Білорусь: економічна деградація, репресії та поглиблення військової залежності від росії

Олександр Левченко

Посол України в Хорватії та Боснії і Герцоговині (2010-2017 рр.)

Умови ведення бізнесу в Білорусі продовжують погіршуватися через посилення державного контролю та адміністративного тиску з боку режиму Олександра Лукашенка. За повідомленнями ЗМІ, у рейтингу Economic Freedom of the World 2026 Білорусь посіла 125-те місце серед 165 країн і територій, опустившись на три позиції порівняно з попереднім роком.

Погіршення умов для приватного бізнесу

Найгірший результат зафіксовано за показником державного регулювання бізнесу — 154-те місце. За якістю правової системи та захистом прав власності країна посіла 120-те місце, за масштабами державного втручання в економіку — 123-тє, за свободою торгівлі — 121-ше.

На тлі погіршення білоруських показників сусідні країни демонструють кращу динаміку. Литва піднялася з 35-го на 22-ге місце, Польща — із 76-го на 65-те, а Латвія — із 30-го на 29-те. Така тенденція свідчить про поглиблення інституційного відставання Білорусі від сусідів, які розвивають ринкові механізми та зміцнюють правові гарантії для підприємців.

Однією з ключових причин економічного спаду є адміністративна модель управління, за якої приватний сектор фактично позбавлений самостійності. Високе податкове навантаження, значна частка державної власності, розширення бюджетних витрат і підтримка збиткових державних підприємств посилюють структурні проблеми економіки. Бізнес змушений працювати в умовах жорстких дозвільних процедур, бюрократичного контролю та адміністративного регулювання цін.

Додатковим стримувальним чинником є слабкість правових гарантій. Відсутність незалежного судочинства та ефективного захисту власності робить приватні інвестиції вразливими до свавільних рішень державних органів. За таких умов підприємці не можуть розраховувати на стабільні правила гри, а довгострокове інвестування стає дедалі ризикованішим.

Економічна вразливість як чинник російського військового рекрутингу

Економічні проблеми Білорусі посилюють соціальну вразливість населення, якою користується Росія для вербування громадян на війну проти України. За наявними повідомленнями, кількість громадян Білорусі, які загинули під час участі у війні на боці РФ, перевищила 500 осіб. Водночас офіційний Мінськ, за наведеними даними, не перешкоджає російським рекрутинговим кампаніям і сприяє створенню умов для залучення білорусів до російської армії.

У Варшаві було представлено білоруську громадську Консультативну раду з протидії російській гібридній агресії. Серед її завдань — аналіз безпекових загроз та інформування білоруського суспільства про можливі сценарії розвитку ситуації. Експерти Ради пов’язують добровільне укладення громадянами Білорусі контрактів із російською армією з неефективною економічною політикою режиму Лукашенка, зубожінням населення в окремих регіонах і відсутністю належної протидії російському рекрутингу з боку офіційного Мінська.

За повідомленнями, потенційним контрактникам пропонують службу в штурмових підрозділах із разовою виплатою 165 868 рублів, що в наведених джерелах еквівалентно приблизно 40 тис. євро, та щомісячним грошовим забезпеченням у розмірі 12 900 рублів — близько 3 тис. євро. Таку рекламу поширюють через соціальні мережі, месенджери та оголошення в житлових будинках.

Поєднання економічної нестабільності, низьких доходів і відсутності перспектив працевлаштування створює сприятливе середовище для російського вербування. Для частини громадян Білорусі обіцяні виплати можуть стати вирішальним стимулом погодитися на участь у бойових діях, попри високий ризик загибелі. Таким чином, економічна політика білоруського режиму опосередковано посилює кадрові можливості Росії у війні проти України.

Звільнення політв’язнів не означає припинення репресій

Попри звільнення сотень політичних в’язнів і певні поступки Заходу, режим Лукашенка не демонструє ознак системного згортання репресій. Коаліція з десяти білоруських правозахисних організацій, до якої входять Білоруський Гельсінський комітет, Білоруська асоціація журналістів, Білоруський ПЕН-клуб і правозахисний центр «Весна», закликала західні держави не оцінювати ситуацію в країні винятково за кількістю звільнених політв’язнів.

