Хто більший слабак Трамп чи путін? - огляд політики росії

Ярослав Чорногор

Директор програми російських і білоруських студій аналітичного центру Рада зовнішньої політики "Українська призма". Кандидат історичних наук. Закінчив історичний та економічний факультети Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Нафтові санкції проти росії починають працювати, Азербайджан припиняє роботу російських пропагандистських структур в країні та важливі заяви кремля стосовно мирних переговорів на фоні першої офіційної розмови Дональда Трампа з путіним, - в рамках Програми російських і білоруських студій Антон Оксентюк та Ярослав Чорногор представляють новий щотижневий #аналізагресора, в якому вони розбирають актуальні новини внутрішньої та зовнішньої політики росії.

Офіційна розмова Дональда Трампа з путіним та мирні ініціативи Вашингтону. Що потрібно розуміти в російській позиції

Перша офіційна розмова між американським президентом Дональдом Трампом та російським диктатором путіним, яка пройшла 12 лютого, відкрила цілий шквал дискусій стосовно мирних переговорів та ролі в них України. Чи не щогодини хтось з представників американської адміністрації робить нову заяву на цю тематику, порушуючи питання необхідності припинення війни на певних примарних умовах.

У цьому плані і українське суспільство, і країни Європи вже протягом кількох днів перебувають у фактичному стані паніки через загрозу того, що Дональд Трамп віддасть перевагу двосторонній взаємодії з росією на тему мирних переговорів та не стане залучати до них ні Київ, ні Брюссель. Однак при цьому не слід забувати про саму російську позицію. Протягом останніх кількох місяців вона стала настільки ультимативною та безкомпромісною, що навіть велике бажання Дональда Трампа завершити війну не дозволить йому піти на ті поступки, яких вимагає путін.

Лише за кілька днів до офіційної розмови Трампа з путіним російські високопосадовці знову згадували про відомий ультиматум диктатора, зроблений у червні 2024 року. Мова йде про бажання москви отримати усі території чотирьох частково окупованих українських областей. На додачу маємо ще й прагнення путіна отримати юридичні гарантії відсутності членства України в НАТО.

При цьому найважливішим є те, що ці моменти для кремля є лише умовою для початку самого переговорного процесу, під час якого москва хоче повернутися до так званих “стамбульських домовленостей”. Слід згадати, що їх ключовим елементом було бажання чи не повністю позбавити Україну її армії.

Нещодавно з’явились й нові вимоги - зняття заборони на діяльність УПЦ МП, а також “заборони” російської мови, на додачу до постійних заяв про нелегітимність української влади.

Потрібно розуміти важливий аспект - чи не головною компонентою російської дипломатії є необхідність для москви за будь-яких умов демонструвати власний авторитет. І в ситуації поточних мирних переговорів путін настільки максимізував власні умови, що будь-який відхід від них демонструватиме його слабкість.

Наразі є зрозумілим й те, що сам Дональд Трамп не піде на усі описані російські вимоги. Щобільше, сама москва вже після проведеної розмови між президентами ні разу не зробила ні однієї заяви на тему переговорів, на відміну від Вашингтона. Тому в цій ситуації слід просто очікувати того моменту, коли сам Дональд Трамп зіткнеться з реальною позицією путіна.

Перспективи створення російської військово-морської бази в Судані

10 лютого з триденним робочим візитом до москви прибули представники Судану на чолі з міністром закордонних справ Алі Юсефом Шаріфом. Головною подією стала розмова очільника російського МЗС сергєя лаврова із суданським колегою 12 лютого, за результатами якої було проведено пресконференцію.

На ній очікувано було озвучено стандартне спільне бачення щодо громадянського конфлікту в Судані, готовність до розвитку діалогу, співпраці в мінерально-ресурсній сфері, координації зусиль у межах ООН.

Цікаво й те, що сторони обговорили тему нової сирійської перехідної влади, адже саме цей аспект є вкрай важливим для майбутнього впливу росії в регіоні. На запитання журналістів про стан просування проєкту російської військово-морської бази в місті Порт-Судан на узбережжі Червоного моря - суданський міністр коротко відповів, що “немає про що домовлятися - усе вже давно вирішено”.

Слід розуміти, що російська дипломатія у цьому плані майже ніколи не передбачає реальної демонстрації будь-яких реальних домовленостей. Разом із цим помітно, що візит суданської делегації тривав 3 дні, що є значною кількістю часу, потрібного для обговорення важливих питань. Особливо якщо пам’ятати, що ці переговори були ініційовані саме російською стороною.
 

