У російських силових структурах давно померла військова аналітика і планування

Шановний Костянтин Машовець ( Військовий оглядач, координатор групи «Інформаційний спротив», полковник Збройних сил України, - ЗІФ) сьогодні писав про свій подив щодо того, що навіть у внутрішній службовій документації російські силовики використовують пропагандистські марення. Наприклад, вони воюють проти спецназу країн НАТО, зокрема, польського Grom та британського SAS і саме цим фактом вони виправдовують свої поразки.

Насправді це закономірний ганебний результат багаторічної пропаганди, що промивала в Росії мізки росіянам, але в результаті її жертвами стали не тільки громадяни Росії, але і вся військова аналітика Росії. Причому всіх силових структур, мор ф, гу гш вс ри, фсб, свр рф і т.д.

Ще в далекому 2014 році я написав статтю про те, що російська пропаганда, у своїх матеріалах всіляко принижуючи ЗСУ, робить непрофесійну, фатальну помилку насамперед для себе.

Справа в тому, що із 2014 року, 8 років поспіль, у російському інформаційному середовищі культивувався наратив про те, що ЗСУ – це  алкоголіки, наркомани, бомжі і взагалі не зрозумій хто, яких кришили браві ополченці-шахтарі ліворуч та праворуч.

Зрозуміло, - це пропаганда, але пропаганда надзвичайно дика та неадекватна, що саме для внутрішньої пропаганди протипоказано. Ще тоді я вказував, що така недооцінка ЗСУ створює неправильне інформаційне тло в медіа-середовищі, яке фактично підірве адекватну оцінку можливостей противника, не тільки населенням, а й вищим командуванням, що є критичним наслідком неадекватної пропаганди. Так і сталося.

Фактично повномасштабне вторгнення в Україну 2022 року відбулося тому, що найвище командування Росії катастрофічно недооцінило ЗСУ. І російські пропагандисти зіграли в цьому головну роль, вісім років культивуючи фейк про те, що ЗСУ – це не армія, а боягузливий набрід, що розбігається при звуках перших пострілів.

Тепер доволі складно пояснити населенню Росії, що боягузливий набрід, що розбігається за перших пострілів та всі ці 8 років бухав, коловся і нехлюйствував, зробив «другу» армію світу, як кажуть, на рівному місці та тепер ця «друга» армія у світі чомусь розбігається при перших звуках пострілів і вибухів.

Зараз у Росії затримують генералів, починаються розбори польотів, хто винен і кого розстріляти, але насправді винуваті не генерали. Винувата саме пропаганда. Адже саме вона сформувала неправильне уявлення про армію, яку Росії потрібно боятися більше, ніж НАТО.

І ось тепер, втечу свого наброду у внутрішній документації пояснюють саме чинником присутності якогось спецназу НАТО… Яка ганьба та наскільки жалюгідне видовище!

Адекватне сприйняття можливостей і потенціалу супротивника – це важливий елемент будь-якої аналітики. Якщо ворог дійсно не здатний протиставити твоїй армії щось суттєве, то його можна принижувати, в іншому випадку придумане приниження буде на шкоду тому, хто принижує. Так воно й вийшло.

У радянській армії була хороша військова аналітика. Проблеми тактики і стратегії були від недоумкуватого генералітету, а ось з аналітикою і плануванням завжди було все гаразд. Аналогічно і в російській армії, у 1990-ті існувала хороша база й аналітична школа, яка зберегла свій рівень і у 2000-их.

Але з 2014 року розпочалася стрімка деградація. І на сьогодні я можу сказати: в Росії відсутня військова аналітика і планування як такі цілком і повністю. Є лише жалюгідна подоба колишнього та не більше того.

І це помітно неозброєним поглядом.

Олександр Коваленко, sait.ua