Війна в умовах війни: у Польщі конкуренція за ринок перевезень ЄС переросла в антиукраїнську кампанію     

6 листопада у Польщі перевізники заблокували рух українських вантажівок на трьох пунктах пропуску: «Дорогуськ - Ягодин», «Корчова - Краківець», «Гребенне - Рава-Руська». Здавалося, що йдеться про суто економічну суперечку, акція триватиме два-три дні, і сторони досягнуть взаємоприйнятного компромісу. Адже війна, поляки нас підтримують, всі все розуміють…

Однак минуло три тижні. Протягом цього часу «тимчасовий» польський уряд Матеуша Моравецького як води в рот набрав. Більше того, поляки заблокували четвертий пункт пропуску «Медика – Шегині», де до акції долучились польські фермери. Понад 5 тисяч українських вантажівок завмерли по обидва боки кордону.

У чергах вже померло двоє українських водіїв. Економіки обох країн зазнають збитків. Але найбільш болить те, що Польща - це надто важлива країна у воєнній логістиці, а відтак до фронту не доправлено воєнні та гуманітарні вантажі.

Додамо одразу, що реакція офіційного Києва також виявилась «загальмованою». Тільки 25 листопада Президент України Володимир Зеленський заявив: «На кордоні є складнощі, я вважаю, перш за все через деякі політичні кроки наших сусідів». Але все за порядком.  

ПОЛЬСЬКІ ПОЛІТИКИ ПРИСІЛИ НА АНТИУКРАЇНСЬКУ ТЕМУ

Тепер зрозуміло, що йдеться про черговий масштабний антиукраїнський виступ, організований у Польщі одразу після парламентських виборів. Нагадаємо, під час виборчої кампанії правляча партія «Право і справедливість» спробувала «продати» полякам антиукраїнську і начебто таку патріотичну тему про боротьбу з українським зерном.

Відтак, «Право і справедливість» вибори програла, поляки не купись на вдавано істеричні виступи її лідерів. Однак майже навздогін до виборів вигулькнула нова антиукраїнська «бомба» з блокуванням кордону. Постає питання, а хто виступає у ролі виконавців і ймовірних замовників цієї антиукраїнської вистави.                    

Отже, насамперед спробуємо описати суспільно-політичну обстановку, на тлі якої розгортається польська блокада українських перевізників.

І тут одразу слід сказати, що протести на кордоні насамперед пов’язані з транзитом влади у Польщі, а саме із невизначеністю щодо уряду. Формально сьогодні у Польщі править уряд від «Права і справедливості» на чолі з тим ж таки Матеушем  Моравецьким. Але всі знають, що це «двотижневий» уряд, бо його партія не спроможна сформувати більшість у новому парламенті, яка б надала політичну підтримку уряду.

Спитати б, навіщо ж тоді польський президент Анджей Дуда 27 листопада прийняв присягу нового-старого уряду Моравецького? Спостерігачі сходяться на думці що йдеться про «прощальне послання» від ПІСу полякам, українцям і світу. А також це окремий привіт ображених польських урядовців президенту Володимиру Зеленському, який під час зернової кризи посмів пожалітися на Польщу Брюсселю.  

Днями Польська агенція преси повідомила з посиланням на речника уряду Польщі Пйотра Мюллера,  що програмний виступ прем'єр-міністра Матеуша Моравецького у Сеймі, ймовірно, відбудеться 11 грудня. Вотум довіри від Сейму для свого уряду він не отримає. Новий уряд Польщі почне формувати Дональд Туск, лідер «Громадянської платформи» і фактичний переможець парламентських перегонів. А це означає, що у Польщі уряд запрацює не раніше 20 грудня. Відповідно, сьогодні у всіх міністерствах «чемоданний настрій». І саме у час цього міжвладдя й на тлі втоми польського суспільства від війни розпочалася акція блокади кордону. Щоб це була проста випадковість – виключено.    

Пригляньмося до безпосередніх організаторів. Формально акцію проводить польський "Комітет захисту перевізників і роботодавців у сфері транспорту". Однак на місцях протести координують керівники регіональних лідерів польської партії «Конфедерація свободи та незалежності».

 «КОНФЕДЕРАЦІЯ» - ЦЕ СУМІШ ПОПУЛІСТІВ РІЗНИХ МАСТЕЙ, АЛЕ ВСІ ВОНИ ЯК ОДИН НЕ ЛЮБЛЯТЬ СТЕПАНА БАНДЕРУ

Що це за партії – «Конфедерація»? Найчастіше її представники виступають у ролі правих популістів. Натомість за визначенням її лідера Кшиштофа Босака, «Конфедерація» «створювалася як сплав польських національних середовищ, консервативно-ліберальних, євроскептичних і консервативних».

