Що означає призначення Буданова - версія The New York Times

2 січня у популярному американському виданні The New York Times вийшла стаття, яку ми для наших читачів вирішили перекласти, проаналізувавши ключові тези, щоб спільно зрозуміти, як наші  союзники на Заході сприймають останні зміни у політичній архітектурі української влади.

Призначення Кирило Буданов на посаду керівника Офісу Президента України The New York Times трактує не як внутрішню кадрову ротацію, а як політичний сигнал стратегічного рівня — і адресований він насамперед Заходу.

Для американського читача Буданов, пише NYT, — не просто генерал чи розвідник. Це символ нового типу українського управлінця воєнного часу: людини, яка однаково добре орієнтується у війні, дипломатії, інформаційних операціях і психології противника.

Буданов як міст між війною і політикою

NYT підкреслює нетиповість переходу керівника військової розвідки в цивільно-політичний центр влади. Але водночас саме в цьому видання бачить логіку: Україна більше не розділяє війну, дипломатію і внутрішню політику — це один процес. Офіс Президента у трактуванні американської газети — не канцелярія, а штаб стратегічного управління державою, і Буданов у ньому — не адміністратор, а координатор складної багаторівневої гри.

Людина, яку сприймають у США

Один із ключових підтекстів статті NYT — сприйняття Буданова у США. Для американських еліт він давно не “темна фігура з розвідки”, а публічно впізнаваний, прогнозований і раціональний гравець, який говорить мовою фактів, сценаріїв і ризиків.

Саме тому газета подає його призначення як спробу Зеленського посилити довіру та передбачуваність України для Вашингтона, особливо в момент, коли допомога стає предметом внутрішніх дискусій у США, а питання війни дедалі більше пов’язується з переговорами, а не лише з фронтом.

Сигнал не Москві, а Заходу

Цікаво, що The New York Times майже не фокусується на реакції Росії. І це показово. У фокусі — Захід, передусім США. Послання читається так: «Україна входить у фазу, де рішення ухвалюють люди, які знають війну не з брифінгів, а з реальної операційної роботи».

Буданов у цій логіці — антипод популізму, фігура холодного розрахунку. І саме цього, на думку NYT, сьогодні чекають західні столиці. Водночас стаття не ідеалізує ситуацію. Між рядками читається сумнів, чи здатен військовий мислити у категоріях довгих політичних компромісів, а не оперативних рішень? Але NYT залишає відповідь на це питання відкритою — і цим робить Буданова фігурою очікування, а не готового вердикту.

Висновки для України

Для українського читача між рядками The New York Times звучить простий, але жорсткий висновок:

• епоха політики “після війни” ще не настала.
• призначення Буданова — це визнання, що держава ще довго житиме в режимі підвищеної небезпеки;
• дипломатія буде продовженням війни іншими методами, де ключові рішення ухвалюватимуть ті, хто знає ціну помилки.

Коментар  ЗІФу.

The New York Times не прославляє і не критикує Буданова. Публікація  фіксує зміну логіки Володимира Зеленського: від політичної імпровізації — до безпекового раціоналізму. І це сильне управлінське рішення в небезпечний для країни час. Адже Кирило Буданов користується високим позитивним рейтингом всередині України і не безпідставно вважався одним із претендентів у кандидати в президенти на виборах, які не оголошуються, але всі до них готуються.

Кирило Буданов здатний як допомогти Володимиру Зеленському у майбутніх перегонах, так і зробити конкуренцію Валерію Залужному. Водночас посада керівника ОП є небезпечною для репутації та рейтингу самого Буданова  з огляду на потребу ухвалювати та супроводжувати непопулярні рішення.

Фото- Кирило Буданов/Укрінформ