кремль окреслив нові кабальні умови переговорів, - огляд політики росії

Ярослав Чорногор

Директор програми російських і білоруських студій аналітичного центру Рада зовнішньої політики "Українська призма". Кандидат історичних наук. Закінчив історичний та економічний факультети Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Двосторонній договір між Іраном та росією, велика прес-конференція лаврова та потенційні проблеми із системою “електронних повісток”, - в рамках Програми російських і білоруських студій в рамках Програми російських і білоруських студій Антон Оксентюк та Ярослав Чорногор представляють новий щотижневий #аналізагресора, в якому вони розбирають актуальні новини внутрішньої та зовнішньої політики росії.

Проблеми в російській системі “електронних повісток”. Потенційне відтермінування готовності кремля до нової хвилі мобілізації

Російський уряд опублікував постанову, з якої випливає, що впровадження очікуваної системи “єдиного реєстру військового обліку” (електронні повістки) буде фінансуватися ще цілий рік, до грудня 2025 року. Це означає, і це підтверджують профільні експерти, що кремль не введе у дію цю систему до зазначеного періоду.

Слід нагадати, що “єдиний реєстр військового обліку” - це не просто система, щоби видавати електронні повістки призовникам та тим, кого потенційно можуть мобілізувати. Ця система також повинна в автоматичному порядку обмежувати виїзд з росії для тих росіян, які отримали повістку. Відтак, “єдиний реєстр” повинен був би стати прикладом прямого обміну інформацією між міністерством оборони росії (яке відповідає за мобілізацію) та фсб (яке відповідає за перетин росіянами кордону).

Ця система першопочатково повинна була прозочати повноцінно працювати ще у листопад 2024 року, але виявлені при її тестовому запуску в окремих регіонах помилки змусили уряд відкласти відповідне рішення. Очікувалося, що “єдиний реєстр” запрацює з 1 січня 2025 року, адже саме цю дату називали російські профільні депутати. Відкладення запуску на кінець 2025 року означає, що виявлені проблеми не були вирішені, а отже нам не слід очікувати запровадження системи найближчим часом.

Водночас деякі російські правозахисні організації також повідомили, що окремі аспекти обмежень для росіян стосовно нового “мобілізаційного” законодавства вже ж таки почали працювати. Мова йде про випадки відмови у реєстрації автомобілів через відсутність військового обліку, хоча подібна ситуація є доволі далека за свої масштабом від масованого обмеження на виїзд росіян у ручному режимі.

Для України ця тема є важливою у контексті можливої другої хвилі мобілізації в росії, адже сам “єдиний реєстр” початково створювався для розв'язання тих проблем, які виникли при першому оголошенні мобілізації у вересні 2022 року. Таким чином ми стикаємось з двома факторами. По-перше, тепер ми не можемо більш точно спрогнозувати часові плани кремля стосовно нової мобілізації, але разом із цим таке рішення очікувано спричинить ситуація осені 2022 року, а саме масовий виїзд населення за кордон.

Візит російського прем’єр-міністра до В’єтнаму

14 січня російська делегація на чолі з прем’єр-міністром Міхаїлом Мішустіним здійснила офіційний візит до В’єтнаму та провела переговори з урядом цієї країни та її прем’єр-міністром Фам Мінь Тінем.

Крім того, Мішустін провів окрему зустріч і з в’єтнамським президентом Луонг Куонгом. Загалом потрібно азначити, що цей візит мав для російської влади вагу саме з огляду на економічні проблеми, адже для кремля у ситуації поступової переорієнтації на Схід існує потреба у розширенні двосторонньої взаємодії. Серед переговорних тем, які були відзначені у російських ЗМІ, одразу виділяється енергетична тема.

Так, поміж того, що між двома країнами був підписаний меморандум про взаємодію у сфері атомної енергетики, самі росіяни прямо заявляють про готовність повернутися до побудови у В’єтнамі атомної електростанції. Про це фактично прямо заявив генеральний директор “росатому” Алєксєй Ліхачов, нагадавши про стару домовленість майже десятирічної давнини щодо побудову АЕС “Ніньтхуан-1”. При цьому самі в’єтнамці своєї згоди на це будівництво наразі не дали, адже російські чиновники говорять саме про власну пропозицію.

Раніше Українська призма аналізувала ситуацію навколо “росатому”, а також персональних санкцій проти її керівництва, які були вперше введені з початку повномасштабного вторгнення росії. І подібні кроки якраз можуть свідчити про можливість впровадження обмежень вже проти самої компанії. А тому будь-які переговори про початок нових проектів будуть брати до уваги подібний варіант розвитку подій, адже будівництво АЕС “Ніньтхуан-1” за планами повинно було тривати 6-7 років.

Окрім атомної енергетики, росіяни заявили й про готовність постачати  В’єтнаму власний зріджений природний газ. І така можливість дійсно є реальною, особливо у довгостроковій перспективі. Адже Євросоюз вже має плани поступово відмови від російських енергоресурсів. А саме зріджений природний газ з росії наразі досі постачається у значних об’ємах до ЄС: вивільнені об’єми цілком можуть потрапити до В’єтнаму.

Ще однією важливою темою стала російська ініціатива стосовно відкриття у В’єтнамі “школи російської мови для трудових мігрантів”. Згідно з коментарями російських чиновників, москва має бажання залучати в’єтнамців як робочу сили, а тому вони потребуватимуть знань з російської мови. Ця ініціатива також викликає питання, головним з яких є чи готові робітники з В’єтнаму їхати на заробітки до росії.