Позиція цієї партії щодо України - відповідна. Якщо лаконічно, то вона така: «Польща стратегічний партнер України у війні з Росією, Польща надала величезну допомогу Україні, але є історичні питання, і українці, мають бути вдячними».

Ще один конфедерат Гжегож Браун. До повномасштабного вторгнення неодноразово шкодував через погіршення польсько-російських відносин, а у січні 2022 року був єдиним депутатом Сейму, який не голосував за резолюцію із закликом до ЄС та НАТО допомогти Україні. Саме Брауна у листопаді 2022 року віцеспікерка Сейму Польщі Малгожата Госевська назвала "російською онучею". (ВВС).

Декілька слів про іншого симпатика ідей «Конфедерації»,  що палко підтримав протести польських перевізників - Анджея Запаловського. Колишній євродепутат із Ряшева (2005—2009), відомий тим, що гуртує навколо себе антиукраїнські середовища польських націоналістів на південному сході Польщі. Він співпрацює з першою і поки що єдиною проросійською партією Польщі «Зміна». Є коментатором на польській версії російського радіо «Спутнік», а також дає коментарі для російських РИА Новости, Регнум у ролі «польського експерта». Він пропагує тезу про те, що Польща мусить відмовитися від ідеї співпраці з Україною.

Цікаво, що в інтерв’ю, яке Анджей Запаловський дав у травні 2014 року українському експерту з міжнародних питань Юрію Кмітю, він передбачив повномасштабну агресію росії в Україну.

КАДРОВА РЕВОЛЮЦІЯ У ПОЛЬЩІ І УКРАЇНСЬКЕ ПИТАННЯ

Водночас наголосимо, що політики від «Конфедерації» схильні підтримувати антиукраїнські акції не тільки з ідеологічних міркувань, а й суто політичних. Річ у тому  партія «Конфедерація» здобула третій результат на останніх парламентських виборах, вона – майбутній учасник проурядової парламентської коаліції. Голоси «Конфедерації» будуть конче потрібні не тільки під час голосування за вотум довіри уряду Дональда Туска. ПІС був при владі 8 років, тому у нової міжпартійної коаліції буде багато важливих голосувань, скажімо, за створення парламентських комісій щодо притягнення до відповідальності або звільнення голови Нацбанку Польщі.

Тому контролюючи такі акції як блокування пунктів пропуску, «Конфедерація» набиває собі ціну, заявляючи, що вона є тою політичною силою, з якою потрібно домовлятись «по-дорослому».

Польща справді стоїть на межі великих кадрових чисток. Вже відомо, що новий уряд планує грандіозні чистки в спецслужбах. Заявлено, що буде ліквідовано Центральне антикорупційне бюро (пол. Centralne Biuro Antykorupcyjne, скорочено CBA) – спеціальна служба, призначена для боротьби з корупцією в публічних інститутах (а саме, в органах державної влади та органах місцевого самоврядування) та в економічній сфері.

Представники нової влади вважають, що ЦАБ значної мірою було лояльне до ПіС. Так, Бюро закидають, що воно займалось шпигуванням за опозиційними політиками. Зокрема, недавно у Польщі спалахнув скандал, коли ексофіцер спецслужби написав заяву, що він під тиском керівництва передавав журналістам, лояльним до ПіС, конфіденційні матеріали проти опозиції.

Окрім того, будуть кадрові зміни на державному телебаченні, яке перетворилося у пропагандистське медіа ПІСу, що мало не цілодобово поширювало «чорний піар» проти лідерів опозиції, у тому числі проти Дональда Туска та його сім’ї.

Очікується, що буде  проведена ще одна реформа спецслужб та «чистка» від ПІСівських кадрів у генеральній прокуратурі. Більше того, нова влада хоче вичистити лояльних до ПіС працівників з усіх щаблів посад у критичних напрямках державного управління та економіки.

РОСІЙСЬКИЙ СЛІД

І от, сидячи на валізках, перебуваючи в очікуванні кадрової революції, нинішні польські урядовці, ображенні на українське зерно, геть байдуже поставились до страждань українських перевізників, до України і до українсько-російської війни, створивши живильне середовище для реалізації вузькопартійних популістських антиукраїнських і проросійських акцій та спецоперацій.

