Чехословацькі маріонетки «Луб’янки» у козацьких одностроях

РОЗСЛІДУВАННЯ 05.11.2019 Коментарі 0

Про манкуртизм в країнах Європейського Союзу, як прояв історичного безпам’ятства, говорять чи пишуть не часто, чим сповна користається Кремль. Про шокуючі, з точки зору здорового глузду, дії окремих чеських та словацьких громадян, ІА «Західний інформаційний фронт» писало неодноразово.


Нагадаємо, два роки тому нашими журналістами було проведено розслідування, яке показало цинічність проросійськи налаштованих чехів, які криваву річницю «Празької весни», вирішили «вшанувати» зустрічами із російськими терористами на окупованому Сході України та Криму й фотографуванням із погруддями Сталіна.

Цьогорічне виявлення та ліквідація чеськими спецслужбами російської розвідувальної мережі, яку створила ФСБ РФ,  та організована кремлівськими спецслужбами зустріч із вищим керівництвом Чехії представників кримськотатарської організації «Къырым бірліги» (відома лояльним ставленням до Кремля і висловлює підтримку Москві на противагу Меджлісу кримськотатарського народу)  з нагоди 101-ї річниці утворення Чехословаччини, за фото з якими довелось виправдовуватись ледь не всьому вищому керівництву Чехії, вчергове доводить факт активної роботи російської розвідки у країні, яку вони, вочевидь, вважають  втраченою колишньою колонією.

Тому й не дивно, що діяльність російських спецслужб паралельно із територією Чехії, впродовж останніх років помітно зросла й в іншій частині колишньої Чехословацької Соціалістичної Республіки – теперішній Словаччині.

Минулого року в Словаччині було виявлено напівмілітарну базу адептів «російського миру» - угрупування «Нічні вовки», що викликало значний резонанс у європейських та українських ЗМІ. Тривожні дзвіночки щодо проросійських реверансів спікера парламенту Словаччини, інформація про те, що словацька ультраправа партія фінансується з РФ, проведені російськими пропагандистами інформаційні атаки на ряд проєвропейських політиків  Словаччини ще раз переконували в наступному:

Кремль, міцно охопивши своїми розвідувальними тенетами Чехію, поступово з території цієї країни починає втягувати у «руський мир» і Словаччину.

Проявів та фактів, які підтверджують вищезазначені припущення дуже багато. У актуальному потоці відкритої інформації напрочуд легко відстежити тенденції та «чиї вуха стирчать» у тому чи іншому випадку. Немає нічого складного аби, доклавши мінімальних зусиль, дати відповідь на запитання «CUI PRODEST?»

Як один із прикладів роботи російських спецслужб з території Чехії по Словаччині пропонуємо читачам дуже актуальний фактаж, який наглядово покаже, як поширюються метастази кремлівської інформаційної агресії в податливому інформаційному «тілі» європейських країн.

03 листопада на сторінці організації «Всеказачий Союз Чешских земель и Словакии» було розміщено повідомлення про те, що в період з 07 по 10 листопада неподалік українсько-словацького кордону, пройдуть, так звані, «Дни Казачьей Культуры»

 

Слід визнати, що після відкритого використання Кремлем «козаків» в анексії Криму та збройному захопленні військових об’єктів на Сході України, будь-яке згадування про «російських козаків» мало б викликати у європейських органів безпеки, щонайменше, підвищене занепокоєння.

Для того, аби більш детально встановити, що саме ці «козаки» несуть у європейський інформаційний простір, та ким є «Атаман ВСЧзС казачий полковник Дзюба М.А.», не довелось докладати значних зусиль.

Відкритого програмного забезпечення для повного копіювання веб-сайту виявилось достатньо, аби скласти цілісну картину діяльності, цього прокремлівського осередку на території Чехії та Словаччини, від якого на милю тхне «русскім духом» та «Луб’янкою».

Щодо фігури самого «атамана» Дзюби М.А., то тут маємо фактично повний «козацький» набір – колишній «даїшник», майор МВС Росії, у 1999 році вирішив покинути службу в Краснодарському регіоні, та переїхати  у Чехію.

Прибувши в Чехію відставний «міліціонер» вирішив розпочати бізнес: відкрив у Празі ресторан. Звідки взялись кошти на ресторан у столиці Чехії, у «бідного» колишнього «даїшника», звичайно цікаве питання, але менше з тим. Ймовірно відсутність вміння вести справи законно призвело до того, що «ресторанний бізнес» майбутнього «атамана» працював недовго та збанкрутував за декілька років.

Що ж далі робити збанкрутілому відставному майору російської міліції у Празі?

Ось тут насправді запитання лише із одним невідомим: хто і кому запропонував свої послуги - російські спецслужби відставному майору чи відставний майор російським спецслужбам?

