Євген Магда: Білоруські демсили мають стати реалістами вже сьогодні, а не 2025 року

Лідера демсил має обирати парламент, інакше після 2025 року Світлані Тихановській буде складно підтвердити свій статус president-elect. Щоби вижити, білоруські демократичні сили мають реально трансформуватись, а не калькувати логіку Лукашенка у своїй роботі. Потрібно обрати Координаційну раду, яка, у свою чергу, обере лідера демократичних сил. А якщо ні, то після 2025 року Світлані Тихановській, яка не зможе брати участь в офіційній президентській кампанії, буде складно довести (підтвердити) свій статус president-elect. А режим планує провести президентську кампанію у Білорусі вже влітку 2025 року. Півтора року – вкрай малий термін.

Що робити білоруським демократичним силам за цих обставин? BG.Media поспілкувався з директором Інституту світової політики (Київ, Україна) Євгеном Магдою.

- Влітку 2025 року у Білорусі відбудеться президентська кампанія. Вже зараз демократичні сили стоять перед вибором: або брати участь у кампанії у традиційному форматі (висування кандидата у президенти або підтримка умовно нейтрального претендента), або відмовитися від традиційного формату участі. У теперішній ситуації, коли «неправильний» смайлик у соцмережах загрожує кримінальною справою та реальною в'язницею, коли у в'язницях перебувають тисячі політв'язнів, а вибори, як такі, відсутні, до чого призведе висунення опозиційного кандидата у президенти?

- Я не думаю, що білоруські демократичні сили зможуть висунути офіційного кандидата на президентських виборах у Білорусі, принаймні виходячи із внутрішньополітичної ситуації на сьогодні. По-перше, це є малоймовірним, а по-друге, недоцільним, бо справді висування такої людини підставить її під удар репресивної машини, яка із 2020 року лише постійно набирала обертів. Це з одного боку.

А з іншого боку, заклик Григорія Астапені «не сердити діда» мені здається не є надто ефективною зброєю проти Лукашенка. Так чи інакше, якщо демократичні сили не демонструватимуть прагнення боротися, не показуватимуть зуби, то їхня популярність просто зійде нанівець. І це також треба враховувати.

Мені близька позиція Юрія Дракохруста, котрий нещодавно в інтерв'ю Змітеру Лукашуку процитував статтю «Що робити» Володимира Леніна: треба створювати структуру і працювати з інформацією. На перший погляд, це дуже простий, але за умов Білорусі вкрай складний рецепт просування своїх ідей. Напевно, білоруські демократичні сили повинні зрозуміти, що вони мають грати в довгу, тому їм потрібно мислити та діяти асиметрично.

- Низка експертів запропонувала демократичним силам «не сердити діда», тобто Лукашенка. Формула пропозиції звучить приблизно так: є набір дій, щоби не збільшувати репресії. Треба розуміти, йдеться про те, щоби обміняти частину санкцій проти білоруського режиму на посилення репресій усередині Білорусі. Чи може спрацювати формула умиротворення Лукашенка? Які нетрадиційні форми участі у президентській кампанії можна застосувати за умов фактичної окупації країни?

- Формула «не сердити діда» передбачає не відмову від дій і заяв, спрямованих проти Лукашенка. Річ у тім, що навіть абсолютно травоїдна позиція білоруських демократичних сил не призведе до того, що Лукашенко та його камарилья відмовляться від репресій. Режим сприймає репресії як інструмент залякування.

Але змінити вектор, як на мене, було би дуже правильно. Я вважаю, що білоруські демократичні сили мають шукати можливості говорити не так про звільнення заручників, тобто політв'язнів, а про умови, на яких нинішні представники режиму будуть готові отримати амністію після зміни влади. Це єдиний можливий на сьогодні крок, це єдино можливий варіант, який буде сприйнятий і який працюватиме в теперішній ситуації. Тому що у випадку з політв'язнями Лукашенко наперед знає, що з ним торгуватимуться, і він знає, в якому форматі з ним торгуватимуться. Це вже давно не є таємницею.

- Від участі у президентській кампнаії-2025 залежить політичне виживання білоруської еміграції, кажуть нам. На вашу думку, демсили зараз дійсно повинні робити ставку на президентську кампанію чи перед нею стоять набагато важливіші та реалістичніші завдання?

- Якщо білоруська політична еміграція, чи білоруські демократичні сили, хочуть домогтися виживання, то за теперішньої ситуації їх чекає наступне. По-перше, сформувати у 2024 році Координаційну раду (наскільки мені відомо, Координаційну раду не буде обрано 25 травня 2024 року), після чого обирати главу держави (неформального лідера, лідера демократичних сил – це питання неймінгу) вже в парламенті. Прагнення білоруських демократичних сил натягнути формат суперпрезидентської республіки на своє нинішнє становище на еміграції виглядає доволі смішно.

Для того, щоби шукати шляхи роботи зі західними структурами, шукати навіть нові фінансові ресурси, білоруським демократичним силам варто трансформуватися, а не просто калькувати логіку Лукашенка у своїй роботі. Якщо вони не трансформуватимуться, виклики, які перед ними виникнуть, виявляться ще серйознішими, ніж ми припускаємо на теперішній момент. Оскільки білоруські демократичні сили не уявляють ситуації, в якій настане 2025 рік, і Світлана Тихановська втратить свій статус president-elect.

Щоб уникнути цього, необхідно йти на вибори лідера демократичних сил (якщо хочете – лідера білорусів у вигнанні) у парламенті. Це найбільш раціональний та зрозумілий західним структурам крок. Теза про те, що Світлана Тихановська у 2020 році отримала безрозмірний за часом мандат, не витримує жодної критики, як на мене. Навіть якщо Лукашенко піде у 2025 році на «вибори», це будуть, безумовно, не демократичні вибори. Але, з іншого боку, Світлана Тихановська не зможе у них брати участь, і їй буде вкрай складно довести своїм західним партнерам, що вона продовжує бути president-elect, чи лідером демократичних сил. Вона дійсно все більше та більше стає символом, хоча при цьому вона повинна стати не символом, а інструментом для перетворень.

Ілюстрації – bgmedia.site