«Буревісник» замість хліба: росія імітує прорив, щоб приховати економічний занепад

Олександр Левченко

Посол України в Хорватії та Боснії і Герцоговині (2010-2017 рр.)

Проблеми з російським бюджетом вдарили по оборонній промисловості. Російське видання «Арбат Медіа» з посиланням на статистичні дані опублікувало повідомлення, що в Росії почало скорочуватись виробництво на військових заводах, які раніше були основним джерелом економічного зростання.

Військово-промисловий сектор, на який припадали трильйони бюджетних витрат, зазнав різкого уповільнення темпів зростання. Промисловість, пов’язана зі зброєю, перейшла від стабільного розвитку до стагнації. Так, випуск готової металопродукції, який зріс на 26,4% у 2023 році та на 31,6% у 2024 році, у вересні 2025 року в річному вимірі скоротився на 1,6%. У порівнянні з серпнем загальне падіння склало 20%, - повідомляє Raiffeisen bank.

Аналітики відзначають, що спад в оборонній промисловості знизив весь індекс виробництва, який у вересні зріс лише на 0,4% порівняно з 2,4% у серпні. Головний економіст російського Альфа-банку Наталія Орлова пов'язує це з бюджетними проблемами. За її словами, державний оборонний інженерний комплекс також показав зниження – мінус 0,1% після зростання на 15,7% місяцем раніше. Експерт вважає, що посилення фіскальної політики може призвести до подальшого уповільнення зростання промисловості в найближчі місяці.

У вересні темпи зростання російської військової промисловості пішли на спад. Виробничі показники знижуються, на підприємствах оборонно-промислового комплексу фіксується дефіцит комплектуючих, кадрів та логістичних ресурсів. Навіть колосальні бюджетні вливання вже не компенсують структурних проблем, накопичених за роки мілітаризації.

Незважаючи на величезні витрати на державне оборонне замовлення з бюджету, військово-промисловий комплекс Росії вперше показав скорочення виробництва. Експерти зазначають, що російська економіка вичерпала ресурс військового підйому, а ставка на постійне нарощування військових витрат перестає працювати.

Символічний обвал цього сектору у вересні став очевидною ознакою того, що «військове диво» російської економіки підходить до своєї межі. Галузь, яку Кремль називає «локомотивом економіки», більше не демонструє колишнього розмаху. На тлі загального ослаблення економіки руйнується остання надія, яка утримувала мілітаризовану російську систему на плаву. Поки влада спішно зайнята підтримкою нафтопереробки та експортних доходів, військово-промисловий комплекс втрачає стійкість та інерцію зростання.

Росія стикається з ефектом вигоряння військової моделі розвитку: економіка, «заточена» під війну, втрачає баланс і йде в затяжне ослаблення, де військові пріоритети вже не рятують, а лише посилюють загальне падіння ВВП.

Все це, разом із бюджетними обмеженнями та новими санкціями, призведе до стагнації. Прогнози краху російської економіки стають дедалі реальнішими, промисловий спад виходить за рамки «оборонки», цивільні галузі також «падають» увесь рік і до вересня пішли в мінус на 1,1%.

Обробна промисловість, яка ще нещодавно вважалася опорою внутрішнього виробництва, опинилася в глибокій рецесії: зниження зафіксовано у 18 з 24 напрямків, що відстежуються російською статистикою.

Починаючи з 2024 року, представники російського ВПК неодноразово скаржилися, що розцінки, встановлені міністерством оборони Росії, змушують галузь працювати собі на збиток. Тому навіть багатомільярдні оборонні замовлення Кремля не дають гарантії, що «зав'язана» на війні економіка Росії здатна «витягнути» промисловість з ями.

Після майже трьох років безперервного двозначного підйому оборонні підприємства почали втрачати темп, військова промисловість вперше пішла на спад.

Найбільш різке гальмування фіксується у металургійному сегменті. Схожа картина у категорії «інші транспортні засоби», куди відносять виробництво танків, бронетехніки та військових машин. Тут зростання впало більш ніж у десять разів: з 61,2% у серпні до всього 6% у вересні. Для порівняння, у 2023 році виробництво у цьому секторі додало 34,2%, а роком раніше – 29%. Такий обвал темпів розвитку показує, що навіть оборонна галузь, яка тривалий час вважалася «несучою колоною» російської економіки, починає втрачати стійкість.

