Калійна угода Трампа: як Вашингтон відкриває диктатурам дорогу до мільярдів

Юрій Кміть

Член Національної спілки журналістів України, співзасновник ІА "Західний інформаційний фронт" і Білоруського інформаційного центру у Львові.

Трамп готує ліліпутіну черговий подарунок "добру угоду 2", яка після сумнозвісної "доброї угоди" щодо дизелю має підсолодити ліліпутіну та лукашенку життя на фоні відмови Зеленського здавати Україну на умовах агресора. "Невинна" поступливість Трампа перед диктатором-людожером вже нікого не дивує, йому треба відробляти зарплату до Нового року, бо потім оновлений американський  парламент заблокує йому всі видатки на подарки для "друга ВВП". Отже, як білоруські політичні в'язні перетворились на розмінну монету у великій торгівлі добривами? Чому Дональд Трамп хоче купувати калій у союзника ліліпутіна замість Канади? Хто заробить на відновленні експорту і чи може за цією схемою стояти приватний бізнес американського президентського оточення?

Американська дипломатія відкрила незвичайний напрям переговорів із режимом Олександра Лукашенка. Замість вимог припинити репресії, припинити сприяння російській агресії та відмовитися від участі в обході санкцій Вашингтон поступово обмінює економічні обмеження на звільнення політичних в'язнів. Але за гуманітарною риторикою з'явився значно більший економічний інтерес: відновлення торгівлі білоруськими калійними добривами, потенційне повернення їхнього транзиту через європейські порти та створення нових торговельних каналів.

21 вересня 2026 року Трамп особисто оголосив про підготовку масштабної угоди щодо закупівлі білоруського калію за цінами нижчими від канадських. Це вже не припущення журналістів, а публічно задекларована політика президента США. (The Washington Post ).Найбільш тривожна обставина полягає в тому, що американські ініціативи стосуються держави, яка надала свою територію російській армії для вторгнення в Україну.

Хронологія: як звільнення в'язнів перетворилося на калійну дипломатію

* 13 грудня 2025 року. Перший великий сигнал. Reuters повідомляє, що спеціальний представник Трампа Джон Коул після переговорів із Лукашенком заявив про скасування американських санкцій щодо білоруського калію. Обговорювалися також війна Росії проти України та можливості використання Лукашенка як посередника у спілкуванні з Путіним (ReutersFeed).

* Березень 2026 року. Санкції в обмін на 250 в'язнів.Бєларусь звільняє 250 політичних в'язнів. 26 березня Міністерство фінансів США послаблює обмеження щодо «Білоруськалію», Бєларуської калійної компанії та низки фінансових структур. Частина заморожених активів залишається заблокованою. (AP News).

* 22 травня 2026 року. Тиск на сусідів Білорусі.Радіо Свобода публікує дипломатичний документ, переданий Литві, Польщі та Україні. Американська сторона пропонує розглянути відновлення транзиту білоруських добрив. У документі прямо згадується інтерес американських компаній до закупівлі та транспортування продукції. (RadioFreeEurope/RadioLiberty).

* 15–16 вересня 2026 року.Після переговорів Коула з Лукашенком звільняють 25 політичних в'язнів, хоча американська сторона сподівалася на значно більшу кількість. Коул відвідує Литву, намагаючись просунути питання калійного транзиту (Investing.com).

* 21–22 вересня 2026 року.Трамп особисто втручається і оголошує про масштабну угоду щодо білоруського калію, а наступного дня пояснює, що Бєларусь готова продавати його дешевше за Канаду. (Investing.com )

5 листопада 2026 року. Ознаки конфлікту всередині Вашингтона

Kyiv Independent із посиланням на американських та європейських посадовців повідомляє, що просування відкриття литовських портів є переважно ініціативою Джона Коула, яка не має широкої підтримки всередині адміністрації США. Але шорда Литва не збирається змінювати позицію. (The Kyiv Independent).Ця хронологія показує: мова йде не про один секретний контакт, а про багатомісячний дипломатичний процес із публічно підтвердженими результатами та непублічними складовими.Особливо важливо, що американська ініціатива не обмежилася звільненням ув'язнених. Вона перейшла до конкретного питання комерційної логістики та доступу білоруської продукції на світовий ринок.

Документальний доказ:американські компанії вже зацікавилися білоруським калієм

Найважливішим документом цього OSINT-дослідження є матеріал Радіо Свобода від 22 травня 2026 року. Журналіст Рікард Йозвяк отримав односторінковий неофіційний дипломатичний документ (non-paper), який Державний департамент США передав Литві, Польщі та Україні.Його зміст надзвичайно показовий.Американська сторона повідомила, що після скасування санкцій компанії зі США зацікавлені в закупівлі та транспортуванні білоруського калію.Тобто дипломатична ініціатива Вашингтона прямо пов'язувалася з комерційними інтересами американського бізнесу.Українське МЗС підтвердило отримання документа, але не коментувало його зміст. (RadioFreeEurope/RadioLiberty).

