Венесуела, «тіньовий флот» і санкції: Трамп жорстко поставив путіна на місце

Олександр Левченко

Посол України в Хорватії та Боснії і Герцоговині (2010-2017 рр.)

Силова операція США у Венесуелі, затримання російського танкера «тіньового флоту» та підготовка нових масштабних санкцій проти Москви свідчать про входження російсько-американських відносин у фазу різкого загострення. Вашингтон дедалі чіткіше демонструє готовність діяти без огляду на погрози Кремля, тоді як у Москві, схоже, втрачають надію на досягнення вигідного компромісу з адміністрацією Дональда Трампа.

Після того, як у ніч на 3 січня 2026 року США здійснили військову операцію у Венесуелі з метою повалення режиму Н. Мадуро й арешту самого диктатора, російсько-американські відносини увійшли у чергову фазу загострення.

Попри те, що у 2025 році Росія та Венесуела уклали угоду про стратегічне партнерство, Москва не наважилася надати реальну військову допомогу Каракасу у відповідь на спецоперацію Сполучених Штатів. Замість цього, МЗС РФ посилило свою вербальну риторику, вимагаючи від Вашингтону звільнення подружжя Мадуро та поваги до суверенітету південно-американської держави.

7 січня 2026 року Фіона Гілл – колишня радниця президента США Д. Трампа  оприлюднила інформацію про те, що у 2019 році російські високопосадовці через неофіційні канали зв’язку вже пропонували США заключити неформальну угоду, згідно з якою, Росія отримувала б карт-бланш на реалізацію своїх цілей в Україні, за що РФ погодиться не втручатися в ситуацію у Венесуелі.

За свідченням Ф. Гілл, російська сторона неодноразово припускала можливість укладення такої угоди. Екс-радниця президента США зазначила, що, хоча офіційних пропозицій від російської влади на вказану тему не надходило, однак, ідея такої угоди активно просувалась через російські й афілійовані з ними мас-медіа.

При цьому, росіяни намагалися апелювати до американської доктрини президента Д. Монро від 1823 року, яка на той час закликала до невтручання європейських держав у справи Американського континенту, зокрема Великобританію, Францію, Іспанію та Португалію, та констатувала відмову США від втручання в європейські справи.

Ф. Гілл наголосила на тому, що у квітні 2019 року її спеціально направили до Москви для того, щоб вона жорстко відхилила ідею «обміну підтримкою» від імені офіційного Вашингтону та підкреслила, що Україна не буде предметом торгу, позаяк Україна та Венесуела ніяк не пов’язані між собою.

Після усунення від влади Н. Мадуро президент США Д. Трамп заявив, що Вашингтон переріс традиційну «доктрину Монро», жартома назвавши новий курс «доктриною Донро». За оцінкою західних оглядачів, венесуельська операція стала яскравим підтвердженням намірів Білого дому встановити повне домінування у Західній півкулі, що зафіксовано в оновленій Стратегії національної безпеки США.

Зі свого боку, керівництву РФ не залишилося нічого іншого як мовчки спостерігати за діями американців. Принаймні, російські пропагандистські канали намагаються інтерпретувати останні дії США у Венесуелі в такий спосіб, що Вашингтон нібито де-факто погодився на неофіційний розподіл світу на різні сфери впливу, а операція американських військових у Каракасі має слугувати прецедентом для втручання у внутрішні справи інших держав.

Водночас 7 січня 2025 року силами Берегової охорони США в Північній Атлантиці був затриманий силовим шляхом російський нафтовий танкер. При чому, це сталося після двотижневого переслідування судна, яке розпочалося ще біля узбережжя Венесуели в ході операції США із захоплення танкерів тіньового флоту у рамках морської блокади венесуельських портів.

Намагаючись уникнути захоплення, судно змінило назву з Bella 1 на Marinera і змінило прапор на російський, який був намальований екіпажем прямо на борту. Москва направила один військовий корабель і підводний човен для супроводу цього танкера, проте, в момент висадки на нього американського десанту, російських суден поруч не виявилося, що запобігло прямому бойовому контакту.

Захопивши танкер РФ при допомозі і підтримки Великобританії, адміністрація президента США продемонструвала свою готовність рішуче захищати національні інтереси держави за допомогою використання силової компоненти. Наразі очікується, що сили ВМФ США почнуть діяти більш жорстко стосовно суден танкерного «тіньового флоту», який широко використовують Росія та Іран, а донедавна й Венесуела.

Хоча повалення силовим шляхом режиму диктатора Венесуели Н. Мадуро вже загострило конфронтацію Москви з Вашингтоном, однак, це не зупинило США під час операції з перехоплення російського танкера «тіньового флоту». Це означає, що нинішнє керівництво США не схильне брати до уваги погрози на свою адресу з боку влади В. Путіна, можливості якого зменшуються дедалі більшою мірою.

Тим часом 8 січня 2026 року американський сенатор Ліндсі Грем анонсував, що в середині січня цього року має відбутися двопартійне голосування в Конгресі США з приводу законопроєкту про санкції проти Росії, який дасть можливість США покарати ті країни, які купують дешеву російську нафту, що підживлює військову машину Кремля.

Над текстом законопроєкту декілька місяців працювали сам Л. Грем, сенатор Річард Блюменталь та інші американські законодавці від обох основних партій США – республіканської та демократичної.

Як пояснив Л. Грем, «зелене світло» на ухвалення цього законопроєкту дав особисто Д. Трамп у ході персональної зустрічі із сенатором. Останній зауважив, що це дуже своєчасне рішення президента США, позаяк Україна демонструє реальну готовність на компроміси заради миру, тоді як росіяни лише говорять про мир, продовжуючи вбивати невинних людей.

Як сподіваються в Конгресі США, після успішного ухвалення обома палатами Акту Грема-Блюменталя такі держави як Китай, Індія, Бразилія та інші країни будуть змушені припинити закуповувати російські сиру нафту, нафтопродукти, природний газ і збагачений уран.

Можна припустити, що, в разі ухвалення згаданого Акту, двосторонні відносини між Росією та США загостряться ще більшою мірою. Жорстка позиція США викликає невдоволення російської сторони, яке за даними американської розвідки проявляється на неформальному рівні у негативних оцінках особисто Д. Трампа та його діяльності на посаді президента.

Це відбувається  з боку росіян-учасників переговорного процесу із США, незважаючи на те, що протягом минулого року Трамп неодноразово йшов назустріч Кремлю у питанні укладення мирної угоди між Москвою та Києвом.

У цьому контексті пропагандистські канали Кремля та підконтрольні Росії іноземні мас-медіа розпочали широку інформаційну кампанію з дискредитації персонально 47-го президента США. Така інформаційно-психологічна операція росіян, спрямована на відверте паплюження іміджу Д. Трампа, може свідчити про те, що в Москві зневірилися досягти компромісів із Вашингтоном у питанні найбільш оптимальних для Москви і В. Путіна умов завершення російсько-української війни.

Фото - президент США Дональд Трамп/Getty Images/Roberto Schmidt