Неминуче в цій історичній ситуації білоруси матимуть шанс для змін, - Андрей Ягорав

Спікер Координаційної Ради демократичної Білорусі Андрей Ягорав (КР) – один із найбільш легітимних представників демсил. Адже його на цю посаду обирали шляхом голосування. За декілька днів до виборів нового складу Координаційної Ради журналіст ЗІФу поспілкувався з її очільником, який також кандидує у Блоці Пракоп’єва-Ягорава до ІІІ-го складу КР.

- Чи відбудуться в майбутньому масштабні вибори, образно кажучи, після цих виборів до Координаційної Ради, чи набуде цей протопарламент ще більшої легітимності, а отже, чи не підірве легітимність Світлани Тихановської?

- Я не можу виступати проти Координаційної ради, легітимності Координаційної ради, легітимності Світлани Тихановської. Мені здається, що це штучна постановка питання, тому що парламентські органи, представницькі органи, мають свою роль, свою функцію і своє джерело легітимності. Якщо у нас є обрані лідери, або лідери, за яких проголосували, але як президент, вони мають іншу функцію, інше джерело легітимності, навіть якщо вони надані тими самими громадянами. Але, звичайно, після цих виборів роль і значення Координаційної Ради та її політична вага значно зростуть. Саме тому, що вона залежатиме безпосередньо від всенародного голосування і від участі народу. Чим більше людей проголосує на цих виборах, тим більша вага Ради як у демократичних силах Білорусі, так і в очах міжнародної спільноти.

- Повернімося на місяць назад, коли не тільки Перехідний кабінет, а й інші представники демократичних сил, колишні члени Координаційної Ради критикували виборчий процес, сумнівалися в термінах, прозорості і так далі . Чи варто очікувати, що наступного дня після виборів ті, хто програв, ті, хто не брав участі, скажуть або навіть розпалять якийсь інший скандал?

- Мені здається, що вся ця критика була з бажанням применшити значення самих виборів, перенести їх на більш пізній термін або взагалі не проводити.

- Навіщо?

- Тому що різні структури, як і лідери, вони, на жаль, часто бачать ситуацію всередині демократичних сил більш конкурентною, ніж вона є насправді. Ми всі перебуваємо в ситуації одного човна та зайвих спроб з'ясувати стосунки між капітаном, боцманом і квартирмейстером, як би призводять до того, що корабель нікуди не пливе, а кружляє на місці. Тому більше потрібно налагодити структуру відносин, структуру взаємної відповідальності та підзвітності, де у кожного елемента тут буде своя роль, і тоді ми зможемо плисти за правильним курсом. Але, на жаль, ситуація така, яка є – через цю різницю та конфлікт інтересів. Але я був безпосередньо зацікавлений у проведенні виборів до Координаційної Ради, тому що, як мені здається, це крок, який посилює нас усіх, але не всі бачили цю ситуацію саме так.

ПОЄДНУВАТИ ПОСАДИ БУДЕ НЕМОЖЛИВО

- Як виглядатиме Координаційна Рада, після виборів, чи вплине вона на формування Кабінету, чи буде вона більш суб'єктивною в переговорах з окремими державами, делегуватиме когось у діях з якимись іншими? Яким ви бачите посилення та реальний вплив Координаційної Ради після виборів?

- Так, я думаю, що її політичне значення зростатиме саме як представницького органу. Вона спиратиметься на голоси громадян – це не тільки створить для неї базу тих людей, які своїми голосами підтримують Координаційну Раду, а й створить нову структуру відповідальності, тому що це свого роду відповідальність і підзвітність перед тими, хто обрав цю Координаційну Раду. Я думаю, що це буде зовсім інше ставлення делегатів Координаційної Ради до роботи з людьми, з громадянами, це змінить якість і характер роботи цього органу. Так, вважаю, що вплив Координаційної Ради на формування Об’єднаного перехідного кабінету посилюватиметься. Він уже є сьогодні, але переконаний, буде більш активним і буде більшою вага рішення Координаційної Ради щодо структури Кабінету, діяльності і стратегії. Зараз обговорюють протокол взаємодії всіх структур, включаючи Тихановську, Перехідний кабінет і Координаційну Раду. Сподіваюся, що з'являться нові елементи та механізми участі і впливу Координаційної ради. І, звичайно, міжнародна роль Координаційної Ради зростатиме. Ми вже бачимо тут міжнародних спостерігачів з інших країн, які зацікавлені у виборах. І їх може бути більше до закінчення виборів. Це привертає увагу, тобто загалом ми навіть не очікували, що цей інтерес буде, але тут у нас є офіційні місії спостерігачів від французького та німецького парламентів.

