Три правди про реальність війни

Відповідь радника міністра внутрішніх справ України Віктора Андрусіва виданню NYT.

У своїй редакційній статті «Нью-Йорк Таймс» закликало владу США бути реалістами та визнати, що Україна не може перемогти росію. Я звернув увагу на це звернення до відчуття реальності тому, що великою мірою вся ця жахлива війна відбувається за те, в якій реальності нам жити і що ми вважаємо правдою. Я пишу цю статтю в Києві, де перебував весь час з початку війни, і де мені досі доводиться бігати в підвал по кілька разів на день через повітряні тривоги. Тут є особливе відчуття реальності війни, про яку я хочу розповісти три правди.

Перша правда полягає в тому, що це не війна росії і України. Поширена помилкова теза, що війна закінчиться, щойно українці і росіяни знайдуть спільну мову, змушує багатьох політиків і аналітиків робити неправильні висновки. Насправді, це війна росії проти Заходу та його цінностей.

Я нагадаю, як усе почалося. У середині грудня путін вимагав укласти новий договір безпеки з США та НАТО. Умови цього договору стосувались не тільки заборони вступу України та інших країн до блоку, а, в тому числі, розміщення сил НАТО в Європі. Відмова укладати цей договір і стала обґрунтуванням його війни. Він неодноразово повторював, що Захід не залишив йому вибору. Із цього ми бачимо, що завершення війни не може бути питанням російсько-українських стосунків. Перемога в Україні не була ціллю путіна, і здобувши її він буде рухатись далі. Але отримавши поразку, він не зможе робити вже нічого.

Друга правда про реальність війни полягає в тому, що ніхто не очікував такого опору українців і такого провалу російської військової машини. Це правда, що західні розвідки та політики давали Києву два тижні, а Маріуполю - 4 дні.

Росіяни зазнали поразки під Києвом в умовах, коли Україна не мала ніякого особливого озброєння, крім протитанкових ракет Javellin та NLAW, і ПЗРК Stinger. Будьмо реалістами та визнаємо, що це хороша зброя, але не завдяки їй російська армія відступила з Півночі України. Київ готувався оборонятися на кожному квадратному метрі, тисячі людей взяли в руки зброю, робили коктейлі молотова, рили окопи. Велике досягнення, що наша армія змогла зупинити російський наступ, а тоді створила передумови для їх оточення і не залишила їм вибору, окрім як відступити. Вже майже два місяці російська армія, яка переважає українську за потужністю в 20 разів, показує дрібні успіхи в операції на Донбасі.

Тому, коли ми прагнемо бути реалістами, то визнаймо: всі оцінки того, що може або не може Україна, провалилися. Отже, твердження, що Україна не зможе відвоювати свій адміністративний кордон і перемогти росію на своїй території вже не виглядає таким реалістичним. Але я скажу, що є реалістичним: не існує іншого рішення війни, аніж українська перемога. Всі потенційні припинення вогню, договори про втрати територій тощо – ми це проходили з Мінськом 1 і 2. Всі можливі рішення, окрім української перемоги, є рішеннями відкласти конфлікт у часі.

Нарешті, є ще одна правда про реальність війни, особливо болюча – це правда про Бучу. Після звірств і геноциду в Бучі розвинутий світ не може собі дозволити мати справу з кремлем. Той, хто дозволяє ґвалтувати малих дітей і вбивати їх матерів, становить загрозу всьому світові, а не Україні. У Бучі путін атакував не Україну, а світову систему безпеки та миру, створену після ІІ світової. Нажаль, у Бучі путін знищив «ніколи знову», яке щороку на 8 травня повторював весь розвинутий світ. І єдину відповідь, яку можуть йому дати всі, хто вірить в права людини – військова поразка рф.