Прямих доказів про російський слід у цьому блокуванні нема, однак непрямих не бракує. Скажімо, український журналіст Віталій Портніков звернув увагу ось на який аспект. Протестувальники пропускають гуманітарні та воєнні вантажі. Але щоб це зробити, то слід оглянути вантаж. А тепер уявіть, який це шанс для агентів російських спецслужб, якими Європа аж кишить.

Версію «російського впливу» поділяє Юрій Кміть. На його думку, тут задіяні російські гроші через польські афілійовані із росіянами бізнес-структури, які проводять основне фінансування та медійний супровід блокування. Доказом цього, на його думку, є синхронна робота проросійських медіа та інтернет-тролів одіозних фігур штибу професора Анджея Запаловського, в чиїх біографіях десятки виїздів у Росію на геополітичні наукові конференції за рахунок приймаючої сторони. «Очевидно, вони на зарплаті у росіян», - вважає Юрій Кміть.

ЧОГО Ж ХОЧУТЬ ПОЛЯКИ І ЧИ ОБҐРУНТОВАНІ ЇХНІ ПРЕТЕНЗІЇ? 

27 листопада (дочекались!) міністерство інфраструктури Польщі повідомило, що звернулось до України з пропозицією для врегулювання блокади на кордоні.

Було сформульовано таке побажання: скасувати обов’язкову реєстрацію в системі "єЧерга" транспортних засобів, які повертаються з України до ЄС і розвантажені на прикордонних переходах Зосін – Устилуг та Нижанковичі – Мальховіце.

Також Польща звернувся до комісара ЄС з питань транспорту Адіни Велян з пропозицією створити спільний комітет для аналізу впливу угоди про лібералізацію транспортних перевезень з Україною ("транспортний безвіз") на ринок автомобільних перевезень ЄС.

Скасування цієї угоди є головною вимогою польських протестувальників. (За УП )

БЛОКАДА ПОЛЬСЬКИХ ПЕРЕВІЗНИКІВ І УКРАЇНСЬКА КОРУПЦІЯ

Щодо суті претензій, то польські перевізники, за однією з версій, намагаються довести, що українські підприємці, котрі мають фірми з перевезення вантажів, займаються перепродажем російських паливно-мастильних матеріалів із Білорусії в Україну, що частково є правдою.

Іншу версію запропонував журналіст Олег Єльцов у блозі на «Українській правді»: «… "Е-черга" – це не тільки спосіб заробити на дезертирах, це набагато більше! Фактично, ця система поєднує всі пересування через український кордон. Польських перевізників у цьому контексті хвилює єдине: перетин кордону польськими авто. Перетин кордону реєструється через "Шлях" – це стосується як українських, так і польських автомобілів. І в нескінченних чергах на кордоні стоять фури обох країн. Різниця в одному: на відміну від поляків, у наших перевізників більше можливостей "підмазати", щоб пройти кордон позачергово. Так-так: платиш хабар (рахунок йде на сотні доларів з машини) і безперешкодно проїжджаєш кордон, минаючи багатоденну чергу. Якщо зважити на потік транспорту на кордоні, то йдеться про мільйони – ні: про сотні мільйонів євро! Ось це і спричинило блокування кордону, а не любов голови профспілки польських перевізників до російського світу».

(У 15 травня цього року  Мінінфраструктури повідомило, що електронна черга для перетину кордону запрацювала на всіх 16 міжнародних пунктах пропуску і що тепер всі вантажівки перетинають кордон лише відповідно до запису в електронній черзі. Тоді в онлайн-черзі очікувало на перетин кордону понад 12 тисяч вантажівок).

Чи має рацію Олег Єльцов – це питання передовсім до органів боротьби з корупцією, яких в Україні вже легіон. Вони б мали продемонструвати швидку реакцію на цей блог. Однак він говорить про важливу, але другорядну обставину польського протесту.

І тут назвемо ще одного польського політика, який будує свій політичний капітал на антиукраїнській тематиці. Знайомтесь - Рафал Меклер, власник логістичної компанії Rafał Mekler Transport та голова люблінського осередку партії "Конфедерація свободи та незалежності». Постійний учасник акцій із вшанування пам'яті жертв Волинської трагедії, вважає бійців УПА злочинцями, підтримував протести польських фермерів проти імпорту українського зерна.

