Ультиматум путіна не збігається з мирним планом Китаю, - огляд політики росії

Ярослав Чорногор

Директор програми російських і білоруських студій аналітичного центру Рада зовнішньої політики "Українська призма". Кандидат історичних наук. Закінчив історичний та економічний факультети Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Російський ультиматум щодо завершення війни, вихід Вірменії з ОДКБ та завершення репресій у міністерстві оборони рф – у рамках Програми російських і білоруських студій  Ярослав Чорногор та Антон Оксентюк представляють новий щотижневий #аналізагресора, в якому вони розбирають актуальні новини внутрішньої та зовнішньої політики росії.

Завершення "генералопаду". Нові призначення у міністерстві оборони

За останній тиждень спостерігалося фактичне завершення "генералопаду" - репресій проти військових чиновників міністерства оборони, а також ряду генералів армії рф. Більшість з них були наближеними до знятого з посади Шойгу. Останні накази путіна можуть свідчити про офіційне завершення й кадрових чисток. Майже всі заступники міністра, які займали свої посади за часів Шойгу, були звільнені. Новий міністр оборони Бєлоусов фактично привів із собою власну команду, серед якої виділяються економісти та вихідці з російського уряду.

Одним із найбільш важливих стало призначення на посаду заступника міністра оборони Анни Цивілєвою. Вона відома тим, що є двоюрідною племінницею російського диктатора, а також дружиною теперішнього міністра енергетики. Раніше вона не відзначилась ніякими високими посадами, а тому її призначення є суто політичним. У міністерстві Цивілєва відповідатиме за чи не найменш важливий напрямок - соціальне та житлове забезпечення військових. Найбільш ймовірним є той факт, що путін призначив її на таку високу посаду задля необхідності кращого контролю за міністерством, а також розумінням того, які процесу у ньому відбуваються. Це є перший подібний приклад того, як російський диктатор починає ставити на високі посади членів власної сім'ї.

Другим новим заступником міністра оборони, який викликає увагу є Павєл Фрадков. Він є сином Міхаїла Фрадкова, колишнього директора російської служби зовнішньої розвідки. Новопризначений заступник міністра раніше довгий час працював в адміністрації президента, а також фсб. Його перехід у міноборони слід також вважати особистим рішенням путіна. Ймовірно, що таким чином він намагається збалансувати майбутній вплив Бєлоусова.

Інші члени новоутвореної команди міністра оборони є довіреними кадрами самого Бєлоусова. Серед них виділяється Лєонід Горнін, який багато років працював у міністерстві фінансів. Економічна орієнтація нового кабінету заступників міністра підтверджує минулий аналіз. Завданням Бєлоусова буде привести у міноборони більше економіки, ефективніше розвивати російський впк, а також провести аудит бюджету міністерства.

Росія погрожує змінити свою ядерну доктрину

Кремль продовжує просувати власну стратегію, спрямовану на залякування країн Заходу з допомогою ядерної зброї. Раніше ми мали змогу спостерігати початок навчань з підготовки до використання тактичної ядерної зброї, до яких також приєдналась Білорусь. Минулого тижня заступник глави мзс рф Сєргєй Рябков заявив, що росія може змінити базові документи у сфері ядерного стримування через "неприйнятні та ескалаційні" дії Заходу. У відповідь на питання журналістів щодо конкретних змін, Рябков зазначив, що деталі поки що не обговорюються.

Такі заяви є продовженням останніх дій росії, спрямованих на залякування України та західних країн. Вони використовуються як інструмент тиску, зокрема для провокації страху та непевності серед міжнародної спільноти. На фоні цих заяв росія, разом із Білоруссю, також організовує новий етап ядерних навчань.

Міністерство оборони рф 11 червня оголосило про початок другого етапу навчань ядерних сил за участю Білорусі. Російські та білоруські військові відпрацьовуватимуть питання спільної підготовки до бойового застосування нестратегічної ядерної зброї. Раніше Українська призма вже зазначала, що ці навчання не є чимось новим. Основна відмінність полягає у сьогоднішній медійності таких дій з боку росії.

​Наразі не слід виключати ймовірності того, що кремль усією останньою ядерною риторикою також намагається вийти на офіційний діалог зі Сполученими Штатами. Ми вже спостерігали, як москва робила аналогічні кроки взимку 2023 року, коли з допомогою держав-посередників путін прагнув домовитись із США про можливе "замороження війни". Цей крок росія могла б використати для демонстрації повернення власного глобального авторитету. Певною мірою це можна назвати спробою відновити стратегічну повагу до себе з боку Вашингтону через подібну ескалацію. Саме особистісне прагнення путіна отримати назад свій авторитет серед країн Заходу є однією з основних аспектів російської зовнішньої політики. Разом із цим ми спостерігаємо протилежну реакцію. За словами генсека НАТО Єнса Столтенберга, Альянс розглядає можливість розгортання більшої кількості ядерної зброї у відповідь на загрозу з боку росії та Китаю.