Не будемо гадати, суті це не змінює, адже на «світ Божий» замість збанкрутілого російського міліціонера-емігранта з’являється -  «потомственный казак Михаил Дзюба». При цьому «потомственним казаком» він стає лише у 2009 році. Як свідчить отримане Дзюбою Михайлом Аналітолієвичем посвідчення, «казаком» він став 30 грудня 2009 року. І зауважте, він стає членом не аби якого рядового козацького товариства (яких в Росії сила-силенна), а козаком, і в подальшому навіть «єсаулом» сумнозвісного «Кубанського войскового казачьего общества», більш відомого як «Кубанское казачье войско».

У 2014 році під час подій у Криму «козаки» цього «казачьего войска», не приховуючи власної приналежності, до силових та спеціальних служб Росії займались окупацією та подальшою анексією українського півострову.

Про «подвиги» поплічників М.Дзюби у Криму написано навіть російською пресою, більше ніж достатньо.

 

 

Проте до кримських подій 2014 року, залишалось ще п’ять років, які російські спецслужби використали не лише для підготовки до майбутнього захоплення українських земель, але й для поширення власного впливу у європейських країнах, для подальшої легалізації своєї злочинної діяльності.

Саме тому, з моменту вступу у, де-факто злочинну організацію, «Кубанское казачье войско» Михайло Дзюба починає періодично з’являтись на публіці у образі «казака-емігранта». 

Влітку 2011 року, до цього моменту нікому невідомий у Чехії і збанкрутілий російський емігрант М.Дзюба вирішує раптом профінансувати та організувати встановлення «козацького хреста» на території Ольшанського цвинтаря — найбільшого з цвинтарів Праги, який містить понад два мільйони поховань. Проте тут, М. Дзюба вже постає не у званні «єсаула Кубанского казачьего войска», а «товарища атамана Казацкой посольской станицы «Троицкая».

Цей факт, ще більше переконує у тому, що М.Дзюба знову почав «служити Росії», тільки в іншому форматі.

Адже, так звана «посольськая (тобто закордонна) станица» в Празі була створена указом «Атамана Центрального казачьего войска в Москве» від 6 червня 2009 року, її першим керівником призначено було «архимандрита Сергія (Іваннікова)», натомість М. Дзюбу призначено його першим заступником.

Для розуміння ситуації: «Центральное казачье войско» (Войсковое казачье общество «Центральное казачье войско» (ВКО ЦКВ) -  організація, включена в державний реєстр козацьких організацій РФ, її керівника призначає президент Росії. Статут цього товариства було підписано у 2007 році президентом РФ В. Путіном, а «державну службу на благо Росії» офіційно члени організації розпочали 05 жовтня 2010 року.

Тобто у 2011 році М. Дзюба крім того, що був членом «кубанського війська», став членом «козацького» товариства, яким де-юре особисто керує Путін, і яке офіційно отримує кошти із російського бюджету для несення «державної служби».

Цілком прогнозовано, що російські куратори з Луб’янки, чи вірніше сказати – роботодавці, М. Дзюби, не зупинились на окремих акціях на кшталт встановлення хрестів на кладовищах.

І на початку 2012 року «По благословению Митрополита Чешских земель и Словакии Владыки Христофора, по многочисленным просьбам казаков проживающих в Чехии и России,  возобновил свою работу исторически заложенный в 1921 году Всеказачий Союз Чешских земель и Словакии, который по известным историческим событиям, после прихода Советской армии в мае 1945 года, временно приостановил свою деятельность на территории бывшей Чехословакии

Ще більше прогнозованим стало «обрання» отаманом цього «відновленого» союзу  М.Дзюби, який на цьому з’їзді вже виглядав як «вєтєран всєх воєн в мірє» - у козацькому однострої та з медальками.

Тут хочемо окремо наголосити на цинізмі ситуації та хитросплетінні планів російської розвідки: спецслужби Росії, прямі наслідники радянського НКВС-МДБ-КДБ, використовують для проведення своєї діяльності на території іноземних держав бренд «казацьких» організації в еміграції. Адже тепер прикриваючись іменами кубанських козаків, які після Жовтневого перевороту 1917 року змушені були шукати притулку від більшовицького терору та створили у еміграції свою організацію, яку знову ж таки комуністичний режим знищив у 1945 році, проводять діяльність саме спадкоємці каральних органів більшовиків та комуністів.

Після згаданого вище «з’їзду», розпочалась активна діяльність новопризначеного «атамана», хоча  свідоцтво про реєстрацію ця організація оформила лише 20 вересня 2019 року.

Дані внесені у електронний реєстр організацій у місті Прага 08 жовтня 2019 року свідчать про те, що «Всеказачий Союз Чешских земель и Словакии» і насправді очолює громадянин Чехії Міхаіл Дзюба, який приступив до виконання функцій керівника лише 01 березня  2019 року.

