Навіщо путін з`їдив до Монголії, і як москва посварилася з Тегераном , - огляд політики росії

Ярослав Чорногор

Директор програми російських і білоруських студій аналітичного центру Рада зовнішньої політики "Українська призма". Кандидат історичних наук. Закінчив історичний та економічний факультети Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Протиріччя між росією та Іраном, вивід частини російських найманців з Африки та арешт ще одного колишнього заступника Шойгу, - в рамках Програми російських і білоруських студій Ярослав Чорногор та Антон Оксентюк представляють новий щотижневий #аналізагресора, в якому вони розбирають актуальні новини внутрішньої та зовнішньої політики росії.

В росії заарештовано ще одного колишнього заступника Сєргєя Шойгу

В росії тривають арешти високопоставлених військових чиновників, які раніше були частиною команди колишнього міністра оборони Сєргєя Шойгу. Минулого тижня стало відомо про арешт Павла Попова, який займав посаду заступника міністра оборони за Шойгу. Він став третім арештованим військовим чиновником, що займав таку високу посаду у команді Шойгу. Раніше були затримані Тімур Іванов та Дмітрій Булгаков — обидва колишні заступники міністра оборони.

Схоже, силовики продовжують чистку, фактично знищують всю команду Шойгу. Це стосується не лише колишніх високопоставлених чиновників: минулого тижня стало відомо про затримання заступника командувача ленінградським військовим округом генерал-майора Валерія Мумінджанова. Формальна причина затримання — корупція, як і у більшості інших арештованих.

​Попова звинувачують у шахрайстві під час керівництва парком "патриот" — відомим ідеологічним центром російської армії, створеним Шойгу ще у 2014 році. Важливо зазначити, що Попов перебував у його команді з 2004 року, коли той ще керував міністерством надзвичайних ситуацій. Такий розвиток подій свідчить про те, що Шойгу вже не має достатніх можливостей захистити своїх соратників. Це підтверджує і його неспроможність перевести на роботу до ради безпеки росії жодного зі своїх наближених чиновників з міністерства оборони. Фактично, Шойгу перебуває на посаді секретаря радбезу, але працює з командою колишнього секретаря Ніколая Патрушева.

Залишається кілька колишніх заступників міністра оборони, які ще не арештовані. У першу чергу мова йде про Руслана Цалікова, найбільш високопоставленого члена команди Шойгу та колишнього першого заступника міністра оборони. За даними британської розвідки, фсб викликало його на допит, але поки не затримало. Його арешт потенційно поставить крапку на будь-яких політичних перспективах чинного секретаря радбезу.

Росія перекидає до Курської області частину своїх найманців з території Буркіна-Фасо

Згідно з матеріалом французького видання Le Monde, стало відомо, що росія перекидає частину своїх бойовиків з Африки. Йдеться про російських найманців підрозділу "медведи", який формально є частиною російської пвк "редут". Починаючи з січня 2024 року, до трьох сотень бойовиків цього підрозділу перебували на території Буркіна-Фасо, де вони фактично охороняли лідера місцевої хунти — Ібрагіма Траоре. У серпні, після початку української операції в російських прикордонних регіонах, москва почала перекидати цих найманців з Африки назад у росію, в Курську область. Наразі йдеться про сотню бойовиків, які покинули Буркіна-Фасо. Невідомо, скільки з них ще залишаються в країні. Ця інформація також підтверджується повідомленнями на інтернет-ресурсах підрозділу, де в їхньому Telegram-каналі з'явився пост про те, що "медведи" "виконали поставлені завдання та у повному складі повертаються на Батьківщину".

Такий крок з боку москви свідчить не лише про небажання російського військового командування перекидати основні сили до Курської області, але й може мати негативні наслідки для російського впливу в цій частині Африки. У лютому 2024 року представники декількох хунт Буркіна-Фасо, Малі та Нігеру створили конфедерацію — "Альянс держав Сахеля" — і попросили росію про військову підтримку. Це об'єднання дозволяє москві отримати значний вплив у регіоні. Однак за останній час москва зіткнулася з низкою проблем. Наприкінці липня 2024 року пвк "вагнера" зазнала серйозної поразки під час зіткнень з місцевими повстанцями-туарегами, втративши десятки бійців. Вихід сотні найманців з Буркіна-Фасо може свідчити про те, що росія наразі не здатна забезпечити достатню кількість бійців для підтримки місцевої хунти. Це також може вплинути на авторитет москви в інших країнах, де розташовані її найманці.

