У Польщі сподіваються, що ненависть між українцями та поляками ніколи не повернеться – Кшиштоф Босак

Центр політичних наративів демократії спільно з інформаційною агенцією «Західний інформаційний фронт» продовжують серію інтерв’ю з польськими політиками перед виборами до парламенту Польщі, що заплановані на осінь цього року. Пропонуємо вашій увазі перше інтерв’ю Кшиштофа Босака для українського ЗМІ – польського політика, одного з лідерів партії і парламентської фракції Конфедерація та колишнього кандидата на посаду президента.

Одразу зазначимо, що редакція ЗІФу усвідомлює важливість історичного моменту, в кому перебуває Україна, та крихкість геополітичних домовленостей у світі. Попри те, що Польща є однією з основних стратегічних союзниць України в боротьбі проти рашистів, усередині кожної країни політичні сили мають певні розбіжні погляди як на деякі історичні питання, так і на сучасні проблеми. У контексті осінніх виборів у Польщі, ці питання, зокрема ОУН-УПА, Волинської трагедії, шляхів їх вирішення, будуть актуальними. Довкола них ламатимуть списи польські політики, а російські спецслужби не оминуть нагоди скористатися ситуацією і долити оливи у вогонь з метою розхитати польське суспільство, змінити владу та викликати ненависть до українців та України. Тому за краще ці питання висвітлити заздалегідь, спробувати знайти порозуміння та бути готовими до можливого розвитку різних сценаріїв.

Співрозмовник ЗІФу Кшиштоф Босак має свій погляд на польсько-українські взаємини. У тому числі і на питання щодо ОУН-УПА та теперішньої політики офіційних Варшави та Києва у розв’язанні Волинської трагедії. Для нас свобода слова та відкритість до діалогу – на першому місці. З огляду на зростаюче політичне значення партії Конфедерація, пропонуємо ознайомитись із текстом розмови та самостійно зробити висновки про те, ким є представники цієї партії. Варто підкреслити, що Кшиштоф Босак – один із лідерів Конфедерації, яка об’єднує надзвичайно різні політичні середовища правого флангу.

Перед початком розмови польський депутат зазначив, що не погоджується із твердженнями щодо дій УПА. На його думку, портал «Західний інформаційний фронт» вводить в оману читачів, описуючи події на Волині 1943-го року. Кшиштоф Босак зазначив, що, ймовірно, інформація взята з Вікіпедії, не відповідає історичним фактам і закликав її виправити.

Про загрозу м'якого юридичного свавілля від єврокомісарів

- Конфедерація, згідно зі соціологічними опитуваннями, є 3-ою політичною силою у Польщі. Її підтримка сягає має майже 15%. Що пропонує Конфедерація у питанні міграції (з України та не тільки). Якою буде міграційна політики Польщі, коли Конфедерація виграє вибори, та якими будуть відносини між Варшавою і Брюсселем?

- Це декілька запитань, якщо я щось упущу, то нагадайте. Розпочну з нашої програми. Ми вже опублікували низку програмних документів з моменту нашого створення 2019 року. І їх потрібно читати цілісно, різні документи зачіпають різні аспекти згаданих питань. Наша партія отримала назву Конфедерація Свободи та Незалежності і створювалася як сплав польських національних середовищ, консервативно-ліберальних, євроскептичних і консервативних. На основі цього синтезу лібертаріанських, консервативних і національних переконань ми розробляли програму. До цих виборів ми представили програму із назвою Конституція Свободи. Однак, очевидно, що вона стосується не всіх питань, і по мірі просування виборчої кампанії ми публікуємо чергові програмні документи або наступні позиції. Наприклад, сьогодні ми презентували свою позицію щодо закону про національну систему кібербезпеки.

Після презентації програми ми представили пакет відповідальної міграційної політики із 12-ти рішень для міграційної політики польської держави – в контексті суперечки, яку польський уряд веде з Європейським Союзом про спроби нав'язати нам, хто повинен жити у Польщі та кого можуть сюди відправляти. Це стосується політики відкритих кордонів, масової імміграції, яку проводить уряд ПіСу (партія Право і Справедливість, - ред.). До цього ми ставимося критично, оскільки вважаємо, що ця політика не відповідає нашим принципам.