Хто контролює калійні мільярди?

- Бєларуськалій. Державний виробник калійних добрив у Солігорську. Основний промисловий актив, від якого залежить значна частина валютних надходжень білоруського режиму.

- Belarusian Potash Company (БКК). Компанія, через яку здійснюється міжнародна торгівля білоруськими калійними добривами.

- Уралкалій. Один із головних російських виробників калію і партнер, співвласник білоруських виробників.

 Африканський голод: гуманітарна необхідність чи зручне політичне виправдання?

Забезпечення країн Африки доступними добривами є реальною проблемою. Підвищення цін, порушення постачання та дефіцит добрив здатні скорочувати врожайність і поглиблювати продовольчу нестабільність.
Але з цього не випливає, що потрібно безумовно знімати санкції з білоруських державних підприємств.
Більше того, є важлива економічна суперечність. Reuters 21 вересня навів оцінку аналітика StoneX Джоша Лінвілла: американський ринок не відчуває критичного дефіциту калію. Значно серйозніші проблеми стосуються азотних і фосфатних добрив.Отже, аргумент про необхідність терміново повернути білоруський калій для порятунку американського сільського господарства не має такого сильного економічного підґрунтя, як це може здаватися з політичних заяв (Investing.com).

Для Африки принципово важливими є не лише світові ціни, а й транспортна інфраструктура, кредитування фермерів, доступність конкретних видів добрив і місцеві аграрні потреби. Якщо гуманітарна мета справжня, міжнародні механізми могли б передбачати контрольовані постачання з прозорими платежами та незалежним моніторингом. Натомість повне комерційне відновлення експорту державного білоруського підприємства створює значно ширший економічний ефект для Мінська. Продовольча безпека Африки не повинна автоматично перетворюватися на фінансову індульгенцію для авторитарного режиму.

Політичні в'язні як товар: небезпечний повторювальний процес

Звільнення людини з політичного ув'язнення є безумовно позитивною подією.Однак міжнародна політика повинна оцінювати не лише кількість звільнених, а й те, чи припиняється механізм репресій.

У вересні Reuters повідомляло, що правозахисна організація «Вясна» продовжувала фіксувати понад 900 політичних в'язнів у Білорусі.Нобелівський лауреат Алесь Біляцький, який сам вийшов із в'язниці, описав ситуацію як обмін заручників на санкційні поступки, наголошуючи, що репресивна система продовжує працювати. (Investing.com).

Лукашенко не винайшов цю модель, але він активно її освоїв:
1. Режим здійснює політичні арешти;
2. Захід запроваджує санкції;
3. Режим звільняє частину ув'язнених;
4. Санкції послаблюють, режим отримує економічну вигоду, продаючи " відновлюваний ресурс"- репресії проти свого ж народу;
5. Існує постійний ризик повторення циклу.

Ми не можемо стверджувати, що кожен новий арешт свого громадянина здійснюється виключно для торгу, але спостереження за арештами громадян ЄС та США в Бєларусі та в Росії наводять на думку, що аони відбуваються виключно з метою шантажу урядів країн, чиїх громадян арештували.

Якщо звільнення заручників стає інструментом отримання комерційних поступок, авторитарні режими можуть отримати стимул постійно  відтворювати таку практику.І тут американська політика стикається з фундаментальним та моральним запитанням: чи може держава отримувати економічну винагороду за часткове припинення злочинної практики диктаторських режимів, співпрацю із якими сама організувала?

 Наступний сенсаційний поворот: Лукашенко пропонує американцям спільний завод із «Газпромом»!

29 вересня 2026 року Reuters опублікувало повідомлення, яке суттєво розширює рамки нашого розслідування.Лукашенко заявив, що домовився з лілітіним про участь російського «Газпрому» у будівництві заводу азотних добрив у Білорусі. А потім запропонував долучити до проєкту американців із їхніми технологіями.Це вже не просто торгівля калієм. Це потенційна тристороння промислова кооперація Білорусі, Росії та США. (Yahoo News Malaysia).

Чи зайде аж так далеко Трамп? Спільне виробництво азотних добрив?

