Аналіз нового складу Сейму або Що очікувати Україні від розхристаного вибору поляків

Минулого тижня в Польщі розпочав роботу новообраний парламент. Сейм республіки Польща Х-ої каденції обрав ротаційного спікера Шимона Головню (представляє польський центристський соціально-політичний рух "Польща 2050") та віце-спікерів парламенту. Партія "Право і Справедливість", формально вигравши вибори, не є спроможною сформувати парламентську більшість і втрачає владу, але отримала право від президента сформувати уряд. Відповідно, на Різдво в Польщі має з’явитися новий уряд на чолі з лідером "Громадянської коаліції" (ГК) Дональдом Туском (колишнім прем’єром і головою Європейської Ради). 

Склад нового польського парламенту радикально не змінився, але за традицію останніх років у ньому з’явилася нова політична сила, яка може вплинути на всю політичну сцену країни у довготерміновій перспективі. Новим політичним актором є партія "Польща 2050" на чолі з Шимоном Головнею, якого називають польським Зеленським. Пригоду з політикою журналіст Головня розпочав з участі у президентських виборах 2020 року, за підсумками яких посів третє місце (отримав 14%). Потім розпочалося формування партії (вона головно складається з експертів і колишніх політиків "Громадянської платформи"). 2023 року партія Головні уклала коаліцію з "Польськими селянами" і  стартувала на виборах до парламенту, отримавши 33 мандати ("Польські селяни" - 32 мандати). Ідучи на вибори під гаслом "Третій шлях" або "Третя дорога" чи "Третя каденція ПіС», саме їй удалося отримати "золоту картку" в новому парламенті та бути фундаментом нової коаліції. Варто підкреслити, що "ПіС" і "ГК" передбачали в особі Головні і "Третього шляху" головного конкурента.  Однак, "ГК" вирішила, що ця політична група може стати у нагоді для коаліції, тому краще не грати на пониження її рейтингу, а "ПіС" вирішила грати проти "Третього шляху" та тим самим відрізала собі перспективи коаліційних розмов із "Польськими селянами". Важко спрогнозувати майбутнє партії "Польща 2050", яка нагадує технологічний проект під лідера, який готується до майбутніх виборів президента. Але на сьогодні можна ствердити, що до польської політики після 8-ми років правління "ПіС" повертається парламентаризм та конкуренція. 

Право і очікування на справедливість

Формально "ПіС" виграла вибори, але за 8 років свого урядування він не спромоглася збудувати реального політичного та соціального діалогу. Висока явка на виборах спричинила виграш опозиції (всі соціологічні дослідження вказували, що "ПіС" не може отримати більше 36%, натомість решта політичних партій можуть збільшити свою підтримку, але мають мотивувати прийти проголосувати осіб, які зазвичай не голосують). 2015-го саме низька явка і програш "Лівих" дали можливість "ПіС" сформувати самостійну більшість . Нині "ПіС" готується до "репресій" від нової влади й опозиційної діяльності. Ярослав Качинський оголосив про з’їзд патріотичних сил у січні наступного року і прихід до влади у Польщі "німців". Важливим елементом опозиційної риторики "ПіС" буде критика Європейського Союзу, який хоче через реформи та розширення трансформуватися у «Європейські об’єднанні штати», наслідком чого буде втрата суверенітету. Тобто "ПіС", так само як опозиція, планує захищати польську конституцію і продовжувати лякати німцям. 

"Громадянська коаліція" на чолі з Дональдом Туском – є коаліцією декількох політичних сил ("Громадянська платформа", "Новочесна", "Зелені", "Ініціатива Польща" та "Агроунія"), але фактично дана партія є підпорядкована Туску та перетворилася на лідерський проект (4 коаліціянти "Громадянської платформи" спромоглися завести до парламенту 14-ох депутатів). Варто підкреслити, що за 8 років опозиції в партії Туска не з’явилися нові лідери, то ж кількісно або якісно вона не змінилася. Більшість експертів вважають, що саме повернення Туска до польської політики врятувало "Громадянську платформу" від цілковитої деградації та розпаду. 