Між росією та Іраном наростають протиріччя навколо вірмено-азербайджанського врегулювання

Минулого тижня з’явилося підтвердження наявності серйозних протиріч між росією та Іраном стосовно вірмено-азербайджанського політичного врегулювання. МЗС Ірану викликало російського посла і заявило про неприпустимість будь-яких змін у міжнародно визнаних кордонах та геополітичному статус-кво в регіоні.

Причиною цього став Зангезурський коридор — інфраструктурний проєкт залізничної та автомобільної лінії, за допомогою якої Азербайджан прагне транспортно об’єднати основну територію держави зі своїм ексклавом — Нахічеванською Автономною Республікою, яку розділяє територія Вірменії. Протягом кількох років це питання залишається темою політичного протистояння, яке охоплює кількох регіональних гравців. Фактично, Зангезурський коридор має пройти територією Вірменії вздовж її південного кордону з Іраном. Після Другої карабахської війни у 2020 році росія, Вірменія та Азербайджан підписали декларацію, згідно з якою транспортний коридор, що проходитиме по вірменській території, перебуватиме під контролем москви. Сьогодні це питання є ключовим елементом впливу москви на політику Єревана та регіональну ситуацію. Усі заяви та офіційні візити російських високопосадовців стосовно вірмено-азербайджанського врегулювання пов'язані з темою Зангезурського коридору.

Для інших держав регіону цей фактор не має такого значення. Нещодавно Баку та Тегеран розглядали варіант, за яким транспортна інфраструктура, що об'єднає Азербайджан зі своїм ексклавом, проходитиме територією Ірану, який її контролюватиме. Після цього путін здійснив офіційний візит до Баку, і тема Зангезурського коридору через територію Вірменії знову повернулася в порядок денний у межах можливого мирного договору між Вірменією та Азербайджаном. Відтоді російська влада кілька разів жорстко критикувала вірменську владу, заявляючи про "перешкоджання реалізації" цього врегулювання.

2 вересня Сєргєй Лавров, виступаючи в одному з російських університетів, знову порушив це питання і прямо згадав про необхідність російського контролю за "вірменською" частиною Зангезурського коридору. Найімовірніше, це й викликало жорстку реакцію з боку Ірану, який викликав російського посла. Для Тегерана це питання має політичне значення, оскільки він протистоїть Туреччині, найближчому союзнику Азербайджану. Крім того, Іран прагне зберегти незалежність, територіальну цілісність та суверенітет Вірменії, про що її політики неодноразово заявляли. Таким чином, між Тегераном і москвою продовжують наростати протиріччя.

Візит путіна у Монголію

Путін здійснив офіційний візит у Монголію на тлі двох важливих факторів: участі цієї держави у Міжнародному кримінальному суді та виключення Монголією газотранспортного проєкту "сила сибіру-2" з її стратегічного плану розвитку до 2028 року. Було зрозуміло, що Монголія не стане заарештовувати путіна, оскільки ця країна залежить від енергетичних ресурсів москви. Майже 95% нафтопродуктів і 20% електроенергії Монголія імпортує з росії. Незважаючи на це, такий візит демонструє, що путін не боїться відвідувати країни, навіть якщо вони є членами міжнародного кримінального суду.

Основною метою візиту путіна до Монголії, ймовірно, стало газове питання. Це випливає як із попередніх заяв російської сторони про порядок денний переговорів, так і з ситуації навколо газотранспортного проєкту "сила сибіру-2". Після візиту путіна не було зроблено гучних заяв, що може свідчити про відсутність значних просувань у питанні "сили сибіру-2". З публічних виступів стало відомо, що росія планує й надалі розвивати постачання своїх енергетичних ресурсів у Монголію, а також модернізувати її енергетичну інфраструктуру. Зокрема, було підписано договір про реконструкцію монгольської ТЕЦ-3 у столиці Улан-Батор, а також розглянуто можливість постачання російського газу Монголії. Хоча цей аспект росія, ймовірно, хотіла б розвивати саме в рамках проєкту "сила сибіру-2".

Фото з відкритих джерел