Для кремля після падіння режиму Асада в Сирії є вкрай важливим розширювати власну військову присутність на Близькому Сході й в Африці та розбудовувати відповідну інфраструктуру. І це майбутнє буде очікувати нас незалежно від того, чи збереже москва свої сирійські військові бази, чи буде переорієнтовуватися на інші країни в регіоні, передусім на Лівію.

Тому в цьому плані є цілком очікуваним, що кремль має потребу закріпити власну присутність в Судані, яка також виступає російським союзником на африканському континенті. Особливо в ситуації, коли офіційні збройні сили Хартуму активно проводять наступальні операції проти місцевих повстанських угрупувань. Москва, яка до цього намагалася одночасно підтримувати обидві сторони конфлікту, схоже починає тяжіти саме до урядових сил, які й контролюють Порт-Судан, місце майбутньої російської військової бази.

Разом із цим досі не відомо, який формат російської військової присутності в Судані слід очікувати. Адже ще у грудні 2024 року представники так званої «Перехідної суверенної ради», офіційної структури влади в Судані, підкреслювали, що мова йде не про повноцінну базу, а саме про логістичний пункт. Але в будь-якому випадку результати візиту суданської делегації демонструють, що нам слід очікувати інтенсифікації впливу москви у ключовому економічному регіоні.

Азербайджан закриває філію російського пропагандистського агентства Sputnik

Влада Азербайджану зробила ще один показовий політичний крок проти москви. Цього тижня через азербайджанські ЗМІ стало відомо про те, що Баку прийняв рішення радикально скоротити кількість співробітників російського пропагандистського агентства Sputnik на території країни.

Мова йде про скорочення з 40 людей до одного, що фактично означає повне припинення роботи цієї структури в Азербайджані. Як і в ситуації із закритим минулого тижня відділом “россотрудничества”, ця новина є продовженням лінії Баку на подальшу демонстрацію бажання отримати від москви пряме визнання власної провини та виплат компенсацій за збитий цивільний літак азербайджанської компанії AZAL.

Хоча досі є малоймовірним, що кремль піде на визнання своєї відповідальності, як мінімум до моменту остаточного оголошення результатів розслідування. Але навіть у цій ситуації можна очікувати, що москва буде намагатися й далі опосередковано звинувачувати Україну у даній трагедії, як ми вже бачили у перші дні після збиття літака.

Нафта, Су-57 та санкції. Стан двосторонніх відносин між росією та Індією

За останній тиждень росія доволі сильно активізувала контакти з Індією. При цьому слід зазначити, що цей діалог має різносторонній характер. Є зрозумілим, що найбільш важливим питанням двосторонньої співпраці, очікувано, залишається ситуація зі значними санкціями США проти нафтового сектору рф, запроваджені ще адміністрацією Байдена. Як і очікувалося, вже у лютому ми починаємо спостерігати початок їх роботи.

Так, згідно з інформацією від видання Reuters, кремль не зміг домовитися з Індією про нафтову торгівлю в умовах нових американських санкцій. Так, компанії з цієї країни відмовилися працювати з підсанкційними танкерами. Важливо, що під американські обмеження потрапили в основному саме ті судна, які москва найбільш активно використовувала як свій “тіньовий флот”. При цьому Індія відмовилася працювати з цими танкерами у будь-якій валюті.

Фактично, те саме раніше було заявлено й секретарем міністерства нафти Індії Панкаж Жаїном. Чиновник зазначив, що нафтопереробні заводи країни будуть приймати нафту виключно з тих танкерів, які не є під санкціями. При цьому він додав, що це буде саме проблемою постачальника енергоресурсів, яким чином здійснити доставлення нафти до Індії.

І хоча ми не маємо точних цифр того, наскільки вже зменшився експорт російської нафти для Делі, ситуація з Китаєм може демонструвати значне зниження. Там це зниження склало майже 500 тисяч барелів нафти у день вже у лютому порівняно з 1,05 млн барелів в середньому за останні 3 місяці.

На цьому фоні москва також почала просувати ідею спільного з Індією виробництва російських винищувачів нового покоління Су-57. І хоча наразі невідомо, наскільки Делі зацікавлений у подібній співпраці, ми бачимо, що США в особі президента Дональда Трампа за результатами його зустрічі з прем’єр-міністром також почали просувати продаж для Делі вже власних винищувачів F-35.

Тому слід очікувати й додаткових кроків з боку москви стосовно інтенсифікації військової співпраці з Індією. Одним із таких напрямків є закупівля збройними силами Індії російських протикорабельних варіантів ракет типу “калібр”, про що на початку лютого повідомляли російські ЗМІ. І це є важливим фактором, адже подібна інформація може говорити про бажання росії розпочати відновлення власних позицій на світовому ринку озброєння, які значно похитнулись з початком повномасштабного вторгнення.