Для чого бути проти всіх, хто вірить в Україну?

Нещодавно нардеп Максим Бужанський спробував вчити Львівську обласну адміністрацію як адмініструвати власний сайт. Приводом стала інформація на сайті ЛОДА про відзначення 77-ої річниці створення дивізії «Галичина». Мовляв, ця новина про створення Першої української дивізії «Галичина» УНА є «прикладом підміни історичних фактів та легалізацією нацизму». На що отримав аргументовану відповідь від очільника ЛОДА Максима Козицького у вигляді відеолиста.

Звичайно можна б не звертати увагу на скандального народного депутата, проте він щодалі впритул підходить до маніпуляцій із питанням української історії, державної та офіційної мови - що без сумніву є вже питанням національної безпеки в умовах російської агресії. Тому дозволю собі кілька слів про Максима Аркадійовича.

ТОЙ ХТО ПРОТИ ВСІХ…

Журналістка – «тупа вівця», бійка з депутатом із власної фракції у залі парламенту, переконаність у тому, що «за Януковича було краще», а голова владної фракції «порохобот»…

Скандальність та одіозність нардепа Максима Бужанського є тим брендом, який було взято на озброєння не одним «діячем»  минулої та сучасної української політики.

Тому цьому обранцю від партії «Слуга Народу»  не довелось нічого вигадувати аби увійти у трендові політичні інформаційні потоки. Тенденційність та популізм, замішані на крутому окропі критики  всіх і вся, можуть існувати як формат політичного образу, але допоки вони не шкодять національним інтересам та не слугують джерелом дезінформації, розбрату та нагнітання антиукраїнських настроїв.

Відмова вшанування пам’яті героїв Небесної Сотні, внесення у  Верховну Раду законопроекту про визнання Закону «Про державну мову» таким, що втратив чинність, заяви про те, що «єдиний результат Майдану — легалізація нацизму», а у лавах Української Повстанської Армії воювали «нацисти, маніяки та тупі селюки». І наостанок – відзначення 77-ої річниці створення дивізії «Галичина» є «прикладом підміни історичних фактів та легалізацією нацизму».   

Це далеко не повний перелік інформаційних агресій Максима Бужанського, які вочевидь виходять за рамки пересічного політичного популізму та блогерської хайповості. 

         Вторити проросійським дезінформаційним темникам, озвучувати у медіапросторі України «потрібні» проросійські наративи, при цьому відверто зловживаючи інструментарієм депутатських звернень, агресивно накидатись на кожного, хто бачить історію нашої країни очима правди, а не пропаганди – це, як на мене, далеко не зовсім те, чого ймовірно очікували виборці з його округу у Дніпрі.

Позаяк, після того, як нардеп назвав виборців власного округу «інфантильними д*вбой*бами», а потім визнавав, що «перегнув з епітетами», послідовність та рівень виваженості  висловів  не дивує.

Бужанський демонструючи постійну агресію в сторону будь-якої особи (політика, журналіста тощо), який говорить очевидні речі про те, що комунізм та більшовизм на українських землях був величезним злом, а ті, хто мали дух та волю стати на захист незалежної соборної Української Держави – є беззаперечними героями та символами нації лише підкреслює здогадки, що Макс працює «агентом» впливу Кремля в Україні.

Мені насправді дуже складно уявити, що депутат правлячої партії ізраїльського Кнесету може дозволити собі називати «нацистами, маніяками та тупими селюками» членів «Хагани» (єврейська партизанська військова організація 1920-1948), які вибороли власну країну та стали основою для ЦАХАЛУ - збройних сил та головного органу безпеки Ізраїля.

І наостанок, Максиме Аркадійовичу, я маю стійке переконання, що громадяни України із вашого виборчого округу надали вам мандат на виконання повноважень та представлення їх інтересів у Верховній Раді України, а не задля самопіару та просування сумнівних інформаційних трендів із кремлівсько-совковим відтінком.

Юрій  Кміть

ілюстративне фото: reliabilityweb.com