Україна змінює ведення воєн у світі: росія залишається у минулому столітті

Американське видання The Atlantic опублікувало статтю професора стратегічних досліджень Університету Сент-Ендрюс у Шотландії Філіпса Пейсона О’Брайена про російсько-українську війну. Автор аналізує причини провалу плану кремля зі швидкого захоплення України. ЗІФ подає текст у редагованому і скороченому вигляді.  

Майже 80 років після закінчення Другої світової війни. Вражає, наскільки багато з цього конфлікту залишилося з нами… Але вторгнення росії в Україну дає зрозуміти, що ми все ще живемо в тіні Другої світової війни. Російські військові, наприклад, мають багато спільного з великими арміями того періоду. Сухопутні війська країни побудовані на базі великої кількості важкої бронетехніки, найбільш відомих танків, і концентрації важкої артилерії. Подібно до планів німецького вермахту щодо нападу на Радянський Союз у 1941 році, росіяни розраховували проривати діри в українських лініях своїми великими гарматами, а потім переміщувати танки і бронетранспортери через прогалини, щоби швидко просуватися, за підтримки російських винищувачів і бомбардувальників. Навіть російський флот вважали силою, здатною на десантний наступ на українське узбережжя.

Тепер ми знаємо, що нічого з цього не вийшло так, як планувала москва. Частково це пов’язано з різними недоліками російських військових.

Невдале вторгнення росії та неабияка стійкість України у відсічі проілюстрували зменшення ролі важкого та дорогого озброєння. Їх ефективність поставили під сумнів мобільніші і простіші у використанні види зброї. І, що важливо, дешевші системи. Танки, винищувачі та військові кораблі застаріли, поступаючись місцем новим інструментам конфлікту. Фактично, ми можемо бути свідками в Україні останньої війни військових 20-го століття.

Цей перехід найбільш очевидний щодо танка – короля сухопутного поля битви з часів Другої світової війни. Під час вторгнення в лютому Росія мала не лише значну чисельну перевагу над Україною за кількістю танків у своєму арсеналі, а й якісну перевагу – російські танки вважали одними із найкращих у світі. Однак те, що ми побачили, - це бійня танків: підрахунок утрат російських танків коливається від 700 до 1 200, що є величезними втратами від загальної кількості.

В Україні багато російських танків розстрілювали з відстані двох миль або й більше невеликі групи добре замаскованих українських солдатів, які використовували ручну протитанкову зброю.

Перевага меншої та дешевшої оборонної зброї позначилася і в повітрі. Російські військово-повітряні сили, які, як очікувалося, домінуватимуть, суттєво пошарпані завдяки використанню дешевших систем. У тому числі низки портативних, серед яких ракети Stinger, що перебувають на озброєнні майже півстоліття. Такі системи роблять російських пілотів нездатними здійснювати патрулювання, обмежуючи їх швидкими місіями від «точки до точки». Обрізаючи російську авіацію, разом із гелікоптерами, у таких місцях, як Донбас, українські сили зберегли вкрай необхідну мобільність. Тому навіть коли росіяни досягають успіхів, українці можуть пристосуватися. Поряд зі своїм недорогим протиповітряним обладнанням, українці також добре використали дешевші безпілотні літальні апарати чи безпілотники, щоби розвідувати російські позиції та здійснювати атаки, де це можливо.

На морях подібна історія. Можливо, найбільшим шоком війни було затоплення російського чорноморського флагмана «Москва», очевидно, українською протикорабельною ракетою. Якщо вірити західним повідомленням (Київ наполегливо відмовлявся коментувати свою роль у затопленні судна), українці використали дві відносно дешеві системи для знищення «Москви»: вони застосували безпілотник, щоби відволікти захисні системи «Москви», а потім ударили крейсер. Дві ракети спричинили катастрофічну внутрішню пожежу та, в кінцевому підсумку, затоплення.

Цей масштабний успіх дешевших, простіших систем проти нібито більш просунутого (але дорожчого) обладнання, що властиве великим світовим мілітарним державам – це те, що передбачали протягом десятиліть, з моменту появи «panzerfaust» (ручний гранатомет, що німці винайшли під час Другої світової війни, «фаустпатрон»). Зараз це стало реальністю і має суттєві наслідки для планування і стратегії збройних сил у всьому світі. Як стверджував експерт Т. Хеммес, поліпшення оборонної вогневої потужності дуже ускладнило рух уперед, сильно змінивши баланс сучасної війни проти нападника.

Конфлікт в Україні показав, що зсув від важкого озброєння до мобільних систем може бути навіть драматичнішим, аніж більшість собі уявляли. 

У подальшому російський провал, імовірно, буде повчальним для всіх держав - навіть для США. Ефективність оборонної вогневої потужності буде тільки покращуватися. Протитанкова зброя досягне більшої дальності, а її здатність і точність виявлення цілей покращиться. Дрони зможуть довше залишатися в повітрі, краще маскуватися, посилити вогневі й обчислювальні  можливості. Розправа над російською технікою, яку ми бачили в Україні, стане нормою, а не винятком. Військово-морським флотам, які хочуть ризикувати розташувати свої кораблі поблизу берегів добре озброєного ворога, доведеться боротися з величезними залпами протикорабельних ракет і навіть протикорабельних безпілотників. А це набагато більше, ніж їх протиракетні системи зараз можуть витримати.

Майбутнє збройних сил є відкритим для дискусій. Але зрозуміло, що інвестувати у великі матеріальні засоби часів Другої світової війни, такі як важкі танки, величезні авіаносці та дорогі літаки, ніколи до цього не було таким ризикованим. Адже дешевші та все одно смертоносні системи продовжують вдосконалювати. Інвестиції, необхідні для захисту більших і дорожчих систем озброєння, будуть фінансово великими навіть для американських військових. Натомість політичним і військовим лідерам потрібно буде розпочинати задумувати абсолютно інше поле битви – повне легшої, меншої, мобільнішої та в багатьох випадках автономної або дистанційно керованої зброї. По суті, їм потрібно буде готуватися до перших воєн ХХІ століття.

Фото AP