Також чеські електронні бази свідчать про те, що заступником М.Дзюби є Анатолій Грігорьєв, а до складу контрольної комісії входять Алексєй Жак, Єлєна Тураніна та Ігор Важенін.

Проте, навіть відсутність реєстрації не заважала російсько-чеським «казакам» активно розвиватись та просувати вигідні Кремлю інформаційні наративи, надавати підтримку «Нічним вовкам» у Європі та відвідувати окупований Крим.

Заяви М. Дзюби  про те, що його «союз» функціонує без будь-якої зовнішньої підтримки, на фоні постійної участі представників не лише російських дипломатичних установ в Чехії та Словаччині, а високопосадовців із керівництва МЗС РФ у заходах, які організовують ці «казаки», виглядають комічними.

У 2015 році задля розширення власного впливу (читай впливу Кремля) ці «казаки» створюють філіал у Словаччині та називають його «Братиславською станицею»

І якщо у 2015 році М.Дзюба та члени його товариства лише на території Чехії сприяли «Нічним вовкам» під час їх щорічних вояжів до Берліну 

То у 2016 році, завдяки «розширенню», путінських байкерів вже зустрічали з хороводами та піснями також і у Словаччині.

Очолив словацький осередок «казачєства» «хорунжий Ахеев Ярослав Ярославович», який вочевидь також не простий «казак».

Адже на його призначення на посаду «атамана БКС ВСЧзС» прибув заступник військового аташе Росії у Словаччині Євгеній Карпухов.

Сподіваємось нагадувати той факт, що, як правило, всі співробітники військового аташату є кадровими розвідниками не потрібно?

М. Дзюба та його соратники по лубянському «казачеству» також грубо порушували державний суверенітет України, незаконно прибуваючи та беручи участь у різноманітних заходах в окупованому Криму.

Окремим фактом в біографії М.Дзюби, який не стосується «казачевства», проти дуже чітко показує, яку позицію щодо України займає цей «потомственний казак», є його репортаж з Майдану, який він, без сумніву, за вказівкою російських кураторів, відвідав у 2014 році.

У цьому «репортажі» М.Дзюба не лише вторить всім безглуздим наративам Кремля про Майдан, які вносились у інформаційне поле України та Європи, він закликає європейські країни зупинити «зомбування» та «трагедію народу» України.

Враховуючи все, що було викладено вище та й іншу діяльність, цих кремлівських «чехословацьких козаків», чи в когось є сумнів у тому, які наративи будуть пропагуватись на прийдешніх перших «Днях Казачьей Культуры в Словакии» з 07 по 10 листопада 2019 року?

Тим паче, якщо на це кремлівське дійство запрошено посла РФ у Словаччині Федотова А.Л.

Натомість виникає запитання до тих осіб з Словаччини, які мають намір долучитись до цього заходу, який без сумніву організовують російські спецслужби: це їх свідомий вибір чи вони роблять це несвідомо через згадане на початку матеріалу історичне безпам’ятство?

Адже крім двох представників Посольства РФ у Словаччині, священників різних рангів та членів «Всеказачого Союзу Чешских земель и Словакии», анонсовано участь у заході двох представників Міністерства культури Словаччини та двох представників Пряшівського університету, а також підписання «договора «о дружбе и сотрудничестве» между ВСЧзС и администрацией г.Сечовска-Полянка».

Чи усвідомлюють органи місцевого самоврядування з невеликих словацьких міст неподалік кордону із Україною, хто і що стоїть за цими «казаками»?

Невже мери словацьких міст поблизу кордону з Україною настільки не поінформовані про те, які наслідки для добросусідських відносин із українськими органами місцевого самоврядування можуть мати ці «дні козацтва» кремлівського розливу. Невже словацькі органи безпеки та правопорядку не володіють даними про членів цього «казацького союзу», які були легко відшукані у мережі? Які ще докази потрібні для того аби зрозуміти, що під маскою «казаков» європейськими країнами розгулюють «комісари»?

Без сумніву російські спеціальні служби дуже потужно працюють на чесько-словацькому векторі, не лише розігруючи «русинську карту» чи використовуючи проросійські сентименти президента Чехії Мілоша Земана, як багато хто вважає.

Вірус «руського міру», яким Кремль намагається інфікувати дедалі більшу кількість європейських країн, може призвести до формування нових точок напруги у двосторонніх відносинах України з її західними сусідами. І якщо правильно не реагувати ці «симптоми», то наслідки їх ігнорування можуть бути вкрай негативними як для України, так і для європейських країн.

 

ІА «Західний Інформаційний Фронт»
ілюстративне фото livejournal.com

Відгуки

Немає відгуків.

Залишити коментар

Оцінити
Відправити

Copyright © 2017 by ZahidFront. Powered by BDS-studio.com