Та от, серед головних причин бунту польських перевізників Меклер називає не стільки Е-чергу, як "транспортний безвіз" з ЄС. Власне, свою участь в організації протестів у публікації на сайті «Конфедерації» він пояснює збитками для польських перевізників після того, як у червні 2022 року для українських перевізників Єврокомісія запровадила "транспортний безвіз" із ЄС. Мовляв, внаслідок цього польські перевізники взагалі втратили ринок Росії та частково Казахстану і Білорусі. Натомість Україна замість того, щоб подякувати Польщі за підтримку у час війни, робить вигляд, що нічого не відбувається. А українські компанії з перевезень тим часом заробляють надприбутки і купують собі нові автівки.

НАВІЩО КОНКУРУВАТИ, КОЛИ МОЖНА ЗМІНИТИ ПРАВИЛА ГРИ?

На нашу ж думку, більш вірогідне інше пояснення фактору «транспортного безвізу»: польські перевізники вантажів, програючи у конкуренції українським, вирішили змінити правила гри. Пояснимо. «Транспортний безвіз» почав діяти між Україною та країнами ЄС з літа 2022 року як відповідь на блокаду росією українських портів. Отож, тепер поляки вимагають повернутись до старої схеми, коли Польща, порушуючи природну конкуренцію, видавала українцям дозволи для поїздок в країни ЄС: від 120 тис. до 200 тис. дозволів на рік.   

Водночас «транспортний безвіз» для України має діяти до червня 2024 року. Також Європейська Комісія не має наміру йти на поступки полякам - себто, скасовувати угоду про лібералізацію транспортних перевезень для однієї країни. Принаймні поки що.     

  ДАЛЕКО НЕ ВСІ ПОЛЯКИ ПІДТРИМУЮТЬ РАДИКАЛЬНІ ДІЇ ПОЛЬСЬКИХ ПЕРЕВІЗНИКІВ  

Понад 20 польських неурядових організацій звернулося до президента та прем’єр-міністра Польщі із закликом якомога швидше провести конструктивні переговори, аби знайти системне рішення, яке влаштує усі сторони конфлікту. Вони також закликали протестувальників припинити блокаду кордону, аби не було ескалації конфлікту, і спробувати вирішити проблему шляхом переговорів. “Блокада руйнує довіру та імідж Польщі, яку в Україні вважають головним союзником у боротьбі з російським агресором. Для української та світової громадськості це незрозумілий ворожий акт та відвернення від українського суспільства, яке бореться за свободу та виживання”, - підкреслюють польські організації (Укрінформ) . 

Також частина польських  журналістів не підтримує протести. Наприклад, добре знаний в Україні, відомий польський журналіст радіо Wnet Павел Боболович на своїй сторінці засудив ці блокування.

Він, зокрема, написав: "Протест групи польських перевізників на кордоні не має нічого спільного з Польщею та польськими інтересами. Це протест маленької частини однієї професійної групи, яка крім того, що роками отримує користь від українського ринку, а сьогодні не раз використовує роботу українських водіїв.

Звичайно, в демократичній країні протестувати може кожен, навіть якщо помиляється. Хоча не в будь-якій формі. Блокування кордону прифронтових країн - це удар по нашій безпеці. Тож це більше диверсія (свідома чи ні), або тероризм, бо в результаті цього акту польське та українське суспільства стали заручниками групи барбекю на кордоні. Заручниками також є польські (та українські) підприємці, які протягом багатьох років будували взаємні економічні відносини. Сьогодні їх товар не може переїхати через кордон, а ціни на недоправлені поставки зростають щодня. Звичайно, врешті-решт ми, споживачі, заплатимо за цей бунт".

Цікавим з цього погляду є допис від безпосереднього учасника подій на кордоні, поляка Рафала Рожкевича, що його поширив Павел Боболович: «Я поляк, я допомагаю Україні, і я проти блокади кордону! Тиждень тому я зупинився на кордоні в Гребенному. Зазвичай, я стою на польському боці кордону менше ніж півгодини. Як гуманітарна допомога і допомога для ЗСУ, ми маємо пріоритет в оформленні… Цього разу довелося чекати, поки нас пропустять страйкарі. Я їхав у вантажівці, наповненій медичним обладнанням, яку пропустили лише після 40 годин переговорів. Не мало значення, що ми є поляками, не мало значення, що ми веземо допомогу, від якої залежать людські життя – тактичну медицину для армії під Бахмутом, медикаменти для українських прифронтових госпіталів. Ми залежали від примхи страйкарів.

Наша ситуація доводить, що заяви протестувальників про те, що вони ніби пропускали гуманітарну допомогу, є брехнею. Пропускають лише легкові автомобілі та мікроавтобуси. TіRи з гуманітарною допомогою – вже ні. До того ж, з того що я чую зараз, вони можуть закрити кордон для всіх і пропускати лише кілька машин на годину.