Передбачається можливий експорт і розподіл комерційних доходів. Ця пропозиція принципово відрізняється від звичайної закупівлі білоруських калійних солей. Вона відкриває можливість для американських компаній брати участь у виробництві, яке безпосередньо використовує російський природний газ.
Проте Reuters підтверджує саме поки що пропозицію Лукашенка, а не згоду Вашингтона, підписаний контракт або створення спільного підприємства.

Джаред Кушнер, Стів Віткофф і Джон Коул: чи є/немає  насправді конфлікту інтересів?

Джаред Кушнер. Головна посада - зять Трампа, учасник дипломатичних контактів щодо Росії. Стів Віткофф. Головна посада - друг Трампа та спеціальний представник.Джон Коул. Просто "рішала"  із Лукашенком. The Washington Post 21 вересня повідомила, що Кушнер і Віткофф розглядали можливості бізнесових домовленостей із Росією в контексті переговорів про завершення війни.Водночас роль Джона Коула заслуговує на особливу увагу.За інформацією The New York Times, Коул є адвокатом і другом Трампа, який до призначення не мав значного досвіду державної служби. Саме він став центральною фігурою домовленостей із Лукашенком. (The New York Times).Розслідування Kyiv Independent від 5 листопада виявило ще цікавішу обставину: американські посадовці стверджують, що Коул просуває відкриття литовського транзиту без належної координації з Державним департаментом. Адміністрація Трампа, зі свого боку, захищає санкційні послаблення як результат конструктивної співпраці Мінська та звільнення ув'язнених.

Чому Трамп хоче замінити канадський калій білоруським?

Це один із найбільш парадоксальних аспектів історії. Канада є союзником США, членом НАТО і найбільшим постачальником калійних добрив для американського ринку.За даними Геологічної служби США, які наводить Радіо Свобода, у 2021–2024 роках на Канаду припадало 79% американського імпорту калію.  21% – усі інші постачальники разом взяті. Постає логічне запитання: навіщо Вашингтону шукати дешевший калій у держави, яка допомагала Росії атакувати Україну, якщо поряд є стабільний союзник?

Можливі пояснення:

* Торговельний тиск на Канаду та спроба домогтися нижчих цін;

* Політична демонстрація підтримки американських фермерів;

* Намагання послабити залежність Мінська від Москви;

* Створення нових можливостей для американських торговельних компаній.

Ці мотиви можуть співіснувати. Але останній потребує особливої перевірки, якщо комерційні вигоди отримають компанії з політичними зв'язками.
Економічна логіка також не бездоганна: транспортування білоруського калію через російські порти й Атлантику може звести нанівець перевагу нижчої ціни виробника.
Аналіз Carnegie Endowment підтверджує, що запропонована угода може бути політично привабливою, але комерційно складною. (Carnegie Endowment for International Peace).

Як   Литва стала головною перешкодою другої   "доброї угоди" з Путіном 

Клайпеда десятиліттями була одним із головних морських виходів для білоруського калію.Після запровадження санкцій Білорусь змушена була переорієнтовувати експорт на російську транспортну інфраструктуру. Це створило залежність від російських залізниць, портів і логістичних операторів.Для Лукашенка повернення до Клайпеди означає не лише економію транспортних витрат, а й часткове відновлення зовнішньоекономічної автономії. Для Путіна, навпаки, російський маршрут дозволяє зберігати контроль над важливою частиною білоруського експорту.Американська дипломатія тут  опинилася "вчасно" дбаючи про національні (?) чи сімейні  інтереси .З одного боку, Вашингтон аргументує відкриття європейського маршруту тим, що Росія втратить частину транзитних доходів. Саме така логіка міститься в документі, оприлюдненому Радіо Свобода. З іншого боку, будь-яке істотне збільшення білоруського експорту здатне збільшити валютні доходи режиму Лукашенка, який залишається військово-політичним союзником ліліпутіна.

Литва поки що відмовляється від зміни позиції. Reuters зафіксувало відповідну заяву литовського міністра закордонних справ Кястутіса Будріса ще 14 травня( MarketScreener). Тому твердження, що американці вже отримали повний доступ до європейських портів, було б неправдивим.
Особливо небезпечним для України був би сценарій, за якого відновлення білоруського транзиту через українську територію стало б частиною ширшого пакета домовленостей щодо Чорного моря або припинення вогню.

Чи отримує Путін від Трампа таким чином винагороду за війну в Європі ?

Найсильніший аргумент критиків політики Трампа полягає не в тому, що кожна тонна білоруського калію безпосередньо фінансує російську армію.
Проблема значно ширша.Білорусь є частиною російської військово-стратегічної системи. Її територія використовувалася для нападу на Україну, а економічна та оборонна залежність Мінська від Москви залишається глибокою.Якщо Лукашенко отримує нові мільярдні експортні можливості, він зміцнює фінансову стійкість власного режиму. Це може зменшувати внутрішні економічні витрати від підтримки Росії.
Водночас існує й протилежний аргумент: якщо білоруські добрива повернуться до експорту через Литву, Росія може втратити частину транспортних доходів і контролю над Мінськом.

