Тривала війна стає тривалішою через невивчені помилки Заходом

Два роки війни в Україні – це вже багато, але останні події свідчать про те, що всі прогнози щодо завершення бойових дій уже не є актуальними. Вперше, кажучи про «тривалу війну», ми маємо на увазі не лише Україну, а й інші регіони світу: Газа, Латинська Америка, Червоне море, Корея, Тайвань – усі вони стикаються з туманними перспективами стабільного миру. Війна, як пандемія, набирає обертів, і настав час подумати про те, що пішло не так за останні два роки, що призвело до погіршення глобальної безпеки. Про це аналітик, публіцист і кандидат політичних наук Віктор Андрусів написав у своїй статті, що вийшла у США. Подаємо переклад.

Кремль виправляє помилки

Після поразок Путіна у 2022 році здавалося неймовірним, що він зможе повернути ініціативу та перспективу не зазнати поразки. Проте Кремль серйозно попрацював над своїми помилками та зробив висновки зі свого невдалого бліцкригу. Два роки боїв показали російським військам, що їхня єдина перевага на полі бою полягає не в передовій зброї чи військовому мистецтві, а в нещадному ставленні до людського життя. Хоча бліцкриг провалився, повзуча окупація, за яку заплатили великою кількістю життів росіян, дала результати. Це стало новою стратегією війни для російського диктатора.

Путін і його команда виправили багато інших помилок. Інцидент із Прігожиним змусив їх узяти під повний контроль будь-які прояви свободи та незгоди, і тепер влада Кремля виглядає більш монолітною, ніж на початку війни. Вони також вивчили помилки на полі бою, підвищивши роль безпілотників у бойових умовах. Їм удалося суттєво нейтралізувати тиск санкцій і  реструктуризувати економіку відповідно до потреб тривалої війни. Солідарність і партнерство «осі зла», незважаючи на невдачі Путіна, тільки зміцніли, і вони готуються до нових провокацій проти Заходу.

Помилки Заходу

Усе це стало можливим завдяки тому, що російська влада ретельно вивчала свої помилки. Однак цього не можна сказати про Захід. Озираючись на ці два роки війни, я виокремив декілька системних помилок, що потребують негайного виправлення для відновлення глобальної безпеки та миру.

«Це війна України і Росії». Поширеною помилкою є казати про війну як про конфлікт між Україною та Росією. Але правда в тому, що це війна за новий глобальний порядок. Перед вторгненням в Україну Путін вимагав від НАТО припинити розширення та повернутися до кордонів 1997 року. Разом зі своїми союзниками Іраном і Китаєм він проголосив багатополярний світ і вимагав визнання їхнього права на захоплення суверенних держав. Украй важливо пояснити західним суспільствам, що перемога Путіна означає не лише поразку України, а й нові війни та загрози у всьому світі.

«Із Путіним можна домовитися». Стратегія переконати Путіна відмовитися від своїх планів провалилася. Путін не погодиться на жодну угоду, де він не буде переможцем. Він зазнав значних людських втрат, які можна виправдати лише його перемогою. Тому єдиний спосіб його зупинити – перемогти на полі бою в Україні. Крах його людожерської стратегії остаточно зажене його у глухий кут. Для цього Україні потрібно більше зброї, більше нових технологій. Адже за цим спостерігає не лише Путін, а й усі, хто хоче переглянути світовий порядок. Сила західної зброї і Збройних Сил України (ЗСУ) є найкращим меседжем для всіх вирішувати питання за столом переговорів, а не на полі бою.

«Ми не повинні провокувати Путіна надаванням зброї». Насправді ложка доречна до обіду. Від початку війни Україна отримувала більшість західної зброї. Але вчасність цих постачань має значення. Якби Україна отримала F-16 у 2022 році, результат українського контрнаступу у 2023 році був би іншим. Російська авіація тотально домінує в повітрі, і це стало однією з найбільших проблем військової кампанії 2023 року. Все озброєння, яке надають, має різну ціну – залежно від часу, коли його надали. І цю ціну оплачують своїми життями українські воїни.

Масштабні проблеми на Заході створюють можливості для Путіна

Є багато інших питань, що потребують уваги. Серед них брак солідарності в НАТО та ЄС, яку підважив Орбан; неефективність санкцій – Росія продовжує отримувати доступ до технологій та надприбутки від продажу нафти; неспроможність провідних економік світу нарощувати військово-промислове виробництво техніки та боєприпасів. Усе це свідчить про слабкість Заходу та загрожує зростанням глобальної напруженості.

Треба визнати, що Путін готувався до тривалої війни. За нашими очікуваннями, цієї весни він планує розпочати широкомасштабний наступ на Харків, залучивши 200 тисяч солдатів. Його мета – не лише загрожувати захопленням мільйонного міста, а й показати світові, що він керує на театрі військових дій. Це дозволить йому мобілізувати додаткову підтримку в інших країнах і залучити нові ресурси для ведення війни та нові можливості для цього.

Українці неодноразово доводили, що можуть стримати російського диктатора і зруйнувати його плани. Однак, якщо західні партнери України не усунуть зазначені недоліки, це стане неможливим. І неймовірно висока ціна тисяч життів українських воїнів буде знецінена успіхами Путіна. Світ усе далі поринатиме в темряву нових конфліктів.

Стаття опублікована на ресурсі Willson Center у розділі Focus Ukraine – блозі Інституту Кеннана, що пропонує погляди на українську політику, історію, культуру та суспільство.

Ілюстрація – wilsoncenter.org