- Є блок Прокоп'єв-Ягорав, а де Сахащик? Пів року тому він був, так би мовити, третім серед вас?

- Сахащик вирішив не брати участі у виборах через небажання поєднувати посади в Перехідному кабінеті та Координаційній Раді.

- Латушкові вдається це якось робити…

- Ну, як кандидати, вони можуть брати участь, але кожна людина тут приймає своє рішення. На мою думку, коли вибори завершаться, й оберуть Латушка, або ще й Ковшик, тоді перед членами Кабінету постане питання: збережуть вони свою посаду в ньому чи ні. Або що вони робитимуть у ситуації протиріччя між чинним статутом Координаційної Ради, в якому прямо зазначено, що суміщення посад неможливе із продовженням своєї діяльності. Тобто у них можуть виникнути ці питання. Але це не є підставою для заборони на участь у виборах. Але Сахащик вирішив, що для нього цей конфлікт інтересів вирішений однозначно на користь роботи в Об’єднаному перехідному кабінеті. Але ми продовжуємо співпрацювати, ми разом працюємо в нашій програмі з розбудови сильної білоруської діаспори.

ВІЙСЬКОВІ У ПОЛІТИЦІ – МАЮТЬ ВАГОМЕ ЗНАЧЕННЯ

- Представники Полку Калиновського, який не бере участі у виборах, але висунув декількох кандидатів у різних списках. Є й інші кандидати-силовики, які були колишніми силовиками за режиму лукашенка. Наскільки питання людей, пов'язаних зі силовим блоком, є актуальним і значущим для діяльності новоствореної Ради і взагалі, так би мовити, в діаспорі білоруського порядку денного?

- Вважаю, що це дуже актуально і значуще. Сьогодні – це одна із найпомітніших частин діяльності білоруських демократичних сил. Ми всі розуміємо важливість і роль України тут, і те, як буде вирішена війна, яка триває проти неї сьогодні. Ми всі віримо в перемогу України, і ми повинні інвестувати в перемогу України людськими ресурсами, волонтерами та добровольцями, які воюють на фронті за Україну. Це дуже важлива складова демократичного руху сьогодні. Вони повинні мати своє політичне представництво, і Координаційна Рада дає їм таку можливість. Мені здається, що навіть декілька людей, які так чи інакше пов'язані з волонтерським рухом, зараз є членами Координаційної Ради. Хотілося би, щоб їх було більше. Їхні інтереси повинні бути представлені та повинні просуватися в більш широкому сенсі на міжнародній арені. Є навіть конкретний блок, що рухається до виборів та прямо заявляє про необхідність розширення цієї підтримки створення Білоруської добровольчої армії, корпусу та зобов'язується допомагати і сприяти розвитку добровольчого руху.

- Нещодавно у лукашенка прийняли нову військову доктрину, яка водночас ставить білоруську армію в залежність від росії. Разом із тим вибори до Координаційної Ради проводять лише громадяни Білорусі, які проживають за межами країни.

- Ні, голосувати на цих виборах може будь-хто, ми просто розуміємо, що це створює додаткові ризики для людей у Білорусі.

БІЛОРУСЬКІ МЕТОДОЛОГИ – НЕ ПАРА РОСІЙСЬКИМ

- Наскільки білоруські політики за межами Білорусі загалом відчувають порядок денний повсякденних проблем та ізоляції від власних громадян, чи вони вже зосереджені виключно на діаспорі та живуть діаспорним порядком денним?

