кремль готується до нової війни проти балтійських країн, - огляд політики росії

Ярослав Чорногор

Директор програми російських і білоруських студій аналітичного центру Рада зовнішньої політики "Українська призма". Кандидат історичних наук. Закінчив історичний та економічний факультети Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Аналіз результатів Петербурзького економічного форуму, потенційна підготовка кремля до вторгнення в Європу та нові північнокорейські “будівельники” в рф - у рамках Програми російських і білоруських студій інтерн Михайло Сінаюк та експерти Антон Оксентюк та і Ярослав Чорногор представляють новий щотижневий #аналізагресора, в якому вони розбирають актуальні новини внутрішньої та зовнішньої політики росії.

Результати цьогорічного ПМЕФ

Цьогорічний Петербурзький міжнародний економічний форум, колись важлива подія, після повномасштабного вторгнення перетворився на майданчик для політичних гасел та демонстрації ілюзорної відсутності ізоляції росії. Західних бізнесменів та європейських лідерів замінили представники «Глобального Півдня».

Форум став не лише трибуною для заяв путіна, а й ареною прихованих суперечок серед російських чиновників на тлі економічних проблем. Вперше з початку повномасштабного вторгнення, Петербургзький форум публічно виявив внутрішнє протистояння у російській владі, спричинене станом економіки.

Головною причиною стало невдоволення з боку  великого бізнесу, підприємств та деяких високопосадовців уряду політикою Центробанку рф та його очільниці Ельвіри Набіулліної. Протягом останніх місяців у росії триває відкрите протистояння між Центробанком і бізнесом через високу ключову ставку (20%), що блокує залучення кредитів та розвиток компаній.

Міністр економічного розвитку Максім Рєшетніков публічно закликав Набіулліну «любити економіку» та уникати крайніх заходів у боротьбі з інфляцією. Представники великого бізнесу, зокрема голова «Северсталі» Алєксандр Шєвельов, попереджали про загрозу повної зупинки металургійних заводів. Це створило парадоксальну ситуацію: доки путін вихваляв «позитив» для російської економіки, його ж чиновники та бізнесмени лякали рецесією, підтверджуючи посилення внутрішньополітичного тиску та прояви економічних наслідків війни.

Для російського диктатора Петербургзький форум став черговою нагодою для зовнішньополітичних заяв щодо російсько-української війни. Путін не лише повторив усі ультимативні вимоги росії про припинення війни (обмеження української армії, «нелегітимність» української влади), але й пішов далі. Він прямо заявив, що вважає всю Україну «своєю» та оголосив про нові територіальні зазіхання, зокрема на Суми, виходячи за межі вже заявлених областей. Це свідчить про його переконання у сильній військовій позиції росії та вкрай низьку ймовірність реальних переговорів про завершення війни чи перемир'я найближчим часом, принаймні до завершення поточної літньої кампанії.

Путін також використав форум для самопросування перед Дональдом Трампом, повторюючи його риторику про те, що війни б не було, якби Трамп залишався президентом. Це показує, що, попри показну впевненість у військовій перевазі, кремль все ж прагне прихильності Білого дому з розрахунком на можливе пом’якшення або зняття санкцій.

Ескалація в Європі

Останні супутникові знімки від Planet Labs, опубліковані шведським телеканалом SVT, викривають системну модернізацію щонайменше п'яти російських ядерних баз поблизу кордонів Північної Європи, включно з об'єктами в Білорусі (Осиповичі), поблизу Калінінграда, на Новій Землі та Кольському півострові. Міністр оборони Швеції Пол Йонсон підтвердив, що його країна "усвідомлює це і давно стежить за ситуацією", відзначаючи як інвестиції росії у ядерний потенціал, так і розробку нової військової доктрини.

Ця інформація, у поєднанні з аналізом дій кремля, вказує на потенційно високу ймовірність агресії росії проти Балтійських чи Північноєвропейських країн. Російська агресія проти України вже продемонструвала готовність москви порушувати міжнародне право та використовувати військову силу для досягнення своїх геополітичних цілей. Кремль, схоже, орієнтується на підтримку своїх партнерів, зокрема Китаю, Ірану та КНДР, у цьому потенційному протистоянні.