Подібний вчинок означає повторення помилок західних країн, які, на нашу думку, ми не повинні повторювати. Ми особливо стурбовані прийняттям великої кількості економічних іммігрантів з абсолютно інших цивілізаційних країн, таких як Азія, Африка або Близький Схід. Найбільш проблемними є мусульманські іммігранти та із країн Кавказу. На даний момент у Польщі вже з’являється проблема етнічної злочинності, наприклад грузинської.

Коли доходить до еміграційної політики, кожен намагається представити себе прагматиком. Але є різні види прагматизму, і ми бачимо, що нинішній уряд заради короткотермінових економічних вигод готовий поступитися довготерміновими національними інтересами. Ми вважаємо, що ці два підходи повинні бути врівноважені. Тобто ми не можемо відмовитися від гармонійного, мирного та безпечного соціального співіснування в довготерміновій перспективі тільки для того, щоби поліпшити ситуацію на ринку праці зараз. Ми вважаємо, що економіка важлива. Ми – пропідприємницька партія. Я вважаю, що для економіки дуже важливий і економічний розвиток.

З іншого боку, безпека – це теж цінність. Є мир, є гармонійне суспільне співіснування, і наша філософія полягає в тому, що для того, щоби механізми соціальної інтеграції іноземців узагалі запрацювали, їх потік у Польщу не може бути безмежним, інакше це призводить до виникнення паралельних суспільств. Потім відбувається поділ суспільного життя на окремі течії, але в межах однієї загальної культури. Ми зауважили, що в Польщі партія Право і справедливість не бачить цієї загрози.

Друга частина вашого питання, відносини Польщі зі Союзом у контексті виборів до Європарламенту, що відбудуться наступного року, відповідної ситуації з відносинами Польщі в ЄС. Наша партія, Конфедерація Свободи та Незалежності, складається із трьох політичних середовищ, кожне з яких було або антиєвропейським, або критичним щодо Європейського Союзу. Останні 20 років обговорювали ідею вступу, потім дебати щодо Європейської конституції, Лісабонського договору, а віднедавна нової політики Євросоюзу, щодо клімату, енергетики, фонду відновлення після епідемії. Всі згадані питання нас дуже турбують, підкреслю, що нас завжди непокоїло схиляння Європейського Союзу до лівих або так званих прогресивних поглядів і тенденція до федералізації, централізації та надмірного регулювання Європейського Союзу. Простіше кажучи, багато наших лідерів роками називали це євросоціалізмом.

Ми вважаємо, що в Польщі наявний більш консервативний і лібертаріанський економічний і соціальний порядок, аніж той, що створив Брюссель. І ми бачимо розвиток так, ніби ми прирівнюємо прогрес європейської інтеграції спочатку до економічних вигод, які безпосередньо відбулися внаслідок вільної торгівлі. Але, з іншого боку, ми бачимо загрозу м'якого юридичного свавілля всіх цих єврокомісарів і так званого Європейського суду.

Ми є угодою груп, які були євроскептиками, і на даний момент поєднують єврокритику з єврореалізмом. Тому ми не виступаємо за «полекзіт», тому що громадськість цього не очікує.

Однак ми хочемо твердо відстоювати всі компетенції, які польська держава має в рамках Європейського Союзу. Більше ніяких повноважень Брюсселю не надавати. Не погоджуватися на порушення договорів. Ми вважаємо, що Європейська комісія, приймаючи різні нові правила, виходить за рамки своїх договірних повноважень. І ми хочемо рішуче виступити проти будь-яких невигідних Польщі постанов, яких дуже багато. Вони стосуються сільського господарства, енергетики, міграційної політики, спроб втручання в нашу судову систему, спроб нав'язати підтримку ЛГБТ або трансгендерних програм тощо.

Однак нам не потрібно погоджуватися на позбавлення польської держави подальших повноважень, які зараз реалізує уряд ПіС. Наприклад, під приводом фонду реконструкції та національної програми відбудови було взято понад 100 зобов'язань перед Брюсселем, які жодного разу не обговорювалися у польському парламенті, якому польський уряд має бути підзвітний.

Ми хочемо відстояти інтереси польського суспільства, і саме так ми зараз сприймаємо нашу місію Європейського Союзу. Ми були кандидатами на попередніх європейських виборах, ми мали представництво в Європейському парламенті в минулому як Ліга польських сімей, а нещодавно як Конгрес нових правих, і взагалі ми завжди приєднувалися до правоконсервативних єврокритичних альянсів – «Ідентичність і демократія».