- Ні, ми не живемо виключно в діаспорному порядку денному, тому що наша зона відповідальності і простір для змін – це сама Білорусь. І все, що ми тут робимо і будемо тут робити, пов'язане з необхідністю трансформації в Білорусі, з необхідністю повернення демократії в Білорусь, відновлення Республіки Білорусь на демократичних засадах і повернення влади білоруському народу. Але тут треба розуміти, що в цьому плані є всілякі уявні рішення. У деяких виступах (під час Великої політичної конференції, - ред.) ішлося про те, що ключ до білоруської ситуації лежить в Україні, або ключ до білоруської ситуації лежить у Москві, стратегії Заходу, в руках Лукашенка, якого треба придушити санкціями тощо. Я впевнений, що ключ до вирішення білоруської інституціоналізації лежить лише в руках білоруського народу. Справитися з цим може тільки білоруський народ. Білоруський народ – це білоруський народ у Білорусі, а також білоруська діаспора, де у нас ще є простір і можливості для дій. Це величезний кадровий інтелектуальний ресурсний потенціал, який має бути спрямований до Білорусі. І так, ми можемо почати активніше діяти в діаспорі вже сьогодні, розгорнути масовий рух у Білорусі, який має бути спрямований на Білорусь, на збереження того, що там є, на активізацію спротиву, підтримку людей у Білорусі, тому що неминуче в цій історичній ситуації у нас буде шанс змінитися.

- Ви позиціонуєте себе як методолог. Як тоді пояснити, що це дуже популярний рух у росії? Кириленко певною мірою пов'язував себе з методологами, з гуртком Щедровицького тощо. Ці знання допомагають вам чи… Адже це дуже вузькоспеціалізована традиція, пов'язана виключно з москвою, росією, а сам термін у подальшому Щедровицький переклав на «русский мір», був дискредитований, як він сам каже, нинішньою російською владою.

- Я належу до філософської школи методології системного мислення-діяльності, яка дуже різноманітна. А Володимир Мацкевич, мій колега, білоруський філософ, який сидить у в'язниці, був учнем Георгія Петровича Щедровицького. Білоруська методологічна школа доволі тривалий час розвивалася окремо. Деякий час вона були пов'язана з Петром Щедровицьким, пізніше, ні. Наші політичні позиції дуже відрізнялися від позицій російських методологів. Це своя, власна білоруська галузь про розвиток системної мисленнєвої діяльності з методології. Звичайно, це допомагає мені у тому, що дає основу й інструменти для мислення, в тому числі для політичної діяльності. Тут і роздуми про політику, і дії в політиці. Пов'язувати це з ідеологією «русского міра», а тим більше з білоруською методологією, з ідеологією «русского міра» – це вкрай хибне уявлення про ситуацію. Ну, знову ж таки, люди користуються різними знаннями. Тобто є школи менеджменту, але тоді не можна проміняти менеджмент як теорію, що є погані люди, які використовують його в авторитарних цілях, а є хороші люди, які використовують демократичний менеджмент, ні до чого. Те ж саме стосується і методистів.

Спілкувався Євгеній Білоножко, журналіст ІА «Західний інформаційний фронт» у Польщі і країнах ЄС

Довідково

Андрей Ягорав – громадський діяч, білоруський методолог і політолог, один із авторів напрацювань та стратегічних пропозицій щодо розвитку Форуму громадянського суспільства.

.Із 1999 року пройшов шлях від пересічного активіста організацій громадянського суспільства до лідера великих громадських організацій та ініціатив. Є гендиректором Міжнародного НУО «ЄвроБілорусь». У 2013-2015 роках був національним координатором Форуму громадянського суспільства Східного партнерства (ФГЗ ВП) по Білорусі, а у 2014-2015 роках - співголовою Керівного комітету Форуму громадянського суспільства Східного партнерства.

З лютого 2022 року і до обрання спікером КС був координатором з міжнародної допомоги в Офісі Світлани Тихановської.

Як політолог та аналітик, займався дослідженнями громадянського суспільства, питаннями політичних трансформацій у Білорусі та регіоні Східного партнерства, очолював Центр європейської трансформації.