Російські реверанси спікера парламенту Словаччини

Як стало відомо ІА «Західний інформаційний фронт», із повідомлень словацьких ЗМІ, 5 червня 2018 року представники опозиційної партії «Свобода і Солідарність» звернулися до прем’єр-міністра СР Петера Пеллегріні та міністра закордонних та європейських справ СР Мірослава Лайчака з вимогою припинити поширення проросійської політики спікером Національної Ради СР Андрієм Данко.

Таким чином, представники словацьких опозиційних сил відреагували на черговий візит до Росії спікера словацького парламенту.

Офіційно, спікер парламенту СР Андрій Данко прибув в Москву для участі у міжнародному форумі «Розвиток парламентаризму», який пройшов 4-5 червня у Москві за ініціативою Державної Думи Російської Федерації. І звичайно ж, під патронатом міністра закордонних справ РФ Сєргєя Лаврова та президента РФ Владіміра Путіна.

Слід зазначити, що на цьому заході, яким безпосередньо керував спікер Держдуми РФ Вячеслав Володін, словацький високопосадовець відзначився не лише «радісною» заявою про те, що «лише Словаччина з поміж країн ЄС  представлена на цьому форумі на такому високому рівні, і це для нього велика честь».

Спікери парламентів СР та РФ А.Данко та В.Володін

У своїх виступах на форумі та перед російськими парламентарями словацький високопосадовець, ледь не визнав Словаччину васалом Росії заявлячи, що «Росія - велика слов’янська країна, а Словаччина як невелика, і також переважно слов’янська країна відчуває історичну спорідненість із Росією».  

Особливе обурення словацьких опозиційних сил викликала частина промови, в якій А.Данко нещадно критикуючи економічні санкції ЄС по відношенню до РФ, відкрито апелював до необхідності підтримки добрих відносин світового товариства з РФ через те, що «без сильної Росії неможливий мир в світі».

В подальших своїх виступах, А.Данко, очевидно на прохання російських колег, заявив, що інсценування спецслужбами України вбивства журналіста А. Бабченка лише погіршило відносини між РФ та Україною, які, з його слів, Словаччина намагається нормалізувати.

Після цих хвалебних од на адресу Росії, А.Данко не стримався від спокуси, й де-факто запросив спікера російської Держдуми В. Володіна восени відвідати Словаччину. Як повідомляють російські ЗМІ:

Такі кроки А.Данко, змусили голову опозиційної партії «Свобода і Солідарність» Ріхарда Суліка заявити, що «виступи спікера словацького парламенту суперечать зовнішньополітичному напрямку уряду Словаччини. А це може представляти загрозу економічним та безпековим інтересам СР, і конституційному ладу країни»

В контексті заяв А.Данко про історичну спорідненість Словаччини із Росією, словацькі опозиційні сили наголосили на тому, що «зовнішня політика сучасних країн в першу чергу базується на безпеці та економічних інтересах, а не на приналежності до древніх племінних структур»

Зауважимо, що представники Міністерства закордонних справ Словаччини, на запит опозиційних політичних сил, повідомили, що спікер Національної Ради СР не консультувався із словацьким МЗС перед виїздом до Російської Федерації.

Для того аби краще зрозуміти передумови та наслідки цих відверто проросійських реверансів словацького високопосадовця,  ІА «Західний інформаційний фронт» звернулась за коментарями до визнаних спеціалістів у даній сфері

      Ігор Тодоров, доктор історичних наук, професор кафедри міжнародних студій та суспільних комунікацій Ужгородського національного університету:

    Насправді, видається, що  деякі високопосадовці країн ЄС та НАТО до цього часу живуть у вимірі уявлених конструкцій, які знаходяться за межами європейських цінностей, правових підходів до міжнародних відносин. Звісно в суспільстві   можуть існувати і такі підходи, які базуються на емоційному світосприйнятті, що ґрунтується на історичному міфі панславізму. Проте, здорове суспільство має реагувати на такі маргінальні закиди. Тим більше прикро чути таку позицію саме від спікера словацького парламенту. Невже він не пам’ятає агресії по відношенню країн Варшавського договору в 1968 році? Чи можливо він схвально ставиться і до «доктрини Брежнєва»… 

Виникає питання, а як цей словацький посадовець сприймає іншу велику слов’янську країну – тобто Україну?

Невже не як доброго сусіда, а ворога? Втім, сподіваюся, що словацьке суспільство в цілому, і словацький парламент, зроблять висновки та поставлять «на місце» пана Данко. Не  виключено, що це стане приводом для звільнення його з цієї посади.  

     Євген Магда, кандидат політичних наук, виконавчий директор Інституту світової політики:

    За моїми спостереженнями Росія робить ставку на тактику дрібних кроків всередині ЄС. У такий спосіб Кремль та його союзники намагаються визначити межі опору європейської спільноти, її готовності йти на компроміс з різних питань. На жаль, Словаччина у цьому аспекті не є виключенням, її влада змушена маневрувати в умовах гострої політичної кризи. Прогнозую подальше посилення цих тенденцій у другій половині 2018 року з подальшою спробою змінити характер санкцій ЄС проти Росії наприкінці поточного року

Зважаючи на актуальні події слід констатувати, що Кремль в жодному випадку не відмовляється від реалізації своїх геополітичних планів із деструктивного й  дезінтеграційного впливу на країн-членів ЄС та НАТО.

Стосовно того, яку ж країну Росія обрала у ролі чергової «жертви-союзника» після Угорщини та Словаччини, інтрига по суті відсутня.

Себастіан Курц і Владімір Путін / фото REUTERS 

Прес-конференція за підсумками зустрічі президента РФ Владіміра Путіна із канцлером Австрії Себастіаном Курцем, яка відбулась 5 червня у Відні розвіяла сумніви.

І хоча Курц, на відміну від віце-канцлера Австрії Хайнц-Крістіана Штрахе відверто не заявляв про нагальну необхідність скасування санкцій проти Росії.  Але його висловлювання про потребу «інтенсивного діалогу між Євросоюзом і Росією, який призведе до прогресу в двосторонніх відносинах» про багато чого свідчать для досвідчених дипломатів та експертів. Ймовірно слід констатувати, що у «щиті» санкційної єдності ЄС та НАТО, з’явилась чергова тріщина.

А заяви С. Курца про те, що під час головування Австрії в ЄС у другому півріччі 2018 року, його країна буде підтримувати рішення Брюсселю щодо санкцій проти РФ, із часом можуть і забутись завдяки «правильному стимулюванню» з боку Кремля.

На даний час діяльність путінської Росії по відношенню до ЄС та НАТО доволі сильно нагадує тактику полювання варанів, які багаторазово кусаючи жертву у різні частини тіла, очікують поки вона втратить сили від кровотеч,  і тоді ослаблену рвуть її шматки. Тому тим, хто тішить себе ілюзіями, що Росія вже майже готова здатись, ще рано відкорковувати шампанське. Навіть ослаблена Росія буде все активніше намагатись скинути санкційний зашморг, вишукуючи можливості  якомога сильніше «вкусити» ЄС чи НАТО.