Польща найбільше усвідомлює спротив росії

- Польсько-українські відносини складаються не лише з історії. Це, мабуть, перше інтерв'ю представника вашого політичного середовища для українських ЗМІ. Як би ви описали майбутнє польсько-українських відносин? Як ви оцінюєте консенсус у польській політиці та польському суспільстві щодо війни, яку росія розв'язала проти України? Словом, які меседжі ви хотіли би висловити про польсько-українські відносини, щоб їх почув український читач?

- Дозвольте мені розпочати з того факту, що мої дідусь і бабуся походять з теренів сьогоднішньої України, а це те, що ми називаємо Креси (так у Польщі називають частину територій заходу України, Білорусі та Литви, - ред.). Хоча би з цієї причини мені тема польсько-українські відносини є близькою та є бажання, щоби вони були якомога кращими. Тобто я усвідомлюю, що ті, хто живе сьогодні в Україні, і предки моїх дідусів і бабусь, а це три покоління, - сусіди, які обробляли одну і ту ж землю сотні років разом. Вони були єдиним суспільством, незалежно від того, як змінилися кордони країн.

Це по-перше. Друга увага. У контексті війни треба сказати, що в Польщі є консенсус: ми всі хочемо, щоб Україна захистилася від російської агресії. В Польщі прокотилася велика хвиля солідарності, яка потім проявилася в масовій, абсолютно стихійній соціальній допомозі всім тим, хто тікав від війни. А також різного роду кампанії зі збору коштів у Польщі на обладнання для солдатів і на дрони. Стихійно тут журналісти проводять збори на позашляховики для відправлення їх прямо на фронт. Тут, у Варшаві, я мав контакт із представниками компаній, які підтримують боротьбу української сторони, надаючи супутникові знімки, пишучи код для управління різними видами операцій у сфері інтернету чи телекомунікацій.

Відомо також, що Польща неймовірно задіяна, коли йдеться про матеріально-технічну підтримку через міжнародний хаб поблизу Жешува. Не таємниця, що Польща передала величезну кількість військової техніки, а також цивільну техніку зі своїх резервів і лінійних частин Польської армії, а також із паливних баз Україні. Отже, можна сказати, що всі ці дії, про які я згадував, як знизу вгору, так і державні, є вираженням соціальної підтримки в Польщі, яка виступає за перемогу країни, в яку вторглася і напала агресивна держава (росія), з якою ми, поляки, мали справу багато разів, і яка також завдала нам величезних збитків: і людських, і матеріальних, і під чиєю владою ми жили дуже довго, і знаємо, як це погано.

Конфедерація підтримувала в цьому – в Сеймі голосували за всі закони, що стосуються вираження позиції польського політичного класу, польської держави. Чи то в питанні допомоги Україні, чи засудження російських злочинів. Ми завжди підтримуємо такі резолюції. Ми всі за повагу до міжнародного права. Зазначу, що я також був співавтором позиції Національного руху (до створення Конфедерації), який також засуджував агресію Росії в питанні Донбасу й анексію Криму. На той момент ми теж видали таку позицію, наше ставлення однозначне. Думаю, це зрозуміло.

Звичайно, зі злого умислу, злоби або такого політичного небажання іноді з'являються в Польщі щодо різних політичних партій звинувачення в тому, що хтось там сприяє інтересам Росії. Однак я застерігаю від серйозного сприйняття подібних звинувачень, тому насправді в парламентській політиці немає таких настроїв, щоби хтось виступав на боці російських інтересів. Я думаю, що ми – одна з тих країн Європи, яка поряд із країнами Балтії та Україною найбільше усвідомлює спротив російським інтересам. Це питання нашої свободи незалежності в цілому – це цінності, які ми маємо в нашій назві.

Суперечки щодо детальних рішень застосування допомоги, яку польський уряд надає, з одного боку, українській державі або українській еміграції в Польщі, є предметом наших внутрішніх демократичних дебатів. Ми іноді відстоювали критичні позиції, бо боялися, що політика уряду просто нераціональна.

Звичайно, у польсько-українських відносинах, окрім соціальних, оборонних та економічних питань, є ще й історичні питання.

