Війна, переговори та безпека Європи: стратегічні наслідки російської агресії проти України

Олександр Левченко

Посол України в Хорватії та Боснії і Герцоговині (2010-2017 рр.)

Питання припинення війни залишається головним на порядку денному на п’ятому році повномасштабної російської агресії проти України. Хоча Москва погодилася на проведення мирних переговорів в Абу-Дабі, вона не демонструє готовності до реальних кроків, спрямованих на досягнення домовленостей. Така позиція значною мірою стала можливою завдяки політиці американської адміністрації протягом останніх півтора року.

Фінансова допомога Україні з боку США фактично припинена. Останнім часом виникли також проблеми з передачею українській стороні розвідувальної інформації та використанням засобів супутникового зв’язку Starlink і Starshield. Таким чином, Вашингтон продемонстрував готовність обмежити різні форми підтримки України, якщо Київ не погодиться на поступки, яких вимагає Кремль.

Крім того, Україна опинилася в особливо складному становищі через нестачу засобів протиракетної оборони. Білий дім відмовив Києву в додаткових поставках ракет-перехоплювачів для систем Patriot, а Міністерство оборони США наразі затримує їх передачу навіть у межах закупівель, профінансованих європейськими партнерами. Офіційним поясненням є невизначеність ситуації в Перській затоці, хоча відповідні кошти вже надійшли на американські рахунки.

Останніми місяцями Путін активно використовує цю ситуацію, систематично завдаючи ударів по критично важливій енергетичній інфраструктурі України. Під атаками опиняються теплоелектростанції, об’єкти передачі електроенергії, системи теплопостачання та інші елементи енергетичної інфраструктури.

У ніч на суботу Росія знову атакувала Україну, застосувавши 36 балістичних і гіперзвукових ракет, а також 172 ударні безпілотники різних типів, 137 із яких були реактивними. Основними напрямками удару стали Київ і Київська область. Українська протиповітряна оборона знищила 149 безпілотників, зокрема 117 реактивних. Україна мала всього декілька антибалістичних ракет Patriot, які і використала. Тому було знищено тільки 4 російських балістичних ракет.

На Київщині були атаковані підстанції, які забезпечують передачу електроенергії від Рівненської та Хмельницької АЕС до Києва й центральних регіонів країни. Пошкоджень також зазнали підстанції в інших 12 областях України. Пошкодження поруч з атомними АЕС несуть серйозну ядерну та екологічну небезпеку. Фактично росіяни діють так, щоб Україна сама в цілях безпеки закрила ці дві АЕС. Тоді постає питання щодо російських АЕС. Україна на відміну від росіян, їх не атакувала. Але чому Кремль вважає, що може діяти в односторонньому порядку?

Стратегічна мета Москви полягає в тому, щоб позбавити великі українські міста водопостачання, електроенергії, опалення та каналізації, фактично перетворивши їх на подобу Маріуполя навесні 2022 року.

Такі систематичні удари по критичній цивільній інфраструктурі мають ознаки воєнних злочинів і можуть становити злочини проти людства і людяності. Десятки мільйонів українців опиняються під загрозою втрати базових умов для життя у великих містах. Водночас можливості України захистити населення залишаються обмеженими через нестачу протиракетних засобів, зокрема ракет-перехоплювачів для Patriot.

На фронті, попри значні людські та матеріальні втрати, Росія не демонструє стратегічного перелому на свою користь. За офіційними оцінками, на деяких ділянках українські сили повертають більше територій, ніж противник спроможний захопити.

За українськими офіційними оцінками, сукупні втрати російських військ від початку повномасштабного вторгнення становлять 1 609 500 осіб. Серед знищеної та пошкодженої російської військової техніки — 38 100 танків та бойових броньованих машин, 52 100 артилерійських систем, 2 260 реактивних систем залпового вогню, 1 750 засобів протиповітряної оборони, 453 бойові літаки, 600 000 оперативно-тактичних безпілотників, 5 200 крилатих ракет, 35 бойових кораблів, 2 підводні човни.

Президент США Дональд Трамп заявляє, що війна в Україні не є його війною. Однак масштаби російських військових втрат і накопичений бойовий потенціал російської армії мають безпосереднє значення для безпеки всієї Європи. Якби сили й ресурси, які Росія задіяла проти України, були спрямовані проти держав Західної Європи, наслідки для європейської системи оборони могли б бути катастрофічними.

У такому разі до протистояння неминуче були б залучені й американські військові контингенти, розміщені в Європі. Європейці на безпосередню війну з Росією мусили б витрачати коштів у багато разів більше ніж наданих за ці роки Україні. Плюс величезні збитки від російських руйнувань.

Українські військові за роки повномасштабної війни знищили сотні тисяч російських безпілотників. Водночас проникнення російських дронів у повітряний простір Польщі продемонструвало вразливість європейської системи протиповітряної оборони. Під час одного з таких інцидентів було задіяно сили протиповітряної та протиракетної оборони НАТО, зокрема винищувачі F-35, а також польські засоби ППО, включно з літаками F-16 та системою Patriot. Однак із 20 російських безпілотників, які перетнули польський кордон, за 8 годин боротьби було знищено лише 5.