Дивлячись повідомлення у ЗМІ, може скластися враження, що цей страйк – це якась велика блокада кордону з сотнями протестувальників. Ні. На прикордонному переході в Гребенному перед польським шлагбаумом на обох смугах дороги стоять вісім вантажівок, розташованих «ялинкою». TiRи розташовані так, щоб міг поміститися легковий автомобіль або автобус, але не вантажівка. Біля страйкарів розбитий намет, де смажать сосиски, а поруч біотуалети.

Поліція весело балакає зі страйкарями, їсть ковбаски. Без жодних спроб втрутитися. Тим часом черга ТІRів, які хочуть потрапити в Україну, тягнеться аж до Замостя. Днями помер другий український водій, який чекав на оформлення. Ця смерть, як і попередня тиждень тому, швидше за все, сталася з природних причин, але цьому сприяв стрес і очікування в черзі.

Виходячи з нашого досвіду, я також ставлю собі запитання – скільки людей втратили здоров’я чи життя через те, що медична допомога та підтримка армії не надійшли вчасно?

З українського боку теж величезні черги. Зазвичай, тихий Будомєж, де стояло по кілька автомобілів, закоркований через страйк з польського боку. Всі туди їдуть, бо невідомо, яка ситуація на інших переходах.

Також звернемо увагу на ще одну річ. Поки українські водії сидять у своїх TiRах, страйкарі приїжджають на кілька годин, відбувають зміну і роз’їжджаються по домівках. Тому українці позбавлені можливості заробити, а поляки, які страйкують, ні. У нашому випадку протестувальникам було байдуже, що ми волонтери, які виїжджають у вільний від роботи час і після повернення ми маємо повернутися на роботу, а до того ще треба дістатися на схід України, і це після майже двох діб на кордоні. Після такого виснажливого очікування рухатися далі просто небезпечно, навіть не в’їжджаючи в зону бойових дій, але у нас не було виходу, бо на нас нетерпляче чекали ті, хто мав отримати нашу допомогу.

Чого хочуть страйкарі? Вони вимагають відновлення скасованої Євросоюзом дозвільної системи для українських водіїв, «зеленого коридору» для порожніх TiRів, що повертаються з України, а також заборони реєструвати в ЄС транспортні компанії зі східним капіталом.

Якщо коротко. Через дії ЄС польські транспортні компанії зазнають збитків, оскільки завдяки дозвільній системі мали монополію на поїздки до України. Зараз українські компанії просто більш конкурентоспроможні.

В результаті страйку Україна вже втратила півмільярда євро і щодня зазнає нових збитків. Так, але ми забуваємо про одне. В Україні йде війна. Війна, в якій наші українські брати і сестри власними грудьми боронять нас від загарбників. Справа не в тому, що через ці нові правила польські перевізники помруть з голоду. Вони просто зароблять трохи менше.

І на закінчення. Одним із лідерів страйку є Рафал Меклер, підприємець транспортної галузі та голова Національного Руху в Люблінському воєводстві, що входить до «Конфедерації». Меклер стартував з другої позиції в списку «Конфедерації », але, на щастя, не здобув мандата. Невипадково лідером страйку перевізників є людина з найбільш антиукраїнських кіл. Меклер також був одним із лідерів кампанії «Це не наша війна», яка мала на меті відбити у поляків бажання допомагати Україні. Я абсолютно не згоден з Меклером. Це наша війна – і в польському, і в європейському вимірах. Їхні дії завдають шкоди не лише інтересам України, а й насамперед нашій країні.

Сподіваюся, цей саботаж нарешті буде припинено. Інакше, можливо, тим перевізникам, які сьогодні протестують, доведеться стояти на німецькому кордоні через 5 років, коли німецькі перевізники блокуватимуть доставку гуманітарної допомоги вантажівками TiR до обложеної Варшави».

ЕПІЛОГ

Насамкінець про реакцію української влади, точніше про її відсутність. Щойно уряд Дональда Туска перейме владу у Польщі, українським урядовцям і дипломатам слід якнайскоріше розпочати переговори з польською стороною. Беручи до уваги стратегічний внесок Польщі в оборону України від росії, український уряд мав би бути готовий до найширших компромісів, пильнуючи при цім українські економічні інтереси і діючи в унісон із Європейською Комісією.

Юрій Кміть, Віктор Шаповал

(Перше фото - черга вантажівок на переході в Дорогуську, Польща, 10 листопада 2023 року / AFP)