Фактор КНР також доволі сильно впливає на дії кремля. Публічна риторика Пекіну протягом усього часу з моменту початку російського повномасштабного вторгнення демонструвала активну незгоду із можливістю застосування ядерної зброї у війні. Ми ще раз її почули зовсім нещодавно - у спільній китайсько-бразильській заяві щодо "врегулювання конфлікту в Україні". Вплив Китаю на росію є доволі високим, тому її ядерні погрози на практиці є лише публічним елементом тиску на Захід та його суспільство.

Путін висунув ультиматум Україні щодо завершення війни

Минулого тижня путін зробив гучну політичну заяву стосовно російсько-української війни та її завершення. Диктатор фактично висунув ультиматум українському керівництву, заявивши, що росія повинна отримати чотири області України: Донецьку, Луганську, Запорізьку та Херсонську, включаючи не окуповані території. Крім того, Україна також повинна офіційно відмовитися від вступу до НАТО. Лише у такому випадку росія готова почати переговори про завершення війни.

Подібний ультиматум є першою публічною та детальною позицією кремля з моменту початку вторгнення у 2022 році. До цього російська риторика з приводу цілей війни будувалася на популістських та незрозумілих концепціях про "денацифікацію та демілітаризацію" України. Тепер москва повноцінно окреслила свою політичну ціль.

На додачу до цього, путін та інші російські чиновники, які коментували його слова, заявили, що вони не підуть на замороження війни по лінії фронту. Ця заява цікава тим, що вона була зроблена під час наради президента з керівництвом міністерства закордонних справ росії. Таким чином, ми можемо вважати, що російські дипломати розпочнуть просувати путінську формулу завершення війни як російський мирний план. Наразі ефективність цієї ініціативи під великим питанням. Те, що заява путіна була зроблена за день до початку саміту миру у Швейцарії, свідчить про бажання кремля вплинути на міжнародний порядок денний.

Найважливішим елементом російського "плану" є позиція Китаю. Пекін досі не коментував його, на відміну від результатів швейцарського мирного саміту. Слід розуміти, що китайська мирна ініціатива фактично побудована на необхідності зупинки війни по лінії фронту та її заморожування. Це кардинально відрізняється від публічно оголошеної позиції путіна. Важливим залишається розуміння того, наскільки вона погоджена із керівництвом КНР. У разі, якщо це є ініціативою кремля, подібний "план" б'є по мирним пропозиціям Пекіну та створює для України можливість зближення позицій із Китаєм.

Вірменія готується вийти з ОДКБ

Лідер Вірменії, Нікол Пашинян, прокоментував членство своєї держави в ОДКБ і заявив, що Вірменія може вийти з організації та не збирається до неї повертатись. У своїй промові у вірменському парламенті він наголосив, що Лукашенко допомагав Азербайджану готуватися до війни у Карабаху та бажав їй перемоги. Офіційно росія майже не відреагувала на цю заяву. Прес-секретар російського президента Дмітрій Пєсков лише сказав, що РФ продовжить працювати з Вірменією для роз'яснення її позиції по членству в ОДКБ. Фактично ж росія намагається повалити владу Пашиняна. Організаторами теперішніх протестів у країні є проросійські "активісти", які виступають за відновлення "позитивних" та партнерських стосунків з москвою.

Дрейф Вірменії від росії не є несподіваним. Протягом останнього року спостерігається систематичне зниження методів впливу москви, як через російських військових на території Вірменії, так і через російську пропаганду. Одночасно з цим Пашинян розвиває відносини із країнами Заходу. Наразі членство в ОДКБ не дозволяє Вірменії купувати західну зброю. Таким чином вихід з організації дасть Єревану можливість повноцінно відійти від москви у питанні власної безпеки. Вірменія вже веде перемовини із Францією щодо закупівлі її зброї. Аналогічна перспектива стосується й Сполучених Штатів, стосунки з якими Єреван збирається підвищити до стратегічного партнерства.

США ввели санкції проти російського фінансового сектору

США ввели новий пакет санкцій проти росії. Цього разу під удар потрапили понад 300 юридичних та 33 фізичних особи, які допомагають москві вести війну. До списку потрапили як російські компанії, так і іноземні, в основному з країн, які допомагають РФ обходити санкції – Китай, Туреччина, Казахстан, ОАЕ, Сербія тощо. Санкції спрямовані на енергетичний та металургійний сектори російської економіки.

Особливо під удар потрапив фінансовий сектор росії. Зокрема, були введені санкції проти організацій, які виступають посередниками під час торгівлі доларами на російському валютному ринку: московської біржі, національного клірингового центру і національного розрахункового депозитарію. Таким чином США намагається ізолювати росію від доларової системи. Подібний удар додатково вплине й на російські торговельні відносини.

Фото – ALEKSEY MAYSHEV/TASS