Інформаційні війни: Білорусь і Україна під прицілом Кремля

Останнім часом в українському медіа-просторі все активніше висвітлюється тема Союзної держави і неминучості подальшого зближення Білорусі з РФ. Звісно ж, що теза про повний контроль з боку Москви інтеграційних процесів нав'язується нам Кремлем.

Для Росії поглиблення інтеграції та широке висвітлення таких намірів на шпальтах українських і білоруських медіа - це засіб аби ще більш міцно зафіксувати Білорусь у своїй зоні геополітичного впливу. Ці інформаційні атаки разом з методами економічного і військового тиску є інструментами гібридної війни, і спрямовані на зниження здатності чинити опір планам Кремля.

При цьому, посилення контролю над Білоруссю, аж до поглинання, так само, як і збереження України в зоні пріоритетного впливу, або хоча б відторгнення її частин - це частини єдиного плану по відновленню імперії.

Імперська ідеологія завжди була і залишається основою політики путінського Кремля.

І в даному контексті Білорусь і Україна, насамперед їх громадянські суспільства - природні союзники по протидії планам Москви. У межах нової імперії немає місця незалежній українській, білоруській чи іншій державі. Тут «все наше», оскільки українці, білоруси і росіяни - «один народ». І що важливо, перші два живуть на «західних споконвівно російських територіях». Саме на цих «територіях» Кремль розігрує свою імперську карту, намагаючись, використовуючи весь набір інструментів гібридної війни, повернути наші країни до сфери свого контролю.

Після 2014 року Росія вирішувала в Білорусі дві основні задачі - залучити її в конфлікт з Україною на своєму боці, причому на всіх рівнях; не допустити використання вікна можливостей по відновленню відносин з Заходом. Останнє якраз відкрилося, коли Мінськ став переговорним майданчиком по врегулюванню ситуації на Донбасі, а з Білорусі фактично зняли західні санкції. Тоді Кремлю хитрий прийом не вдався.

Але Росія не має жодного приводу скасовувати плани по відтворенню імперії, про що докладно йдеться у доповідях міжнародної мережі iSANS «Примус до інтеграції» (2019) і «Відродження імперії» (2019). Стабільність і багатовекторність Білорусі не представляють ніякої цінності для Москви. Немає, та й не може бути компромісу між нинішнім форматом пострадянського простору і імперської картою, вже накресленою у кремлівських кабінетах.

Тема можливої анексії Білорусі на серйозному рівні виникла наприкінці 2018 року. Приводом для цього стало схвалення Володимиром Путіним Воєнної доктрини Союзної держави і створення (з ініціативи Москви) інтеграційної робочої групи. Впродовж усього часу існування ідеї Союзної держави Росія постійно намагалася інтегрувати Білорусь, але Мінськ не сильно поспішав із зближенням.

Однак 15 січня цього року все сказане Путіним публічно набуло обрисів майбутнього державного устрою імперії, що відроджується

Із держорганами, як Держрада, компетенції яких можна моментально поширити на нові території, зі змінами до Конституції, які передбачають можливість поглинання нових територій і країн.

Але чи можлива інкорпорація Білорусі до Союзної держави в реальності? Які методи використовує Кремль у цій інформаційній війні?

Згадувані розслідування iSANS виявили активний, серйозний і наростаючий тиск Росії на інформаційне і суспільне поле Білорусі через різні канали впливу. Вплив ведеться цілеспрямовано і координується Адміністрацією президента Росії, фінансується з державних і приватних джерел і здійснюється через російських і білоруських акторів, об'єднаних в декілька мереж, що утворюють широку систему впливу, спрямовану на, так звану, «глибоку інтеграцію» Білорусі з Росією.

Масована пропагандистська робота в ЗМІ та інтернеті поєднується з діяльністю різноманітних експертних, дискусійних і молодіжних об'єднань і парамілітарних груп.

Організаторами та виконавцями антибілоруських дій є в основному політики і активісти, які сповідують і поширюють імперську, російсько-націоналістичну, різко консервативну, крайню праву і антизахідну ідеологію. Багато з них брали активну участь у підготовці і реалізації агресії в Україні. Окрема складова інформаційного тиску РФ на Білорусь - це оцінки її військово-стратегічного значення для Москви. 

