Кремлівський сором у ООН: що, хто, коли, чому?

21 травня Представництво Європейського Союзу в ООН оприлюднило офіційну заяву щодо спроби Кремля легітимізувати анексію Криму, шляхом організації міжнародної зустрічі за формулою Арріа.

«Славетний» початок

19 травня перший заступник постійного представника РФ при ООН Д.Полянський у власному обліковому записі соціальної мережі Twitter анонсував проведення неформальної відеоконференції Ради Безпеки ООН, в якій візьмуть участь жителі окупованої АРК: «У четвер, 21 травня, о 15:00 за Нью-Йоркським часом  РБ ООН уперше проведе неформальну відеоконференцію за участю жителів Криму».

Надалі у інтерв’ю Д. Полянський пояснив, що засідання проводитиметься за формулою Аррії стосовно ситуації в Криму, у ході чого буде організована відеоконференція з жителями півострова. Також було анонсовано участь «представників Республіки Крим», яким буде надана можливість висловитися щодо стану справ в окупованому Криму. Цими «представниками Республіки Крим» окупаційна влада призначала заступника муфтія «мусульман Криму» А. Баірова, голову «української громади Криму» А. Гридчин (більше про дану особу читайте у матеріалі «Закордонні» українці у Криму: кремлівські маріонетки на чергових гастролях»), генерального директора «громадської кримськотатарської телерадіокомпанії Міллет» Е. Мусаєва та ведучого телеканалу «Крим» О. Макарова.

Ганебний кінець

«Впродовж шести років ЄС, не визнає і не визнаватиме незаконну анексію Російською Федерацією Автономної Республіки Крим та міста Севастополь та продовжує суворо засуджувати це порушення міжнародного права» - таким однозначним формулюванням, яке не дає поля для маніпуляції, розпочинається офіційна заява ЄС.

«Європейський Союз залишається непохитним у підтримці суверенітеті та територіальної цілісності України».

Ця підтримка, як вказується у заяві, знаходить відображення актуальної політики ЄС щодо Росії шляхом накладення санкцій. Надалі європейські дипломати дають чітко зрозуміти, що Кремль цими «реверансами» на європейській арені намагається вчергове легітимізувати незаконну анексію Криму. І висловлюють невдоволення тим, що РФ ганебно використовує міжнародні інструменти у власних незаконних інтересах.

Однозначно вказується, що організація міжнародної зустрічі щодо ситуації на півострові та участь у ній представників ЄС у зустрічі в жодному контексту не може розцінюватися як визнання анексії.

Більше того європейські політики, ймовірно вражені нахабністю російських дипломатів, чітко вказали на те, що саме дії Росії є кричущим порушенням міжнародного права та ключових принципів світового порядку. Наголошують, що саме Російська Федерація порушила велику кількість міжнародних договорів, а використання результатів незаконно проведеного «референдуму» не може бути підставою для включення Криму у склад Росії.

Більше того, європейські дипломати чітко вказують на те, що подальша мілітаризація півострова погіршила безпекову ситуацію у Чорноморському регіоні та ускладнила судноплавство в Азовському морі.

На спробу Кремля показати у ООН «представників Криму», які безмежно вдячні окупаційній владі, Кремль отримав жорстку відповідь, у якій вказано  на порушення прав людини в окупованому Криму.  

• Російським законодавством було замінено українське законодавство, у порушення норм міжнародного гуманітарного права;
• Російське громадянство та обов’язковий призов у лави збройних сил Російської Федерації, які застосовано до мешканців Криму – чергове порушення міжнародного та гуманітарного права;
• Існують систематичні заборони фундаментальних прав та свобод, таких як свобода слова, віросповідання чи визнання, а також право проведення добровільних зібрань;
• Мають місце свавільні затримання, насильницькі зникнення, жорстоке поводження та тортури;
• Неодноразово відмовлено у праві на справедливий захист і суд, а в’язнів переміщували до Росії, що заборонено міжнародним гуманітарним законодавством»

Представники ЄС також вимагають звільнення осіб, які незаконно утримуються Кремлем на півострові, акцентуючи особливу увагу на триваючих переслідуваннях кримських татар окупаційною владою. Підкреслюють нагальну необхідність надання вільного доступ на територію окупованої Автономної Республіки  Крим  представникам моніторингових місій та правозахисних організацій.

Отож замість очікуваних «пряників» Кремль добряче отримав від ЄС та ООН «батогом» по імперських амбіціях.

Що ж підштовхнуло Кремль на цей крок, який обернувся фіаско?

Аналізуючи потенційні причини такого кроку Росії, який із самого початку мав певний присмак «ідіотизму» – невже кремлівські очільники сподівались на те, що ЄС та ООН, дозволять використати себе як пішаків у російській геополітичній грі – довелось переглянути велику кількість російських та проросійських ЗМІ. Що ж відбулось за останні кілька діб, які передували зазначеному вище допису у Твіттері постійного представника РФ при ООН Д.Полянського у Росії?  Які події потенційно могли б викликати у Росії бажання провести  «відволікаючий маневр»? Із всього інформаційного сміття у російському та проросійському медіапросторі, можна виокремити кілька подій. 

18 травня засновник і технічний директор компанії «DeviceLock» А. Оганесян заявив, що його компанія виявила в мережі Інтернет на форумах так званого «Даркнету» в платному доступі базу даних всіх автовласників РФ зі 129 млн записів загальним об’ємом 24 Гб. Тобто заплативши 1,5 біткоїна будь-хто може отримати дані повної версії, що містить: прізвище, ім’я та по-батькові, індивідуальний податковий номер, адресу, дату народження, паспортні дані власника автомобіля, держномер, тип, марку, колір, модель, дату реєстрації, рік випуску, VIN, номер кузова, потужність двигуна.