Польщі й Україні потрібно долати блокади

- У польських політичних дебатах вже більше року обговорюють питання про більшу співпрацю між Польщею та Україною. Як ваше середовище бачить таку співпрацю? Чи є сенс дискутувати та говорити про ще більшу співпрацю, чи є потреба підписання окремої угоди між урядами на зразок франко-німецькою чи франко-італійською моделі? Чи є сенс дискутувати та говорити про Міжмор'я, чи можливо реальний союз у формі федерації або конфедерації?

 Ми почнемо з того, що ідеї ширшої транснаціональної співпраці народів Центральної та Східної Європи не є чимось новим у польських дебатах. Вона присутня в польській дискусії з часів середньовіччя. Думаю, можна сміливо стверджувати, що це питання вже 100 років обговорюють у польській політиці й інтелектуальних салонах Варшави. Вона мала різні назви та концепції – Ягеллонська та неоягеллонська концепція, ідеї зовнішньої політики Ґедройця. Мало хто знає, що концепція співпраці між народами нашого регіону, що отримала назву Міжмор'я, також з'явилися в національних середовищах навіть під час Другої світової війни. Можна згадати варшавське інтелектуально-мистецьке праве середовище, в якому вибудовували подібні концепції. Відомо, що навіть історичні події, такі як Друга світова війна чи геноцид, організований діячами ОУН-УПА, не завадили жодній реальній співпраці між нашими народами. А потім, звичайно, все це було зупинене Радянською Росією, яка правила нашими державами та народами.

Тепер у нас є держави. Нехай закінчиться війна і ми зможемо говорити про співпрацю між незалежними державами. З одного боку, українська держава, а з іншого – польська держава, і тепер ця співпраця можлива у формі міждержавної співпраці. Будь-які концепції тіснішої співпраці між державами, очевидно, наштовхуються на проблему. Польща є членом Європейського Союзу. Багато політики щодо Польщі на даний момент проводить Брюссель. Тому, на мій погляд, з точки зору політичного реалізму, розгляд згаданих концепцій має враховувати, що Польща належить до Європейського Союзу, а Україна не належить до Європейського Союзу. Створюють якісь альтернативні візії. На мою думку, їх можуть собі дозволити публіцисти. Іноді вони заробляють на життя, формулюючи різні привабливі концепції. Часами ці концепції абсолютно нереалістичні. Я вважаю, що на даний момент такою є і сама концепція, яку свого часу окреслив Марек Будзіш. Ну, а сам він пізніше в коментарях говорив, що мова не про якусь федерацію буквально, а тільки про те, що він просто мав на увазі якусь співпрацю.

На мою думку, дебати між нашими країнами та суспільствами повинні протікати нормально. Я вважаю, що перш ніж говорити про якісь конкретні форми співпраці, ця війна повинна закінчитися, тому що на даний момент зусилля української держави зосереджені на військових зусиллях і гасінні проблем, пов'язаних із нею та польської політики, яку проводить уряд ПіС. Нагадаю, що ми в опозиції до цього уряду, але ми все розуміємо. Після нашої розмови я поїду в Раду національної безпеки за участю президента Анджея Дуди, який повернувся зі саміту НАТО у Вільнюсі. Вся політика польської держави визначається цією загрозою війни. Сьогодні потрібно намагатися долати блокади, що існують між нашими країнами та народами, як, наприклад, адміністративні блокади ексгумації жертв геноциду поляків. Тут потрібне просте адміністративне рішення. Ми, як Конфедерація, запропонували рішення цього питання декілька днів тому через договір між нашими країнами.

Це свідчить про те, що ми прихильники співпраці, як цивілізовані партнери, які вважають, що там, де є питання, потрібно зустрічатися та домовлятися, а потім вирішувати свої проблеми.

Велике розчарування у питанні щодо вшанування геноциду поляків

- Ви перебуваєте у кращій позиції від попередніх моїх співрозмовників і можете прокоментувати жалобні урочистості щодо подій на Волині 1943 року. Як християнин і католик, як оцінюєте чергову річницю, особливо у контексті зустрічі представників духовенства у Варшаві та Луцьку?

- У Польщі було велике очікування, частково розпалене політиками правлячого табору, що у зв'язку з тісною співпрацею теперішньої влади, президента Анджея Дуди і президента Зеленського – їхню співпрацю навіть називають дружбою. Поляки мали великі очікування, що цього року відбудеться прорив, коли йдеться про вшанування пам'яті геноциду поляків, а також євреїв, учиненого військовими формуваннями, створеними оточенням українських націоналістів з організації Степана Бандери. На жаль, трапилось велике розчарування, бо те, що сталося, не зовсім відповідає тому, чого очікувало польське суспільство.