Загалом же цей візит не приніс росії жодних важливих економічних преференцій чи рішень: саме таким рішенням могла б стати домовленість про будівництво нової АЕС.

Візит президента Ірану до росії. Підписання двостороннього договору про всеосяжне стратегічне партнерство

Найважливішою новиною тижня стало довгоочікуване підписання двостороннього “всеосяжного” договору між росією та іраном, про який велися дискусії весь 2024 рік. Зроблено це було під час візиту до москви іранського президента Масуда Пезешкіяна.

Слід одразу зазначити, що цей документ не став аналогічним до того, який росія підписала з КНДР чи лукашенківською Білоруссю. У ньому нема ніяких зобов'язань обов’язкової військової допомоги у разі агресії проти однієї з держав.

Більше того, напередодні його підписання іранський посол в росії окремо зазначив, що не йде мова про створення військового блоку, і що Тегеран не зацікавлений у цьому. Єдиним оборонним аспектом, про який є згадка у документі, це згода однієї зі сторін не допомагати противникам, якщо вони здійснили напад на іншу країну-підписанта договору.

Загалом же “всеосяжний” договір має характер формального політичного кроку зі значними можливостями для двосторонньої економічної співпраці. Наприклад, мова йде про створення альтернативи SWIFT, але виключно між росією та Іраном (слід згадати, що москва майже рік намагалася просунути цю ініціативу в рамках БРІКС, але зазнала невдачі). Також йдеться про кілька десятків інших економічних сфер для майбутньої співпраці.

Насправді вже за кілька місяців то цієї події було зрозуміло, що Іран не має сильного бажання підписувати цей договір. Основним аргументом на підтвердження такої оцінки є той факт, що саме підписання документа протягом 2024 року неодноразово відкладалося, хоча, за словами російського посла в Ірані, текст договору був майже готовим ще у січні минулого року.

Спочатку підписання договору перенесли на літо 2024 року, а потім очікували, що церемонія підписання пройде під час саміту БРІКС у Казані, чого також не відбулося. Ймовірною причиною було певне бажання Тегерану піти на домовленості із Заходом для врегулювання відносин, чого так і не відбулося. Але зрозуміло, що ключовим елементом, який й привів до підписання двостороннього договору, став цілий ряд поразок Ірану на Близькому Сході. Найгіршої подією стало повалення режиму Башара Асада, який тримався на військовій силі так званого Корпусу вартових ісламської революції.

Для України дійсно важливим є питання військової співпраці між цими країнами. Нам не слід виключати варіанту того, що росія врешті-решт може надати Ірану ряд своїх військових технологій. У першу чергу мова йде про самостійне виготовлення Тегераном російських винищувачів Су-35, про що іранці непублічно просять вже довгий час. Ще однією темою є сфера ядерних технологій, які москва також може надати Ірану, та про що вже пишуть деякі ЗМІ. Але в цілому цей двосторонній договір не призведе до якихось кардинальних змін ні на Близькому Сході, ні у політиці щодо України та більшої небезпеки для нас з боку іранської армії.

Велика прес-конференція міністра закордонних справ росії

14 січня російський міністр закордонних справ Сєргєй Лавров провів велику прес-конференцію за результатами 2024 року. На ній він зробив низку заяв, які, в тому числі, стосувалися теми вимог москви щодо завершення війни. Фактично, кремль словами свого міністра закордонних справ окреслив свої фінальні умови перед початком “мирних” переговорів з Дональдом Трампом.

Вустами Лаврова путін публічно заявив, що тепер йому не потрібні домовленості, які стосувалися б лише України. росія хоче отримати від США новий глобальний безпековий договір, який би охоплював увесь “євразійський простір”, в тому числі, відведення військ НАТО від російського кордону.

кремль також ні на йоту не відійшов і від свого ультиматуму, оголошеного путіним у червні 2024 року під час промови перед російськими дипломатами. Мова, як і раніше, йде про юридичну відмову від вступу України до НАТО, а також про анексію територій чотирьох українських областей.

Воднораз навіть ця риторика радикально погіршилась: з`явились нові вимоги. І це “нововведення” потенційно є одним із найбільш небезпечних для майбутнього української державності. Так, Лавров зазначив, що кремль, щоб були скасовані “обмеження прав росіян та російської мови” в Україні.

Тобто, йдеться про бажання путіна повернути українське суспільство в російське культурне середовище. Небезпека полягає у тому, що росія, ймовірно, почне просувати на переговорах надання російській мові певного державного статусу, адже міністр кілька разів повертався до теми “прав росіян в Україні та російської мови”.

В цілому ж російський міністр прямо продемонстрував, що для москви найважливішим є саме культурне повернення України під контроль росії. Тому українській владі вже потрібно проводити відповідні консультації з членами команди Дональда Трампа щодо того, що подібні, на перший погляд, несуттєві поступки є найбільш неприпустимими.

З вуст Лаврова ми також почули й загальне погіршення риторики стосовно самої української держави. Говорячи про готовність надати гарантії безпеки, він чи не вперше використав фразу “та країна, яка на сьогодні називається Україною”, а також зробив натяк на майбутні територіальні зазіхання за межами вже оголошених.

Окрім війни та переговорів Лавров торкнувся ще однією важливої теми - реформування ООН в контексті розширення кількості постійних членів Ради Безпеки. Міністр прямо заявив, що вони не підтримують приєднання до нього ні Німеччини, ні Японії. Замість цього ми чуємо вже стандартну риторику, направлену на поширення російських інтересів у сфері так званого “Глобального Півдня”. А тому не є дивним, що москва хоче бачити серед постійних членів Ради Безпеки Індію та Бразилію, які є членами БРІКС.