За даними, наведеними правозахисниками, від липня 2024 року було звільнено близько 900 політичних в’язнів, однак за той самий період зафіксовано понад 28,5 тис. затримань, обшуків та інших випадків кримінального й адміністративного переслідування. Ці показники свідчать, що звільнення окремих ув’язнених не супроводжується демонтажем репресивної системи.

Влада також застосовує практику так званих супутніх репресій, поширюючи переслідування на родичів політичних в’язнів. Статус «екстремістів» можуть отримувати люди, пов’язані з особами, яких режим вважає нелояльними. За оцінками правозахисників, упродовж шести років у Білорусі сформувалася скоординована система придушення інакодумства, до якої залучені силові структури, суди, пенітенціарна система та інші державні органи.

Наслідки репресій виходять далеко за межі кримінального переслідування. Люди, яких влада вважає нелояльними, стикаються з обмеженнями у працевлаштуванні, здобутті освіти та реалізації інших основоположних прав.

Білоруські правозахисники наголошують, що можливе пом’якшення західних санкцій або нормалізація відносин із Мінськом мають залежати від системних змін: повного припинення політичних переслідувань, скасування репресивного законодавства та відновлення прав громадян, які постраждали від незаконних дій держави.

Отже, звільнення частини політв’язнів не можна розглядати як доказ політичної лібералізації. Без припинення репресій і відновлення незалежних правових інституцій такі кроки залишатимуться обмеженими поступками, які не змінюють суті авторитарної системи.

Мілітаризація Білорусі та ризики для державного суверенітету

Мілітаризація Білорусі в інтересах Росії створює загрози як для державного суверенітету країни, так і для безпеки її громадян. Білоруське опозиційне об’єднання фахівців залізничної галузі «Спільнота залізничників» та організація BELPOL, до якої входять колишні білоруські військовослужбовці, правоохоронці й працівники спецслужб, підготували аналітичну доповідь «Мілітаризація Білорусі». У ній стверджується, що влада переводить економіку на воєнні рейки, адаптує законодавство до потреб мобілізації та розбудовує інфраструктуру для оперативного перекидання російських військ.

Особливе занепокоєння викликає розміщення військових об’єктів поблизу цивільної інфраструктури. За даними авторів доповіді, у Климовицькому районі Могильовської області розгортається інфраструктура, пов’язана з ракетними комплексами «Орешник», яку, як стверджується, подають під виглядом цивільних логістичних об’єктів. Розбудова військової інфраструктури вздовж автомобільних шляхів і поблизу населених пунктів може підвищувати ризики для місцевого населення в разі ескалації конфлікту.

Залучення військових до управління білоруською залізницею створює додаткові ризики для функціонування цивільного транспорту. Переорієнтація промислових підприємств на виробництво боєприпасів для російської армії, своєю чергою, посилює залежність білоруської промисловості від військових потреб РФ і створює передумови для подальшого поглиблення санкційної ізоляції країни.

Важливим елементом цього процесу стала конституційна відмова Білорусі від закріплених раніше без’ядерного та нейтрального статусів на референдумі 27 лютого 2022 року. Подальше поглиблення двосторонньої військової співпраці та укладення нових оборонних домовленостей із Москвою обмежують простір для самостійної зовнішньої та безпекової політики Мінська.

Сукупність цих процесів свідчить про поступове перетворення Білорусі на елемент російської військової інфраструктури. Така модель не лише послаблює фактичну самостійність білоруської держави, а й підвищує ризик втягування країни в подальшу військову ескалацію.

Розміщення військових об’єктів і виробництв, залучених до забезпечення російської армії, створює додаткові загрози для цивільного населення та критичної інфраструктури.

Зростання збитків і боргового навантаження підприємств

Економічна залежність Білорусі від Росії посилюється на тлі погіршення фінансового становища підприємств. За повідомленнями ЗМІ, у січні–серпні 2026 року кількість збиткових організацій у країні зросла майже на 30% порівняно з аналогічним періодом попереднього року.