Суспільство очікувало, що відбудеться якийсь прорив на адміністративному рівні, тобто буде розблоковано те, що блокували багато років, ексгумація жертв. Для того, щоби мати можливість виконати основний християнський обов'язок, гідно поховати жертви, розслідувати злочини, підрахувати жертви. Це дозволило би закрити історичну суперечку про те, скільки жертв було насправді та як вони загинули. Адміністративного рішення тут немає. За моєю інформацією, розкопки відбуваються лише в одному селі. І ця згода стосується не польської держави, а приватної фундації, якою керує член уряду – міністр Міхал Дворчик. З іншого боку, офіційні заяви про ексгумацію та пошуки, сформульовані відповідною інституцією з польського боку – Інститутом національної пам'яті, за інформацією президента цього інституту, заблоковані. Згоди на ці пошуки та ексгумації немає. В Польщі ніхто не розуміє, чому адміністрація президента Зеленського не скористається таким історичним моментом між нашими народами, щоби зробити крок уперед. І всі ми знаємо, що йде війна, що на даний момент ексгумації не розпочнуться ні у 100, ні у 200, ні в декількох тисячах різних місць одразу. Однак мова просто про початок процесу, що може тривати багато років. Зазначу, ЗМІ інформують, що українська держава не тільки ексгумувала жертв нинішньої війни, а вела роботи з ексгумації жертв Другої світової війни.

Якщо можна ексгумувати російських чи українських жертв Другої світової війни, ми би дуже хотіли, щоби до поляків не ставилися гірше за інших. Ми вважаємо, що ми не заслуговуємо гіршого ставлення, ніж росіяни чи українці, євреї або угорці. Просто це емоції поляків. Друге питання, цю емоцію також розпалив президент Зеленський, який під час свого виступу в Королівському замку дав напівобіцянку, що оголосить про розблокування ексгумації. Те ж саме зробив і голова Верховної Ради Руслан Стефанчук, перебуваючи в польському Сеймі, де також виклав бачення примирення між нашими народами та дослідження історії з поверненням до правди. Він використовував риторику, яка не була прямою, але припускала, що між нашими країнами та народами станеться щось позитивне.

Другим елементом, що викликав розчарування після цих урочистостей, є відсутність будь-якого виступу представника української сторони. Я спостерігаю за цими урочистостями роками, а в попередні роки український посол навіть не з'являвся на них. Однак цього року з'явився голова Верховної Ради. На Святій Месі в соборі Війська Польського, а також на офіційних урочистостях біля пам'ятника Волинській різанині на Волинській площі з'явився голова Верховної Ради Руслан Стефанчук, поклав вінок, але не виступив. Я впевнений, що якби він хотів узяти слово, виступити з промовою на адресу поляків, до сімей загиблих, то цей голос був би наданий, знаючи ставлення польського уряду. Я переглянув соцмережі МЗС України, президента Зеленського. І всі вони мовчали в той день: були розмови про Канаду, про Литву, навіть про якусь екзотичну країну в Азії. Однак про Польщу і про жалобну дату не було ні слова. Потрібно додати, що представники України не вперше поводяться подібним чином. Це викликає великі суперечки. Наприклад, публікація повідомлення, в яких уникають імен і національність злочинців і жертв, все це призводить до плутанини. Додатково було підкреслено, що все це відбувалося під час німецької окупації.

Зустріч президента Зеленського і президента Дуди в Луцьку і спільна молитва – це позитивно. Однак усе це не супроводжувалося якимись чіткими повідомленнями з обох боків. Слід також підкреслити, що президент Дуда в останні тижні піддається величезній критиці в Польщі через те, що він почав говорити не чітко та нападати на людей. Він почав туманно говорити про історію, його послання, наприклад, стали все більш загальними та далекими від історичної правди. Більше, у нього була і низка агресивних висловлювань на адресу тих, хто вимагає пояснення його заяви, що викликало не тільки обурення, але навіть веселощі. Вона була такою, що «він не буде бігати з вилами». Про це він сказав у одному з радіоінтерв'ю.

