На росії знову заговорили про “стамбульські домовленості": що за цим стоїть - огляд політики росії

Ярослав Чорногор

Директор програми російських і білоруських студій аналітичного центру Рада зовнішньої політики "Українська призма". Кандидат історичних наук. Закінчив історичний та економічний факультети Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Візит Лаврова до Китаю, неможливість російської влади визначитись із власною стратегією стосовно “переговорів” та нове російське “міністерство патріотизму” - в рамках Програми російських і білоруських студій Ярослав Чорногор та Антон Оксентюк  підготували новий щотижневий #аналізагресора, в якому вони розбирають актуальні новини внутрішньої та зовнішньої політики росії.

1. В росії створюють міністерство з питань патріотизму та молоді

Ми спостерігаємо розвиток стратегії російської влади щодо введення нової молодіжної політики. Минулого тижня стало відомо, що в уряді рф планується створити нове міністерство. Воно має взяти на себе всі функції із розбудови молодіжної політики та патріотичного виховання. Про це повідомили джерела російського провладного ЗМІ “ведомости”.

Наразі розглядається кілька варіантів того, як буде функціонувати це міністерство. Зокрема, є варіант його створення на базі молодіжно-патріотичного федерального агентства з питань молоді, структури, яку адміністрація президента рф використовує для просування та координації цілої низки громадських активностей, фінансування ініціатив із впровадження патріотизму та загальних спроб побудувати ефективний механізм виховання лояльного покоління росіян.

Подібні кроки слід трактувати, як виконання завдань, поставлених путіним під час федерального звернення на початку 2024 року. У ньому російський лідер присвятив велику увагу наданню фінансування саме для потреб молоді.

Наразі потенціал створення нового міністерства є доволі обмеженим. Російська влада не розуміє мотивації та потреб молодого покоління та намагається діяти стандартними методами – фінансування патріотичних ініціатив, створення нових центрів та закладів для молоді, а також додаткової інфраструктури. Усі ці кроки, у перспективі, не дадуть високого результату.

2. Росія погрожує санкціями своїм партнерам – через їхню відмову від російської платіжної системи “мир”

Голова російського центрального банку, технократ та потужний фінансист Ельвіра Набіулліна, яка дуже рідко виходить із політичними заявами та намагається не піарити себе у ЗМІ, неочікувано пригрозила санкціями державам, які припинили підтримку російської карти “мир”, аналога західним VISA та MASTERCARD. Подібний виступ став доволі неочікуваним, адже росія фактично вперше за довгий період агресивно поставилась до лояльних до неї країн. Мова у першу чергу йде про ряд держав Центральної Азії – Казахстан, Узбекистан, Киргизстан, а також про Вірменію. Вони відмовились від підтримки платіжної системи рф через введені у лютому санкції США проти “національної системи платіжних карт” – оператора карти “мир”. Подібна риторика з боку Набіулліної говорить про вкрай негативну реакцію росії на подібні дії її країн-партнерів, адже це створить проблеми для російського “сірого експорту”, який надходить більшою мірою через зазначені держави.

3. Катастрофічні паводки через прорив дамби в Оренбурзькій області та бездіяльність влади

У місті Орськ Оренбурзької області рф 5 квітня відбувся прорив однієї з дамб на річці Урал, що причинило стрімке затоплення багатьох районів міста та довколішних населених пунктів. У наступні дні відбувся прорив ще кількох дамб, які мали б захищати місто від паводків.

Від прориву постраждало кілька десятків тисяч людей, були завдані значні збитки критичній інфраструктурі міст Орськ та Оренбург. Зокрема, призупинив свою діяльність Орський нафтопереробний завод. При цьому, місцева влада доволі пасивно сприяє порятунку та відшкодуванню збитків мешканцям. Так, через бездіяльність влади та відсутність належних сум компенсацій, жителі Орська 8 квітня вийшли на мітинг. Місцева прокуратура одразу назвала мітинг несанкціонованим, а губернатор Оренбурзької області при зустрічі з мітингувальниками заборонив знімати його на відео та намагався уникнути конкретних обіцянок.

Загалом руйнування від паводка збільшуються щодня і велика кількість населених пунктів та обласний центр Оренбург досі перебувають під загрозою.

