Кривий почерк газового шантажу

Віднедавна українці мають образу ще й на Канаду, яка зненацька віддала «сіменсівську» турбіну для газогону «Північний потік - 1». Але чи можна було в цій ситуації вчинити інакше?

Насправді проблема є значно глибшою і масштабнішою.

Єдиною зброєю, якою рашисти можуть реально вгатити по Європі, є нафта і газ. Тож зараз Захід намагається збудувати бодай якийсь захист перед вирішальною битвою – вона розпочнеться із настанням зими.

Захист від кремліна із газовим вентилем у руках (який він може закрутити будь-якої миті) наразі полягає в тому, щоб створити максимально можливі запаси газу перед зимою. У ЄС домовились до листопада заповнити підземні сховища газу (ПСГ) принаймні на 80% (це близько 53 млрд. кубометрів). Варто врахувати, що вартість газу, порівняно з минулим роком, зросла приблизно учетверо, тож завдання не з легких.

У кремлі європейців прораховують на кілька кроків вперед, тож ледь у червні заповненість ПСГ перевалила за 50%, газову засувку прикрутили на мізер. Мовляв, у нас тут турбін не вистачає, і взагалі, для проведення профілактики мусимо вимкнути прокачування газу через «Північний потік -1» щонайменше на 10 днів (а може й довше).

У попередні роки на такі періоди збільшували обсяги транспортування іншими маршрутами: газогоном «Ямал – Західна Європа» (йде через Польщу) та українською ГТС. Але через конфлікт з поляками їхній газопровід зараз взагалі вимкнений. Тоді як українським маршрутом вже кілька місяців щодоби прокачується близько 42 млн. кубометрів (взимку йшло 109 млн. кубів на добу).

Отже, зараз замість закачування і створення запасу на зиму низка європейських країн (зокрема, Німеччина) відбирають «блакитне паливо» зі своїх ПСГ. Звісно, що їхні політики і уряди стурбовані цим фактом і намагаються якось вирішити ситуацію.

Європу вже лихоманить через зростання цін на пальне та енергоносії. Тож можна лише уявити хвилю протестів, коли у Німеччині (яка давно і міцно підсіла на голку дешевих російських вуглеводнів) зупинятиметься промисловість та вимикатимуть опалення у квартирах. Про інші країни, на кшталт Угорщини, годі й говорити.

Існує висока вірогідність, що німці звинувачуватимуть в дефіциті газу… Україну. І тиснутимуть на своїх політиків, аби вони якнайшвидше залагодили закінчення війни на будь-яких умовах. Чи нас влаштовує такий розвиток подій? Питання риторичне…

До речі, падіння курсу євро (та вихід на паритет із доларом) експерти, опитані Reuters, пояснили очікуваннями, що енергетична криза приведе регіон до рецесії. «Найбільше ринки турбує, чи повернеться «Північний потік – 1» в роботу», - підкреслив один з опитаних агенцією експертів. І все це ще й відбувається на тлі рекордної інфляції, спричиненої цінами на енергоносії.

У цій ситуації можна (зважаючи на можливі наслідки) зрозуміти тиск німців на канадських посадовців. Шольц мав приватну розмову із Трюдо ще на саміті G7, а віцеканцлер Габек переконував канадійців вибити цей важіль впливу (затриману через санкції турбіну) у путіна з рук, що могло б йому дати підстави припинити постачання газу в Німеччину зовсім.

Канадійці врешті погодились (Трюдо назвав це «надзвичайно важким рішенням»). А росіянці ніби втішились.

«Якщо вони готові постійно співпрацювати, туди повезуть наступні турбіни, вони їх відремонтують, і в підсумку «Північний потік» вийде на повну потужність у вересні-жовтні», - заявив у розмові з журналістами сайту "360"  провідний аналітик російського фонду національної енергобезпеки Ігор Юшков.

Ніби вирулили? Ні, не зовсім…

Той же Юшков зазначив, що іншим варіантом для забезпечення Європи газом залишається «Північний потік – 2», який готовий до експлуатації. «Окрім того, можна «натиснути» на Україну, аби вона прокачувала більше палива. Або на Польщу, через дії якої зупинилось постачання по газогону «Ямал – Європа». Зараз м’яч на боці Заходу», - наголосив аналітик фонду енергобезпеки рф.

Отже, прикрутивши газовий кран на мінімум та вимкнувши фактично два газогони (влітку, коли йде закачування газу в сховища до майбутнього холодного сезону), росіянці не просто тиснуть на Захід.

Вони як завжди, прагнуть вирішити кілька задач. По-перше, це запуск «Північного потоку – 2», в який вкладено понад $10 млрд, але так і не введено в експлуатацію через різноманітні санкції. І суд ЄС кілька днів тому вже визнав позов компанії Nord Stream 2 AG (щодо змін до євродирективи, яка поширює деякі правила внутрішнього ринку на трубопроводи з третіх країн) таким, що є частково прийнятним – після протилежного рішення Суду загальної юрисдикції ЄС.

По-друге, судячи зі слів росіянських експертів, московія ще й прагне  вирішувати питання чужими руками. Зокрема, щоб тиск на Україну чи Польщу щодо газових питань здійснювали західні країни.

По-третє, вони обов’язково використають ситуацію з відремонтованою і відправленою з Канади турбіною як прецедент щодо можливих «дірок» у санкціях. І цей процес вже розпочався.

Ситуацію на ринках енергоносіїв московити моніторять дуже уважно. І при цьому не забувають регулярно нагадувати через європейські медіа, що континент чекає холодна і страшна зима.

Так, німецьке видання Frankfurter Allgemeine Zeitung пише (і це із задоволенням цитують рашистські ЗМІ), що розвиток подій залежатиме від настрою москви. Мовляв, якщо вона вважатиме найважливішим отримання прибутку, то «потік» знову запустять після ремонту. Але якщо на перше місце вийде досягнення успіху в Україні за рахунок тиску на країни Заходу, газопостачання може припинитись повністю.

Схоже, що оптимального рішення у цій ситуації немає. Хоча якби Німеччина була більш рішуча, росіян можна було б притиснути, скоротивши споживання їхнього газу до мінімуму.

Таким чином, газпром міг би втратити величезний європейський ринок, повернутись на який згодом було б максимально складно.

Оскільки розвернути поставки з Європи в Азію неможливо (туди не прокладені газогони), московитам довелося б вгаратати шалені кошти у консервацію свердловин.

Імовірно, ця зима буде останньою, коли Росія зможе потужно тиснути на європейську енергетику. Отже, до опалювального сезону слід підготуватися так, щоб не довелося йти з агресором на черговий компроміс.