майже 13% електоральної підтримки є не лише рекордом для цієї партійної сили, але й тривожним дзвіночком для української сторони. Як і наголошувалось вище, лідер партії «Наша Словаччина» Маріан Котлеба має відверто проросійську позицію, виступає проти прибуття мігрантів в країну, противник будь яких відносин з ЄС. Партія «котлебівців» активно просуває політичні кампанії антициганського, антимігрантського і антимусульманського характеру, апелюючи до захисту словацької національної ідентичності та захисту традиційних християнських цінностей. Програма партії базується на трьох основних принципах – національний, християнський та соціальний. «Котлебівці» виступають проти участі у «злочинній та агресивній політиці НАТО та США», прагнуть досягнути військового нейтралітету Словаччини.

В контексті майбутньої коаліції партій «За людей», «Прогресивна Словаччина-Спільно», «Свобода і Солідарність», Християнсько-демократичний рух – зважаючи на рейтинги основну роль відіграватимуть партії «За людей» та «Прогресивна Словаччина-Спільно».

Партія «За людей», яку очолює колишній президент Словаччини Андрій Кіска та партія «Прогресивна Словаччина-Спільно» фактичним лідером, якої є діючий президент Словаччини Зузана Чапутова, мають багато спільного у баченні політичного майбутнього нашого європейського сусіда. Програма цих партій, і відповідно майбутньої виборчої коаліції, базується на пріоритетних напрямках: якісна та доступна сфера охорони здоров'я, сучасна якісна освіта, очищення всіх гілок влади від корупції та олігархічних кланів, зокрема створення незалежних судів та контролюючих інституцій, деполітизація спецслужб та поліції, а також відновлення довіри суспільства до цих органів.

Натомість партія «Прогресивна Словаччина-Спільно» без сумніву включить у коаліційну виборчу програму пункт, який приділяє особливу увагу боротьбі з гібридними загрозами та поширенням дезінформації у зв’язку з військовими конфліктами в Україні та на Близькому Сході.

Саме ця політична сила анонсувала що, у разі перемоги на виборах, особливу увагу приділятиме протидії таким явищам, шляхом створення Центру по боротьбі з гібридними загрозами та дезінформацією.

Крім цього, М. Трубан заявив, що у разі перемоги партії під час парламентських виборів та отримання членами партії посад у складі уряду Словаччини, в контексті відновлення довіри суспільства до поліції., планується відкликання президента Поліцейського корпусу СР Мілана Лучанські з посади. В недалекому минулому Лучанські вважався правою рукою колишнього очільника МВС Словаччини Роберта Каліняка, одного із високопоставлених очільників партії «Курс – соціальна демократія». В свою чергу опальний міністр Роберт Каліняк, виявився добрим знайомим Йозефа Гамбалека – лідера словацького підрозділу «Нічних вовків».

Отож, підводячи короткі підсумки, можна констатувати, що словацькому суспільству найближчим часом, слід визначитись із тим, кого вони хочуть бачити у парламенті? Руку Кремля чи прогресивні політичні партії, які розуміють реальність гібридних загроз та поширенням дезінформації у зв’язку з військовими конфліктами в Україні та на Близькому Сході? Чи зможуть політичні сили, які фактично пропонують створити циганські та іммігрантські гетто, отримати більшість у словацькому парламенті? Наскільки високою є вірогідність для України отримати в уряді країни, з якою в неї зазвичай нейтрально-позитивні стосунки, проросійське лобі, що буде відкрито підтримувати російський план дій у цій частині Європи?

Матеріали журналістських розслідувань ІА «Західний інформаційний фронт» свідчать, що Словаччина свідомо обрана Кремлем в якості чергової цілі. Адже і створення бази «Нічних вовків» і прокремлівські адепти руського миру - «нащадки кубанських козаків», які створили у Словаччині «Братиславську станицю» «Всеказачого Союзу Чеських земель і Словаччини», до яких їздить заступник військового аташе Росії у Словаччині, не дають підстав сумніватись у планах та намірах Кремля.

То наскільки природнім є феномен несподіваної успішності проросійських сил напередодні парламентських сил? Видається доволі наївним вважати, що маргінальна політична сила із де-факто фашистським баченням майбутнього Словаччини, без консультацій та фінансових вливань з боку Кремля змогла б досягти такого несподіваного успіху.

P.S. Журналісти ІА «Західний інформаційний фронт» домовились після перемоги коаліції опозиційних партій («За людей», «Прогресивна Словаччина-Спільно», «Свобода і Солідарність», Християнсько-демократичний рух) провести чергову зустріч із словацькими колегами та більш детально обговорити подальшу спільну боротьбу із російською агресією в українському та європейському інформаційному просторі.

ілюстративне фото outsourcingreview.org