Тема військової агресії Росії проти Білорусі, яка є вигідним для РФ інформаційним інструментом залякування, знайшла на медіакарті України широке висвітлення.

Українські аналітики активно обговорюють плани Москви перетворити сусідню країну на свій військовий форпост, ряд українських ЗМІ публікували матеріали про те, що Росія практично захоплює Білорусь. Тоді ж звучали і припущення про те, що через білоруську територію Росія може готувати вторгнення в Україну.

При цьому необґрунтовані обговорення у медіа, анексує Путін чи ні Білорусь, привчають до думки про неминучість цього, вводять уявлення про нову нормі - що незалежна країна може бути фактично повністю поглинута іншою, і нічого особливого при цьому в світі не відбудеться. Так, за останній місяць вийшов цілий ряд подібних матеріалів, які вказують на можливість і шляхи реалізації таких сценаріїв, які відмовляють у праві держави на власний геополітичний вибір, власну політичну і культурну ідентичність.

Інформаційний вплив Кремля відбувається також і через послідовну комунікацію вищих російських чиновників з медіа, контрольовані витоки інформації перед офіційними переговорами, застосування тактики ескалаційного домінування. Водночас відсутність у нас власного інформаційного порядку денного призводить до його заміщення позицією, яка вигідна РФ.Прикладом цього стало висвітлення зустрічей білоруського та російського президентів 7 грудня минулого року у Сочі.Тут стратегія інформаційного впливу РФ означає спотворення медіапростору таким чином, коли відсутня інша альтернатива, крім вигідною і нав'язаної Кремлем.

При цьому, в контексті нових призначень у російському уряді та Адміністрації президента варто очікувати посилення тиску як на Україну, так і на Білорусь.

Тут варто звернути особливу увагу на фігуру Дмитра Козака, під якого створено нове робоче місце - плюс ще один заступник голови Адміністрації. Козак буде тепер займатися Донбасом, але не з уряду, як раніше, а в Адміністрації Путіна. А оскільки Сурков, який залишив Адміністрацію, раніше курирував, в тому числі, і Білорусь, то, найбільш ймовірно швидше за все, Козак буде у Путіна відповідати і за неї. Машина з поглинання створена і приведена в дію, а імперська ідеологія завжди була і залишається основою політики путінського Кремля.

Шляхи можливої протидії інформаційній агресії

Своїх найближчих сусідів і білоруси, і українці зазвичай знають погано, володіючи вкрай поверхневої інформацією, що відкриває великий простір для інформаційних маніпуляцій.

Знання про реальний стан речей часто засноване на інформації з російських ЗМІ або нав'язується вигідною Кремлю медіаповісткою, сумнівними міфами, які ретранслюють соцмережі.

Тому важливо обопільно посилювати інформаційну представленість України і Білорусі в медіапросторі обох країн.

У цьому сенсі заслуговує на увагу практика організації прес-турів для іноземних журналістів. Такий формат дозволяє активно впливати на інформаційний фон і оперативно реагувати на інформаційні приводи, які виникають в поточному режимі.

При цьому, замість спростування фейків, необхідно представляти якісні новини в привабливому оформленні, виходячи з того, що такий підхід дозволяє змінити інформаційний порядок денний, нав'язану країною-агресором. Важливо використовувати в якості методу протидії пропагандистського впливу поширення, в першу чергу, через інтернет і соцмережі, вигідних і легких до ретрансляції меседжів.

Підвищення медіаграмотності як державних службовців, відповідальних за прийняття рішень, так і представників експертного середовища, громадянського суспільства, лідерів громадської думки також сприятиме посиленню стійкості до інформаційним загрозам.

У Білорусі відбулася зміна поколінь. І нова генерація білорусів хоче жити в незалежній європейській країні, а не бути частиною «русского мира». Молодим білорусам і українцям чужі ідеї кремлівських стратегів, які ходять відібрати у них будинок. Необхідно, щоб дискурс в ЗМІ був і про це теж. Нове покоління потребує підтримки й уваги. Саме ці люди є гарантом збереження незалежності наших країн - як недопущення анексії Білорусі, так і відновлення територіальної цілісності України.

Марія Авдєєва	Влад Кобец