Спектр – від лівих до правих 

Після 20-ти років перерви до урядування повертаються представники лівих. Отримавши на виборах 8% підтримки, коалція "Нова Лівиця" стала четвертою політичною силою із 26-ма мандатами. "Нова лівиця" є політичним об’єднанням різних лівих партій, але з усіх політичних сил реальну самостійність має ультраліва партія "Разом" (6 депутатів цієї партії не ввійдуть до новоствореної коаліції). Потрібно підкреслити, що теперішні польські ліві значно займаються виключно світоглядними питаннями та лише частково захищають права працівників. Для України натуральним союзником є саме ліві партії, адже саме вони виступають у внутрішній політиці за розширення прав для громадян України, які проживають у Польщі. 

Партія "Конфедерація" теж є коаліцією декількох партій (ультраправої та україноскептичної "Корони" Ґжеґожа Брауна, націоналістичної "Національний рух" Кшиштофа Босака, консервативно-ліберальної "Нової Надії" Славоміра Менцена) у червні-липні 2023 вони мали підтримку 14% громадян Польщі, які планували голосувати. Натомість у жовтні отримали лише 7% і спромоглися завести до нового парламенту лише 18 депутатів. 2015 року вперше представники польських правих та ультраправих політичних партій потрапили до парламенту. В нинішній каденції посаду віце-спікера парламенту отримав один із двох лідерів "Конфедерації" – Кшиштоф Босак. Усе вказує, що націоналісти та популісти з "Конфедерації" з позапарламентської опозиції перетворюються на частину польського політичного ландшафту, а їх риторика стає більш прагматичною та утилітарною. 

Демократична коаліція та Україна 

На жаль, під час польських виборів тему України використовували в утилітарних цілях взаємної боротьби усі учасники політичного процесу. Ембарго на українське зерно, українські біженці й історична політика стали частиною спекуляцій щодо гри Києва на боці тієї чи іншої політичної сили. Варто підкреслити, що в цій виборчій кампанії у списках жодної політичної партії не було представників України (ні мігрантів, ні етнічних українців) – на відміну від виборів у минулі роки. 

Новий польський уряд може змінити посла у Києві, стверджують джерела в парламенті. Новопризначений посол Ярослав Гузи (68-річний історик і журналіст) не має дипломатичного досвіду та є політичним номінантом, як і більшість послів часів урядування "ПіС". Зрештою, подібна ситуація мала місце 2015 року, коли послом в Україні мав стати Марцін Войциховський (польський журналіст, режисер, сценарист, автор неігрового кіно), але перемога "ПіС" на виборах до парламенту призвела до заміни кандидата і призначення Яна Пекла. Новим міністром закордонних справ Польщі, ймовірно, буде Радослав Сікорський. 

У коаліційній угоді нової польської влади двічі згадано Україну. Перший раз у контексті військової агресії росії, а другий раз – у контексті забезпечення інтересів польських селян. Певні експерти та політичні радники в Україні та Польщі, вважали, що зміна уряду може розв’язати справу ембарго на українське зерно. Однак, питання аграрної політики польського уряду буде залишатися ключовим, оскільки до уряду повертається партія "Польських селян", яка планує захищати польських аграріїв від "неконтрольованого напливу товарів, що призводить до багатомільйонних втрат польських виробників" (цитата з коаліційної угоди). Відповідно, Києву не варто сподіватися на швидке та позитивне вирішення питання ембарго. 
Однак, досвід роботи Туска у структурах ЄС Київ зможе використати у своїх розмовах із Брюселем і Берліном щодо умов вступу та подальшої інтеграції. 

Сьогодні польська політика перебуває в очікуванні, частина політиків готується до перевірки свої діяльності, замітаючи сліди. Інша – формує команду та роздає посади. Так чи інакше, Польщу чекає рік турбуленцій та змін, наступного року мають відбутися вибори до Європарламенту та місцевих рад, а не тільки «відПіСування» держави, як пишуть політичні коментатори, пов’язані із "Громадянською коаліцією".  

Для розуміння нового складу польського парламенту – в ньому засідають троє депутатів від різних політичних сил, що у різний час були лідерами ультраправої та антиєвропейської молодіжної організації "Молодь Всепольська". Вона свою історію виводить від лідера довоєнних польських націоналістів Романа Дмовського. Останній – політичний діяч і публіцист, засновник націоналістичного політичного угруповання "Табір великої Польщі" (Obóz Wielkiej Polski), який був прихильником італійського фашизму, антисемітизму  та добросусідських відносин з росією...  

Євгеній Білоножко, журналіст ЗІФу у Польщі і країнах ЄС 

На фото gostynska.pl: Шимон Головня окрім 265 голосів парламентарів на крісло спікера отримав і букет квітів