Наголошується також, що це перша база в історії РФ такого глобального масштабу, яка опинилась у руках хакерів та де-факто вільному продажі. У цій базі наявні відомості про первинну реєстрацію автомобілів починаючи з 1990-х років, тобто від моменту розпаду СРСР.

І звичайно ж там, є багато даних по окупованому Росією українському Криму.

Вочевидь у даній базі є інформація про всіх військових, поліцейських та спеслужбістів, які мають власний транспорт та працюють в окупаційній владі Криму. Враховуючи той факт, що велика кількість російських військових у Криму зареєстровані за місцями розташування російських військових частин, дуже нескладно буде отримати дані про власників авто, які юридично «проживають» у військовій частині. Окупаційні «правоохоронці» та «спеслужбісти» Криму також не у кращій ситуації.

Окремо можна відзначити істерику представниці МЗС РФ М. Захарової з приводу заяви посла США у Польщі Д. Мосбахера (інформація про те, що американська сторона може передислокувати свою ядерну зброю з Німеччини до Польщі). Захарова лякала росіян, що мовляв це загострює відносини Росії та НАТО, а також ставить під загрозу європейську безпеку. Кілька днів до цього, віце-спікер Держдуми РФ П. Толстой, коментуючи заклик НАТО до Росії взяти участь у роботі по модернізації Віденського документа, заявив, що «Росія не дозволить вести з нею діалог риторикою початку дев’яностих років».

Та ще й Україна, словами російського МЗС, розпочала вести «дискримінаційну та протиправну політику у відношенні російських медіа-ресурсів» - йдеться про Указ Президента України від 14.05.2020 № 184/2020 щодо російських соцмереж. А це відчутний удар по російським інформаційно-імперським амбіціям.

Кремлю потрібна бодай «піррова перемога» над «лихим» Заходом, що тільки й «мріє як поневолити миролюбних росіян».

Наступного ж дня після твіту Полянського про «кримську відеоконференцію», під час проведення колегії МО РФ міністр оборони С. Шойгу назвав західний стратегічний напрямок найбільш загрозливим для військової безпеки Росії. Після чого заступник секретаря Ради безпеки РФ О. Гребьонкін повідомив про деякі аспекти розробки Концепції громадської безпеки на період до 2030 року.

Банально, що ці всі заяви, бравурно заглушують прогноз Міністерства економічного розвитку РФ, який свідчить, що за підсумками 2020 року рівень безробіття в Росії може зрости до 5,7% (офіційно у РФ найвищий показник з 2011 року, в 2019 році рівень безробіття складав 4,6%).

Але ж Кремль завжди знає, чим інформаційно «годувати» власне населення у таких випадках

На фоні ганебної поразки в ООН, на повну вмикається старий і перевірений слоган - «Родина в опасности». Щоправда цього разу «родіною» крім самої Росії також призначили і «ЛНР» та «ДНР».

Спочатку «глава ЛНР» Л. Пасічник звернувся до Президента України, заявивши про приведення у бойову готовність підрозділів «народної міліції ЛНР», а 20 травня «глава ДНР» Д. Пушилін наказав підвищити бойову готовність підрозділів «народної міліції ДНР». Незмінний «байкар» у військовій формі – «заступник начальника управління народної міліції ДНР» Е. Басурін навіть заявив, що, мовляв, населення ТОТ періодично звертається до окупаційної влади з проханням отримання зброї «для самозахисту від підрозділів Об’єднаних сил».

А якщо, раптом хтось в Росії, все ж таки не повірить у те, що живе у самій миролюбній та демократичній країні у світі, то їх завжди є чим «переконати».

За підрахунками міжнародної правозахисної групи «Агора», російські правоохоронні органи за п’ять останніх років закупили нелетальної зброї для розгону демонстрантів на 7,3 мільярдів рублів.

Свідомо до цього моменту не згадувалась тема сумного короновірусного «лідерства» Росії?

Але вочевидь, друге місце у світовому рейтингу та сумні «перспективи» Росії у даній сфері, ще більше підштовхує Кремль на симптоматичні і подеколи алогічні кроки.

Для України, на жаль, не має часу втішатись, із цієї програної Кремлем битви. Слід використати досвід європейських країн для боротьби із РФ на інформаційно-дипломатичному полі. Без сумніву українські дипломати доклали зусиль, аби згадана вище заява ЄС набула відповідних різко критичних у стосунку до Росії формулювань. Натомість, не слід відмовлятись від несвідомо запропонованих Кремлем форм м’якого впливу на міжнародну громадськість. Для прикладу, ініціювати та провести у аналогічному форматі засідання за формулою Аррії за тією повісткою денною – тільки запросити до участі у ньому реальних, а не керованих Кремлем, представників Автономної Республіки Крим.

Не слід виключати, що у найближчому майбутньому, ми взнаємо й інші потенційні причини, що спонукали Кремль кинутись у бій, усвідомлюючи переспективи ганебно підібгавши хвіст покинути поле битви. Але ж, російські та проросійські ЗМІ, про це навряд чи напишуть. Адже Кремль ніколи не відступає: він робить розворот на 180 градусів та знову впевнено йде вперед до чергової перемоги-поразки.

Ігор Конопенко

ілюстративне фото: prm.ua