Додатковий удар по російській економіці завдають нові американські санкції, під які вперше потрапили нафтові гіганти «Роснефть» та «Лукойл». Втрата індійського ринку, що був ключовим, також може різко скоротити валютні надходження і підірвати бюджет. На тлі спаду в промисловості та уповільнення зростання ВПК ризик «жорсткої посадки» економіки Росії перетворюється з теорії на реальність.

Російські банкіри вважають, що серйозні проблеми промисловості пов’язані з бюджетними обмеженнями. Вони прогнозують скорочення витрат у четвертому кварталі, аби вкластися в план, а це може призвести до «переохолодження економіки».

Окрім того, аналітики очікують ще більшого удару по російській економіці через нові санкції США. Водночас, російське вище керівництво повідомляє про буцімто успішне випробування крилатої ракети необмеженої дальності «Буревісник» з ядерною енергетичною установкою та необхідність розбудови відповідної інфраструктури для розміщення цієї зброї в російських збройних силах. Але на тлі стагнації галузей російського ВПК навіть сам факт успішного випробування і питання розвитку інфраструктури для нової ракети вбачаються малоймовірними.

Перші роки мобілізаційного попиту тимчасово підтримували виробництво, але цей ресурс вже вичерпаний. ВПК Росії не здатний забезпечити економічний мультиплікатор – військові замовлення не створюють нових технологій та робочих місць. Коли пріоритети бюджету зміщуються, галузь швидко деградує. Військово-промисловий комплекс вичерпав потенціал зростання.

Незважаючи на офіційні заяви про «стійкість», російська промисловість стикається з технологічним та кадровим голодом. Обмеження на імпорт обладнання та технологій позбавили підприємства доступу до критичних компонентів. Промисловість не адаптувалася, вона просто виживає на запасах і державних дотаціях, що залишилися, а санкції підточують індустріальну основу економіки. Промисловий спад веде до закриття підприємств, зростання безробіття та падіння реальних доходів.

Мономіста знову перебувають у становищі 1990-х, коли «опорні» заводи перестають бути точками розвитку. Влада компенсує це пропагандою та мілітаризацією свідомості, але не реальними можливостями для людей.

Соціальна вартість російської стагнації зростає, авторитарна модель управління душить розвиток. Державний контроль та відсутність конкуренції роблять промисловість неефективною та залежною. Рішення приймаються не економічно, а політично, заради «показників» та лояльності. Без свободи підприємництва та реформ інститутів управління неможливе ні імпортозаміщення, ні технологічний ривок.

Заяви про «успішні випробування» ракети «Буревісник» виглядають швидше як елемент пропагандистського спектаклю, ніж реальне технологічне досягнення. В умовах стагнації російського ВПК, обмеженого доступу до західних компонентів та фінансування такий складний проект виглядає мало реалістичним. Росія втратила промислову базу, здатну стабільно виробляти передові системи озброєнь, і заповнює це гучними заявами про «прориви» не підтвердженими незалежними джерелами.

Новини на кшталт «Буревісника» виконують політичну функцію – відвернути увагу від погіршення економічної ситуації, зростання бідності та падіння доходів. 

Санкції системно підточують економіку: скорочується експорт, дорожчають імпортні комплектуючі, руйнуються логістичні ланцюжки. На цьому тлі спроби нарощувати військові витрати лише посилюють дисбаланс. «Гармати замість хліба» стають не метафорою, а реальністю, коли ресурси йдуть не на розвиток, а на підтримку ілюзії військової величі. Російська влада демонструє ракети, щоб приховати напівпорожні холодильники громадян та безвихідь промислової політики.

Підсумок очевидний: замість технологічного прориву – імітація, замість модернізації – мілітаризація. Прийшов до сплати значний рахунок за розв’язання Росією неспровокованої війни проти України. Кремль ще робить вигляд, що його не помічає. Та час розплати скоро настане.

Фото - економічна криза в росії загострюється: у 220 муніципалітетах витрати на продукти перевищують 50 % безготівкових платежів. Цей показник, відомий як закон Енгеля, стає індикатором масової бідності, де домогосподарства витрачають ледь не весь бюджет на базові потреби, не маючи ресурсів для розвитку чи інвестицій / СЗР