Станом на 1 вересня 2026 року кредиторська заборгованість білоруських підприємств сягнула 131 млрд білоруських рублів, що в наведених джерелах оцінюється приблизно у 35 млрд євро. Лише за серпень вона збільшилася на 4 млрд рублів, а від початку року — на 5,8%. Дебіторська заборгованість за той самий період зросла на 3,5%.

Ці показники вказують на поглиблення фінансових проблем корпоративного сектору. Серед чинників, які можуть погіршувати становище підприємств, — обмежений доступ до західних технологій і ринків, ускладнення логістики, зростання витрат та залежність від російського економічного середовища.

Зростання кількості збиткових компаній і накопичення боргів створюють ризики для зайнятості, рівня заробітних плат і фінансової стабільності домогосподарств. За відсутності структурних реформ та диверсифікації зовнішньоекономічних зв’язків підприємства залишатимуться вразливими до коливань російського ринку, санкційних обмежень і рішень політичного керівництва.

Поглиблення економічної інтеграції з РФ не гарантує білоруському бізнесу стабільності. Навпаки, концентрація торговельних, виробничих і фінансових зв’язків на одному напрямку обмежує можливості адаптації до зовнішніх шоків. У результаті підприємства стикаються зі зростанням боргового навантаження, а працівники — з невизначеністю щодо доходів і збереження робочих місць.

Систематичні катування та транснаціональні репресії

Політичні в’язні в Білорусі продовжують зазнавати катувань і жорстокого поводження в пенітенціарних установах. За повідомленнями ЗМІ, дослідження, проведене серед 77 колишніх ув’язнених, засвідчило масштаб поширення насильства після 2020 року. Психологічне насильство описали 98,6% опитаних, фізичне — 88,3%, а 30,1% повідомили, що думали про самогубство.

Серед задокументованих форм жорстокого поводження — примусове роздягання, застосування електрошокерів, примусова праця, використання собак для залякування, позбавлення сну, відмова в медичній допомозі та тривала ізоляція в штрафних приміщеннях. Наведені свідчення вказують на системний характер насильства щодо осіб, яких режим переслідує з політичних мотивів.

Репресивна практика поширюється і за межі Білорусі. Білоруські правозахисники повідомляють про нові рейди силовиків, під час яких проводяться обшуки та опитування родичів і сусідів політичних емігрантів та журналістів, які перебувають за кордоном. Під час таких заходів силовики збирають інформацію про людей, які виїхали з країни, а від окремих родичів, за повідомленнями, вимагають здати зразки ДНК.

Тиск на сім’ї громадян, які перебувають за кордоном, свідчить про використання родинних зв’язків як інструменту залякування та контролю. У такий спосіб влада намагається обмежити діяльність незалежних журналістів і політичних опонентів навіть за межами власної юрисдикції.

Поєднання катувань у місцях позбавлення волі, переслідування родичів і тиску на емігрантів демонструє, що репресії в Білорусі не є сукупністю окремих випадків. Вони становлять складову ширшої системи політичного контролю, спрямованої на придушення організованого інакодумства та залякування суспільства.

Загальна оцінка

Білорусь одночасно стикається з погіршенням умов для приватного підприємництва, зростанням фінансових проблем компаній, систематичними політичними репресіями та посиленням військової залежності від Росії. Ці процеси взаємопов’язані: авторитарна модель управління послаблює економічну самостійність країни, соціально-економічні проблеми підвищують вразливість населення до російського рекрутингу, а мілітаризація поглиблює залежність Мінська від Кремля.

Звільнення окремих політичних в’язнів і обмежені дипломатичні поступки не змінюють системного характеру репресій. Аналогічно, підтримка російських військових потреб не забезпечує довгострокової економічної стабільності Білорусі, а створює додаткові санкційні, фінансові та безпекові ризики.

За відсутності реальних політичних і економічних реформ Білорусь ризикує дедалі більше втрачати можливості для самостійного розвитку. Її економіка залишатиметься залежною від російського ринку та військових замовлень, суспільство — під тиском репресивного апарату, а державна політика — дедалі сильніше підпорядкованою стратегічним інтересам Кремля.

Фото - getty images