Спочатку існував план підв'язати напад на Європу під можливий напад Китаю на Тайвань. За оцінками багатьох аналітиків, Китай активно нарощує свій військово-промисловий комплекс, і приблизно до 2027 року його військова промисловість може досягти точки, коли вона вимагатиме військового застосування. В іншому випадку, Китай ризикує зіткнутися з серйозною економічною кризою через "перегрів" економіки інвестиціями у військовий сектор – ситуація, яка має історичні паралелі з Третім Рейхом і навіть самою росією напередодні повномасштабного вторгнення у 2022 році.

Проте, події на Близькому Сході могли внести корективи до цих планів кремля, потенційно змінюючи часові рамки або регіональні пріоритети. Незалежно від конкретного сценарію, ознаки підготовки до агресії є очевидними. На це вказує початок активної пропагандистської та інформаційної обробки населення, яка передує військовим діям. Яскравим прикладом є нещодавня публікація книги про Литву, зміст якої багато в чому повторює сумнозвісну статтю путіна про Україну, що з'явилася незадовго до вторгнення. Така інформаційна кампанія спрямована на дегуманізацію потенційного супротивника та створення "історичних" чи "безпекових" обґрунтувань для майбутньої агресії.

Модернізація ядерних баз поблизу кордонів НАТО та Північної Європи є частиною ширшої стратегії кремля, що включає як зміцнення ядерного стримування, так і, можливо, підготовку до ескалації. Ця модернізація може бути інтерпретована як демонстрація сили, здатна впливати на регіональні та глобальні події, а також як елемент підготовки до потенційного конфлікту. Поряд з агресивною риторикою росії щодо НАТО та прагненням переформатувати європейську безпекову архітектуру, така військова активність на кордонах Північної Європи створює значну загрозу стабільності всього континенту. Дії москви свідчать про її готовність до подальшої ескалації та прагнення використати військову силу як основний інструмент зовнішньої політики.

Черговий візит Шойгу до КНДР. Перманентна присутність корейців у Курській області

Рішення Пхеньяна направити 6000 фахівців, серед яких 1000 саперів та 5000 будівельників, до Курської області для "відновлення" регіону, про що повідомив секретар ради безпеки рф Сергій Шойгу, викликає низку серйозних питань та свідчить про поглиблення співпраці між двома державами. Ця домовленість, досягнута під час другого візиту Шойгу до КНДР за місяць, демонструє готовність Північної Кореї надати росії не лише військову допомогу, а й значні людські ресурси, що несе очевидні ризики для самої КНДР.

По-перше, участь 1000 саперів у "розмінуванні російської території" та 5000 військових будівельників у "відновленні інфраструктурних об'єктів" в Курській області є значним внеском. Курська область межує з Україною та регулярно піддається обстрілам і проникненням українських сил. Це означає, що північнокорейські фахівці опиняться у зоні підвищеної небезпеки, що потенційно може призвести до жертв серед них. Такий сценарій несе репутаційні ризики для Пхеньяна та може створити внутрішню напругу, якщо інформація про втрати почне поширюватися.

По-друге, це рішення є прямим порушенням низки резолюцій Ради Безпеки ООН, які забороняють Північній Кореї експорт робочої сили. Направлення тисяч громадян для роботи за кордоном, особливо у військовій чи наближеній до неї сфері, може спричинити нові міжнародні санкції проти КНДР. Південна Корея, США та інші західні країни, ймовірно, засудять цей крок і можуть вжити відповідних заходів, посилюючи ізоляцію Пхеньяна та завдаючи удару по його і без того обмежених економічних зв'язках.

По-третє, цей крок підкреслює поглиблення залежності росії від таких держав, як Північна Корея, для підтримки своєї військової кампанії та економіки в умовах міжнародних санкцій. кремль, ймовірно, обіцяє Пхеньяну в обмін на цю допомогу військові технології, продовольство або фінансову підтримку. Проте для КНДР така співпраця, хоч і приносить короткострокові вигоди, але посилює її статус держави-ізгоя та робить її ще більш вразливою до зовнішнього тиску.

По-четверте, подібним чином рф додатково легітимізує потенційну присутність північнокорейських військових у майбутньому вже на окупованих територіях України. А отже, цей крок може означати їхню потенційну участь у бойових діях під виглядом "будівельників".

Таким чином, направлення 6000 північнокорейських фахівців до росії є актом підтримки, що має серйозні наслідки. Воно демонструє зростаючу військову та політичну взаємодію між москвою та Пхеньяном, що викликає занепокоєння міжнародної спільноти, та водночас несе значні ризики для самої Північної Кореї, ставлячи під загрозу життя її громадян та потенційно посилюючи міжнародні санкції.