«Нехай така ненависть між нашими народами ніколи не повернеться»

Треба визнати, що для нормальної людини у ХХІ столітті читання описів убивств, скоєних у 40-их роках українськими націоналістами чи насильно ними залученими людьми, чи участь у цих злочинах проти поляків – це просто шок. Здається, кожен, незважаючи на звірства війни, що триває в Україні, очікував, що, можливо, цього року буде легше засудити всі ці злочини. І рухатися вперед із прибиранням, з упорядкуванням місць смерті, тобто місць, де поховані жертви. Ексгумувати, порахувати, пом’янути та гідно поховати. Зробити нормальне дослідження і закрити цю справу.

Між поляками та німцями досягнуто примирення, а від німців ми зазнали значно більших жертв. Вдалося порозумітися, тому що було конструктивне ставлення з німецького боку, вони нічого не заперечували та нічого не намагалися приховати та були готові залагоджувати вину. З польського боку є таке ідеалістичне очікування, що те ж саме може статися і між нашими народами. Поляки тут просто розчарувалися у всьому цьому. Хочу підкреслити, що окрім польських жертв були жертви з боку євреїв та самі українці страждали. Гинули українці зі замішених сімей. Я розповідаю про жорстокі та шокуючі історичні свідчення часу, який, на щастя, майже на 100 років позаду, і нехай така ненависть між нашими народами ніколи не повернеться. Всі в Польщі сподіваються, що така ненависть ніколи не повернеться.

З польського боку також розпочався процес висновків із цих історичних свідчень і нагородження відзнаками українців, які допомагали полякам або їхнім родинам, які є їхніми нащадками. І незважаючи на стільки років, таких людей зараз відзначає польський президент, а їхні свідчення збирають інституції польської держави. Так само, як євреї мають таку політику винагороди тих, хто допомагав їм під час Голокосту.

Це свідчить про те, що тут немає ворожого ставлення до українців як нації з польського боку. Також з нашого боку я хочу це дуже чітко підкреслити, з боку Конфедерації є бажання цінувати і тих, хто поводився гуманно в ті страшні часи. Це просто поведінка, яка відповідає таким базовим цінностям, не просто по-християнськи, це по-людськи, якщо нападають на беззахисного – його захищають, йому допомагають. І тому деякі поляки допомагали євреями під час Другої світової війни, і ми цінуємо їх так само, як там, де поляки були меншістю. Якщо хтось допомагав полякам, яким загрожувала небезпека життю, нагадаємо також, що поляки були значною мірою просто беззахисною меншістю під час цієї акції, назвемо її геноцидом.

Довідково

Кшиштоф Босак народився 13 червня 1982 року в Зеленій Ґурі. У юнацтві займався акробатикою, віндсерфінгом, був інструктором вітрильного спорту. Навчався архітектурі у Вроцлавському університеті науки та технологій, потім була Варшавська школа економіки. Також вивчав філософію у приватному університеті. Проте не закінчив жоден зі згаданих закладів. Брав участь у шостому польському сезоні Танців з зірками.

У вересні 2005-го Кшиштофа Босака обрали від Ліги польських родин до Сейму. Він став другим наймолодшим обранцем, коли-небудь обраною до польського сейму .

На свій день народження, 13 червня 2008 року, політик відмовився від членства в Лізі польських родин і зрікся політичного життя.

Проте вже через три роки – 2011-го – Кшиштоф Босак бере участь у Конгресі нових правих, але без приєднання до партії. Потім у його політичний біографії були Національний  рух, невдалі вибори у Європейський парламенту 2019 року. Проте того ж року Кшиштоф пройшов у на національних виборах у Сейм, де став заступником голови та речником партії «Конфедерація свободи та незалежності».

Наступного року кандидував на праймаріз президентських виборів від своєї партії. Маючи сильну підтримку серед багатьох фракцій і серед громадськості, переміг у передвиборах і став кандидатом у президенти, які завершив у першому турі на 4-му місці (6,8% голосів, 317 тисяч голосів).

Як пишуть у Вікіпедії, Босак належить до євроскептиків, проте не виступає за вихід Польщі з Європейського Союзу. Хоча до євроальянсу ставиться скептично та ратує за його реформи. Називає себе націонал-консерватором і католиком-традиціоналістом. На його думку, основні праві партії Західної Європи капітулювали перед ліберальною революцією і більше не пропагують консервативні цінності.

Спілкувався Євгеній Білоножко, журналіст ЗІФу у Польщі і країнах ЄС

Світлини – сторінка у FB (Krzysztof Bosak)