Варто зазначити, що під загрозою перебувають і суміжні з Оренбурзькою областю регіони. Ця надзвичайна ситуація стала вже другим великим викликом для путіна після його “переобрання”. При цьому сам російський лідер не планує відвідувати Оренбурзьку область для того, щоб безпосередньо ознайомитися з наслідками паводка. Про це заявив його прес-секретар Дмітрій Пєсков. Замість цього, путін нібито перебуває на постійному зв'язку з місцевою владою.

Загалом надзвичайна ситуація в Оренбурзькій області демонструє непослідовність та пасивність російської влади.

1. Росія досі не може сформувати власну поточну позицію стосовно “переговорів”

Протягом минулого тижня ми спостерігали доволі очевидну розбіжність у позиції російського керівництва стосовно повернення у  дискусію про “переговори” наративу про “стамбульські домовленості”. Йдеться про  низки питань, які порушувались під час зустрічей української та російської делегацій у Стамбулі в перші місяці повномасштабного вторгнення.

Так наразі ми бачимо, як росія через розмову Шойгу з французьким міністром оборони знову ввела це поняття у дискурс. Разом із цим, через тиждень після їх контакту, прес-секретар путіна Дмітрій Пєсков різко заявив про те, що “геополітична ситуація” у світі змінилась, виключивши повернення до “стамбульського формату”.

Водночас вже після заяв Пєскова, на зустрічі російського диктатора із самопроголошеним білоруським президентом Лукашенко, путін висловив абсолютно протилежну думку та знову погодився із необхідністю “повернутись до стамбульських домовленостей”.

Але вже наступного дня російський міністр закордонних справ Лавров також прокоментував цю тему. Він висловив ще одну позицію та заявив про необхідність одночасного повернення до “стамбульських домовленостей” та врахування “ситуації на землі”.

Таким чином ми бачимо, що в самому керівництві росії досі немає однозначності щодо деталей “переговорів”. Найбільш ймовірно, що саме висловлювання Лаврова виражає поточну позицію кремля. Їх максималістський характер демонструє, що росія прагне почати будь-який потенційний діалог з позиції сили та не збирається відходити від власних ультиматумів стосовно бажання обмежити суверенітет України (чим по суті і є російські “стамбульські домовленості”), а також домагається визнання усіх захоплених територій.

2. Візит Лаврова до Китаю

Російський міністр закордонних справ Сєргєй Лавров здійснив візит до Китаю, де зустрівся із міністром закордонних справ КНР Ван Ї. Фактично, ця зустріч стала підготовкою до майбутнього візиту путіна, що вже було підтверджено в кремлі.

В загальному форматі китайська сторона, говорячи про результати зустрічі, заявила про стандартне посилення “стратегічної співпраці” та про те, що обидві країни стоять на боці «чесності та справедливості».

Слід приділити увагу окремій заяві Лаврова, який окрім звинувачень НАТО у тому, що з цією організацією “неможливо вести переговори на основі балансу інтересів”, розповів про прагнення путіна зміцнити “євразійську безпеку” разом із КНР та необхідності “почати діалог із залученням інших наших однодумців із цього питання”. Наразі незрозуміло, чи мають слова російського міністра закордонних справ загальний характер,  чи ж то росія прагне почати роботу зі створення окремої безпекової структури в регіоні. Майбутній візит путіна до КНР продемонструє це.

3. Коментарі росії стосовно майбутнього “саміту миру” у Швейцарії

Представники російської влади зробили низку заяв стосовно очікуваного "саміту миру", який має пройти у червні цього року у Швейцарії. Відомо, що росію ніхто не запрошував, а потенціал її участі можливий лише на наступному саміті цього формату, після того, як буде створений певний базис, на основі якого можна буде взаємодіяти із кремлем.

При цьому посольство рф у Швейцарії поспішило відреагувати, заявивши про те, що “навіть у разі отримання запрошення на подібний захід, росія його не прийме”.

ʼРосійській диктатор путін також прокоментував проведення саміту, але при цьому в його словах проглядаються виправдовування та очікування на запрошення: “нас не запрошують, а кажуть, що ми відмовляємося. Але ще раз хочу наголосити, що ми "за", але тільки не у форматі нав'язування нам будь-яких схем, які нічого не мають спільного з дійсністю”.

​