Три сценарії на 2027 рік

Сценарій А. Європа зберігає санкції. Литва та інші держави ЄС відмовляються відкривати транзит. Американські закупівлі залишаються обмеженими економікою перевезень. Режим Лукашенка не отримує очікуваного масштабного прориву.

Сценарій Б.Часткова комерційна угода через Росію. Американські трейдери купують білоруський калій, але експортують його через російську інфраструктуру. Мінськ отримує виручку, а російські оператори – транспортні доходи. Для США залишається питання кінцевої ціни.

Сценарій В. Велика геоекономічна домовленість. Відновлюється частина європейського транзиту, а американський бізнес отримує довгострокові контракти. Паралельно розглядаються промислові проєкти за участю Росії. Це наймасштабніший, але наразі документально не підтверджений як узгоджений сценарій.

Особливої уваги заслуговує лютий 2027 року, коли постане питання продовження відповідних санкцій ЄС. Carnegie Endowment вказує на цю дату як на можливий дипломатичний рубіж. 

Юридичний слід зплишається завжди.Що саме зробили Сполучені Штати на цьому ганебному шляху?

У цьому розслідуванні є документ, достовірність якого не залежить від анонімних джерел.26 березня 2026 року Управління контролю за іноземними активами Міністерства фінансів США (OFAC) офіційно виключило з санкційного списку низку юридичних осіб, серед яких:

* Belaruskali OAO, реєстраційний номер 600122610.

* Belarusian Potash Company, реєстраційний номер 192050251.

* Agrorozkvit LLC, зареєстрована в Україні структура, яка також фігурувала в американських санкційних списках.

Ці дані безпосередньо містяться в офіційному повідомленні OFAC. Office of Foreign Assets Control.Важливо розуміти, що ще 15 грудня 2025 року США видали генеральну ліцензію №13, яка дозволила певні операції з білоруськими калійними компаніями. Березневі рішення стали наступним етапом санкційного послаблення (GovInfo).

Отже, юридична база для відновлення торгівлі створювалася поступово.Але американське рішення не скасовує санкцій Європейського Союзу, не зобов'язує Литву відкрити порт і не підтверджує укладення ексклюзивних контрактів.
Особливий інтерес для нас становить Agrorozkvit LLC, яка фігурує в американських санкційних документах з українською реєстрацією...?Ми ним займемося в наступному розслідуванні.

 Підсумковий висновок аналітичної групи  ЗІФ

Політика адміністрації Трампа щодо білоруського калію є прикладом дипломатії, у якій гуманітарні результати, геополітичні розрахунки та приватні комерційні інтереси можуть переплітатися. У цієї політики є реальні позитивні результати: сотні людей вийшли з білоруських в'язниць.Але кровавий  режим Лукашенка отримує часткове зняття санкцій, можливість повернення на американський ринок і перспективу відновлення масштабних експортних маршрутів. При цьому його військово-політичний союз із Росією не припинився.

Заяви про дешевий калій для американських фермерів поки не переконують незалежних галузевих аналітиків. А пропозиція Лукашенка залучити американський бізнес до спільного з «Газпромом» виробництва азотних добрив виводить цю історію далеко за межі звичайної гуманітарної дипломатії в найганебнішу практику торгівлі на крові та репресіях.

Найважливіше запитання залишається відкритим: хто саме отримає право заробляти на новій торгівлі? Якщо це будуть незалежні компанії, що працюють за прозорими контрактами, йтиметься про суперечливе, але не обов'язково корупційне політичне рішення. Якщо ж виявиться, що ключові торговельні права отримали компанії, пов'язані з родиною президента США або його найближчим політичним оточенням, виникне принципово інше питання: чи використовувалася державна санкційна політика для створення приватних прибутків?

Існує велика ймовірність перетворення санкційної дипломатії на інструмент приватного збагачення, що вимагає парламентського, журналістського та громадського контролю.

І насамкінець – питання, яке виходить далеко за межі добрив. Якщо держава, що допомагає агресору вести війну, отримує нові торговельні привілеї без припинення цієї допомоги, то який сигнал це посилає іншим авторитарним режимам? Чи не стає економічна вигода винагородою за геополітичну безкарність? Саме тут проходить межа між прагматичною дипломатією та небезпечною нормалізацією агресії.

Спеціальне OSINT-розслідування «Західного інформаційного фронту» (ЗІФ)