Інший інцидент, пов’язаний із проникненням російської крилатої ракети в повітряний простір Польщі, також продемонстрував наявні прогалини в системі повітряного захисту країни. За наявною інформацією, ракета пролетіла значну відстань углиб польської території, не будучи своєчасно перехопленою. Подібні випадки свідчать про те, що Росія здатна перевіряти готовність НАТО до реагування, використовуючи провокації та порушення повітряного простору союзників. Для порівняння, Україна вже знищила близько 5 200 російських крилатих ракет. Це свідчить про значний досвід української протиповітряної оборони, набутий у реальних бойових умовах.

Американський президент регулярно згадує про нібито надані Україні 350 млрд доларів і стверджує, що Сполучені Штати не отримали нічого натомість. Однак фактичний обсяг американської допомоги, за іншими оцінками, є суттєво меншим і становить близько 150 млрд доларів. Водночас стратегічна вигода США полягає в тому, що Україна стримує російську військову експансію та не дозволяє перенести війну на територію інших європейських держав. Навіть ті політичні сили, які раніше припускали можливість задоволення територіальних претензій Кремля за рахунок України, поступово усвідомлюють, що Путін не обмежиться вже захопленими територіями.

Європа та США поки що не мають достатньої готовності до масштабного військового протистояння з Росією. Показовим прикладом є американська військова кампанія в Афганістані у 2001–2021 роках, на яку Сполучені Штати витратили неймовірних один трильйон доларів, але зрештою не змогли забезпечити перемоги над рухом «Талібан». А якщо врахувати побічні втрати, то це 2,2 трильйони доларів. Таліби не мали ані повноцінної авіації, ані військово-морських сил, ані сучасного ракетного арсеналу. Панічне виведення американських військ у 2021 році привело до одно моментного краху підтримуваного Вашингтоном афганського уряду та його збройних сил. Ці події посилили переконання Кремля в обмеженості готовності США до тривалого збройного протистояння.

Що стосується здатності Європи відбити можливу російську військову агресію, то наразі європейські держави ще не досягли необхідного рівня готовності. Протягом останнього року вони зробили низку кроків для зміцнення обороноздатності, однак припинення війни в Україні за нинішніх умов може створити для них значні стратегічні ризики. Європі можливо доведеться боротися з російською армією, яка протягом п’яти років вела найбільш масштабну війну за останні 80 років та адаптувалася до нових технологій і тактики.

Особливе занепокоєння викликають результати навчань НАТО за участю українських операторів безпілотників. Під час зимових маневрів в Естонії десять українських операторів дронів  протягом двох годин умовно вивели з ладу більшу частину британської танкової бригади. Після цього вони потенційно могли продовжити знищувати інші підрозділи, зокрема естонської дивізії. Організатори навчань вирішили припинити участь української групи, оцінивши масштаб її переваги в умовах моделювання сучасного поля бою.

Влітку під час навчань Альянсу в Німеччині 12 українських операторів безпілотників за кілька годин умовно знищили танкову бригаду США. При цьому американські підрозділи не змогли навіть своєчасно виявити позиції, з яких здійснювалися атаки.

Ці приклади демонструють серйозний розрив між досвідом українських військових, набутих у реальних бойових умовах, та підходами, які досі застосовуються в окремих арміях НАТО. Сучасна війна дедалі більше залежить від безпілотних систем, оперативної розвідки, швидкості обміну інформацією та здатності протидіяти масованому застосуванню дронів. Відповідно, навіть технологічно розвинені армії Альянсу потребують перегляду традиційних тактичних підходів.

Попри намагання Путіна зламати моральний дух українського суспільства систематичними ударами по цивільній інфраструктурі, Україна продовжує шукати шляхи зміцнення власної обороноздатності. Українське керівництво домовилося з Німеччиною про спільне виробництво проти балістичних ракетних засобів. Італія ухвалила рішення про передачу значного пакета ракет для європейської системи протиповітряної оборони SAMP/T, яку спільно виробляють Італія та Франція. Ці ракети здатні збивати російську балістику. Деякі європейські держави також погодилися передати Україні ракети для систем Patriot із подальшим відновленням власних запасів після надходження американських поставок Україні. Крім того, у Конгресі США обговорюється можливість ухвалення нового пакета допомоги Україні обсягом 15 млрд доларів за рахунок коштів, виділених попередньою адміністрацією, але заблокованих після приходу до влади Дональда Трампа.

Україна також працює над розвитком власного виробництва балістичних і проти  балістичних ракет. Якщо відповідні програми будуть реалізовані в заплановані строки, це може суттєво змінити баланс можливостей у протистоянні з Росією. Додаткові поставки західних крилатих ракет також могли б розширити спроможності України завдавати ударів по військових об’єктах далеко вглиб території РФ. При цьому російська система протиповітряної та протиракетної оборони має нерівномірне територіальне покриття. Значна частина її найбільш ефективних засобів зосереджена навколо Москви та стратегічно важливих регіонів. Це створює потенційні можливості для ураження військово-промислових об’єктів в інших частинах Росії. Українські безпілотники вже продемонстрували здатність систематично атакувати російські нафтопереробні підприємства. Водночас їхні можливості щодо руйнування великих промислових споруд залишаються обмеженими порівняно з ракетними засобами ураження.

Україні необхідно вистояти протягом наступних трьох місяців, які можуть стати особливо складними з огляду на інтенсивність російських атак і проблеми з постачанням засобів протиповітряної оборони. Москва продовжує систематично завдавати ударів по цивільному населенню та критичній інфраструктурі, намагаючись компенсувати відсутність вирішальних успіхів на полі бою терором проти мирних жителів.

Фото - ілюстративне/Генштаб ЗСУ