Справа про підрив «Північного потоку»: чи видасть Хорватія українця Німеччині

Олександр Левченко

Посол України в Хорватії та Боснії і Герцоговині (2010-2017 рр.)

Судова справа громадянина України Володимира Журавльова, якого Німеччина підозрює у причетності до диверсії на газопроводах «Північний потік», набула міжнародного політичного та правового резонансу. Нині питання його можливої екстрадиції розглядає Високий кримінальний суд Хорватії. Після того як польський суд відмовив у передачі українця Німеччині, увага прикута до позиції хорватського правосуддя, яке має врахувати обставини російської агресії проти України, аргументи захисту та норми міжнародного права.

Особливе занепокоєння викликає той факт, що, попри жорстоку російську агресію проти України, окремі українські громадяни в різних європейських країнах стикаються з кримінальним переслідуванням за звинуваченнями у ймовірній діяльності, спрямованій проти російської стратегічної інфраструктури.

Одним із найпомітніших прикладів, пов’язаних із Республікою Хорватія, є справа громадянина України Володимира Журавльова, який із серпня 2026 року перебуває під вартою в Пулі на підставі європейського ордера на арешт, виданого Федеративною Республікою Німеччина. Його підозрюють у причетності до диверсії на газопроводі «Північний потік».

Питання про його видачу Німеччині наразі розглядається в апеляційному порядку Високим кримінальним судом Республіки Хорватія. Водночас польський суд раніше відмовив у його екстрадиції, розглядаючи справу в ширшому контексті права України на самооборону від російської агресії.

На жаль, подібні випадки порушують серйозні правові, моральні та політичні питання. Чи можна дії, пов’язані з опором держави, яка стала жертвою збройної агресії, розглядати поза контекстом нав’язаної їй війни? І чи не існує ризику того, що кримінально-правові механізми європейських держав, хай навіть опосередковано, стануть інструментом захисту стратегічних інтересів держави-агресора?

Саме тому європейські судові системи мають з особливою увагою враховувати обставини російського вторгнення в Україну. Формалістське та надмірно обмежувальне застосування правових процедур, особливо за наявності спірних правових підстав, не повинно призводити до рішень, які суперечать основоположним принципам справедливості та ігнорують право України як держави, що зазнала збройного нападу, на самооборону.

Щось тут не так, коли йдеться про абсурдність ситуації, за якої німецьке правосуддя звинувачує Володимира Журавльова у вчиненні воєнного злочину саме тоді, коли канцлер Німеччини Мерц приїжджав до Києва, який зазнавав російських повітряних атак.

Насамперед очевидною є невідповідність між політичною реальністю та правовою кваліфікацією, застосованою в цій справі. Німеччина є одним із найважливіших європейських партнерів України та надає їй значну допомогу в захисті від російської агресії. Водночас німецьке правосуддя звинувачує громадянина України у воєнному злочині у зв’язку з пошкодженням газопроводів, які протягом багатьох років мали велике стратегічне значення для Росії.

Звичайно, політичне союзництво не повинно впливати на незалежність судової системи, оскільки суди, навпаки, зобов’язані ухвалювати рішення відповідно до закону. Однак цілком правомірно поставити питання про те, чи були в цьому випадку достатньою мірою розглянуті всі обставини війни, характер атакованого об’єкта та норми міжнародного гуманітарного права. Саме на цю невідповідність необхідно звернути увагу.

Чому правова кваліфікація в європейському ордері на арешт, згідно з якою Журавльов нібито вчинив воєнний злочин, є спірною?

Тут ми говоримо виключно про відповідне враження, а також про те, що кваліфікація діяння як воєнного злочину є надзвичайно серйозною і потребує особливо переконливого юридичного обґрунтування. Пошкодження приватної комерційної інфраструктури під час збройного конфлікту автоматично не означає вчинення воєнного злочину. Ключове значення має встановлення правового статусу конкретного об’єкта, наявності в нього військового призначення або його внеску в проведення воєнних операцій, а також дотримання норм міжнародного гуманітарного права. Усі ці обставини, згідно з загальнодоступною інформацією, розглядав польський суд, коли відмовив у видачі пана Журавльова Німеччині.

Коли ми щодня спостерігаємо наслідки російських атак на українські міста, школи, лікарні та житлові будинки, цілком зрозуміло, чому українське суспільство особливо болісно реагує на подібну правову кваліфікацію. Водночас, не маючи наміру будь-яким чином втручатися в роботу судів, зазначаємо, що все викладене вище відображає переважну думку українського суспільства, тоді як остаточну юридичну відповідь мають надати компетентні судові органи. З іншого боку, питання про екстрадицію має радше політичний, ніж правовий характер. Про це навіть говорив генеральний державний прокурор Республіки Хорватія Турадич в інтерв’ю телеканалу HRT-4.

Чи можемо ми очікувати, що хорватське правосуддя в апеляційному порядку вчинить так само, як польське правосуддя, а саме суд у Варшаві, і звільнить Журавльова?

Ми не маємо наміру і не можемо будь-яким чином наперед визначати рішення з цього питання, однак сподіваємося, що хорватське правосуддя уважно розгляне всі аргументи захисту, а також рішення суду у Варшаві, який раніше відмовив у передачі пана Журавльова Німеччині. Ще раз наголошуємо, що не хочемо наперед визначати рішення Високого кримінального суду Республіки Хорватія або чинити будь-який тиск на хорватських суддів, оскільки подібне є неприпустимим у демократичному суспільстві. Водночас вважаємо важливим, щоб під час розгляду справи були справедливо враховані всі аргументи, представлені суду адвокатами пана Журавльова, а також належним чином розглянуті підстави, викладені в польському судовому рішенні. Це особливо важливо, оскільки йдеться про судові органи двох держав — членів Європейського Союзу, які ухвалюють рішення щодо передачі однієї й тієї самої особи.

Нагадаємо, що прем’єр-міністр Польщі Дональд Туск у жовтні 2025 року прямо заявив, що проблема Європи полягає не в тому, що «Північний потік» було підірвано, а в тому, що його взагалі було побудовано. Він також зазначив, що кримінальне переслідування та передача Володимира Журавльова Німеччині не відповідають інтересам правосуддя, і прямо привітав рішення польського суду про відмову в його передачі.

Ми щиро віримо, що хорватський суд ухвалить незалежне та всебічно вмотивоване рішення, врахувавши всі відповідні правові й фактичні обставини.

Що це означатиме для Хорватії в межах європейської правової системи та системи безпеки, а також для її відносин із Німеччиною?

Ми не вважаємо, що законне та належним чином обґрунтоване рішення Республіки Хорватія про надання міжнародного захисту саме по собі створило б проблеми для її становища в Європейському Союзі або для відносин із Німеччиною.

Адже Хорватія є суверенною державою та членом Європейського Союзу, органи якої уповноважені самостійно розглядати заяви про надання міжнародного захисту відповідно до європейського та міжнародного права. Водночас Хорватія має зобов’язання, що випливають із європейської системи судового співробітництва, зокрема щодо виконання європейських ордерів на арешт за наявності передбачених законом підстав, і цих зобов’язань необхідно дотримуватися. Тому ми б не стали представляти цей випадок як вибір між Україною та Німеччиною. Йдеться про питання застосування права, захисту основоположних прав людини та дотримання незалежності судової системи.

Ми переконані, що Хорватія та Німеччина є достатньо близькими європейськими партнерами, щоб різні правові рішення в окремій справі не ставили під сумнів їхні двосторонні відносини. Сила європейської правової системи полягає саме в тому, що вона забезпечує незалежне ухвалення рішень, правовий захист особи та взаємну повагу між державами-членами.

Однак ще раз наголошуємо, що українська громадськість дуже уважно стежить за цією справою у зв’язку з можливістю екстрадиції нашого громадянина. За межами правових рамок ми бачимо масштабну діяльність «Газпрому», який намагається спрямувати німецьке правосуддя на шлях визнання наявності воєнного злочину там, де, на нашу думку, його немає. Водночас «Газпром» фінансує три приватні російські військові компанії, які вчинили велику кількість воєнних злочинів проти українських громадян на територіях України, тимчасово окупованих російською армією.

Київ та інші великі українські міста щодня зазнають інтенсивних ударів російських ракет і безпілотників. Існує велика кількість тяжких воєнних злочинів, скоєних Росією, які досі не отримали належної правової оцінки та не стали предметом кримінального переслідування. Це необхідно виправити. Таким чином, «Газпром» намагається спонукати німецьке правосуддя звинувачувати громадян України у вчиненні воєнних злочинів, тоді як сам значною мірою фінансує воєнних злочинців із російських приватних військових компаній (ПВК).

Ми занепокоєні тим, що в цьому конкретному випадку німецьке правосуддя може перебувати під надмірним тиском російської сторони, що створює загрозу для життя українських громадян, які зазнають кримінального переслідування. Тому ми вважаємо, що можлива видача Журавльова німецьким органам кримінального переслідування може становити небезпеку для його життя, з огляду на масштабну залученість російського «Газпрому» до цієї справи.

Фото - Володимир Журавльов